Розділ 329 — Десяте море

Повільно здавалося, що Квін оговтується. Тут і там було чути кілька стогонів, коли він почав підійматися з підлоги. Він відчував біль всередині тіла, що було дивним відчуттям, але зовнішня частина його тіла також переважно загоїлася після нападу. Коли він розплющив очі, його зустріло кілька повідомлень, які з'явилися, поки він був без свідомості.

[50/95 HP ]

[Голод зменшився]

[Трансформацію скасовано]

[Кілька груп крові спожито]

[Очки характеристик розподілено]

[Залишилось 4 вільних очки характеристик]

Квін швидко намагався зрозуміти значення повідомлень і пригадати свої останні миті. Раптом він почав згадувати, що був посеред бою, і це було з Ворденом. Бій тривав недовго; єдине, що він міг припустити, це те, що його нокаутували.

"Трансформацію скасовано… Я бачу, тепер все починає мати сенс. Мене, мабуть, нокаутували посеред бою. Я був із низьким рівнем HP від самого початку і почав трансформуватися. Збільшення характеристик і відновлення HP , мабуть, були від крові у флязі".

Коли Квін дізнався, що він стає залежним, він вирішив припинити щоденне споживання крові; однак він швидко зрозумів, що це не означає, що йому потрібно припинити збирати кров у різних студентів. Помістивши кров одного зі студентів у флягу, він пізніше зібрав кров інших студентів і помістив її в контейнер. Коли його HP було досить низьким, він випив би флягу з усією кров'ю в ній, що дало б йому приріст характеристик, а також допомогло б йому позбутися залежності.

[Статус: характеристики]

[Сила: 26]

[Спритність: 27]

[Витривалість: 21]

[Чарівність: 28]

Він також отримав ще чотири вільні очки характеристик, які можна було використати де завгодно. "Я продовжуватиму вкладати їх у чарівність поки що", — подумав він. Причина цього полягала в тому, що жодна група крові студента не збільшувала б безпосередньо статистику чарівності, як це робили інші. На додаток до цього, наразі він не знав і не знаходив спорядження, яке робило б щось подібне. Тоді як всі інші характеристики все ще мали перевагу від спорядження вищого рівня. Його план значно спрацював. Поки у нього була фляга, він міг продовжувати це робити без залежності від крові. Він потягнувся до свого боку і хотів схопити флягу. Прямо зараз він відчував таке захоплення, що хотів схопити її і поцілувати. "Га? Де фляга?" — подумав Квін, панічно почавши мацати навколо своєї талії, але нічого не міг знайти.

"Отже, ти нарешті прокинувся", — сказав Ворден, переконавшись, що він знаходиться за кілька футів. Він не знав, як Квін відреагує на все це, і переконався, що тримає дистанцію. Почувши голос, Квін підскочив на ноги і миттєво прийняв бойову стійку.

"Тіньове споря.."

"Стривай! Стривай! Стривай! Це я; це я дав тобі кров, Квіне, заспокойся."

"Як тебе звати?" — запитав Квін.

"Я Ворден; це я, Квіне. Пам'ятаєш, ми разом ходили на планету червоного порталу, і ти перетворився на того кровопивцю? Якщо хочеш доказів, я можу навіть детально розповісти, як ти… їв..."

"Стій, стій… Я вірю тобі." — Квін сказав, не бажаючи, щоб Ворден нагадував про те, що сталося тоді. "Що з тобою сталося, Ворден, це ти на мене напав? Це були Чисті? Що відбувається?" — запитав Квін.

"Пам'ятаєш, нещодавно я казав, що якби ти дізнався про мене деякі речі, мені довелося б тебе вбити?" — відповів Ворден. "Тоді це, мабуть, здавалося жартом, але я був цілком серйозний. У мене теж є деякі секрети, Квін, але це зараз неважливо."

"Що значить "це зараз неважливо"!" — крикнув у відповідь Квін. "Ти, або Сіл, або хто б це не був, щойно мені дупу підсмажив."

"Тобі потрібно дещо знати; це стосується Пітера та Фекса. Я обіцяю, що все поясню."

Довіра між ними була частково зруйнована, і Ворден це бачив. Тож він тримався на відстані кількох футів від Квіна, пояснюючи деталі того, що сталося і чому. Якою була роль Фекса в усьому цьому, і якою була його власна роль також. Коли він усе пояснив, між ними запала тиша. Ворден був готовий до догани, сварки чи навіть смутку, але не було жодної реакції. За кілька миттєвостей Квін почав іти до нього, опустивши голову. Побачивши це, Ворден проковтнув і відійшов убік. Проте Квін продовжував рухатися вперед, доки врешті-решт не дістався дверей.

"Квін, ти нічого не скажеш?" – запитав Ворден. Він просто більше не міг витримувати тиші.

"Я розчарований, і не лише тобою, Вордене, а всіма. Відколи це ви не могли довіряти мені у прийнятті власних рішень? Ще гірше. Коли ви почали приймати рішення за мене?"

