Розділ 293 — Назва рингу

Учасників міжвійськового турніру заздалегідь привезли на арену. Це було зроблено тому, що учасники проходитимуть додаткові перевірки, які іншим студентам не потрібно було робити. Інша причина полягала в тому, щоб повідомити їх про правила кожної події та роз'яснити, як кожна подія працюватиме.

Зрештою, не всі події будуть такими простими, як турнір на вибування.

Усіх їх привезли окремим потягом, що прямував до арени. Потяг лише для учасників. Кожен вагон був розділений на військові бази, заповнені студентами другого та першого курсів. Хоча деякі студенти другого курсу вже проходили через це, у повітрі все ще відчувалося хвилювання, це подія, яка траплялася лише раз на рік.

У певному сенсі, це був їхній шанс показати свої навички потенційним фракціям, а також отримати перевагу, якщо вони збиралися вступити до армії з точки зору звань. Можливо, навіть знайти наставника для навчання. Це давало їм перевагу над іншими.

У другому вагоні перебували всі учасники другої військової бази, а на передньому сидінні з двома охоронцями сидів Пітер.

Студенти другого курсу теж були в задній частині вагона і могли бачити, що відбувається спереду.

"Гей, ти бачив того першокурсника?" - запитав один студент.

"Так, охоронці не відходять від нього. Ти думаєш, він настільки велика загроза, що за ним потрібно постійно стежити? Я чув, що цього року кілька божевільних першокурсників намагалися виступити проти нас", - відповів інший.

Один із другокурсників шукав саме того студента, про якого говорили інші... Момо. Після інциденту з Ворденом в актовій залі він вирішив не привертати до себе уваги. Чомусь під час бою з Ворденом, хоча він і мав над ним перевагу, йому довелося викластися на повну, навіть використавши свою зброю душі. Щось підказувало йому, що він все ще міг програти цей бій.

Під час тієї битви трапилося кілька страшних речей. Однією з них було те, що Ворден відрізав собі руку. Згадуючи про битву, Момо думав, чи зміг би він коли-небудь на це зважитися, і навіть якщо так, чи зміг би він це зробити.

З першокурсниками було щось не так, щось не клеїлося. Момо не брав участі в бойовому турнірі, але з нетерпінням чекав, щоб побачити всю силу Вордена . Однак, коли він не помітив його в поїзді, він був неймовірно розчарований і замість нього побачив Пітера , який зайняв його місце. Студента, якого вони цькували та змусили виступити проти Вордена .

"Що ж ти плануєш робити, Дюку ?" – пробурмотів Момо сам собі. Він відчував, що, швидше за все, за всім цим стоїть Дюк .

Потяг зупинився, і всіх учасників вивели з потяга прямо на арену. Вони побачили великі будівлі на вершині арени; однак вони не могли зустрітися зі своїми однокласниками. Замість цього їх провели під землю на арені й зрештою завели у велику підземну тренувальну кімнату.

Кімната була заповнена різним зв ірячим обладнанням, інструментами для мішеней, ігровим обладнанням та всіляким іншим. Це було місце, яке дозволяло учасникам вільно використовувати свої здібності перед тим, як брати участь у своїх заходах.

"Як бачите, до цієї кімнати ведуть кілька кімнат, вхід, через який ви зайшли, тепер зачинено, і пройти зможе лише військовий персонал, який має дозвіл", – пояснив солдат, тримаючи планшет і сканер на оці.

"Ви можете вільно використовувати цю кімнату як забажаєте до початку події. Великий день настане завтра, тож у вас буде вдосталь часу для практики. Праворуч від вас, за дверима, ваші спальні приміщення. Не соромтеся відпочивати, коли забажаєте. Прямо за моєю спиною знаходиться вхід на арену. За мить ми розділимо вас на групи відповідно до ваших змагань, і хтось пояснить і розповість вам про правила. Завтра, коли пролунають ваші імена, вас проведуть на арену."

Потім чоловік вказав на великий дисплей, який був трохи вище над ним і прикріплений до стіни.

"Ми не хочемо, щоб ви почувалися покинутими, звісно, вище ми будемо транслювати подію для всіх вас. Якщо у вас виникнуть будь-які проблеми чи занепокоєння, не соромтеся звертатися до нас."

З цим чоловік пішов поговорити зі своєю командою, щоб організувати наступний крок, а студенти могли оглянути тренувальну кімнату. Багато хто з них пішов досліджувати місцевість, а інші хотіли побавитися з обладнанням.

Деякі речі були у них на базах і використовувалися для тренувань, але деякі предмети вони бачили вперше, тому з захопленням хотіли їх випробувати та подивитися, що вони можуть зробити.

Лейла, з іншого боку, була зайнята тим, що намагалася знайти Лоґана. Оглядаючись, вона побачила, що Пітеру дозволено ходити де він забажає в тренувальній кімнаті, але двоє охоронців з поїзда продовжували ходити за ним всюди.

Це, звичайно, привернуло чимало уваги, і деякі студенти навіть намагалися підійти до Пітера. Майже миттєво один з охоронців кричав на студента, щоб той відійшов.

