Розділ 321 — Я закоханий

Фекс повільно йшов верхньою платформою. Його звичайно акуратно зачесане назад чорне волосся тепер було повністю розпатланим. Стрес від усього цього брав над ним гору, і йому хотілося рвати на собі волосся.

Навіть більше, ніж просто хотілося. Бували моменти під час ходьби, коли він буквально виривав невеликі пасма волосся зі своєї голови. Нічого помітного, але він навіть не усвідомлював, що робить це.

Йому потрібно було, щоб усе пройшло ідеально, і він усе ще відчував полегшення від того, що його сестра справді погодилася дозволити йому робити все самостійно. Єдина проблема полягала в тому, що у нього був ліміт часу. Він мав закінчити все до сьогоднішнього вечора. Щоб здійснити все, що він запланував, йому потрібна була допомога. Він не міг зробити це сам.

Зрештою, Фекс прибув до невеличкої кав'ярні, де інші сиділи надворі. Це було на годину пізніше, ніж вони планували, але все ще було лише сьома вечора, достатньо часу на решту вечора. Обмеженням був схід сонця.

"Гей, у тебе все гаразд?" — запитав Квін, побачивши безлад на голові Фекса. Він поводився дивно цілий день, а тепер ще й його зовнішній вигляд до всього цього. Щось, мабуть, було не так, і тепер, коли подія закінчилася, він міг запитати.

З незграбною посмішкою Фекс наблизився до Квіна і почав шепотіти йому на вухо.

"Ти не проти, якщо ми з тобою поговоримо наодинці на секунду, у мене є щось важливе, про що я хочу тобі розповісти?" — прошепотів Фекс.

Почувши це, серце Квіна забилося швидше, і в животі відчулися легкі метелики. Якщо це було щось, про що Фекс хотів розповісти лише йому, то це, мабуть, стосувалося справ вампірів.

Двоє хлопців залишили групу за столом і відійшли трохи вбік. Навколо них не було нікого, хто міг би підслухати їхню розмову, і тепер вони могли вільно говорити.

"То що це?" — запитав Квін. "Щось трапилося?"

Фекс спробував поправити волосся, і на його обличчі був нервовий вираз. Він ніколи не був хорошим брехуном, а сьогодні йому довелося зіграти роль свого життя. Єдина проблема полягала в тому, що йому довелося зробити це більше ніж один раз.

"Квін, ти мене за це зненавидиш". Фекс поклав руку на плече Квіна і подивився в підлогу, перш ніж підняти голову й поглянути Квіну в очі.

"Ось воно, чи вампіри прийшли по Фекса? Чи військовим відомо про мене, що це?" – нервово подумав Квін. Його долоні спітніли, і він просто хотів, щоб Фекс випалив це, бо напруга його вбивала.

"Я закоханий у Лейлу.."

"Що?!" – вигукнув Квін так голосно, що інші за столом почули. Цього він ніколи не очікував, серед усіх можливих варіантів.

"Лейла, я маю на увазі.. я маю на увазі.." – Квін почав затинатися. Він був так здивований. "Я думав, ти мав почуття до Ерін?" – сказав Квін.

"Ерін.. Ні, то було інше, вона була вправна, як діамант, але почуттів не було". Він відповів, стиснувши руки і притиснувши їх до серця. Він намагався зробити так, щоб це виглядало для нього як болісна розмова.

"З Лейлою – це справжнє кохання. Я знаю, ви двоє досить близькі, і я не знав, чи подобається вона тобі також, але річ у тім, що я не знаю, скільки ще зможу тут залишатися, і перш ніж піду, я хочу, щоб вона принаймні знала мої почуття". Фекс тоді обернувся так, щоб Квін не бачив його обличчя. Він хотів зробити це якомога драматичнішим для нього.

Завжди існувала ймовірність, що Квін міг розгледіти таку виставу.

"Я знаю, що між нею, ти ж бачиш, і мною нічого ніколи не може бути, але я хочу, щоб вона принаймні знала, і я хотів, щоб ти знав, перш ніж я запитаю її, тому що ти мій кровний брат, так?"

Раптом усе почало ставати зрозумілим для Квіна. Не дивно, що він поводився так дивно цілий день. Зізнання завжди було серйозною справою. Щодо Лейли, Квін насправді не відчував до неї жодних особливих почуттів. Він відчував себе її захисником, але не знав, чи виходило це за межі дружби.

Навіть якби вона йому й подобалася, Фекс був зараз такий пристрасний. Він ніколи не зміг би відмовити йому в цьому шансі.

Але він точно знав, що Фекс був правий. Вони справді були кровними братами.

"Дій!" – сказав Квін. "Переконайся, що розкажеш їй усе, як відчуваєш."

Почувши ці слова, очі Фекса спалахнули, коли він знову обернувся.

"Це чудово," – сказав він, починаючи штовхати Квіна в напрямку готелю. "Просто йди додому, і я скажу іншим зробити те саме, я планую зробити це якомога швидше."

"Ти маєш на увазі зараз?"

"Так, зараз, просто йди," – сказав він, давши ще один легкий поштовх.

З цим Квін повернувся до свого готельного номера з невеликою посмішкою на обличчі. Було б добре, якби двоє його друзів стали парою. Але було шкода, якщо Фексу все ж доведеться повертатися.

