Розділ 289 — Зміна...

Крапля крові вже була на пальці Квіна, але, побачивши повідомлення, він вагався, чи варто її споживати. Минуло лише трохи більше 24 годин, і його HP зараз почне зменшуватися, якщо він не вип’є ще крові.

"Це те, про що говорив Фекс? Чи я вже почав ставати залежним?" – подумав Квін.

Він почав замислюватися, якщо він продовжить йти цим шляхом, як скоро йому знадобиться кров пізніше? Чи дійде до того, що кров потрібно буде споживати щогодини? В якомусь сенсі йому пощастило, що він зловив це зараз.

Саме через повідомлення Фекса він вирішив бути ще більш вибагливим до своїх жертв. Він намагався вибрати людину з групою крові O , яка б також відповідала умові бути студентом і самотнім.

Це змусило його вибрати когось трохи пізніше, ніж зазвичай. Якби він взяв кров у звичайний час, він би ніколи не отримав повідомлення і продовжував би до турніру.

Він почав дивитися на кров, яка сочилася з порізу на руці студента, намагаючись придумати, чи є якийсь спосіб обійти цю проблему.

Зберігання крові було складним завданням, навіть якщо він хотів зберегти її на потім. Саме тому він був такий вдячний за банк крові. На жаль, банк крові працював так, що йому довелося б надмірно споживати кров.

Тільки коли його HP буде повним, кров від жертви піде в його банк крові. Це означало, що спочатку він повинен спожити кров, що зовсім не допомогло б йому.

"Повертайся у свою кімнату в гуртожитку та забудь про все, що сталося сьогодні вночі", - швидко сказав Квін роздратованим голосом.

Він вирішив не споживати кров. Зараз день-два не були б проблемою, але якщо він продовжить цим шляхом і трапиться щось, як раніше, коли він був відірваний від інших, це буде катастрофічно.

Він не знав, наскільки час скорочуватиметься щоразу, коли він споживає кров, але це був ризик, на який він не хотів йти.

Опустивши голову до підлоги, Квін міцно стиснув кулак. "Пітер , мені шкода, але цього разу я не зможу тебе врятувати. Я недостатньо сильний, ще ні..."

Побачивши дії Квіна , на обличчі Фекса з'явилася посмішка. Багато вампірів не зважали на це попередження і продовжували споживати кров. Зрештою, Карателі повинні були втрутитися та вирішити проблему.

Думки про цю особливу групу вампірів, більш відомих як Карателі, почали викликати у Фекса відчуття поколювання. Він ніколи не бачив Карателя сам, але чув жахливі історії про них.

Замість того, щоб споживати кров зі свого банку крові або покладатися на Лейлу для крові, Квін вирішив дозволити своїм HP продовжувати зменшуватися щогодини, сподіваючись наростити свій опір.

Це було не дуже приємно для нього, оскільки він хотів би знати про це раніше. Зараз у нього було 95 очок HP . Це означало, що знадобиться 95 годин, перш ніж його HP наблизиться до 0. Коли він був нижчого рівня, нарощування опору не було б великою проблемою.

****

Протягом наступних двох днів Квін більше не виконував свого нічного завдання. У нього все ще була надія, оскільки солдати все ще не зробили нічого кардинального з Пітером . Здавалося навіть, що вони не катують його.

Все це тому, що Квін все ще відчував зв’язок із Пітером , але, здавалося, він не відчував болю чи страждань.

Після багатьох годин пошуків Лоґан майже не зміг знайти інформацію про підземелля під військовими базами. Не тільки на їхній військовій базі, але й на інших. По правді кажучи, це налякало Лоґана , і він ще більше боявся допомагати Пітеру .

Він був з тих людей, які робили все з планом у голові. Кожна дія мала шанс на результат. Без інформації він почувався сліпим, що йде лабіринтом.

Він продовжував шукати, сподіваючись щось зламати; однак у них закінчився час. Настав час для Турніру між військовими базами.

Кожен клас спочатку з'явився у своїх класних кімнатах, переконавшись, що має все необхідне. У рюкзаку Квіна була колба, яку дав Фекс. Він намагався її повернути, але Фекс відмовився.

