Розділ 303 — Секретна місія

Перший день минув, а це означало, що нарешті настав час. Настав час для першого дня змагань. Розклад був таким: щодня відбувався перший раунд для кожної категорії змагань. Кілька менших заходів проходили одночасно. Натомість три головні події показували по черзі.

На верхній платформі, де були всі студенти, по всій арені було розставлено кілька екранів із номером на боці.

Кожен студент отримав у своєму готелі брошуру, в якій був зазначений розклад подій та екрани, на яких їх транслюватимуть. Верхні платформи також були доступні для публіки в цей час. Це означало, що ті, хто прибув з інших планет і фракцій, також могли уважно спостерігати за подіями, що відбувалися.

Коли головні події мали показувати вдень, всі екрани перемикалися, щоб зосередитися на них, і публіка мала дивитися події безпосередньо на арені.

Під ареною більшість учасників прокинулися рано. Перші змагання починалися лише ближче до полудня, але все ж нерви та хвилювання взяли своє, і майже всі прокинулися рано. Спальні приміщення для подій були такими ж гарними, як і готель, але облаштовані інакше.

Був лише один поверх, і кожна кімната розташовувалася поруч одна з одною, але в них було все необхідне для кожного: комп'ютер, ліжко, туалет і душ. Комп'ютер був там, щоб студенти могли й надалі насолоджуватися вільним часом, досліджувати будь-які сумніви, які в них виникали, а також оновлювати інформацію про поточні новини. Це також дозволило б їм спілкуватися з іншими студентами.

Розділення було для того, щоб дозволити їм зосередитися та врегулювати формальності з усіма студентами, які брали участь у заходах. Була велика кількість людей, і оскільки брали участь кілька військових баз, таким чином було легше спілкуватися та організовувати справи.

Коли захід закінчувався або коли студента вибивали, вони могли вільно прямувати до готелю, де їхня військова база мала своє житло.

Пітер, звичайно, мав обмежений доступ порівняно з іншими. У його кімнаті не було комп'ютера, а охоронець стояв біля його дверей протягом усієї ночі.

Коли Лейла вранці вийшла зі своєї кімнати, вона вийшла на вулицю і попрямувала до зони для стрільби. Під час ходьби її ноги трохи хиталися, і в неї були значні мішки під очима. Її тіло відчувалося слабким, а енергія була виснажена. Такої реакції не очікували від деяких учасників, оскільки вони справді дбали про такий захід.

Але для Лейли це було не так. Їй було байдуже на турнір, перемога чи програш не мали значення. Її життя вже було зумовлене. Вона не збиралася отримувати хороші оцінки та після цього приєднуватися до армії чи фракції. Вона навіть не могла стати самостійною мандрівницею, якби захотіла.

Це стало ще очевиднішим для неї минулої ночі, і це було справжньою причиною її самопочуття. Минулої ночі вона майже не спала. Увійшовши до своєї кімнати, вона приготувалася добре відпочити.

Вона набрала теплу ванну і додала потрібну кількість солей та розчинів для ванни. Вона ніколи не відчувала такого балування і просто хотіла хоч раз насолодитися цим. Однак, доля була досить жорстокою до неї. На її комп'ютері пролунав звук отриманого повідомлення.

"Дивно. Я ні в що не входила правильно. Здається, я навіть не торкалася комп'ютера. Може, хтось раніше забув вийти з облікового запису?" — сказала вона, починаючи підходити. Однак, навіть думка про те, що хтось забув вийти з облікового запису, була дивною.

Технології зробили значний крок вперед, і комп'ютер міг визначити, хто саме перебував за ним у той момент, за допомогою камери. Якщо це була не та людина або користувача не було видно, він зазвичай відключався від усього, до чого був підключений.

Все ж таки, це лише розпалило цікавість Лейли ще більше.

Коли вона подивилася на екран, її серце ніби пропустило удар. Рушник, яким вона прикривалася, випав з її рук, і вона навіть не потурбувалася прикрити своє оголене тіло.

На екрані комп’ютера був конверт із червоним гербом. Він імітував листи зі старих часів, коли для запечатування важливих послань використовували віск. У цьому випадку використовувалася печатка із зображенням янгола з відірваними крилами, що падав набік. Це був лист від Чистих.

Вони мали свої способи доставляти інформацію своїм членам, Чисті, насправді, були набагато більшою та впливовішою групою, ніж уряд хотів би, щоб знала публіка.

