Розділ 311 — Обмеження за часом

"Фекс... Фекс... Фекс! Ти мене чуєш... Привіт?" — сказав Квін, помахавши рукою перед очима Фекса.

Вийшовши зі свого заціпеніння, Фекс швидко зрозумів, де він знаходиться.

"Ой, вибач, я просто думав про те, яким дивовижним був Лоґан", – відповів він.

Квін кілька разів кликав Фекса, і інші навіть покинули місце, звідки вони дивилися на головну подію. Незабаром вони зрозуміли, що очі Фекса все ще прикуті до підлоги арени. Вони збиралися взяти закуски, але він чомусь не пішов за ними.

"Гей, серйозно, якщо тебе щось турбує, ти можеш нам розповісти. Ти ж знаєш, так?" – сказав Квін. "Я досі пам'ятаю, що ти казав, коли ми були під землею на тій планеті. Ми ж тепер побратими по крові, так?"

Те, що Квін сказав, мало б його підбадьорити, але натомість, здавалося, це лише засмутило його ще більше.

Перш ніж Фекс прибув і приєднався до інших, він мав дуже неприємне протистояння з останньою людиною, яку хотів бачити. Це була його сестра, Сільвер. Він знав, що його родина когось за ним надішле. Можливо, навіть кількох людей, але він ніколи не очікував, що вони надішлють Сільвер.

Його сестра була відома тим, що за будь-яких обставин дотримувалася вампірських законів. Вона була суворою і завжди виконувала доручені їй завдання. Повна протилежність Фекса. Якби це був хтось інший, Фекс відчував, що, ймовірно, зміг би переконати їх дозволити йому залишитися. Або навіть втекти, але не від Сільвер. Вона була надто могутньою і ніколи б не дозволила йому залишитися.

На платформі, де вони двоє бачилися, вона повільно йшла до нього, а він застиг на місці. Раптом у його думках з'явилися спогади про інших, кого він зустрів за цей час, особливо про Квіна. Якщо він збирався піти, то хотів хоча б попрощатися.

Коли вона нарешті дісталася до Фекса, то простягнула йому маленьку срібну флягу. "Це твоє, так?" – сказала Сільвер. "Я знайшла її в лисого вчителя. Той чоловік здавався досить сильним. Я думала, що ти міг загинути."

Фекс подивився на флягу і, знаючи, що інша його фляга досі була у Квіна, зрозумів, що це має бути його.

"О, це моя, я думав, що загубив її."

"Дурню!" – різко сказала Сільвер. "Ти ж знаєш, наскільки важливі такі речі. Якщо родина дізнається, то хто знає, що вони з тобою зроблять. Ти вже порушив стільки правил, не продовжуй порушувати більше, погіршуючи своє покарання."

Фекс не знав, що сказати. Важко було сперечатися, і він просто стояв там, виглядаючи переможеним.

Коли Сільвер побачила сумний погляд у його очах, легкий біль відчувсь у її грудях. Це було правдою, Сільвер понад усе дбала про вампірські правила. Вона завжди виконувала свою місію і була суворою до всіх навколо. Проте Фекс не здогадувався, що в неї була слабкість до однієї людини зокрема, і це був її молодший брат.

"Я тут, щоб забрати тебе назад," – сказала вона.

Він подивився на неї, тепер з ще більшим сумом в очах. Він провів на землі лише кілька місяців. Його омріяне місце, а він провів цей час лише у школі. Ця подія була першою, коли він відчув, що справді робить щось інше. Граючи в ігри та жартуючи з іншими.

"Я знаю, ходімо вже." — Сказав він.

Волікши ноги, ніби вони важили сотню кілограмів, він повільно пішов до неї.

"У мене тут ще є незавершені справи, і я не можу просто забрати тебе чи піти посеред виконання своїх обов'язків вчителя. Якби я пішла зараз, не повідомивши про звільнення, це виглядало б підозріло. Я повідомлю їх після завершення події. Ти можеш залишитися до того часу. Також протягом цього часу ти маєш стерти пам'ять тим, з ким зблизився. Ми змінимо твої файли та займемося твоїм зникненням з нашого боку." — Пояснила вона.

Вираз обличчя Фекса знову почав змінюватися. У нього все ще було ще кілька днів з іншими, і тепер він принаймні мав шанс попрощатися.

"Однак, ми зустрічатимемося щодня. Ти будеш повідомляти мені, що робиш і де знаходишся. Я не можу дозволити тобі знову піти і зникнути." — Сказала вона.

Сказавши все, що було потрібно, вона почала відходити.

"Дякую, старша сестро," — гукнув Фекс. — "Ти найкраща."

Хоча багато хто не міг цього бачити, це було б рідкісним видовищем для багатьох. На її обличчі з'явилася легка посмішка.

Проте, хоча Фекс міг залишитися на кілька днів, у нього тепер було багато думок. Коли він про це думав, можливо, він був егоїстом, бажаючи попрощатися. Чим швидше він поїде зі своєю сестрою, тим менше шансів у неї буде дізнатися про Квіна.

Це тепер було великим занепокоєнням у його думках. Будь-що-будь, він не хотів, щоб його сестра дізналася про нього. Фекс досі не знав правди про Квіна, але вирішив поки що залишити це. Якби вона дізналася, то цілком можливо наполягала б, щоб Квін повернувся з ними обома. Тоді, якби вони дізналися, що він зробив Пітера незаконним, незареєстрованим вампіром, було б важко зупинити будь-яке покарання, яке він міг би отримати.

