Розділ 267 — Верхівка вежі

Повернувши голову назад і дивлячись униз по тунелю, звідки вони прийшли, Лоґан побачив, що інші вирішили не йти за ним. Його план, який він швидко придумав, очевидно, спрацював.

Навіть з Пітером на плечі, він ніколи не сповільнювався. Він продовжував бігти по тунелю, поки вони врешті-решт не досягли відкритого простору, де було багато різних шляхів і тунелів для вибору. Це було схоже на одну з тих зон, з яких вони щойно вийшли.

Єдина відмінність цього відкритого простору полягала в тому, що тут не було розкиданих трупів студентів.

"Відпусти мене!" – закричав Пітер, його очі повністю почервоніли, палаючи в темряві. Його рот широко відкрився, оголюючи зуби, які стали гострішими та більшими.

Відчуваючи, як вага на його плечі змінюється. Лоґан зрозумів, що щось не так, і миттєво скинув Пітера зі свого плеча та кинув його на землю. Удар був грубий, оскільки Лоґан не зміг стриматися.

Це було тому, що він відчував силу Пітера і знав, що не може стримувати жодної зі своїх сил. Якщо б вони двоє почали боротьбу за силу, Лоґан був впевнений, що не виграє.

Піднявши голову з землі, Пітер зміг побачити Лоґана, який тримав свій бластер, націлений на нього. У відповідь Пітер видав щось на зразок гарчання, глибоке розлючене ричання.

"Ти все ще там, так, Пітере?" – сказав Лоґан.

Почувши своє ім'я з вуст Лоґана, здавалося, трохи заспокоїло його. Але Пітера раптово почало трясти, його тіло шалено здригалося, коли він перекидався на підлозі. Під час цього сяйво в його очах, здавалося, значно потьмяніло.

Бачачи, як Пітер завдає собі болю, Лоґан не міг не відчути смутку. Було зрозуміло, що Пітеру це не подобається і він не хоче його їсти. Натомість він відчайдушно боровся з цим первісним потягом.

Він починав замислюватися, чи не зробив він помилку, і чи не варто було дозволити Пітеру з'їсти ту дівчину, з якою вони вперше зустрілися.

Шукаючи якесь рішення, Лоґан витяг і простягнув свій модифікований ручний сканер. Він вніс свої особисті зміни до сканера, виданого школою. Той, що він мав, міг охоплювати ширший діапазон, і саме завдяки йому він знайшов підземне місто.

Якби ж то він спрацював, то він зміг би сканувати тунелі та дізнатися, де знаходяться інші померлі студенти. Замість того, щоб сліпо йти навмання, у них принаймні була б якась відправна точка, куди їм слід йти...

Але з якоїсь причини, відколи вони спустилися під землю, сканер був марним.

"Чому ти не працюєш!" - сказав Лоґан, а Пітер зараз стояв перед ним, опустивши голову донизу. Невідомо, чи він повернув собі розсудливість, чи його вже захопив голод і первісний потяг.

****

Тим часом, на іншому боці...

Після того, як Квін і Фекс зрозуміли, що вони нічого не можуть зробити, щоб дістати інші речі, вони вирішили змиритися з втратами та покинути кімнату. Вони намагалися атакувати дивний циліндр і навіть намагалися копати під землею.

Однак чорна субстанція, з якої складалася вся вежа, була також неймовірно міцною, такою ж міцною, як Гатеріум. Їм знадобиться майже вся їхня сила, щоб розбити навіть маленькі шматочки вежі, і, як можна зрозуміти, знадобиться кілька днів, щоб досягти найменшого прогресу.

Якщо одного дня...

Вони знайдуть спосіб легко розбити металевий циліндр або чорну субстанцію, яка оточує вежу, тоді він завжди зможе повернутися і забрати шматки броні.

Поки вони покидали кімнату, вони продовжували підніматися сходами вгору, і в той же час Фекс не міг перестати вибачатися перед Квіном за те, що був необачним і підібрав каблучку, через що вони втратили шанси отримати інші предмети.

Він насправді не підозрював, в якому гарному настрої зараз Квін через отримання каблучки.

Йому більше не доведеться виглядати дивно, носячи з собою парасольку під палючим сонцем.

Крім того, під час бою йому більше не потрібно покладатися на костюм. Але, звичайно, Квін був радий, що у нього є костюм. Тепер він використовувався більше тоді, коли він хотів битися, використовуючи його та приховуючи свої здібності, а не як пристрій для захисту від сонця.

Нарешті, після довгого підйому, вони досягли платформи. Це була остання платформа. Як вони також помітили стелю зверху. На стелі також було кілька шматків синіх кристалів, що стирчали знизу.