У колбі була кров Лейли з однією краплею крові з групою крові O . Хоча він не міг спожити кров того дня, він додав трохи її в колбу.

[40/95 HP ] Його HP продовжували зменшуватися, і як тільки вони стануть досить низькими, Квін зможе її випити й отримати Очко Характеристики.

Колба містила 200 мілілітрів крові, стільки ж, скільки в його банку крові 2-го рівня. Це давало йому загалом 400 мілілітрів крові для відновлення. Однак, для події в цьому не було потреби, оскільки він не брав у ній участі. Завжди краще бути обережним, про всяк випадок.

Після того, як усі учні закінчили збирати свої речі, вони пішли за своїм класним керівником на вулицю перед шкільними воротами.

Усі учні вишикувалися в один ряд, а їхній класний керівник був попереду. З правого боку від головного входу стояли першокурсники, а перед ними – генерал Нейтан.

З лівого боку, перед воротами, стояли всі другокурсники, а перед ними – генерал Дюк. З обох боків від генералів стояли сержанти.

Посеред двох груп стояв генерал Майк , який керуватиме студентами під час цієї події. Його слово було остаточним. Пол , головний генерал, залишиться позаду, як і інші головні генерали.

Вони мали залишатися на базі з іншими солдатами. Якщо б з якоїсь причини стався напад, потрібні були б військові; було важливо залишити когось відповідальним і достатньо сильного, щоб захистити базу.

"Гаразд!" – вигукнув Майк гучним, громовим голосом. Якимось чином його голосу вистачило, щоб донести до останнього натовпу. "Ваші вчителі зараз називатимуть студентів, які братимуть участь у заходах. Будь ласка, підходьте вперед, як тільки почуєте своє ім'я".

"Всі інші, пам'ятайте, що ви повинні підтримувати цих людей. Вболівайте з усіх сил!" – вигукнув Майк , стукаючи себе в груди. Серед студентів запала тиша.

"Я сказав вболівайте!" – знову вигукнув Майк , і студенти відгукнулися криком у відповідь.

Спочатку було викликано всіх студентів другого курсу, які брали участь у заходах. Заходів було багато, оскільки подія була схожа на стародавні Олімпійські ігри. Були навіть ті, де заборонялося використання здібностей.

Після того, як викликали учнів для звичайних заходів, викликали учнів для трьох головних заходів. Для головних заходів оберуть по одному учневі з кожної групи. Перед ними десять учнів другого року навчання мали взяти участь у бойовому турнірі.

Квін був десь посередині своєї лінії; все ж, його зір був чудовий, і він зміг побачити, що кожен обраний учень був 8-го рівня. Система здібностей сягала лише 8-го рівня. Була велика ймовірність, що деякі з учнів, які стояли там, мали здібності, які виходили за межі їхніх оцінок.

Тепер, коли всі учні другого року навчання були викликані, настав час для учнів першого року. Трьох учнів з кожного класу було обрано для трьох заходів, і вони вийшли вперед.

Нарешті, настав час для класу Дела.

Він почав з виклику учнів на крафтовий захід, а потім перейшов до інших.

"На захід зі стрільби, Лейла Манроу."

Вона повільно вийшла вперед, але була готова; проходячи повз, вона стежила за тим, щоб не піднімати голови, уникаючи зорового контакту з тими, хто був у її класі. Однак це не завадило їй почути жорстокі зауваження.

"На скільки хочете побитися об заклад, що її виключать у першому раунді?" - сказав один учень.

"Перший раунд, я думаю, вона відмовиться ще до його початку."

"Я повинен бути там."

"Я думаю, що я впорався б краще, і я навіть не використовую зброю дальнього бою."

Саме тоді пролунав голос: "Лейло, зроби все, що в твоїх силах".

Вона підвела погляд, щоб побачити, хто це сказав; на її подив, це був Ворден. Вона посміхнулася йому, перш ніж поспішати вперед.

"І нарешті, для бійцівського турніру..."

Ворден, який був біля початку черги, вже почав рухатися, перш ніж почув, як назвали його ім'я, але після кількох кроків він раптом завмер, почувши останні слова Дела.

"Студент... Пітер Чак."