Розділ 317 — Octopuncher....шість.

Інші матчі, здавалося, закінчувалися швидше, ніж очікувалося, оскільки учасників продовжували оголошувати переможцями. Це було частково очікувано від першої групи, оскільки всі вони складалися зі студентів першого курсу. Захід був організований таким чином, щоб сильніші першокурсники проходили далі і мали кращий шанс битися проти другокурсників у пізніших раундах.

Між першокурсниками існував досить значний розрив у силі та майстерності. Цей розрив переважно спостерігався б у перший день, оскільки слабші студенти відсіювалися.

Таким чином, бої, які мали бути показані пізніше протягом тижня, не закінчувалися б так швидко. Бійцівський захід, здавалося, добігав кінця, оскільки тривали бої лише на трьох платформах, і одна з них належала Пітеру.

"То це твій грандіозний план, підлаштування?" – подумав Пітер. Турнір мав бути сфальсифікований із самого початку. Те, що суддя не відповідав, було ознакою того, що він працював на Джека, і його завданням було зробити так, щоб Пітер не міг здатися або відмовитися від бою за жодних обставин.

"Студент теж працює на Джека?"

Тепер Пітеру було важко визначити, хто працює на Джека, а хто ні. Якщо йому вдалося так усе налаштувати, то всі ці речі ставали на свої місця. Була велика ймовірність, що студент, суддя та солдат унизу, який мав його зловити, також були учасниками всього плану.

"Є інший шлях?" – сказав Пітер, дивлячись на край арени, але якщо його підозри були правильними і чоловік унизу теж працював на Джека, то цей чоловік нізащо б не намагався його зловити. З такої висоти його ноги розбилися б і мали б бути відновлені на місці, розкриваючи його сили.

Якщо його сили мали бути розкриті так чи інакше, він волів би зробити це в бою.

Ларрі втомився чекати і нарешті вирішив кинутися в атаку. Кидаючись уперед, він голосно вигукнув бойовий клич і стукнув кулаками обох рукавиць один об одного.

Якби міг, Пітер волів би виграти цей бій, не показуючи своїх здібностей до регенерації. Йому потрібно було бути обережним і з'ясувати, яка саме була здатність його опонента, особливо враховуючи, що той був користувачем здатностей 6-го рівня.

Намагаючись не підходити надто близько до краю, Пітер вирішив також вийти вперед. На Ларрі було звірине спорядження, яке також підвищувало його швидкість, тоді як Пітер нічого не носив. Все ж таки йому вдалося зрівнятися з його швидкістю, і вони вдвох зустрілися рівно по центру.

Кулак був кинутий, і Пітер відвів голову вбік, уникнувши удару на кілька дюймів, коли той пролетів повз його обличчя. Атака була потужною, і повітря навколо неї змусило його волосся ворушитися. З іншої руки Ларрі був зроблений широкий замах, цього разу Пітер відповів, пригнувшись під ним.

"Твій друг принаймні добре ухиляється", – сказав Сем, за його досвідом, хоч ті удари й виглядали дикими, вони все ж були швидкими та виконаними з повною віддачею. З перших кількох ударів було зрозуміло, що Ларрі не був Bloodevolver -ом . В ударах не було витонченості, лише груба сила. Проте, якщо б удари досягли цілі, було також очевидно, що вони завдадуть чималої шкоди.

Фекс продовжував нервово спостерігати за боєм. Якщо він мав рацію, припускаючи, що Пітер був насправді створений Квіном і Пітер був Віхтом, це означало, що Пітер за своїми характеристиками був таким же добрим, як Квін.

Чим довше тривав бій, тим більше було шансів, що Сільвер дізнається про це, якщо вона ще не знала.

Ухилившись від ще кількох ударів, Пітер усе ще дивувався, коли ж Ларрі збирається використати свою здатність. Він не хотів робити перший хід, поки не розкриє цей секрет. Ще два удари збоку полетіли один за одним, але потім раптом Пітер відчув, як щось схопило його за талію, а потім щось інше міцно обхопило його ноги.

Опустивши погляд, він побачив, що його схопило. Пара рук схопила його за ноги, а інша — за біцепси, тоді як інші дві були на своєму звичайному місці.

Прямо зараз всі інші бої закінчилися, оскільки бій Пітера офіційно розпочався не одразу. А це означало, що всі екрани були зосереджені на ньому, і кожен міг бачити, як його підіймають у повітря чотири руки.

"Ха-ха, це ідеально, — сказав Джек. — Який ідеальний момент, щоб усі побачили, що зараз станеться".

Інші в кімнаті думали, що Джек надто радіє, дивлячись на бої учнів. Окрім Оскара, інші взагалі ніколи не ладнали з Джеком.