Побачивши кристали, жадібність Квінна хотіла, щоб він забрав усі кристали та продав їх після повернення, але це було б складно, хіба що він міг би полетіти, щоб дістатися та витягнути кристали. Це також призвело б до неймовірної втрати часу.

На останній платформі були ще одні великі двостулкові двері у формі арки, схожі на попередні. Вони також не мали замка, і все, що їм потрібно було зробити, це відчинити їх двома руками.

Як і в кожній кімнаті, в яку вони заходили раніше, світло почало вмикатися одне за одним, показуючи, як виглядає кімната.

Від дверей до центральної кімнати простягався великий червоний килим...

Воно досягло центру, де на землі було дуже велике коло. Візерунок на колі був схожий на той, що був на дверях, які вони побачили вперше. Тільки, здавалося, не було місця, куди можна було б помістити кристал крові.

За ним, на іншому кінці кола, простягався ще один червоний килим, який тягнувся вперед, аж поки нарешті не досяг великого крісла.

"Ким, чорт забирай, був цей вампір?" — сказав Фекс. "Схоже, у нього було трохи зарозумілого его. Він що, вважав себе королем чи кимось подібним?"

Був лише один Король або Королева Вампірів, тому Фекс вважав дивним, що вампір, можливо, залишок з тринадцяти родин, або якийсь інший тут перебував, створив таку кімнату.

Коли дивишся на велике крісло або трон.

Здавалося, що лише значній особі дозволено сидіти на такому місці.

Саме тоді Квін щось помітив, дивлячись на трон. Поки що все в кімнаті було розчаруванням, бо, здавалося, там не було нічого корисного. Але одразу за стільцем, трохи вище, виглядало як прозора скляна панель, а всередині була велика зброя, схожа на меч.

Меч не виглядав звичайним, бо хоча він був замкнений за скляним корпусом, здавалося, що навколо нього було обмотано кілька чорних ланцюгів, від рукояті аж до кінчика леза.

"Навіщо меч приковувати, якщо його ніхто не тримає?"

Фекс також побачив меч і схвильовано кинувся вперед, але через кілька кроків зупинився, згадавши про те, що сталося в кімнаті раніше.

"Квін, як щодо того, щоб ти взяв ось це...?" — сказав він, нервово посміхаючись.

Квін так і зробив, пройшов прямо повз трон і продовжив шлях до кімнати. Придивившись до леза ближче, він зрозумів, що це звіриний клинок, а не звичайний меч.

Цівка здавалася досить лускатою та кам'янистою. Червоного кольору та візерунка, що відповідав броні, яку бачили раніше. Між цівкою та лезом був червоний самоцвіт. Він був дуже схожий на кристал, який Квін отримав після перемоги над звіром королівського рівня.

З кристала, всередині меча, єдина червона лінія тягнулася клинком до самого вістря. Вона виглядала як смуга, але і кристал, і червона лінія, що йшла по мечу, здавалися позбавленими будь-якої сили.

Поклавши кінчики кігтистих рукавиць на скляну панель, що його закривала, він почав застосовувати всю свою силу, сподіваючись зробити подряпину або вм'ятину. Як і з усіма матеріалами, які вони виявили раніше у вежі, вона була майже незламною для нього.

"Я збирався сказати тобі, але думав, що ти вже зрозумів", - сказав Фекс , побачивши, як Квін намагається розбити скло.

Відмовившись від ідеї дістати меч, Квін збирався обшукати кімнату, щоб побачити, чи не пропустив він чогось. Він зробив крок назад, і знову кімната, здавалося, злегка вібрувала.

Перед мечем... почав підійматися подіум.

Він не був великим і піднявся приблизно до пояса Квіна .

Вібрація в кімнаті припинилася, і подіум зупинився.

На вершині був отвір у формі діаманта.

Квін повернувся, щоб подивитися на Фекса , щоб побачити, чи є у нього хоч якесь уявлення про те, що відбувається.

"Не дивись на мене", - відповів Фекс . "Я давно вже нічого не розумію в цьому місці з тих пір, як увійшов у цю вежу".

Він був правий.

Квін насправді знав про цю вежу більше, ніж Фекс, і це лише тому, що система повідомила йому, що це вампірська гробниця. Проте, Квін ще не бачив жодної труни. У вежі не було багато кімнат, лише початковий поверх, середній і ось цей верхній поверх.

Неможливо було щось пропустити, то де ж тоді тримали вампіра? Але зараз Квіна більше турбував подіум перед ним.

Коли він обережно провів пальцями по верхній частині подіуму, з’явилося ще одне повідомлення.

[Бажаєте вставити свій кривавий кристал?]

[Після вставки кривавий кристал не можна буде витягнути!]

[Так] [Ні]

"Якщо я виберу так... Чи це дозволить мені отримати меч?"