Розділ 277 — Майбутня подія

Почувши шокуючу новину про те, що Фекс щойно зазнав невдачі, Квін був зайнятий роздумами про те, що робити. Завжди була ймовірність, що щось подібне може статися. Можливо, їх побачить хтось із високого рівня, і вони не зможуть з цим впоратися звичайним способом.

Ця думка завжди була в голові Квіна. Коли він думав про це знову і знову. Закінчення, яке програвалося в його голові, завжди було однаковим. Йому доведеться їх убити.

Було надто ризиковано залишати щось відкритим, і поки він ще перебував у військовій школі, не було жодного шансу втекти або врятуватися. Дивлячись на Сіа, в голові Квіна промайнули образи можливих способів, як він міг би це зробити, і в його голову ввійшов певний тривожний образ.

Один з них, де він тримає Сіа обома руками, а з його рота капає кров. І на її шиї були дві проколоті рани.

"Гей, чому б тобі не спробувати стерти їй пам'ять?" - сказав Фекс. Ця пропозиція могла б здатися несподіваною раніше, але зараз не так сильно. У Фекса були свої причини.

Після того, як він став свідком того, як Квін боровся проти звіра королівського рівня, він знав, що його швидкість вже була такою, як у вампіра-аристократа. Фекс не був впевнений, чи Квін еволюціонував і перейшов на стадію вампіра-аристократа, але все ще була ймовірність, що його чарівність сильніша за його.

Випадково, коли Фекс зробив цю пропозицію, Квін подумав про те саме. Чи були його поточні бали чарівності вищими, ніж у Фекса? Він відчув велике збільшення швидкості, коли його бали досягли більше тридцяти.

Якщо його навички чарівності зараз не діяли проти Сіа. Насправді була велика ймовірність, що це все ще може спрацювати, коли його навички чарівності досягнуть більше тридцяти.

"Це може спрацювати... але якщо ні..."

Перш ніж він встиг прийняти рішення, Нейтан вже почав робити оголошення.

"Увага всі", - сказав Нейтан, піднявши руку в повітрі. "Немає потреби учням залишатися тут довше. Можете сміливо повертатися до своїх кімнат, а вранці ми повідомимо вам про ваш розклад на наступний тиждень. Можливо, ми навіть надішлемо повідомлення сьогодні ввечері, тому стежте за ним на своєму наручному годиннику."

"Щодо всіх класних керівників, я хотів би, щоб ви поки що залишилися."

Як тільки Нейтан сказав ці слова, двері портального залу були широко відчинені, і учні вже почали повертатися до своїх кімнат у гуртожитку. Вони були втомлені, розбиті та просто хотіли забути про те, що пережили.

Коли він озирнувся, Сіа вже пішла. Зараз була ніч, і комендантська година для учнів, щоб перебувати у своїх кімнатах, ось-ось мала минути. Наразі йому доведеться довірити Лейлі стежити за нею, поки він не зустрінеться з нею наступного дня.

Усі студенти швидко покинули кімнату, а вчителі залишилися разом із сержантами та Нейтаном.

"Перш за все, я хотів би повідомити вам, що з усієї планети наразі евакуювали військовий персонал. Нам більше не потрібно буде досліджувати планету, і в майбутньому буде відправлено підрозділ спеціального призначення, щоб з'ясувати, чи вже Далкі заселили це місце, чи ні", – пояснив Нейтан.

"Зачекайте, я не розумію?" – трохи роздратовано сказав Дел. "Я думав, що ми всі пішли, тому що знали, що там були Далкі?"

"Наші джерела інформації повідомляють, що їх могли прогнати або навіть щось інше. Причина, чому я це кажу, полягає в тому, що їхня база все ще повна блакитних кристалів. Якби Далкі дійсно вже захопили планету, вони б забрали з собою всі кристали".

Хоча Дел не мав жодного бажання продовжувати місію наодинці, він думав, що у них все ще може бути шанс завершити її з Лео і Фей поруч. Він знав, що таке армія; він був з ними досить довго.

Оскільки цю експедицію було скасовано достроково, їх незабаром попросять вирушити в іншу. Якби вони закінчили цю, то могли б відпочивати цілий рік.

"Ця інформація все одно була б передана вам усім пізніше", – пояснив Нейтан. "Справжня причина, чому я попросив вас залишитися, пов'язана з майбутньою міжвійськовою базовою подією через два тижні".