Коли Фекс повернувся до своїх друзів, усі ці думки були в його голові. Також була велика ймовірність, що тепер Сільвер знала про нього, і вона буде пильно стежити за ним, щоб він не втік.

"Чи варто мені попередити Квіна про мою сестру? Чи це тільки погіршить ситуацію?" Поки його сестра не дізнається про Квіна, не було потреби турбуватися про них. Однак було одне, чого він не міг зупинити, – це участь Пітера в турнірі.

Щойно він почне битися, або вона наблизиться до нього, вона зможе відчути його запах. Будь-що-будь, вона дізнається про нього, і Фексу потрібен був план.

У нього був один шанс, і це було тоді, коли він зустрічався зі своєю сестрою щодня.

Чотири хлопці закінчили брати закуски та напої і просто чекали початку наступної головної події. Цього разу, замість того, щоб дивитися матч з-за краю, вони вирішили знайти місця біля великого екрана. Озираючись навколо, їм вдалося помітити когось, навколо кого зібрався невеликий натовп.

"Послухайте, будь ласка, я просто хочу насолодитися переглядом наступних подій. Якщо у вас є щось інше запитати, будь ласка, просто надішліть мені повідомлення пізніше." Щойно Лоґан вимовив ці слова, він швидко простягнув контактну картку, що містила його електронну пошту та контактні дані. Він ніколи не вмів добре спілкуватися з людьми, і увага, яку він отримував, зовсім не була приємною.

Після кількох несприятливих реакцій люди почали розуміти і відходити від нього.

"Отже, ти нарешті можеш до нас приєднатися?" — сказав Ворден.

Хлопці представили Лоґана Сему, перш ніж вирішити сісти разом. Вони швидко обговорили відео, і Лоґан підтвердив Вордену, що навіть якщо вони приберуть розмиття з відео, важко було б сказати, що той, хто на відео, — це Квін. Коли цю справу було врегульовано, здавалося, ніби камінь звалився з їхніх плечей. Всі, окрім Фекса, звичайно.

"Тож, як, на твою думку, впорається Лейла? Вона виглядала нормально?" — запитав Квін, стурбований за свою товаришку по команді.

"Здавалося, вона була чимось іншим зайнята, — відповів Лоґан. — Коли я повідомив їй про ваше відео, її розум був... скажімо так, зайнятий. Чесно кажучи, я майже впевнений, що цей турнір її не хвилює так, як нас."

Лоґану не потрібно було пояснювати чому, та він і не міг, оскільки Сем був з ними, але хлопці розуміли, що він мав на увазі. Оскільки вона вже була членом Чистих, їй не було потреби особливо старатися.

Подія мала ось-ось початися, і на екрані відображалося поле, де вона відбуватиметься. Порівняно з тим, що було раніше, арена виглядала повністю перетвореною. Тепер на екрані було щось схоже на невелике імпровізоване містечко. Містечко здавалося частково зруйнованим і більше нагадувало руїни. Але було кілька зон, які дозволяли студентам використовувати їх як вигідні позиції.

Ворден першим усвідомив, що місце було побудовано особливим чином, аби користувачі зброї дальнього бою могли цим скористатися.

"Цікаво, як їм вдалося зробити щось настільки швидко?" — запитав Квін.

"О, це просто, — відповів Лоґан. — Вони просто попросили кількох земних користувачів вийти на сцену і швидко це зробити. Я бачив, як вони готувалися, коли я виходив."

Учасники події знову вийшли на сцену. Усі користувачі зброї дальнього бою увійшли зі своєю звіриною зброєю поруч, а також були одягнені в дивний нагрудник червоного кольору, який, здавалося, покривав усю їхню верхню частину тіла.

Уважно розглядаючи всіх учасників, жоден з них не носив звірину броню чи чоботи. Єдиною відмінністю була сама зброя. Здавалося, кожному учаснику також дали різні типи матеріалів для використання. Для лучників були видані однакові стріли, те саме стосувалося й іншої зброї.

Дані учасникам боєприпаси для дистанційної зброї були розроблені так, щоб вибухати при ударі та розбризкувати фарбу.

"Пані та панове, всі учасники готові до змагання на зброї дальнього бою, тож я швидко поясню правила. Кожна особа отримала певну кількість боєприпасів для своєї зброї. Є хвилина безпечного періоду, протягом якого учасникам заборонено нападати один на одного, і вони повинні увійти до маленького імпровізованого містечка.

"Якщо учасник не дотримується цього правила і вирішує атакувати, його буде дискваліфіковано.

"Мета полягає в тому, щоб влучити в інших, не будучи враженим самому. Якщо хоч крапля фарби торкнеться червоної позначки на грудях учасника, пролунає звук, що свідчитиме про його вибуття з раунду. Студенти повинні швидко покинути поле, а червона нагрудна частина стане чорною, показуючи, що вони більше не активні.

"Після вибуття перших 40 студентів раунд завершиться. Розкидані навколо та всередині будівлі є кілька точок з боєприпасами, де гравці можуть поповнити свій запас.

"Тепер, коли правила повністю пояснені, почнемо це шоу!"