Розділ 325 — Любовний трикутник

Як тільки пролунав сигнал таймера, кілька маленьких павуків почали падати на землю з-під рукава Лоґана. Двоє хлопців продовжили свою удавану розмову, жестикулюючи руками тощо.

"То який твій улюблений бутерброд?" — запитав Фекс, намагаючись зробити розмову трохи реалістичнішою, поставивши справжнє запитання.

Однак Лоґан виглядав так, ніби справді намагався визначитися з відповіддю. Він поклав руку на підборіддя й подивився в куток.

"Хм, я б, напевно, сказав сир з цибулею. Але оскільки мій організм не дуже добре перетравлює сир… Думаю, якщо мова про улюблені, це залежало б від моїх тодішніх уподобань. Щодо формулювання запитання, найкращий бутерброд відрізняється. Ти маєш на увазі найсмачніший? Найкращий для твого здоров’я? Чи, можливо, з найкращих інгредієнтів?"

"Ех, тоді, мабуть, можеш розповісти мені про всі три?" — у тоні Фекса відчувалася нервозність, оскільки він не очікував справжньої відповіді.

Павуки тепер розповзлися, і щойно вони завершили свої завдання, вони повідомили про це серверу, а саме Лоґану.

Серед їхньої напруженої розмови Лоґан раптом зупинився і встав. "Ходімо."

Підземна арена була доступна з будь-якого готельного номера. Її спроєктували так, щоб вибулі учасники могли легко повернутися на свою військову базу. Це означало, що кожен із ліфтів був певним чином пов'язаний. Зазвичай для спуску на нижні поверхи потрібна була перепустка, але це не було проблемою, про яку варто було б хвилюватися. Принаймні не для Лоґана.

Вони продовжили йти через вестибюль і попрямували до ліфтової зони. Фекс зиркнув на камеру в кутку й побачив, як з неї падає павук, перш ніж знову приєднатися до Лоґана. Щойно двері відчинилися, вони обидва зайшли всередину. Камери всередині та ззовні ліфтів не могли зафіксувати їхні постаті.

Камери були налаштовані на циклічний показ запису протягом двох хвилин; щойно час вичерпувався, вони починали показувати пряму трансляцію. Зараз була ніч, і не було інших учасників, які б прямували з підземелля до вестибюля. Щойно вони пройшли повз ці камери, більше проблем не буде, оскільки в підземній секції інших камер не було.

Лоґан міг припустити, що це було з тієї ж причини, чому не було камер у школі. Багато учнів відпрацьовували б свої здібності. Їхні родини просто не дозволили б шпигувати та збирати інформацію, спостерігаючи за тим, що робили учні.

Перебуваючи в ліфті, вони обоє наділи свої маски на обличчя.

"Поки що все йде добре, — впевнено прокоментував Фекс. — Тепер, Вордене, Лейло, все залежить від вас."

Без крові все, що вони робили, було марним.

****

Ворден сказав Лейлі зустріти його одразу біля будівлі військового готелю номер один. Він навіть повідомив їй, що знайшов місце і все готово. Усе, що їй тепер залишалося, це привести Квіна до місця призначення.

Оскільки він вже заздалегідь розповів їй свій план, їй не було потреби використовувати свої інструменти. Усередині не буде камер, коли Квін увійде в кімнату з Ворденом, її робота полягала в тому, щоб бути на сторожі. Хоча кімнатою могли користуватися лише члени великої четвірки, це не означало, що вони самі не скористаються нею. Однак все ще існувала невелика ймовірність, що Мона Брі або Джек спробують її використати.

Берні повідомив Вордену, що це вкрай малоймовірно, адже за всі роки, відколи це місце було збудовано, воно жодного разу не використовувалося ними. Насправді, він вважав, що він єдиний, хто коли-небудь користувався цим місцем.

Вона стояла біля дверей Квіна і глибоко вдихнула, перш ніж підняти руку, щоб постукати. Здавалося, що робота, якою вона займалася зараз, більше нагадувала справи подвійного агента, як тоді, коли вона була в Чистих. Це були речі, для яких її готували, і здавалося трохи кумедним, що вона досі їх використовує, хоча вже залишила їх.

"Гаразд, зробімо це!" Якраз коли Лейла збиралася постукати у двері кісточками пальців, вони раптом відчинилися.

"Лейло, що ти тут робиш так пізно?" — запитав її Квін.

"Але... Як...?" Вона почала ставити собі питання в думках. "Звідки він знав, що хтось біля дверей?"

"О... Не переймайся, я відчув, що ти йдеш," — відповів Квін.

"Відчув?" Ці слова трохи її зачепили. Їй захотілося підняти руки, щоб перевірити, чи справді вона так погано пахне.

Побачивши, що вона почувалася дещо ображеною, Квін зрозумів, що його щойно сказане можна було легко неправильно витлумачити.

