Розділ 248 — Заспокійлива пісня

Після збору кристалів з переможених псів, Квін раптово отримав повідомлення про отримання досвіду. Він зрозумів, що досвід, який він щойно отримав, мав бути від Пітера .

Це було єдине, що мало сенс, і також пояснювало б, чому система використала слово " Передано ". Це означало одне. Що Пітер був близько. Він не знав, як чи чому Пітер був тут також, але якби він мав вгадувати, Пітер, ймовірно, вирішив спуститися сюди, щоб слідувати за ним.

Дивно було, хоча система могла зчитувати очки досвіду від Пітера. Квін досі не міг відчути присутність Пітера, як він міг, коли був на поверхні.

"Що трапилось?" - спитав Фекс, оскільки бачив, що Квін глибоко задумався.

Квін хотів піти шукати Пітера. Він не знав, як далеко він повинен бути, щоб система зчитала досвід, але сам факт того, що він взагалі отримував очки досвіду, означав, що зараз він бореться з іншими істотами.

"Я думаю, що помітив дивну будівлю в тому напрямку", - сказав Квін. "Ти не проти, якщо ми спочатку подивимось на неї, перш ніж піти до вежі?"

Фекс знизав плечима і відповів. "Гей, не те щоб ми знали, як вибратися з цього місця в будь-якому випадку."

Обидва їхні зори були однаково добрими. Майже всі вампіри могли бачити так само добре. Єдине, що покращувалося з їхнім посиленням, це їхні відчуття. Можливо, сильніший вампір зміг би відчути енергію в певному напрямку, але з точки зору того, як далеко чи добре вони могли бачити в темряві, було майже все те саме.

Коли Фекс подивився в напрямку, куди вказав Квін, він не побачив нічого незвичайного. Все ж таки Фекс був зацікавлений, чому раптово змінився напрямок.

Чим ближче вони були до вежі, тим меншою була площа навколо неї. Якби Квін пішов по колу, можливо, він зміг би їх помітити. Без його відчуттів неможливо було сказати, в якому напрямку йти. Поки Квін думав про це, з’явилося ще одне повідомлення.

[5 exp передано ]

Повідомлення щойно підтвердило, що Пітер все ще в бою. Пітер був сильним, але якщо він оточений кількома звірами базового рівня, як це було щойно, він не вибереться звідти без подряпин. Навіть з його супер зціленням. Це означатиме, що йому зрештою доведеться знову споживати людську плоть. Тож Квін вибрав випадковий напрямок і попрямував туди.

*****

Повільно очі Лейли почали відкриватися, її зір спочатку був розмитим, але найбільше їй запам'ятався біль у потилиці. Вона інстинктивно приклала руку, і печіння стало сильнішим. Коли вона подивилася на свою руку, на ній стерлися засохлі частинки крові. У темряві було важко розібрати, але вона зрозуміла по відчуттях.

"З тобою все гаразд?" – запитав Ворден.

Коли вона підвела погляд, зір повернувся, і вона побачила людину, яка поставила її в цю ситуацію, що стояла прямо біля неї.

"Відійди від мене!" – запанікувала Лейла. Вона відштовхнулася ногами від підлоги, і знову її голова вдарилася об стіну.

Ворден зробив, як його просили, і повільно відступив, бачачи, що вона запанікувала. Їй вже було боляче, і Ворден не хотів завдавати більше болю.

"Заспокойся, я не збираюся тобі нашкодити," – сказав Ворден.

Почувся звук ридань, Лейла схилила голову між колінами і дала волю емоціям. "Чому ти тільки зі мною такий?" – вигукнула вона.

Бачачи Лейлу такою, Ворден відчув біль і страждання в серці. Він ніколи не хотів, щоб їй було боляче.

"Я... Вибач," – сказав Ворден.

Ридання почали стихати, і Лейла почала брати свої емоції під контроль. Здавалося, Ворден знову став самим собою. Атмосфери навколо нього, яку вона помічала в минулому, більше не було. Але вона знала, що це може змінитися, як по клацанню вимикача. Це було так, ніби в нього біполяр ка .

