Розділ 318 — Забудь усе

Тепер усі на арені думали, що розуміють, чому рефері не втрутився. Це, мабуть, через знання, які він мав заздалегідь. Рефері, мабуть, знав, що студент має потужну здатність до регенерації. Але правда полягала в тому, що рефері був так само шокований, як і всі інші.

Його заздалегідь проінформували, що студент має здатність до трансформації. Глядачі були надто далеко, і екран ніколи не фокусувався досить довго, щоб вони могли розрізнити, який рівень показував наручний годинник Пітера. Усі вони просто знали, що він, мабуть, мав потужну здатність до регенерації, і тепер стало зрозуміло, чому йому дозволили брати участь у турнірі.

Проте учасники знали інше, бачивши не лише його рівень, а й кількість охоронців, які завжди були навколо нього.

"Чи він якийсь мутант?" — думали вони.

Що ж до Джека, який сидів у кабінці, то він не був засмучений цією раптовою зміною та несподіванкою. Натомість він був схвильований, але водночас стурбований, бо думав так само, як і студенти.

Він так розхвилювався, що підвівся зі свого місця. 'Це має бути справа рук Чистих!' – подумав він. 'Дюк уже підтвердив, що має здатність до трансформації, а до того були повідомлення про його здатність до землі. Чи вдалося Чистим нарешті створити чудовисько?'

Роками організації та різні науково-дослідні інститути розмірковували над можливістю дозволити студенту мати більше однієї здібності. Через структуру людської клітини це здавалося неможливим, але вони просувалися вперед. Джеку здавалося, що Чистим, мабуть, нарешті вдалося створити тіло, здатне мати більше однієї здібності.

'Він може бути для них навіть важливішим, ніж я спочатку думав.' Знаючи цю нову інформацію, Джек був сповнений рішучості продовжити свій план виманювання Чистих. Він не був упевнений, чи створили вони більше людей, подібних до Пітера, але навіть якби ні, їм би не сподобалася ідея, що військові отримають у свої руки щось, що вони самі ще не відкрили.

'Ви лицемірні виродки', – подумав він, знову сідаючи на своє місце.

Натовп продовжував бурхливо вітати, і тепер студенти пильніше стежили за матчем, ніж раніше.

"Я багато пропустив?" – сказав голос з-за спини Лейли.

"Квін?" – відповіла вона.

Схоже, Квін повернувся цілим і неушкодженим, що означало, що він, мабуть, вирішив проблему. Лейла ковтнула, коли подумала про можливості позбутися цієї проблеми.

"То що сталося, Сіа..." Вона не змогла закінчити речення, боячись відповіді, яку почує.

"Вона жива, але все складно", – відповів він.

Відвівши Лейлу вбік, він вирішив, що найкраще якомога швидше пояснити всі деталі того, що сталося, тим паче, що це стосувалося її.

Назад у холі готелю, за рогом, де були розташовані ліфти, Квін був наодинці з Сіа.

Коли Квін активував свою навичку впливу, її очі запали, і здавалося, що його навичка спрацювала. Раніше здавалося, що вона майже спрацювала, а тепер, коли його очки чарівності зросли, цього, здається, виявилося достатньо, щоб довести її до межі.

Не бажаючи втрачати цю чудову нагоду, Квін вирішив, що найкраще поставити їй кілька простих запитань. Він спробував запитати її, що Чисті планували робити на заході. Однак він швидко зрозумів, що з якоїсь причини на будь-яке запитання про Чистих не буде відповіді.

Це було майже лячно навіть для нього. Щоразу, коли він ставив їй запитання, вона намагалася шукати щось у своїй кишені, ніби за автоматичною реакцією. Зазвичай, коли хтось перебуває під впливом, він не може нічого контролювати.

Квіну спадало на думку дві речі, як це було можливо. Або його навичка впливу ледь діяла на неї, і вона все ще чинила опір. Або ж у "Чистих" за лаштунками відбувався ще сильніший вид контролю розуму.

Побачивши, що вона неодноразово намагалася дістати щось з кишень, Квін вирішив просунути руку й схопити те, що вона намагалася дістати. В одній з кишень він виявив білу пігулку. Для чого вона була потрібна, він не знав. У задній кишені, схоже, був маленький білий пульт.