"Ні! Я не мав на увазі, що ти смердиш... Я мав на увазі, що ти чудово пахнеш," — сказав він, червоніючи. "Ну, знаєш, через мій чутливий ніс і все таке."

Вони обоє покинули кімнату й попрямували на вулицю до військової бази, щойно Лейла сказала, що хоче трохи пройтися і що має щось важливе сказати. Квін подумав, що вже знає, про що йтиметься. Це мала бути розмова про зізнання Фекса.

Поки вони йшли, їм було трохи ніяково через їхню попередню розмову біля дверей. Квін не знав, що сказати, аби загладити свою провину. Роздумуючи над цим, Квін трохи відстав і йшов одразу за Лейлою.

Він помітив, що дивиться на неї ззаду набагато більше, ніж зазвичай. Через це він почав згадувати, що сказав Фекс, про те, як він хотів повідомити його заздалегідь, оскільки припускав, що між ними двома щось відбувається. І тепер Лейла також попросила про приватну розмову з ним.

"Ні... Цього не може бути... Невже я подобаюся Лейлі? Коли вона попросила його її обернути, чи вона мала на увазі щось інше?" Його розум не міг не мати таких думок. "Якщо Лейла подобається мені... а Фексу подобається вона, то це означає... О ні! Я в любовному трикутнику! Якщо вона тут, щоб зізнатися мені, то що я скажу? Я не можу сказати їй "так"... Я не можу так вчинити з Фексом".

Поки його думки блукали в цих заплутаних і божевільних роздумах, вони вдвох зрештою прибули до невеликої будівлі позаду готелю. Хоча вона виглядала дуже простою, водночас була великою. Це нагадало Квіну комору, де він уперше знайшов Здатність Тіні.

Він дивувався, чому Лейла обрала це місце для розмови з ним, міг лише припустити, що це через те, що воно було подалі від усіх інших. Потім Лейла обернулася й повернулася до нього обличчям. Здавалося, вона хотіла щось сказати, але також не знала, як це висловити.

"Я знаю, про що ти хочеш поговорити." Квін вирішив розпочати обговорення. Він не хотів, щоб ситуація була більш незручною, ніж вона вже була. "Це про Фекса, чи не так?"

Вона знову здивувалася. Звідки він знає?

Відчуваючи деякі роздуми, вона почала говорити: "Послухай, Квіне–"

"Тобі не потрібно більше нічого говорити.." Проте Квін раптово перебив її.

"Квіне, Ворден чекає на тебе всередині," — випалила вона, перш ніж все справді вийшло з-під контролю.

Квін був тепер справді збентежений тим, що відбувається. Стривай... Ворден? Як він до всього цього причетний?

"Послухай, мені просто було погано через те, що я збрехала, сказавши, що мені потрібно з тобою поговорити. Правда в тому, що Ворден сказав, що хоче з тобою поговорити. Він чекає всередині." Потім Лейла підійшла до металевих дверей і ввела код, який їй сказав Ворден. Це була майже така ж комора, як і на планеті червоного порталу.

Спочатку Квін рушив до входу, але зупинився просто перед ним. Чи міг він справді довіряти Лейлі?

Оскільки він не знав, що відбувається, Квін почав думати, що це, можливо, пастка, влаштована Чистими. Можливо, Лейла планувала його зрадити і все ще працювала з ними.

"Ворден справді тут?" Квін обернувся і запитав, дивлячись на неї.

У той момент рука раптово потягнула його ззаду.

"Заходь сюди, ідіоте!" раптом пролунав голос Вордена , і він заштовхнув і себе, і Квіна всередину, коли двері зачинилися.

Коли автоматично ввімкнулися світлочутливі ліхтарі, вони обоє побачили, що перебувають у великій простій білій кімнаті. Навколо не було вікон, нічого, окрім дверей, через які вони щойно зайшли.

Коли Квін обернувся і побачив Вордена , його хвилювання вщухли, оскільки здавалося, що Лейла говорила правду.

Вираз обличчя Вордена не був таким, що вітає друга, натомість він виражав занепокоєння. За якусь мить його вираз обличчя змінився, і Ворден тепер мав найпривітнішу посмішку, яку Квін коли-небудь бачив.

"Га? Ворден , ти в порядку?" Квін не міг не запитати.

"Ворден ?" — відповів він, схиливши голову набік і приклавши палець до губ. "Ні, я не Ворден , ти що, забув моє ім'я?" — відповів він питанням.

Ця дивна реакція зробила Вордена схожим майже на гарненьке біляве цуценя.

"Що відбувається?" — подумав Квін . Він був досить спантеличений; здавалося, що всі його друзі останнім часом поводилися дивно. "Хіба я не маю бути диваком у нашій групі?"

"Хіба ти не пам'ятаєш? Ми зустрічалися раніше, я Сіл ."