Розділ 272 — Переможці оцінювання

Тиск, що виходив від двох груп, був величезним, так що навіть одне неправильне слово чи дія могли змусити вже страшну надвислу присутність вирватися назовні та поглинути їх цілком. У випадку з кимось на зразок Пітера і Вордена , вони могли впоратися з таким тиском, що звивався, однак для Лейли і навіть Лоґана , було таке відчуття, ніби їх от-от поглине небезпечна енергія, що вирувала навколо, вона лише чекала, щоб її вивільнили.

"Вони справді збираються зіткнутися?" — питали один одного студенти збоку, деякі з них почали тривожитися через можливу бійку.

"Було б нерозумно, якби вони це зробили", — зневажливо сказав інший студент, похитуючи головою, "Зрештою, це така дрібниця, ніхто не захоче починати війну через кількох зниклих студентів".

Однак, вони не знали, як думав Лео. Він був простою людиною, замість того щоб думати про ширшу картину того, до чого призведуть його дії, він вважав, що найкраще робити те, що правильно в поточній ситуації. Коли ситуації виникали пізніше, він продовжував би з ними розбиратися.

Таким він був завжди і продовжував бути. Зараз люди, які стояли перед ним, наразили на небезпеку студентів, за яких він був відповідальний. У минулому Лео був іншою людиною і він думав про речі, можливо, думав про них занадто багато. Аж до того, що ті, хто був поруч із ним, страждали через це.

"Я не дозволю, щоб це сталося знову," – подумав Лео.

Хоча інші думали, що Лео нічого не зробить, Ворден зміг вловити погляд Лео. Він бачив, як його пальці злегка сіпаються, коли він тримався за руків’я.

"Він готовий напасти будь-якої миті." Після того, як він поділився силами Лео та взаємодіяв з ним під час теоретичних занять з Квіном, Ворден відчув, що може зрозуміти його трохи краще.

Він намагався придумати спосіб, як заспокоїти Лео. Світу зараз не потрібна громадянська війна. У минулому було кілька громадянських війн, перш ніж з'явився Трудрім. Ходили чутки, що Далкі стежать за людьми, готові напасти в найслабший момент, якщо щось подібне трапиться знову. Можливо, Далкі нападуть навіть раніше, ніж вони передбачали.

"Лео, коли ми були там, там була неймовірно сильна істота. Наразі я думаю, що Квін і Фекс у безпеці, але я не знаю, як довго вони виживуть. Їм потрібна допомога зараз", – сказав Ворден.

Почувши ці слова, Лео ослабив хватку на руків'ї меча, здавалося, це спрацювало. Він випростався і продовжив йти повз групу. Проходячи повз, він навмисно штовхнув Андре плечем.

"Гей, що ти робиш! Чи не можеш проявити хоч трохи поваги, ми врятували твоїх студентів. Ми не зобов'язані були цього робити і могли б тримати все в таємниці", – вигукнув Енді.

Тоді Лео вказав на власні очі та розплющив їх. Там, де мали бути чорні зіниці, здавалося, що все його очне яблуко було сіруватим. Там не було кольору.

"Вибачте, але я сліпий, розумієте, я не знав, що він там стоїть. Фей, я залишаю на тебе рішення, що робити з нашими гостями. Що б ти не вибрала, я підтримаю це, коли ми повернемось на базу".

З цими словами Лео продовжив іти в джунглі, обережно переступаючи великий корінь, що тягнувся через землю. "Майже спіткнувся об цей", – сказав він, насвистуючи, і зник у джунглях.

"Сліпий, як же," – пробурмотів Енді собі під ніс.

На цей момент Фей вже заспокоїлася після свого гніву. Будь-які дії чи слова були б просто марною тратою часу. Тому вона вирішила зайняти політичну позицію. Зробити те, що було найкращим для обох піратів.

"Дякую, що повідомили нас про цю інформацію. Будь ласка, повідомляйте нас про це швидше в майбутньому. Таким чином, ми зможемо уникнути будь-яких майбутніх проблем."

Андре вклонився їй, перш ніж піти зі своєю групою, з кислим присмаком у роті від того, що вони щойно пережили.

Тим часом Ворден та інші були розкриті. Все, що їм залишалося робити, це чекати, сподіваючись, що Фекс і Квін зможуть безпечно повернутися.

Повертаючись до інших, Ворден почав думати про те, що сталося. Коли він вперше вступив до армії, здавалося, що їх не хвилює те, що трапляється зі слабшими учнями.

Вони дозволяли боям тривати, не втручаючись, і було майже так, ніби бої заохочувалися. Навіть з усією ситуацією з Дюком і Пітером , здавалося, що вони навмисно намагаються викликати розбіжності та розкол між тими, хто був слабшим і сильнішим у школі.

Це справді траплялося у зовнішньому світі природним шляхом і в школі до цього, проте, розкол ніколи не здавався таким великим, як у військовій школі. Після того, як Лео та Фей відреагували на студентів, які потрапили в біду, він подумав. Можливо, не вся армія така. Або ж можливо, це більше через тих, хто при владі. Їхні зв'язки здавалися дивно близькими з родиною Трудрім, більше, ніж мали б бути.

Після години очікування, нарешті, Лео повернувся, і цього разу він був не один. Поруч із ним були Фекс і Квін. Лейла підбігла привітати їх, і інші також були раді їх бачити.

