Розділ 331 — Новачок

Перед тим як залишити Квіна наодинці, Ворден сказав йому кілька останніх слів. Почувши ці слова, він тепер знав, що робити, і був впевнений.

Одразу після того, як Ворден пішов, він залишився сам у своїй кімнаті. Його серце, хоч і билося повільно, стукало голосно й сильно. Нова наростаюча енергія відчувалася наче пронизує все його тіло.

"Цікаво, чому я такий схвильований?"

Залишившись наодинці, він мав час роздумати про все і про кожного, кого він зустрів дотепер. Знайшовши ту книгу та прибувши до військової школи, він пережив шалену подорож, якої ніколи не очікував. Понад усе, він не думав, що інші приєднаються до нього в дорозі.

"Геніальний хакер, терорист або подвійний агент, вампір і нежить. Потім є крижана королева, і нарешті, єдиний, кого я вважав нормальним, виявляється, має роздвоєння особистості." – подумав Квін. "Мабуть, це були єдині друзі, яких я міг завести. Те, що кажуть, правда, божевільні люди притягують інших божевільних людей."

Вчора вночі, під час прогулянки, Квін відновив усі свої очки здоров'я. Поки він не був голодним і не потребував крові, його тіло природно регенерувало б самостійно. Але якщо це відбувалося, то він ставав голоднішим раніше. Це ускладнювало йому визначення, наскільки практичною була та єдина сесія стримування себе.

З того, як Фекс це описав, доки він не пив кров щодня, як раніше, це не повинно було викликати значних змін. Він не знав, наскільки йому вдалося відвикнути від кров'яної залежності, але відтепер він знав, що мусить бути обережним.

Без колби з кров'ю знадобиться деякий час, доки він знову зможе споживати кров студентів. Тоді раптом йому в голову прийшла думка. Він швидко відкрив магазин системи і продовжив гортати варіанти.

"Ось воно, так?" — сказав Квін. Фляга весь час була в крамниці. Тоді він ніколи не думав, що така річ буде корисною, оскільки мав банк крові та Лейлу, але тепер вона справді здавалася зручним предметом.

Потім, подивившись на необхідні інгредієнти, він швидко розчарувався. Це були два звірі середнього рівня, а також один просунутого рівня. Для такої маленької речі потрібно було досить багато всього. Проблема полягала в тому, що ці предмети нечасто зустрічалися на ринку. Квіну довелося б або полювати на них самому, що було майже неможливо, або найняти когось, щоб той дістав предмет для нього.

Однак, тепер, коли він знав, що можна зробити таку флягу самостійно, він матиме це на увазі. Можливо, коли він заробить достатньо кредитів у майбутньому, він зможе почати виготовляти предмети з крамниці.

*Стук, стук, стук.*

Знову почувся стук у його двері. Був ще ранній ранок, але він цього чекав. Не знаючи, від кого йшов запах, він зрозумів, що це вони. Відчинивши двері, він побачив трьох солдатів у гладкій чорній формі, що стояли високі та сильні.

"Квін Тален, правильно?"

"Так, сер."

"Через надзвичайну ситуацію за участю Пітера Чака, він вибув з турніру. У зв'язку з цим, запасний класу Дела, Квін Тален, повинен взяти участь. Будь ласка, йдіть за нами."

Після швидкого спуску ліфтом вони нарешті прибули до підземної зони. На відміну від поверхні, студенти тут уже не спали й тренувалися до змагань. Проте багато хто з них нервував, адже був лише другий день. Перш ніж він зміг приєднатися до них, Квіна відвели до окремої зони, де стояли стіл і щось, схоже на невеликий офісний куточок.

За столом було обладнання для учасників, а також інші речі, такі як закуски та напої. Багато солдатів також стояли на варті, пильно стежачи за всіма.

Напруга між учасниками була високою, і це часто призводило до загострення ситуації між ними. Солдати не заперечували проти невеликих суперечок між студентами, але як тільки починалася бійка, вони її зупиняли.

Бійки мали проводитися на арені, а не внизу, де ніхто не побачить. Причина, чому Квіна привели до столу, полягала в тому, що йому потрібно було зареєструватися. Йому передали планшет, куди він мав ввести своє бойове ім'я.

"О, чорт, я про це не подумав. Я не можу використовувати свій геймерський ID , як це зробив Пітер . Навіть якщо я використовую свої тіньові здібності, я не буду використовувати свої кровні здібності. Намагаючись придумати ім'я, нарешті вдалося записати одне."

Чоловік за столом глянув на планшет і хихикнув, перш ніж передати його одному з інших солдатів.

"Ви можете вільно користуватися тренувальною зоною на свій розсуд, вас викличуть пізніше вдень, а номер вашої кімнати, якщо захочете відпочити, — 23, або якщо вам вдасться пройти далі…" Чоловік на мить зупинився, подивився на наручний годинник Квіна і зрозумів, що на ньому було написано "1 рівень". Він недовірливо похитав головою, не розуміючи, про що думав цей клас.

Звісно, попередній студент був першого рівня, але він явно був особливим випадком, і інші це бачили, адже охоронці завжди були поруч із ним.

