Розділ 239 — Де ми?

Звук кроків було чути голосно та чітко. Лео навіть міг бачити енергію, коли кожна нога ставала на землю. Він трохи більше активував свою здатність, і тепер його зір був ще ширшим, ніж більшість людей могли бачити власними очима.

Не мало значення, скільки дерев чи перешкод блокували його шлях. Що б не прямувало до нього, він міг би чітко це побачити, і так воно і було. Великий спалах червоної енергії, здавалося, спіраллю наближався до нього.

Енергія звіра, здавалося, ставала більш дикою зовні, але, придивившись ближче і до ядра кристала звіра, Лео міг бачити, що енергія насправді більше конденсувалася. Полум'я аури входило в кристал, а залишки іскрилися зовні.

Це траплялося, коли звір ось-ось мав увійти в режим берсерка. Незабаром конденсована енергія вибухне, і сила звіра тимчасово збільшиться.

"Якщо дійде до цього, це може бути трохи незручно", - застогнав Лео, витягаючи свій вірний меч. Не було потреби Лео зрушуватися з місця, на якому він стояв, звір уже йшов до нього, тому він стояв там і чекав.

Нарешті, звір прибув, пробиваючись крізь дерева, валячи їх на своєму шляху. На жаль, Лео не зміг побачити, що звір сам був поранений у битві зі студентами.

Його здатність дозволяла йому бачити обриси звіра та речі навколо нього, але він не міг розгледіти дрібні деталі. Якщо звір був майже мертвий, він міг зрозуміти це по його аурі, але в цього ще було повно життя.

Раптом шість ліній червоної енергії вилетіли в бік Лео. Зосереджуючись, він чекав, поки всі шляхи червоної енергії перетнуться, і в цей момент він зробив один помах клинком. Усі шість батогів, які були спрямовані на нього, були зрізані.

Лео бачив, що енергія все ще тече крізь батоги, коли вони почали відростати, але найбільше його хвилювало накопичення енергії в тілі звіра.

Ігноруючи батоги та дивлячись на голову звіра, він побачив, що вона досить велика і знаходиться далеко. "Ну, я не хочу йти аж туди," - сказав Лео.

Він поклав свій меч у піхви та приготувався. Коли він був упевнений, де буде його ціль, одним рухом, вивільнивши всю свою енергію і витягнувши клинок із піхов якомога швидше. Лінія його власної енергії залишила меч, коли його витягали з піхов.

Лінія енергії була тонкою та біло го кольору, але звір не встиг зреагувати, і вона повністю пройшла крізь його шию. За кілька миттєвостей шия звіра почала сповзати з голови та впала на землю, а невдовзі за нею впало і тіло.

"Гадаю, ти не можеш регенерувати свою голову", - сказав Лео.

Після перемоги над звіром він не зупинився ні на мить, навіть щоб витягти кристалічне ядро з його тіла. У нього було мало часу на дослідження місцевості до цього, і звір раптово вискочив і напав на нього.

Але під час бою він помітив дещо, коли дивився на ауру звіра зі своєї позиції, вдалині були мертві тіла студентів. Вони більше не випромінювали полум'я аури, але невеликий залишок есенції завжди проявлявся на їхніх тілах через кілька годин.

Зараз студенти були пріоритетом, і якщо вони зіткнулися з подібними звірами до того, з яким він щойно бився, він боявся найгіршого для студентів.

****

Повернувшись туди, де були інші, біля гори. Дел і кілька інших учнів вирішували, що робити. Дел підкликав головних помічників і найсильніших учнів рейтингу для поради.

У класі Дела не було багато сильних учнів. Було кілька учнів 6-го рівня і кілька 5-го, але це все для класу. Ворден вважався одним із найсильніших учнів, незважаючи на свій рівень, але його не запросили на групову зустріч, яку проводив Дел.

Це тому, що Дел все ще затаїв образу на Вордена, а після того, що сказав Квін, він тепер ненавидів всю їхню групу.

"Можливо, нам варто повернутися туди, звідки вийшов звір?" - запропонував один учень. "Якщо ми підемо слідом за поваленими деревами, то, можливо, ми зможемо знайти дорогу назад."

"Це не спрацює", - відповів Дел. "Джунглі великі, і якщо цей звір живе тут, то, ймовірно, є багато дерев і стежок, які були створені звірами та подібними до нього. Якщо ми підемо однією з цих стежок, то можемо просто привести себе на обід іншому звіру."

"Ну, запропонуй щось ти". Інший студент сказав це гострим тоном, радше роздратований ситуацією. Навіть вони відчували, що поки що Дел був нікчемним у всьому. Все ж, Дел був вищим за рангом, ніж вони, не лише як вчитель, а й у військових званнях, і їм потрібно було проявити до нього певну повагу.

Він також міг стати вирішальним фактором у їхніх оцінках. Тож студенти прикусили язики і пішли далі. Але це не змінило того факту, наскільки він був нікчемним.

"Я думаю, нам варто піднятися однією з бічних стежок гори", – запропонував Дел. "Якщо ми піднімемось вище, то зможемо побачити джунглі зверху. Ми повинні побачити, де була область, з якої ми стартували, і якщо ми не зможемо цього побачити, то ми точно зможемо помітити укриття".

Це була не така вже й погана ідея, подумали інші, але після зустрічі з таким небезпечним звіром. Ідея йти далі в невідомість лякала їх.

Все ж, оскільки єдину іншу ідею вже відхилив вчитель, який вибір у них був. Студентам було сказано повідомити інших про план, і кожна група переконалася, що має свої припаси, і почала вирушати.

"Це так тупо!" поскаржилася Сіа. "Нам слід хоча б трохи тут почекати. Можливо, інша група або сержант прийдуть і знайдуть нас. Якщо ти загубився, то маєш залишатися на місці."

"Ну, я думаю, ми просто піднімемося на гору, щоб побачити, де ми знаходимося, а потім, ймовірно, повернемося вниз", - пояснила Лейла.

"Я все ще думаю, що нам варто трохи почекати, перш ніж щось робити", - відповіла Сіа.

"Хоча мені не подобається Дел", - сказав Ворден, - "Можливо, для цих хлопців залишатися на одному місці - не найкраща ідея. Подивіться на їхні обличчя. Зараз вони рухаються, і це змушує їх забути про те, що сталося. Вони можуть подумати, що якщо залишаться там, інші звірі прийдуть і нападуть на них, можливо, навіть той самий. Але поки ми рухаємося, ми хоча б працюємо над нашою метою."

"Гаразд, гаразд, красеню, ти мене переконав", - відповіла Сіа. "Ходімо."