Розділ 309 — Новий голова

Усі п'ять місць були зайняті, але Сем був глибоко збентежений, і, здавалося, він був не єдиним, оскільки інші на решті місць також подивилися на людину, що сіла. Хто б це не був, це була не та людина, на яку вони чекали.

"Що не так?" – запитав Квін, все ще трохи вражений тим, що важлива постать, ймовірно, сиділа поруч з ними деякий час, а вони цього не усвідомлювали.

"Ну, як бачите, п'ять місць призначені для членів чотирьох великих родин, а також для верховного головнокомандувача. Однак лідер, який мав би сидіти на останньому місці, походить з родини Ґ рейлаш . Нинішній лідер – літній, терплячий, шанований чоловік. Ця ж людина виглядає так, ніби щойно закінчила військову академію."

Це було правдою, навіть раніше, коли Квін його побачив, він відчував, що чоловікові було трохи за двадцять, саме тому думка, що він займає високу посаду, ніколи не спадала йому на думку.

"Ваша інформація трохи застаріла, – сказав Ворден. – Я чув, що старий був хворий довгий час, ходили навіть чутки, що він уже помер, але через страх не мати нового лідера, вони вирішили приховати цю інформацію від сторонніх. Якщо я правильно здогадуюся, вони більше не можуть це приховувати. Людина, на яку ви дивитеся, – це новий лідер".

Те, що сказав Ворден, було дуже правдоподібним на думку Сема. Питання полягало в тому, що Сем, який пишався тим, що винятково добре знається на поточній світовій політиці, чув ті самі чутки. Але схоже, Ворден був обізнаний не менше, якщо не трохи більше. Ця дивна група людей почала цікавити його більше, і, можливо, Квін був не єдиною людиною, за якою варто було спостерігати.

Усередині спеціальної кабінки кімната була тихою, а інші продовжували дивитися в бік молодого чоловіка. Вони чекали, що він щось скаже, але він продовжував гратися зі своїм довгим волоссям, накручуючи його на палець правою рукою.

Інші залишалися терплячими, сподіваючись, що він щось скаже, але голова однієї людини люто затряслася, оскільки він ненавидів, коли його ігнорували, і здавалося, що гаряча пара виривалася з його великих ніздрів.

"Грубіяне, ти нічого не скажеш!" Берні крикнув. "Видно ж, що ми всі чекаємо на тебе, хіба що тобі ніхто не сказав, як виявляти повагу."

Оскар підвівся, намагаючись розрядити ситуацію. Своєрідно, військо було мостом між чотирма великими родинами. Це було важко, тому що кожна сила вважалася рівною, і те саме можна було сказати й про них.

"Я так розумію, старійшина тоді помер, і ви тут на заміну?" Оскар запитав.

Молодик нарешті повернув голову, визнаючи присутність інших у кімнаті. Він уважно подивився на кожного своїми вузькими, пронизливими очима. Це був не той погляд, який зазвичай кидають на когось, і інші теж це відчули. Здавалося, він аналізував кожного з присутніх.

Інші, відчувши це, трохи відчули загрозу, ніби їх збиралися атакувати будь-якої миті.

"І чому ви припустили, що я лише заміна, а не справжній новий голова?" запитав він.

Великий чоловік почав хихикати.

"Гм, якщо Ґрейл а ші були настільки дурні, щоб призначити такого зарозумілого молодого дурня, як ти, то вони, мабуть, справді занепали. Через кілька років Ґрейлаші, можливо, вже не будуть частиною столу лідерів."

Спокійний вираз обличчя чоловіка дещо змінився після почутих слів. Він більше не грався зі своїм волоссям, а натомість розвів пальці між великим та вказівним. Між цими двома пальцями було видно ледь помітне синє світло, і якщо придивитися ще ближче, почали з'являтися маленькі іскри.

"Це слова виклику, якщо ви справді хочете випробувати мої здібності як нового голови, ми можемо влаштувати спеціальне показове шоу для всіх прямо тут і зараз", – сказав молодий чоловік.

Берні , у відповідь, тупнув ногою від гніву. Коли вона торкнулася землі, з його ніг здійнялося полум'я. Здавалося, з'явилися маленькі крила, перш ніж швидко зникнути в хмарах диму. "Я спалю тебе дотла цієї ж миті!"

Солдати, які стояли поруч і спостерігали, були налякані тим, що мало статися. Зараз здавалося, ніби дві найсильніші людини на землі збираються битися. Якби вони спробували їх зупинити, вони нічого не змогли б зробити. Це також було великим нагадуванням для всіх; ці люди в кімнаті не були друзями.