"Не турбуйся про це і просто роби, що хочеш, доки ми тебе не покличемо", — сказав чоловік, махнувши рукою, жестом показуючи Квіну відійти.

"Невже моє ім’я було таким поганим, чи тому він сміявся?" — подумав Квін.

Озирнувшись, він зрозумів, що йому справді не було чим зайнятися. Оскільки перший раунд боїв уже завершився, інші знали, які сили вони мали. Це означало, що тренувальна зала була повна людей, які використовували свої сили; вони все ще тримали прийоми в таємниці, але могли тренуватися значно краще, ніж раніше.

Але Квін все ще хотів тримати свої сили в таємниці до бою. Замість того, щоб битися самому, він вирішив притулитися до стіни і спостерігати за всіма іншими. З кимось із присутніх у кімнаті він мав битися.

Він простояв там добрих п'ять хвилин, і коли він стояв, притулившись до стіни, до нього приєднався ще хтось. Той, хто був досить широким і великим, з квадратною головою.

Двоє мовчали, дивлячись на всіх учасників. Людиною, яка також стояла біля стіни, був Нейт. Усю ніч Сем був схвильований, дізнавшись, що ZombieP братиме участь у бійцівському змаганні. Було прикро, що Bloodevolver виявився не Ларрі, але це принаймні підготувало його до цього.

Однак, щойно він увійшов до кімнати, він шукав і шукав, але ніде не міг побачити Пітера. Він виділявся більше за інших, і він був не єдиним, хто це помітив. Пітер тепер був добре відомий усім; він був тим хлопцем, який завжди мав двох охоронців поруч, і, як виявилося, він також мав дивовижну здатність до регенерації.

Те, що він раптом зник, усі відразу зрозуміли. Помітивши це, Нейт зрозумів, що має бути заміна. Бажаючи краще роздивитися всіх, він вирішив оглянути всіх учасників, що брали участь, зі стіни. З першого дня він стежив за всіма, розшукуючи Ларрі. Сьогодні людей було значно менше, але він все одно не бачив, щоб хтось новий тренувався.

"Де заміна?"

Раптом крізь простір пройшов потужний розріз повітря. Його було важко побачити, але його можна було відчути, якщо чиїсь почуття були достатньо гострими. Нейт, помітивши це, повернувся на бік, рухаючись, і в той же момент побачив іншого учня, який весь час був з ним біля стіни.

"Гей, рухайся!" — вигукнув Нейт.

Але Квін не послухався, він теж відчув вітер і натомість вирішив стояти нерухомо. Знаючи, що атака не влучить у нього. Атака врізалася в стіну, видавши невеликий удар, схожий на звук кінця батога. Однак на стінах не залишилося жодного сліду, бо вони були з глатрію.

"Ой, вибачте, це ледь не влучило у вас, ви теж в порядку?" — сказав студент, підбігаючи.

"Будь обережнішим наступного разу!" — відгукнувся Нейт. "Яким дурним і поганим ти можеш бути. Ця кімната величезна, а ти примудряєшся послати випадкову атаку сюди." Він був явно роздратований.

Студент продовжував вибачатися, але кілька інших позаду нього також дивилися.

"Це не було випадковістю," — пробурмотів Квін, нарешті відійшовши від стіни і почавши йти до студента. Він весь час підслуховував розмови студентів. Вони бачили, що Нейт і Квін просто стояли біля стіни, і хотіли трохи їх налякати.

Коли атака наближалася до Квіна, він знав, що вони цілили точно посередині між ними двома, і йому не було потреби рухатися. Усе, що вони хотіли, це налякати їх. Зрештою, якби він або Нейт постраждали, студенти мали б неприємності.

Подивившись у бік студента, звідки прилетіла атака, він також побачив групу дівчат збоку. У цей момент у його голові щось клацнуло.

’Це не було випадковістю. Якщо я знаю спраглих хлопців, то ті намагалися вразити тих дівчат.’ Чому Нейт так подумав? Це було тому, що він, можливо, сам спробував би щось подібне у своїй молодості.

Коли Нейт побачив, як кучерявий студент іде до хлопця, він замислився, що ж станеться.

’Стривай, це той новачок? Так і має бути. Я не пам'ятаю, щоб бачив його тут унизу.’

Поглянувши на його наручний годинник, він побачив перший рівень, але щось інше хвилювало його ще більше. Він бачив, як студент стискає кулак, готовий до удару.

На верхній платформі студенти почали збиратися перед екранами, щоб розпочалися перші події. Інші разом покинули Готель і тепер мирно сиділи перед другим екраном. Саме тоді Сем прибув зі свого Готелю, оскільки вони домовилися зустрітися вчора.

"Гей, де Квін ?" — запитав Сем , помітивши, що той не сидів з ними.

"Ну," — відповів Ворден . "Він бере участь у бійцівському турнірі."

Напій, що був у руці Сема , мало не випав на підлогу, але він швидко стиснув його міцніше, а потім на його обличчі з'явилася легка посмішка. "О, справді."

’Я не знаю, чому Доля вирішила кинути тебе на поле бою, все, що я знаю, це те, що на всіх може чекати до біса великий сюрприз.’ — подумав Сем .