Розділ 316 — ZombieP vs BloodEvolver

Коли ім’я Пітера було розкрите аудиторії, здавалося, що між кількома людьми виникла дивна реакція, і інші почали помічати цю зміну. VR-гра Power fighters, у яку грав Пітер, була дуже популярною, і користувач ZombieP став гарячою темою серед гравців. Однак варто було відзначити кілька важливих моментів.

Не всі, хто грав у гру, відвідували форуми; лише ті, хто по-справжньому насолоджувався грою, як Нейт і Сем, належали до цієї групи. По-друге, сервери, на яких грав Пітер, були військовими серверами, а це означало, що єдиними людьми, які знали про Пітера, були самі військові студенти.

Проте дивна реакція, викликана студентами нагорі, почала поширюватися як пожежа. Коли один чи двоє починали говорити й перешіптуватися, інші поруч із ними запитували, що такого цікавого.

"Він справді ZombieP?" — запитав студент.

"Може, він просто фанат?"

"Може хтось пояснити мені, хто такий ZombieP?"

"Ах! Ти не знаєш; він досить відомий у VR -грі " Power fighters "."

Студенти були зайняті обміном інформацією та відео виступів ZombieP в грі, і незабаром майже кожен студент уже знав про ZombieP. Однак ті, хто був у класі Дела, були спантеличені, оскільки відео чітко показувало, що особа на відео мала здатність до регенерації, тоді як Пітер, якого вони знали, був користувачем землі.

Ті, хто знав Пітера, не могли повірити в цей зв'язок. Це просто не мало жодного сенсу.

Хоча інформація про Пітера поширювалася серед студентів, те саме не можна було сказати про людей на арені. Вони прийшли ззовні армії, і хоча гра була популярна поза межами, вони не мали доступу до військових серверів і нічого не знали про це ім'я.

Те саме стосувалося Джека та інших у кабінці. Хоча всі вони пильно стежили, спостерігаючи за боротьбою всіх учасників, Джек був головним чином зосереджений і схвильований через те побиття, яке Пітер ось-ось мав отримати.

"Зачекайте, ви дружите із ZombieP?" – запитав Сем, шокований тим, щойно дізнався. Інші сказали йому, що вони переважно дивляться турнір із бойових мистецтв через Пітера, але більше нічого не пояснили. Вони не знали, що така реакція матиме місце. Той факт, що всі говорили про Пітера, став несподіванкою навіть для них самих.

"Стривайте, хтось може пояснити мені, що такого особливого в тому, що Пітера називають ZombieP?" – запитала Лейла.

"Гадаю, мені варто це пояснити, оскільки це частково моя провина", – сказав Лоґан. "Одного дня, коли я був зайнятий своїми звичними справами біля верстата, Пітер вирішив пограти в гру. Мені невідомо, він спричинив неабиякий ажіотаж в онлайн-світі й став сумнозвісним завдяки своїм потужним регенеративним здібностям".

Лоґан не міг вдаватися до подальших подробиць через присутність Сема, але була чимала різниця між здібністю Пітера в грі та тією, що поза нею.

Гра зуміла скопіювати унікальну структуру тіла Пітера. Замість здібності, вона визначила, що саме його тіло спричиняло надзвичайне зцілення. Ось чому це дозволило йому використовувати свої здібності в грі так само, як і Квін міг використовувати свої. Але так само, як Квін міг використовувати свої здібності крові без жодних недоліків, Пітер також міг використовувати свої регенеративні здібності, роблячи себе майже невидимим у грі.

В реальному житті все було не так. Пітер справді мав надзвичайні цілющі здібності, але якщо його довести до краю, він переставав зцілюватися, доки його не нагодують.

"Залишається сподіватися, що Трудрім не задумав щось дурне."

Нейт ледь не вибухнув від хвилювання, почувши ім’я користувача; тепер він думав, що розуміє, чому його так пильно охороняли. Помітивши, що рівень на його годиннику показує одиницю, він зрозумів, що в цій людині повинно бути щось особливе.

Можливо, вони не хотіли розкриття секрету; у будь-якому випадку, Нейт був неймовірно схвильований.

Він збирався дивитися матч між двома відомими гравцями: Bloodevolver та ZombieP .

"Пані та панове, матч починається!" Пролунав зумер, і бій розпочався на десяти платформах.

Звуки зумерів, що пролунали, були досить різноманітними. Деякі студенти негайно кинулися в бій, викликаючи феєрверки та іскри під час їхніх сутичок. Інші ж терпляче кружляли по рингу, чекаючи на слушний момент для атаки. Більшість уваги була зосереджена на більш видовищних матчах, і на інше майже не звертали уваги.