Озирнувшись на двері, Квін підняв руку і з усієї сили вдарив кулаком у двері.

"Відчини чортові двері!" – закричав він, знову вдаряючи кулаком у металеві двері. Вони були міцними, оскільки виготовлені з глатрію, і навіть найсильніші люди не могли нічого зробити з цими дверима. Квін підняв руку і знову вдарив їх, цього разу шкіра на його суглобах розірвалася, і залишився кривавий відбиток кулака на дверях.

[49/95 ОЗ]

Побачивши це, Ворден поспішив і ввів код збоку, дозволяючи дверям відчинитися. Щойно вони відчинилися, Квін продовжив швидко йти геть.

"Стривай, Квіне! Куди ти йдеш? Ти ж не збираєшся щось робити, чи не так? Вони вже пішли", – сказав Ворден, боячись, що той піде їх шукати, що було безглуздо.

"Я знаю", – сказав Квін. – "Я більше не відчуваю присутності Пітера. Він надто далеко. Я просто хочу побути трохи на самоті".

Іноді потрібен простір і час, щоб зцілитися. Ворден знав це краще за більшість і вирішив поки що відпустити його, доки він не заспокоїться. Вийшовши назовні, Квін продовжував ходити по великій платформі колами. Проходячи повз, він озирався і минав кожен із військових готелів. Він думав про все, що сталося, доки врешті-решт не зупинився і не почав дивитися з краю вниз на підлогу арени. 'Я не можу їх звинувачувати, вони зробили те, що вважали за краще для мене і для Пітера, хто знає, що з ним могло б статися. Єдина людина, яку я можу звинуватити в тому, що опинився в такій ситуації, це я сам. Я просто занадто слабкий. Занадто слабкий, щоб допомогти Пітеру, занадто слабкий, щоб Фекс міг навіть покластися на мене. 'І Фекс, спочатку я йому не дуже довіряв, але, здавалося, він справді дотримав свого слова до кінця. Він не віддав мене вампірам, і все, що він робив, було для того, щоб захистити мене.'

"Системо, ти знаєш, що станеться з Фексом і Пітером, коли вони дізнаються справжню особистість Пітера?" — запитав Квін.

"Чесно кажучи, я не зовсім впевнений. Здається, минуло багато часу, і як світ змінюється, так змінюються і правила. Хоча вампіри зазвичай дотримуються традицій. Буде призначений суд, де рада вирішить їхню долю. Якщо хочеш, щоб я був з тобою максимально чесним, вони вб'ють Пітера. Вони вважатимуть його так званим нелегалом, оскільки його не буде в їхніх записах. Чого вони не знають, так це того, що Пітер — не нелегал."

"Що ти маєш на увазі? Фекс сказав, що вампір, який не був створений одним із тринадцяти лідерів, або принаймні не мав їхнього дозволу, вважатиметься нелегалом, правильно?"

"Так, але хіба ти не пам'ятаєш, коли створив власну родину? Пітер є частиною Проклятої родини. А також пам'ятаєш, коли я сказав тобі тримати це в таємниці від інших вампірів за будь-яку ціну? Що ж, гадаю, настав час розповісти тобі правду."

"Квіне, коли ти створив цю родину, ти став одним із тринадцяти лідерів. Назва твоєї родини посіла відсутнє десяте місце," — пояснила система.

"Зачекай! Чи означає це, що якщо я розповім їм, хто я, про сім'ю, то Пітер житиме, а Фекс не матиме проблем?" – запитав Квін.

"Ні," – миттєво відповіла система. "Подумай над цим, як ти гадаєш, чому десяте сімейне місце було порожнім від самого початку? Я не можу зупинити твою визначену долю в майбутньому, Квіне, але можу відтермінувати її. Ти повідомиш їм, хто ти, зараз, і миттєво станеш їхньою мішенню."

"Тоді, поясни мені, поясни, що сталося!" – вигукнув Квін у своїй свідомості. "Чи міг би ти пояснити мені, хто ти? І поясни мені, що сталося з десятою сім'єю. І не кажи мені цю нісенітницю, що ти не можеш мені розповісти." Квін уже мав власні ідеї та припущення щодо того, ким була система, оскільки повільно все починало відкриватися. Однак не було сенсу надмірно розмірковувати, доки він не зможе підтвердити свої припущення. "Боюся, я не можу розповісти."

"Ти марний" – сказав Квін, продовжуючи лютувати назад до свого готельного номера.

У готелі номер один. На одному з верхніх поверхів почувся терміновий стукіт у двері однієї з великої четвірки.

"Пане, будь ласка, відповідайте негайно. У нас є звіт від Дюка," – сказав чоловік, відчайдушно намагаючись потрапити до кімнати. Джек одразу ж відчинив двері, почувши ім'я Дюка. Якщо це було щось серед ночі, то це не могло бути хорошою новиною.

"Що там?" – запитав Джек.

"Це про студента, Пітера. Він... Зник."