Рука Лейли тремтіла, коли вона збиралася вибрати Лист.

Чого вони можуть хотіти зараз, невже вони хочуть, щоб я щось зробила, можливо, навіть спробувала когось убити? Думки проносилися в її голові. Агенту потрібно було виконувати багато різних завдань, і вона почувалася досить щасливою, коли їй сказали просто збирати інформацію про академію, як вона вважатиме за потрібне.

Цей Лист цілком міг стати її першою справжньою місією. Зрештою, вона набралася сміливості й натиснула на Лист; цифровий екран імітував відкриття печатки, і з’явився вміст Листа.

"Агенте 100, вам наказано програти та вибути з турніру якомога швидше."

Зміст листа був коротким, і він не містив розгорнутих інструкцій чи пояснень чому, лише наказував їй навмисно програти наступний матч.

Її час у ванні був зіпсований, та й вся ніч, власне. Завдання було легким, і вона була вдячна за це. Вона все одно не збиралася особливо старатися на цьому заході. Проте вона не могла не дивуватися, чому було так важливо, щоб вона вибула з цього заходу.

Єдине, що це дозволило б їй зробити, — це повернутися на інший бік.

"Чи планують вони напад?" Ця страшна думка тепер охолодила її розум.

Якщо вони не планували нападу, то планували щось грандіозне. Щороку ця подія відбувалася, і досі вони ніколи не цілили в неї. Очікувалося, що рано чи пізно вони це зроблять, і цьогоріч це цілком може статися.

Прибувши на полігон, Лейла почала помічати щось дивне. Інші студенти, здавалося, збилися в групи й про щось розмовляли. Вона змогла вловити кілька слів тут і там, і очікувала, що вони говоритимуть про свої майбутні заходи.

"Гей, ти бачив те відео?"

"Так, воно досить швидко стало вірусним."

"Думаєш, ти б міг таке зробити?"

"Ти що, з глузду з'їхав, це ж, мабуть, фейк, так?"

"Але це сталося тут. Це був один зі студентів з баз. Поглянь на позначку дати та часу, і навіть в описі вони згадали, що сталося."

"Але ось чого я не розумію. Очевидно, ця людина була вправним бійцем. Та якщо це сталося вчора на аркадних автоматах нагорі, то це означає, що він не є учасником жодного з заходів. Навіть якщо він мав слабку здатність, є ж навіть захід із бойових мистецтв. Чорт забирай, є захід, заснований на цій самій грі. То чому він не приєднався?"

Не розуміючи, про що говорять студенти, Лейла була спантеличена і досить зацікавлена. Саме тоді вона почула, як її ім'я покликали ззаду.

"Гей, Лейло!" – гукнув Лоґан. "Маєш хвилинку?"

Щойно Лоґан вийшов зі своєї кімнати, він озирався довкола, намагаючись знайти Лейлу, щоб дізнатися, чи чула або бачила вона це відео сама.

Стоячи прямо, намагаючись виглядати енергійною, Лейла обернулася.

"Що сталося?"

"Судячи з того, що ти нічого не кажеш, гадаю, ти не бачила." Лоґан тоді простягнув руку, і маленькі павуки з його костюма почали відокремлюватися, доки зрештою не утворили невеликий екран і планшет.

Відео було записом однієї з ігрових кабінок з верхнього лівого кута. Студент стояв під кутом, а камера була розташована трохи позаду, так що можна було бачити і автомат, і швидкі рухи рук студента. Показано було, як студент зміг пройти гру четвертого рівня, тоді як сам автомат виглядав так, ніби не рушив ані на дюйма.

Лейла вже пробувала одну з таких машин раніше і бачила, наскільки вона вражаюча. У відео фігура людини була змінена та розмита завдяки тому, що завантажувач хотів зберегти особу в таємниці.

"Це круто, і не дивно, що всі про це говорять, але чому ти так сильно хотів мені це показати?" — запитала Лейла.

Тоді Лоґан дав команду своїм маленьким павукам змінити відео. Розмиття з голови людини було прибрано, і тепер можна було побачити кучеряве волосся зі світлою шкірою. Студента все ще було важко розгледіти, але ті, хто часто був поруч із ним, могли визначити, хто це.

Це був Квін. "Що, чорт забирай, він робить?" — запитала вона.