Побачивши, що з Ворденом зараз все гаразд, і не бажаючи наступати йому на хворе місце, вона подумала, що, можливо, зможе з'ясувати причину. Це ненормально бути таким, і на базі Чист их вона бачила випадки, схожі на його.

Їй буде важко. Її руки не переставали тремтіти, адже хтось набагато могутніший за неї стояв прямо перед нею. Неправильний рух або слово могли коштувати їй життя, і вона справді це відчувала.

"Вордене , з тобою все гаразд? Іноді здається, що ти раптово змінюєшся. Я хочу вірити тобі, коли ти кажеш, що не хочеш мені нашкодити. Але коли я опиняюся ось так". Коли Лейла говорила, її голос тремтів, вона щосили намагалася це приховати, але Ворден відчував страх.

Останнім часом зміни, що відбуваються з Ворденом , почастішали. У минулому він більшу частину часу зберігав контроль, але останнім часом було багато випадків, коли йому потрібно було покладатися на інших, щоб отримати допомогу.

І ось, вперше за деякий час, Сіл активно просив поступитися йому місцем. Оскільки ці зміни відбувалися, очікувалося, що люди почнуть це помічати. Найгіршою думкою в його голові була можливість того, що хтось із інших перехопить контроль над "місцем".

У них не було тих соціальних навичок, якими володів Ворден , щоб підтримувати свій імідж. Якщо вони переймуть контроль, він не знатиме, що робити.

"Коли я вперше зустрів Квіна, я зрозумів, що він інший," відповів Ворден. "Можливо, з тих же причин, з яких він привабив тебе, він приваблював і мене. Він був простим, користувачем першого рівня, але в його очах було щось таке, що говорило про те, що в ньому ще є вогонь, не як в інших. Звісно, на той час я не знав, що він вампір.

"У моїй старій школі було чимало Квінів. Вони були однакові, у них ще була надія, ще був запал, але зрештою їх зламали і побили, підкорили системі, як і всіх інших. Рідко хто потрапляв до військової школи, не будучи вже зламаним. Це було видно навіть по Пітеру.

"Мені це набридло, набридло все, і я вирішив, що якщо я зможу врятувати хоча б одну людину, цього буде достатньо для мене. Можливо, я міг би показати Квіну, що навіть будучи користувачем першого рівня, не всі ставляться до тебе однаково, і ти можеш пробитися у цьому світі. А потім я вплутався у всю цю вампірську справу."

Це було хороше пояснення, і Лейла відчувала, що в словах Вордена є якась правда, але вона також відчувала, що він оминає деякі ключові моменти та деталі. Питання було в тому, чому?

"А яке це має відношення до мене, хіба ми обидва не можемо ладнати з Квіном ?" - запитала Лейла . "Ти ревнуєш чи що?"

"Не я..." - пробурмотів Ворден занадто тихо, щоб Лейла почула.

"У мене не найкращий досвід з тих пір, як я сюди потрапив," - відповів Ворден . "Мене зв'язали та побили другокурсники, заштовхнули на червону планету, і тепер я застряг тут. Я думаю, що це нормально бути трохи нестабільним після того, що ми пережили."

Коли Ворден закінчив говорити, він зробив крок вперед. Лейла відреагувала, підтягнувши коліна ближче до себе, згорнувшись у клубочок. Видовище нагадало йому Сіла , і ніжним заспокійливим голосом він зробив те, що зазвичай робив, не замислюючись... Ворден почав співати.

"Все буде добре, я змушу твої хвилювання зникнути... Я поруч з тобою... Я завжди буду добрим." Поки вона слухала м'який ангельський голос, не усвідомлюючи цього, Ворден вже знову був поруч з нею.

Її руки перестали тремтіти. "Що це було?" - запитала вона. "Здібність?"

Ворден почав сміятися. "Це пісня, яку моя мати колись співала мені, щоб заспокоїти."

Він ніжно підняв руку і торкнувся її голови, опустивши її ближче до своїх грудей. Усі його рухи були такими м'якими, коли він оглядав рану. Це була сторона Вордена , яку вона ніколи раніше не бачила.

"Мені подобається цей Ворден ," - сказала Лейла .