"Яке це має відношення до нас?" - запитала вчителька. "Зазвичай, усі другокурсники займають усі місця, вірно?"

"Так, зазвичай так і є, але цього року вони вирішили зробити щось інше. Очевидно, є кілька сильних першокурсників з інших військових баз, які бажають взяти участь у заході."

"Тож цього року вони вирішили, що кожен клас повинен обрати принаймні одного студента для трьох головних подій. Турнір зі здібностей дальнього бою, Бойовий турнір та турнір з крафтингу. Ви всі повинні мати готовий список до кінця тижня, кого ви вважаєте учасниками."

"Пол заявив, що цей міжвійськовий турнір є важливою подією, тому ви повинні обрати найкращих. Якщо ваші студенти покажуть гарні результати, це відобразиться на вас, і ви будете винагороджені за це. Не всі наші посади базуються на силі, і незабаром один з наших найстарших сержантів піде на пенсію. Чи є у когось список поточного рейтингу студентів?"

Почувши те, що щойно сказав Нейтан, на обличчі Дела з'явився легкий вираз занепокоєння. Мало того, що студенти вважали клас Дела одним із найслабших, так само вважали і вчителі, і Дел це усвідомлював.

Він подумки намагався придумати, кого ж вибрати для події.

Солдат збоку підійшов до Нейтана і передав йому планшет. На планшеті був список усіх першокурсників з оцінкою біля їхнього імені.

"Ого, оце так несподіванка." Сказав Нейтан. "Схоже, що у класі Дела зараз найбільше учнів з найвищим рейтингом."

Почувши це, у нього аж щелепа відвисла. Як таке може бути, подумав він, а потім раптом. Він почав згадувати, що щойно сталося. Лео нагородив групу найбільшою кількістю балів за виїзд. Ця група була з його класу, мало того, на останній оцінці, Квін і його група теж виступили непогано, набравши близько середнього рівня.

З найвищими балами в одному і середніми балами в іншому, це розташувало групу Квіна та його товаришів по команді відносно високо в поточному рейтингу.

"Я чекатиму від вас чогось доброго." Сказав Нейтан, дивлячись на Дела. "А тепер ідіть відпочиньте. Я повідомлю вам, що буде завтра."

На іншій військовій базі, здавалося, група вчителів проводила подібну зустріч. Однак, ця була набагато більш формальною. Усі вчителі зібралися в кімнаті для зустрічей.

Всього було десять вчителів, включаючи сержанта, який сидів на чолі столу. Одна з вчительок сиділа прямо, нерухомо і уважно слухала кожне сказане слово.

"Усім все зрозуміло?" сказав відносно великий товстий чоловік попереду.

"Так, сер!" Найшвидше і найактивніше відповіла Сільвер.

"Чому ви, хлопці, не можете бути більше схожими на неї," – сказав чоловік. "Вона не тільки завжди приголомшливо виглядає зранку, але й старанно працює, швидко реагує, і це при тому, що вона тут новенька. Продовжуйте в тому ж дусі." З цими словами чоловік вимкнув презентацію і вийшов із кімнати для нарад.

Інші вчителі пішли за ним, покидаючи кімнату один за одним, коли вчитель на ім'я Джастін помітив, що Сільвер досі не встала зі свого місця. Вона сиділа в одній і тій же позі протягом усієї наради, і навіть після її закінчення, вона залишалася незворушною.

"Гей, Сільвер, нарада закінчилася, ти йдеш?" – запитав Джастін.

Сільвер повернула голову, і її срібне волосся з чорними пасмами розсипалося по обличчю. Дивлячись на це, Джастіну здалося, ніби він дивиться рекламу шампуню в сповільненій зйомці. Все ніби сповільнилося, коли він милувався її красою.

"Вибач, я була чимось засмучена," – сказала Сільвер, підводячись зі свого місця та проходячи повз Джастіна до дверей, ігноруючи його.

"Зачекай!" – вигукнув Джастін. "Можливо, я можу допомогти, тобі щось потрібно?"

Сільвер підняла руку та махнула нею в повітрі. "Я б не попросила твоєї допомоги навіть в тому, щоб зварити яйце. Просто займайся викладанням."

Коли вона йшла, її голова була все ще заповнена однією думкою. На зустрічі вони згадали, що наближається турнір, де кожна база поїде на базу номер один для участі. Найбільша військова база з усіх. Тут вона нарешті зустріне людину, яку шукає.

"Я майже відчуваю твій запах, Фекс". - сказала вона, облизуючи губи.