Якби не той факт, що кожен з цих людей мав спільного ворога, Далкі. Між усіма п'ятьма з них все одно тривала б громадянська війна.

"Будь ласка, – сказав Оскар . – Сьогодні подія для майбутнього покоління, для дітей, щоб вони продемонстрували свої навички, а не ви двоє. Якщо ви бажаєте битися, то зробіть це після того, як ми позбудемося Далкі".

Оскар підійшов до молодої людини; чесно кажучи, йому також не подобалося, як поводилася ця молода людина. Зазвичай він добре визначав силу людей, але зараз це було майже неможливо, що його справді налякало.

"Вибачте, що припустив, ніби ви лише замінник. Було моєю помилкою так сказати. Я буду першим, хто привітає нового лідера родини Ґрейлаш. Назвіть, будь ласка, своє ім'я", – запитав Оскар.

"Оуен Ґрейлаш, новий голова родини, наймолодший і наймогутніший голова, який коли-небудь служив". Вимовляючи останню фразу, він подивився повз Оскара прямо на Берні.

"Що ж, він упевнений у собі лідер. Це мушу визнати" – сказала Мона.

"Це хороша риса", – погодився Джек.

Коли все трохи заспокоїлося, вони зручно сіли на свої місця, і настав час насолоджуватися подією.

Увімкнули динаміки, і тепер на всіх екранах відображалося те, що відбувалося в центрі арени.

"Пані та панове, сподіваємося, ви чудово провели цей день. Було багато видовищних подій, але, як завжди, найкраще ми залишили наостанок. Перший раунд трьох головних подій зараз розпочнеться, і щоб розпочати все це, ми маємо чудову подію з майстерності".

Потім камера показала матеріали, які були в кожній окремій секції.

"Як бачите, кожен учасник отримав однакові матеріали. Єдина річ, якої бракує, це кристал звіра. Щойно всі учасники будуть готові, вони повинні спробувати лише очима з'ясувати, яке найкраще застосування для кристала звіра. Потім наші чудові судді вирішать, яке спорядження найкраще."

Кожен з учасників почав з'являтися з-під арени і тепер виходив на перший поверх. На годинниках учасників був номер, що вказував, до якої платформи їм потрібно було прямувати.

"Гей, там Лоґан," – сказав Квін, все ще дивлячись через край. "Номер 33."

"О, то в тебе є друг на цій події, гадаю, я за ним пригляну." Саме тоді Сем спробував примружитися, дивлячись через край, куди дивився Квін, але вони були надто високо, щоб щось розгледіти. Внизу все виглядало як купа мурах. Не дивлячись на екран, він ніяк не міг побачити, який номер був на комусь із учасників.

"У тебе чудовий зір," – сказав Сем.

"Ох... Дякую," – нервово відповів Квін, на що Ворден м'яко наступив йому на ногу. Це було нагадування бути обережним, оскільки вони більше не були одні. Тоді він зрозумів, що Фекс ще не прибув, і вирішив надіслати ще одне повідомлення про всяк випадок.

"А тепер, хай турнір розпочнеться!" – сказав диктор.

Одразу ж студент узявся до роботи; першим кроком було оглянути кристал. Кристали були досить універсальними і могли створювати декілька різних видів зброї та обладунків, але певні візерунки та форми, помічені всередині кристала, могли допомогти вирішити, на що його найкраще перетворити.

Наприклад, кристал від звіра, схожого на черепаху, зазвичай найкраще підходив для виготовлення захисного спорядження, можливо, навіть щита. Його можна було перетворити на зброю, але це було б не надто корисно. Якщо хтось не знав, від якого звіра він походить, визначити це можна було лише шляхом огляду кристала.

Після завершення цього кроку кристал потрібно було розплавити до відповідної температури, залежно від того, що мало бути виготовлено. Наступним кроком було визначення форми, і нарешті змішування розплавленого звіриного ядра з необхідними металами. Можна було використовувати дешеві або дорогі метали, але це впливало б на якість кінцевого результату.

Решта залежала від коваля. Залежно від рівня коваля, визначалася якість і міцність зброї або обладунків.

Більшість студентів уже завершили огляд кристала і перейшли до процесу плавлення.

Камера продовжувала панорамувати багатьох студентів, що старанно працювали; проте камера врешті-решт дісталася до одного студента. Низенького зросту, який, здавалося, просто стояв із заплющеними очима. Виглядало так, ніби він спав посеред турніру.

"Що робить Лоґан?" — подумав Квін.

"Здається, він спить, якщо мене питаєш?" – сказав голос позаду. Коли хлопці повернули голови, вони побачили, що там стояв Фекс.

"Що так довго?" – відповів Квін.