"Удачі, брате". Квін подумав, повертаючись до свого готельного номера.

Побачивши, як Квін так пішов, інші, що сиділи за кавовим столиком, дивувалися, що ж відбувається. Вони обоє здавалися такими драматичними через щось і трохи хвилювалися, що Квін десь зник.

Однак це швидко змінилося, коли вони побачили Фекса, що йшов до них. У нього не було обличчя радості чи сміху, як тоді, коли він розмовляв із Квіном. Це було ділове обличчя. Обома руками він відкинув волосся назад і сів на одне з місць, що були розставлені навколо столу, і аура, що виходила від нього, душила їх.

Це швидко нагадало їм, що Фекс не був людиною, і не людиною, перетвореною на вампіра, а справжнім вампіром.

"Тепер, коли Квіна немає, я маю щось важливе сказати вам усім. Зазвичай я жартую, але цього разу я серйозний. Можливо, у вас багато запитань, але я закликаю вас усіх вислухати мене до кінця". Фекс на мить замовк, щоб подивитися, чи хтось із них хоче щось сказати прямо зараз, але всі вони розуміли, що це важлива справа, і знали, що потрібно слухати уважно.

"Добре, вампіри мене виявили, і вони знають про Пітера. Про Квіна вони ще не знають, але це лише питання часу. Хочу насамперед сказати, що це моя провина. Вони прийшли лише через мене, але дізнавшись про Пітера, вони не можуть дозволити йому жити.

"Поясню швидко: він – так званий нелегал. Вампіри не мають дозволу створювати інших без повідомлення свого лідера. Оскільки Квін створив Пітера без дозволу лідера, Пітер вважається нелегалом. Зазвичай, коли ми виявляємо нелегала, його страчують на місці, так само як і того, хто його створив. Їх відвозять назад до вампірської ради, щоб судити за їхній злочин.

"Я не маю наміру видавати Квіна їм. Відколи я тут, він так багато зробив для мене. Але вони не підуть, доки я не віддам їм вампіра, який перетворив Квіна. Отже, у мене є план. На щастя, Пітер знає навичку трансформації, якщо ми віддамо їм його, замаскованого під Квіна, це повинно їх задовольнити. Я доповім, що вбив нелегала, а також віддам їм фальшивого Квіна.

"Ось де мені потрібна ваша допомога. З цим є кілька проблем. Усе має бути зроблено сьогодні. Я сказав їм, що з усім розберуся. Я піду визволяти Пітера, і для цього, Лоґане, я думаю, ти будеш найкращим помічником для мене. Друга річ може бути ще більшою проблемою."

"Я впевнений, що ми всі знаємо: якби я розповів Квіну про цей план, він би ніколи не погодився пожертвувати Пітером заради себе.

Навіть коли я розмовляв з ним раніше, він усе ще думає, що є спосіб врятувати Пітера. Правда в тому, що це, можливо, єдиний спосіб його врятувати. Люди експериментуватимуть над ним без кінця, а вампіри принаймні подарують йому швидку смерть. Віддати їм Пітера недостатньо, щоб обдурити їх.

Ми можемо відчувати запах свого роду, а сам Пітер — не вампір, а підклас вампіра. Якби я віддав Пітера, вони б миттю розпізнали, що він підробка."

З кишені Фекс поклав флягу на стіл і поставив її перед Ворденом.

"За час перебування тут я дійшов висновку, що ти, Ворден, найближчий до Квіна. За будь-яку ціну ти мусиш наповнити цю флягу його власною кров'ю, але важливо, щоб він не дізнався про це. У мене є пропозиція, яку, на мою думку, можеш виконати тільки ти, і це – нокаутувати Квіна і видобути з нього кров силою. Він допитливий, якщо ти спробуєш придумати відмовку, є великий шанс, що він піде за тобою, і це зіпсує весь план.

До того часу, як Квін прокинеться, ми вже будемо далеко."

Фекс завершив детально все роз'яснювати іншим, і вони не могли в це повірити. І Лоґан, і Ворден підозрювали, що щось подібне одного дня станеться; вони просто не очікували, що це станеться посеред такої події. Інша річ полягала в тому, що вони навіть не мали часу підготуватися, їм доведеться діяти негайно.

Ворден взяв флягу і поклав її до задньої кишені.

"У нас немає вибору, ми повинні це зробити", — сказав Ворден. "Але в мене одне запитання. Безперечно, рано чи пізно вони дізнаються, що Пітер не та людина, яку вони шукають. Що тоді станеться? Чи прийдуть вони знову шукати Квіна і що станеться з тобою, коли вони дізнаються, що ти їх обдурив?"

Серйозне обличчя Фекса змінилося на досить сумне після того, як він почув це запитання. Було майже так, ніби він до чогось готувався. "Вампіри обережні. Пройде деякий час, перш ніж вони відправлять когось по Квіна. Принаймні, це дасть йому більше часу. Квін особливий, хоча я це знаю, він стає сильнішим з кожним днем. Що стосується твого другого запитання, то це не те, про що тобі варто турбуватися, а те, з чим я маю розібратися."

Коли все було сказано і зроблено, і не гаючи часу, група розділилася і продовжила діяти за планом.