Боячись, що це міг бути диктофон чи щось інше, Квін розтрощив його на місці. Було б добре віддати його Лоґану, але він не міг ризикувати, і Лейла також заздалегідь повідомила йому, що Сіа має щось подібне.

Якщо він знайде щось подібне, йому було наказано знищити це на місці.

Оскільки Квін не міг відповісти на жодні питання, він побоювався, що, можливо, наступна частина також не спрацює.

Це була найскладніша частина: скільки знала Сіа?

Будучи агентом "Чистих", вона завжди стежила за Лейлою і була з нею з самого початку. Якщо б він видалив лише події сьогоднішнього дня та експедицію через помаранчевий портал, був шанс, що "Чисті" зможуть скласти докупи багато частин головоломки.

Він не міг ризикувати, було лише одне, що він міг зробити.

"Стерти все." Він вимовив лише два слова, не будучи впевненим, що це могло накоїти. Він заздалегідь запитав систему, і та відповіла, що вона зможе жити й говорити, тож усе має бути гаразд, але чи зможе вона знову жити нормальним життям, він не знав.

Видалення такої великої кількості інформації вважалося небезпечним.

Після віддачі команди її очі ще більше побіліли, а потім з'явилося червоне віддзеркалення. Це було знаком того, що його команда спрацювала.

Не бажаючи бути поруч, коли вона прийде до тями, Квін вирішив швидко повернутися до інших. Він обернувся, щоб подивитися на неї ще раз, перш ніж знову рушити.

Минуло небагато часу, і Сіа, яка була на підлозі, прийшла до тями. Вона піднялася з підлоги з сильним болем у голові. Вона поклала руку, перевіряючи, чи не травмована, і почала озиратися навколо.

"Що це за місце?" — запитала вона. Потім її вразило щось ще гірше. "Хто я?.. Як мене звуть?" Сіа нічого не могла пригадати. Ані дати свого народження, ані скільки їй років, ані навіть того факту, що вона навчалася у військовій школі. Єдине, що вона пам'ятала, це як говорити, і свої нормальні функції організму.

Усвідомивши це, сталася природна реакція: вона розплакалася і закричала.

Почувши все, що Квін мав сказати, їй чомусь стало шкода Сіа. Вона ненавиділа Чистих, але не саму Сіа. Проте вона знала, що це необхідно зробити. Позбутися її спогадів було б краще за смерть. Принаймні так вона думала.

"То ти знаєш, що це за пігулка?" — запитав Квін, простягаючи її.

"Усі агенти носять таку з собою. Це отрута..." — пояснила Лейла. "Якщо нас колись спіймають і ми опинимося в ситуації, коли думаємо, що нас можуть викрити, ми повинні негайно її прийняти."

"Це якось неправильно", — вихопилося у Квіна, який на мить забув, що Лейла є частиною цієї жахливої організації. "До речі, ти знаєш, що вони планують або що тепер буде?"

Лейла похитала головою у відповідь. "Я гадки не маю, мій ранг в організації ніколи не був достатньо високим, і, схоже, вони вирішили тепер нічого мені не говорити. Моє припущення таке ж добре, як і твоє."

Коли все було пояснено, Лейла та Квін вирішили повернутися до решти групи.

Вони швидко розповіли Квіну про події бою дотепер, і він мав лише одне, що міг сказати у відповідь.

"Схоже, ми зараз нічого не можемо зробити, окрім однієї речі." Квін підійшов до краю й подивився вниз на бойові платформи. Він підняв обидві руки до рота, склавши їх рупором.

Зробивши глибокий вдих якомога голосніше, він закричав на все горло. "Надери йому дупу, доки він не зможе ходити!"

Це була велика відстань, і хоча його голос лунав дуже голосно, аудиторія не змогла його почути. Але це було неважливо, Квіну потрібно було лише, щоб одна людина почула його слова.

Повільно йдучи до Ларрі, Пітер підняв руку і показав великий палець в бік Квіна.

"Тепер у мене є навіть дозвіл."