Розділ 264 — Кровні брати

Перед тим, як вирушити до вежі, Квін переконався у двох речах. Перше – це те, що його MC -бали були повністю відновлені. Фекс був без свідомості деякий час, тож їм потрібно було лише трохи почекати, перш ніж знову розпочати свою подорож.

Друге – він був повністю екіпірований усім своїм спорядженням. Звичайно, це включало його костюм, який був зроблений Лоґаном . Він одягнув його як зазвичай, за винятком головної частини, залишаючи лише очі відкритими.

Костюм легко регулювався, і в будь-який момент Квін міг швидко підняти капюшон, щоб закрити верхню частину голови. І тому для нього не було проблемою, якщо він хотів приховати свою особу від інших. Причина, чому він це робив, полягала в тому, що у нього більше не було свого банку крові.

Його другий шанс. У всіх своїх боях досі він завжди покладався на банк крові, щоб допомогти йому в скрутну хвилину. У колбі більше не було крові. Фекс випив її всю, і, схоже, його рани теж загоювалися.

Броня, яку створив Лоґан, дала йому додатковий захист. Хоча це було не так вже й багато, кожне маленьке збільшення допоможе, і це була причина, чому він її одягнув. Вони збиралися вирушити до вежі, і якщо охоронець зовні був таким сильним, Квін боявся, що, можливо, всередині є ще сильніший охоронець.

Якщо так, він навіть не стане намагатися битися і покине квест. Незалежно від того, яким цікавим він був, або якою гарною була нагорода за квест, це не вартувало його життя.

"Ти готовий?" - запитав Квін у Фекса.

Поки вони чекали, поки рани Фекса заживуть, а MC -бали Квіна повернуться, Фекс був заклопотаний думками. Весь цей час він думав про Квіна.

"Квін, зачекай", - сказав Фекс, підбігаючи і схиляючись на одне коліно з кулаком на підлозі.

"Воу, що тут відбувається?" - запитав Квін, шокований діями Фекса.

"Я повинен це зробити, будь ласка. Квін, ти врятував мені життя. Я пам'ятаю все, що сталося, коли я був кровопивцею. Коли ті мандрівники прийшли і знайшли мене, ти вже був у безпеці. Звір королівського рівня був мертвий, і єдине, що намагалося вбити вас усіх, був я".

"Я знав, що перетворення на ту істоту було ризиком, але це було єдине, що спало мені на думку в той момент. Коли ти побачив, що я поранений, а ви всі в безпеці, ти ризикнув своїм життям. Ти боровся з тими мандрівниками і ризикував тим, що я поженуся за тобою. Зрештою, ти використав флягу, яку я тобі дав, щоб врятувати мене."

Сказавши ці слова, Фекс з люттю вдарив кулаком у землю. Квін не зовсім зрозумів цього вчинку, але був певен, що це тому, що він злився на себе.

Весь цей час він зближувався з Квіном з однієї причини – щоб врятувати свою шкуру. Якщо його коли-небудь викриє його власний клан, то ідея Фекса полягала в тому, щоб видати Квіна як одного з користувачів тіні. З цією інформацією, яку він приніс лідеру, своєму батькові, покарання, яке він отримає за втечу до людського світу без дозволу, буде незначним.

У той час як Квін ніколи не думав про те, щоб покинути його. Він навіть ризикнув своїм життям, виступивши проти групи, яка могла перевершити його, навіть як Кровопивцю. Фекса більше не хвилювало, як він це робив, або чому він, здавалося, продовжував ставати сильнішим.

Він просто відчував провину у своєму серці, від якої хотів позбутися.

"Я знаю, що вже казав це, але серйозно. Якщо тобі потрібна допомога, не соромся звертатися. Я на твоїй стороні, Квін."

Квін не знав, що сказати. Ці дії здавалися йому несподіваними. Той, хто ніколи не був серйозним з дня їхньої зустрічі, раптом став дуже серйозним.

На той час Квін зробив лише те, що вважав правильним. Фекс ризикнув життям, щоб врятувати всю групу. Яке він мав право померти від руки незнайомців?

Все ж, бачачи його таким, Квін не знав чому, але він інстинктивно підійшов до Фекска і простягнув йому руку. Фекс, у свою чергу, так само інстинктивно взяв її і підвівся.

"Відтепер ми кровні брати", - сказав Фекс з усмішкою. "Можливо, ми не пов'язані кров'ю, але я ставитимусь до тебе так, ніби ти частина моєї сім'ї".

"І я зроблю те ж саме", - сказав Квін з усмішкою.

Потім вони вдвох попрямували до вежі, і по дорозі обидва були обережні з кожним кроком. Знову ж таки, Квін хвилювався трохи менше, ніж Фекс, здавалося.