Дивлячись на руки, Пітер залишався спокійним, як завжди. Він більше не боявся смерті, можливо, це було тому, що він уже був мертвий. Потім він почав уважно роздивлятися руки і почав рахувати. "1…2…3…4…5…6". Раптом Пітер почав тихенько сміятися до себе.

"Що тут такого смішного?" – роздратовано, і трохи стурбовано сказав Ларрі , коли відчув, що загнав свого опонента в пастку. Більшість звірячого спорядження, яке він мав на собі, мало унікальну властивість посилювати силу. Це було ідеально для Ларрі , адже його здатність відрощувати додаткові кінцівки означала, що він мав більше сили в кожній руці, ніж звичайна людина.

"Я ніколи не знав, що б'юся з ідіотом. Твоє ім'я, Octopuncher ? Хіба в тебе не повинно бути вісім рук, а не шість?" — запитав Пітер .

На мить Ларрі застиг, а незабаром почав усвідомлювати свою помилку. Його щоки почали яскраво червоніти, а обличчя стало гарячим. До сьогодні він не мав сценічного імені, і коли його запитали, він придумав найкраще, що зміг на той момент.

"Аргхх!" — закричав він. "Я тебе вб'ю."

Продовжуючи утримувати Пітера на місці іншими руками, він відвів обидва кулаки й ударив Пітера прямо в ребра. Почувся тріск, і Ларрі відчув у своїх кісточках, як рухаються та ламаються кістки. Тіло Пітера відреагувало на удар, і вираз його обличчя змінився, коли з нього вибили повітря, але криків не було чути, оскільки болю він не відчував.

Проте Ларрі був надто розлючений, щоб це усвідомити, і продовжував бити Пітера знову і знову. Зламавши йому ребра, він почав рухати його тілом і бити його по передпліччях, а потім підняв, щоб бити по ногах.

Уся аудиторія змогла побачити нерівний бій на екрані.

"Це... не Bloodevolver ," — розчаровано сказав Нейт, цокнувши язиком і відвівши погляд від екрана. Чоловік, за яким він спостерігав, був нічим іншим, як диким звіром.

Інші продовжували спостерігати і дивувалися, чому рефері ще не зупинив матч. Вони чітко бачили, як він стояв там, спостерігаючи за таким нерівним боєм, але нічого не робив, щоб втрутитися.

Деякі інші рефері вирішували зупиняти бої, перш ніж вони навіть дійшли до цієї стадії. Зрештою, рефері на ринзі мав вирішувати, коли зупиняти бій. Вони володіли інформацією, якої не знали інші, такою як здібності студентів, просто на випадок, якщо це все було частиною плану.

"Чи не здається тобі, що матч варто зупинити?" — запитала Лейла.

"Якщо ти питаєш мене, то я думаю, що цей рефері трохи нечистий," — відповів Ворден.

Нарешті, шалений ударний шквал припинився, і він дозволив Пітеру впасти на землю, втягнувши руки назад у своє тіло. Коли Пітер упав, кістки в його гомілках були тепер розтрощені. Він не намагався підвестися, оскільки навіть не міг стояти. Він просто лежав там, упавши на землю.

У цей момент Ларрі вже відходив геть.

"Цей матч закінчено," — сказав Ларрі рефері.

Хоча багато хто на арені вважав, що матч закінчився, включно з тими, хто був у кабінці. Думки багатьох студентів відрізнялися, зокрема Сема .

"Ну... Якщо він справжній ZombieP . Тоді матч тільки почався", — сказав Сем .

Минуло небагато часу, менше хвилини, а ноги Пітера вже загоїлися. Він повільно піднявся з підлоги, оскільки його руки та ребра все ще відновлювалися. Його тіло вигиналося та поверталося в неможливі позиції, якби його кістки не були зламані. І все повільно почало ставати на свої місця. Нарешті, Пітер знову повернувся до свого звичайного стану.

"Що ж, виявилося, що одна людина мене не розчарувала", — сказав Нейт . — "Ти справді справжній ZombieP ".

Пітер похитав головою з боку в бік, переконавшись, що все працює як зазвичай.

"Що ж, тепер моя здібність все одно була розкрита всім", — сказав Пітер .

Якби Пітер дозволив собі ще раз отримати таке побиття, то після ще однієї регенерації була висока ймовірність, що йому знову доведеться їсти людську плоть. Хоча вони й знали цю його таємницю, вони не знали її повністю, і поїдання плоті було більшою проблемою, ніж перша.

Тепер, коли його таємниця була розкрита, у нього не було вибору, він мусив дати відсіч, щоб не видати їм жодної іншої інформації.

"Мені так більше подобається", — сказав він з усмішкою.