"Гей, Лоґане", - сказала Лейла, підходячи до нього, озираючись навколо, щоб перевірити, чи хтось звертає на неї увагу. Звичка, нав'язана їй ще з часів тренувань. "Мені було цікаво, чи маєш ти уявлення, чому вони змушують Пітера битися на цьому турнірі?"

Лоґан уважно подивився на двох охоронців біля Пітера. Він помітив, що спорядження на них зовсім не низької якості. Воно було щонайменше просунутого рівня, можливо, навіть вище. Якщо вони докладають стільки зусиль, щоб охороняти одного студента, то, схоже, його попереднє передчуття було правильним.

"Я думаю, вони намагаються використати цю подію, щоб виманити решту Чистих. Вони думають, що він один з них після відео, яке ми зробили. Це було б логічно, і якщо вони вважають, що він їм настільки небайдужий, що вони намагалися викрасти його у Трудріма, то, можливо, вони зроблять те ж саме на цьому заході", - відповів Лоґан.

Почувши це, хворобливе відчуття в животі Лейли повернулося. Якщо це так, то вони пильно стежитимуть за Пітером, і, можливо, у них навіть не буде шансу спробувати його врятувати.

Розмірковуючи про це, Лейла подумала, чи варто залучати Чистих. Вона знала, що Пітер не є частиною Чистих. Проте, якби вона замовила слівце своїй матері, можливо, вона б їй допомогла.

Хоча ця думка не тривала довго, Лейла зараз була агентом 100-го рангу, і минулого разу вона вже попросила у своєї матері велику послугу. Малоймовірно, що її мати знову ризикне всією організацією заради цього. Знаючи це, вона надто боялася навіть запитати.

"Вибач, Пітере , я нічого не можу зробити".

Приблизно через пів години дослідження студентами тренувальної зони їх покликали й знову зібрали докупи. Цього разу їх розділили на групи за заходами, в яких вони братимуть участь, як їм і казали раніше.

Лоґана було зараховано до крафтингового заходу, Лейлу – до стрілецького заходу, а Пітера – до бойового заходу. Тепер їх трьох було відокремлено від Пітера ще більше.

Кожну групу було відведено до іншої частини кімнати, де солдат пояснював їм деталі заходу. У трьох основних заходах брало участь найбільше студентів, оскільки з кожного класу потрібен був один студент.

Десять студентів з першого курсу і десять студентів з другого курсу. З урахуванням семи шкіл-учасниць це означало, що на кожному основному заході було 140 студентів.

У бойовій події, поки солдат був зайнятий поясненням правил усім, увага всіх була зосереджена на одній людині. Пітері, який все ще мав двох охоронців поруч із собою. Їм було зрозуміло, що він, мабуть, представляє велику небезпеку, але тепер, коли Пітер був ближче до всіх учасників, вони могли помітити щось на його зап'ясті.

Факт того, що його рівень на годиннику показував лише 1-ий.

"Як це можливо? Зачекайте, як він взагалі потрапив на турнір?"

Студенти хотіли розпитати про це, але солдат попереду був зайнятий поясненням правил і процесів усім, і вони знали, що краще не перебивати.

"О, отже, схоже, Сем не помилився в тому списку імен. У бойовому турнірі є студент 1-го рівня", - сказав Нейт .

На відміну від інших, Нейта не надто цікавила таємнича постать. Він був надто зайнятий тим, щоб з'ясувати, хто з усіх учасників тут Ларрі. Bloodevolver. Зараз студенти не мали свого найкращого спорядження, тому йому було важко сказати.

"І це все про правила бойової події. Тепер ми пройдемося по колу і візьмемо сценічний псевдонім у кожного з вас. Це ім'я буде використовуватися для оголошення вас перед виходом на арену. Спробуйте вибрати ім'я, яке вселятиме страх і запам'ятається всім. Зрештою, дивитися будуть не тільки військові. На цю подію було запрошено багато фракцій вищого рівня".

Після пояснення декілька солдатів обійшли кімнату з планшетами в руках, збираючи необхідну інформацію про кожного учня. Нарешті, один зі співробітників підійшов до Пітера.

"Яке ім'я ти хотів би собі для рингу?" - спитав він.

Пітер трохи подумав. Він теж міг сказати, що солдати навколо нього були вищого рангу, ніж на їхній військовій базі. Якщо колись у нього буде шанс втекти, він мав би зробити це, коли був наодинці з Трудрімом та іншими солдатами.

Зараз він не міг втекти, і він навіть не міг уявити, щоб Квін та інші думали, як його врятувати. Якщо його все одно вб’ють після цього, він боротиметься до кінця, використовуючи всі свої сили. Він не збирався просто так відмовлятися від бою.

Це означало, що вони дізнаються про його неймовірні цілющі здібності. Якщо з нього зроблять лабораторного щура, він нічого не розповість їм про Квіна. Він все ще поважав Квіна за те, що той врятував йому життя, і, зрадивши їх одного разу, він ніколи не зробить цього знову.

"Ти впевнений щодо свого імені для рингу?" - спитав чоловік. "Іноді добре мати ім'я, пов'язане з твоєю здатністю, або те, яке легко запам'ятати?"

"Я впевнений," - відповів Пітер.

На планшеті чоловіка було написано ім'я ZombieP . Ім'я, яке, коли його розкриють, шокує інших учасників.