Судячи з тексту квесту, отриманого раніше, та інформації, яку він містив, квест вказував на те, що найсильніший звір за межами вежі був королівського рівня.

Якщо інформація була правдивою, це означало, що за межами вежі немає нічого сильнішого за звіра королівського рівня. Але це також означало, що існує можливість зіткнутися зі звірами вищого або середнього рівня. Хоча вони зможуть щось зробити, оскільки вони разом, без крові та людей навколо, було б ризиковано вступати в битву за битвою.

Повільно пробираючись до вежі, через будівлі, а не відкритою вулицею, вони, здавалося, не зустріли жодного звіра на своєму шляху.

Це стосувалося й псів, яких вони вперше побачили, коли прибули.

"Чи це дивні кристали з вершини вежі, чи інші звірі просто тримаються подалі від цього місця через звіра королівського рівня?" – подумав Квін.

Нарешті вони дісталися до місця розташування вежі.

Вулиця, що вела до неї, нарешті закінчилася, і тепер перед вежею було велике порожнє коло простору. З кола вело кілька шляхів до інших вулиць, оточених будівлями, але нічого, крім вежі, не стояло самотньо в центрі.

Кристали яскраво сяяли на вершині та надавали легкий блакитний відтінок зоні під ними. Коли дивишся на будинки та обличчя одне одного, це виглядає досить красиво та мирно, подумав Квін.

Він міг побачити деякі плюси життя в такому місці, попри те, що воно далеко від сонячного світла.

"Можливо, я стаю більше схожим на вампіра, якщо думаю, що в такому місці приємно жити", – подумав він.

"Ми можемо витратити трохи часу на дослідження, якщо ти хвилюєшся", – сказав Фекс, побачивши, як Квін милується вежею.

"Що ти маєш на увазі?" – відповів Квін.

"Я просто подумав, що ти можеш хвилюватися. Інші підуть із цими мандрівниками. Швидше за все, вони вже знають про вихід. Я попросив свого маленького Хема, щоб він прослідкував за ними згори. Як тільки він дізнається, де вихід, він прийде і знайде мене."

"Хем, це той маленький літаючий бик, що був раніше?" – Квіна досить зацікавив цей компаньйон, і він задумався, чи зможе він собі дістати щось подібне.

"Так. Гарне ім'я, правда?"

Проігнорувавши останні слова Фекса, Квін продовжив підходити до вежі. Там були великі подвійні двері з арковим входом. Двері були гравіровані дивними візерунками, які Квін бачив раніше на зображеннях, коли вивчав архітектуру далкі. Але зараз він не був надто впевнений, чи це пов'язано з Далкі, чи з вампірами.

У центрі дверей був круглий отвір, який, здавалося, заглиблювався на кілька дюймів.

"Це замок", – сказав Фекс. "Ці двері, я бачив їх у власному замку раніше. Їх неможливо відкрити без якогось ключа чи механізму. І навіть не думай намагатися їх зламати. Повір мені, вони призначені для того, щоб витримувати навіть атаки лідерів вампірів."

"Хіба це не означає, що тут справді є щось важливе?" - запитав Квін.

"Так, але я не знаю що саме," - відповів Фекс.

Підійшовши до дверей, Квін вирішив спробувати їх штовхнути, застосувавши всю свою силу. Він наполовину очікував, що щось станеться, але, як і казав Фекс, двері зовсім не зрушили з місця. Важко було уявити, спостерігаючи за тим, як Квін з усіх сил намагається відчинити двері, що він володіє якоюсь надлюдською силою.

"Я ж казав, що це марно, чувак. Не люблю це говорити, але, можливо, це була марна подорож. Давай просто відпочинемо десь поблизу і почекаємо на Хема, а потім ми зможемо вибратися звідси," - вигукнув Фекс.

Щойно Квін збирався погодитися і піти геть, система вирішила сказати своє слово.

"Не здавайся ще," - сказала система. "Пам'ятаєш той червоний кров'яний кристал, який ти отримав, перемігши звіра королівського рівня? Чому б тобі не покласти його на двері і подивитися, що станеться?"

Здавалося, що система знає про це місце більше, ніж показує. Зробивши так, як сказала система, Квін дістав червоний кров'яний кристал зі свого інвентарю і поклав його в дивний отвір у дверях.

Фекс, який це бачив, дивувався, що він робить, але через кілька миттєвостей почулися звуки механічних замків з-за дверей, які відчинялися.

Шестерні почали перемикатися, і двері почали тягнутися всередину, відкриваючи шлях усередину вежі.

"Ти йдеш?" – спитав Квін.