Сільвер, яка була однією з рефері іншого матчу, її думки були десь в іншому місці.

"Мені потрібно закінчити цей матч якомога швидше."

Дві студентки, за якими вона спостерігала, були обидві жінками, і вони продовжували кружляти одна навколо одної, чекаючи, поки одна з них атакує.

"Ну ж бо..." — подумала Сільвер.

Нарешті одна зі студенток розкрутила руками й випустила гідропомпу, повну води. Сильний потік води вирвався з долоні її руки та прямував просто до іншої студентки. Відстань між ними була великою, і інша учасниця не хвилювалася через таку атаку; вона легко змогла б її уникнути.

Але потім вона помітила Сільвер , яка ходила по краю рингу; це було нормально, адже як судді потрібно було переміщатися, щоб зупинити бій у будь-який момент, як у боксерському матчі. Однак на мить їхні погляди зустрілися. Напруга тепер прямувала до неї.

"Гей, що це, я не можу рухатися", – студентка була шокована, вона кричала своєму тілу, щоб воно відскочило вбік, але воно чомусь її не слухалося.

"Невже я так нервую?" – подумала вона, але було вже запізно. Потужний потік води влучив їй прямо в груди, змусивши її відірватися від землі та полетіти в повітря. Вона вже була за межами платформи й падала вниз, але незабаром відчула, як її спина вдарилася об тверду землю.

"Ах, я жива", – сказала вона, відчуваючи, як її серце шалено б’ється. Коли вона підвелася, то помітила, що перебуває на імпровізованій колоні, яка повільно опускалася назад у землю. Земляний солдат унизу підняв нову платформу, як тільки побачив, що вона впала з платформи.

"У нас є перший переможець!" – сказав диктор.

Студентка була засмучена і все ще була спантеличена тим, що сталося, але вона була лише першокурсницею і списала це на те, що, мабуть, нервувала більше, ніж думала.

"Нарешті, тепер я можу зосередитися", – сказала Сільвер. Під час бою, коли погляд студентки зустрівся з її поглядом, вона активувала свою силу Заціпеніння, на мить заморозивши її. Її метою було якомога швидше завершити бій, і, схоже, це спрацювало. Тепер вона могла вільно спостерігати за битвою нелегалів.

"Хм, це було трохи дивно", – сказав Оуен, сидячи в кабінках і граючись своїм довгим волоссям.

"Ти щось помітив?" – запитав Оскар, верховний головнокомандувач.

"Ти ні? Тоді це, мабуть, моя уява", – відповів він.

"Досить важко зосередитися на одній конкретній сутичці, коли стільки всього відбувається", – сказала Мона Брі.

Багато хто з них уже вирішив провести первинний огляд, за яким вони хотіли спостерігати. З одного погляду на спорядження зазвичай було легко визначити, які студенти були сильнішими. Гарне спорядження свідчило про те, що вони були достатньо сильні, щоб убити того звіра. Однак це не завжди було так, оскільки деякі отримували більше підтримки від членів своїх сімей, ніж інші.

З іншого боку, Оуена цікавила лише одна людина, і це була Сільвер, і це була причина, чому він звернув увагу на їхній бій.

Поки Джек був цілком зосереджений на одному поєдинку, здавалося, на тій конкретній платформі відбувалося щось цікаве.

Коли бій розпочався, Ларрі одразу ж зайняв бойову стійку. На ньому були наручні рукавиці та повне звірине спорядження. Усе виглядало на середньому рівні, і, дивлячись на нього, він трохи нагадував Квіна. Проте, щойно він зайняв широку бойову стійку, це змінилося, оскільки Квін зазвичай бився більш вільно, пристосовуючись по ходу.

Ларрі все чекав і чекав, поки Пітер щось зробить, доки врешті-решт Пітер не підняв руку вгору.

"Я відмовляюся від матчу", — сказав він. Пітера не хвилював цей поєдинок, а бій означав шанс розкрити себе та Квіна. Спочатку він хотів битися, але вирішив, що так буде краще, навіть якщо доведеться померти.

Слова прозвучали голосно і чітко, і Пітер навіть підняв руку, щоб дати сигнал рефері. Проте рефері стояв там мовчки; ніби він взагалі не чув цих слів.

"Я ж сказав, я відмовляюся!" — вигукнув Пітер.

У студентів не було мікрофонів, а платформи, разом із шумом натовпу, були надто гучними й далекими, щоб хтось міг почути.

Побачивши це, Джек почав внутрішньо посміюватися.

"Ти думаєш, що можеш просто здатися? Ні… що б ти не робив, ти не зможеш втекти від цього бою. Уся аудиторія та твоя огидна організація побачать, як тебе поб'ють, доки ти не зможеш більше рухатися на очах у всіх".