Наразі всіх студентів з класу Дела перевірили. Їм дозволили проводити час з іншими класами, але новини про те, що насправді сталося з класом під час їхньої відсутності, почали поширюватися, і напруга відчувалася в повітрі.

Реальність того, наскільки небезпечною була ця експедиція, нарешті почала до них доходити. Друзів і студентів, з якими вони розмовляли лише кілька годин тому вранці, ніде не було видно, і вони ніколи більше не зможуть з ними поговорити.

Лео і Фей були зайняті обговоренням того, що робити далі. Хоча вони були одного рангу, Фей ніколи так не відчувала і вирішила погодитися з тим, що вирішив Лео.

"Я прийняв рішення," сказав Лео. "Я скасовую експедицію і повертаюся до академії."

"Ти впевнений?" відповіла Фей. "Ми тут лише один день і не пройшли великої відстані. Пол не буде задоволений цим рішенням. Чи не можемо ми просто подорожувати однією групою та захистити дітей? Судячи з того, що нам розповіли мандрівники, поселення Далкі здається покинутим."

"Ні!" одразу ж відповів Лео. "Коли я спустився туди, я відчув це. Там точно щось є, і воно принаймні має силу чотирирогого Далкі."

Почувши це, у Фей очі мало не вилізли з орбіт. У неї по спині пробіг холодок, і волосся на руках стало дибки.

"Нам знадобиться принаймні один із генералів, щоб спробувати впоратися з чимось подібним, і навіть тоді я не думаю, що вони зможуть протистояти," пояснив Лео.

"Я розумію, якщо ми пояснимо це Полу, вони повинні зрозуміти. Вони можуть навіть вивезти всіх з цієї планети і класифікувати її як планету з червоним порталом до подальшого повідомлення," відповіла Фей.

Насправді вона неправильно зрозуміла слова Лео. Лео сказав, що там щось є, що має таку ж силу, як чотирирогий Далкі. Але вона зрозуміла це так, що там є чотирирогий Далкі. Лише Лео знав правду, що енергія, яка виходила від цієї істоти, була подібна як до Фекса, так і до Квіна.

Коли Лео подивився на двох студентів, в його голові зародилася думка: "Чи існує реальна загроза прямо в нас під носом, яка, можливо, набагато більша за Далкі?"

Усі студенти зібралися на відкритій ділянці брудного ґрунту притулку, що стояв прямо перед джунглями. Лео сказав їм, що буде оголошення.

"Я впевнений, що ви вже всі чули про новини, які трапилися з класом Дела. Через це ми вирішили скасувати експедицію та повернутися до школи", - сказав Лео.

Почувши новини, деякі студенти відчули, як тягар звалився з їхніх плечей. Вони більше не в небезпеці й позбулися думок про зустріч із такими істотами. Ті, хто був у класі Дела, були ще більше раді.

Проте, це почуття полегшення поділяли не всі в натовпі. Ті, хто добре склав тест і не мав жодних проблем, почали висловлювати своє занепокоєння.

"Що?!" - обурився студент, озираючись у пошуках підтримки. "Але минув лише один день! Це не має сенсу". Чому вони повинні повертатися?

"Припини бути таким егоїстом!" - крикнув інший у відповідь.

Здавалося, що утворилися два табори: ті, хто хотів піти, і ті, хто хотів залишитися.

"Досить!" – Лео вигукнув гучним, громовим голосом. Його голос пролунав так голосно, що деяким учням здалося, ніби їхні барабанні перетинки зараз луснуть. Вони дивувалися, як чоловік такого невисокого зросту міг видати такий гучний звук.

Розмови стихли, але один учень все ще тримав руку піднятою.

"Так, юначе," – сказав Лео .

"Я не проти повернутися раніше, але в мене є питання. Як це вплине на наше оцінювання? Хто отримав найвищий бал і як будуть розподілені наші оцінки?" – чемно запитав студент.

"Ваші оцінки будуть визначені тим, наскільки добре ви виступили до цього часу. У минулому, зазвичай ті, хто добре виступав у перший день, продовжували добре виступати протягом усього тесту. Я знаю, що це може бути не зовсім справедливо, але ми візьмемо це до уваги на основі вашої успішності в майбутніх оцінюваннях і відповідно скоригуємо ваш результат.

"Що стосується класу Дела, вони отримають звільнення через особливі обставини, з якими вони зіткнулися, і будуть протестовані в інший час. Щодо переможців, я думаю, на таких заходах нам завжди подобається відзначати тих, хто досяг найкращих результатів, щоб інші учні знали, на кого рівнятися. Я вирішу переможців прямо зараз."

Почувши це від Лео , багато студентів, які добре впоралися з оцінюванням, почали радіти. Вони розправляли свій одяг і приводили волосся до ладу, чекаючи, коли їх викличуть вперед.

Фей підійшла до Лео, який стояв неподалік, і спробувала передати йому планшет зі списком балів усіх студентів, отриманих зі сканера. Замість того, щоб взяти планшет, Лео відштовхнув його і похитав головою.

"Немає потреби," - сказав Лео і глянув у бік натовпу студентів, що чекали.

"Переможці наступні, чи не могли б ці студенти пройти вперед? Ворден Блейд, Лейла Манроу, Сіа Грін, Піо Бланк, Фекс Сеґ, Лоґан Річардсон і, нарешті, Квін Тален."