Розділ 332 — Слабкий удар

Спостерігаючи за всіма студентами і відпочиваючи на стіні, Квін був занурений у свої думки. Енергія, що відчувалася раніше, і його сильне серцебиття не вщухали. Кожна секунда означала, що бій, у якому він мав брати участь, наближався дедалі ближче.

Уся ця подія почала нагадувати йому про минуле. Життя до книги. Як він був надто слабким раніше. Він був надто слабким, щоб допомогти Пітеру. Він був надто слабким, щоб допомогти собі. Як інші студенти били його щодня, і найбільше, що він міг зробити, це завдати удару тут чи там.

Він згадував, як сильно ненавидів своє тодішнє життя щодня, як школа вирішила нічого не робити, бо він не був призначений для великих звершень. І знову, коли він прибув на військову базу, як вони почали цькувати тих, хто був поруч з ним, а також його самого. Усі ці погані спогади розпалювали в ньому гнів.

У той момент, під час ходьби, в його голові прокручувалася картина, як ці невдахи б'ють його.

Почувши сміх студентів позаду та те, що вони говорили, він зрозумів, що з нього вже досить. Він не міг нічого зробити тоді, але міг зараз.

Побачивши, як Квін стискає кулак, Нейт одразу зрозумів, що ось-ось станеться. Хоча діти й заслужили отримати по заслугах, Нейт не хотів, щоб нового студента покарали за це. Він був би агресором у цій ситуації, якби його удар влучив. Однак була й друга причина, чому Нейт хотів зупинити бійку: люди, до яких він ішов, були сьомого рівня.

У цьому бойовому заході залишилося небагато слабких людей. Якби бійка сталася, він не бачив, щоб Квін вийшов із неї неушкодженим.

"Гей, він іде до нас, що він собі думає?" — сказав один зі студентів позаду.

Студент попереду теж був роздратований. Хоча він і завдав вітрового удару, він лише намагався трохи розважитись. Він знав, що атака їх не зачепить, тому відчував, що нікому не було підстав злитися.

"Що за чортівня, паскуднику?! Чого ти так дратуєшся, коли я вже вибачився!" — поскаржився студент.

"Я не в настрої для ігор. З усіх днів, щоб спробувати витворяти цю дурню, сьогодні не той день", — сказав Квін. "Звісно, це моя провина, так? Це завжди провина слабких, що вони народилися такими".

Звук голосу Квіна… він не був певен, чи йому це здалося, але в його словах точно був якийсь підтекст. Студент озирнувся, щоб побачити, чи чули його друзі позаду, чи це чув лише він. Вони продовжували сміятися і жартувати, і навіть показали йому великий палець догори.

"Вони цього не чули, я божеволію?" — подумав студент.

У паніці та відчаї він випустив вітровий розріз.

Швидко Квін відхилив тіло вбік і знову рушив уперед. Студенту, що стояв перед ним, здавалося, ніби атака просто пройшла крізь його тіло.

Тепер студент почав відчувати, як пітніють його долоні. Він випустив ще одну атаку, і знову, ледь помітно, Квін переставив ногу, дозволяючи собі ледь уникнути атаки й повернутися на позицію. Рух був настільки малим, що його майже не було видно.

Сторонні, які спостерігали за цим, були спантеличені. Усе, що вони бачили, це як один студент йшов уперед, тоді як інший відступав у середині кімнати. Студент, який випускав вітрові леза, використовував унікальну техніку. Коли користувачі вітру застосовували таку атаку, зазвичай було видно тонку білу лінію, що вдаряла в повітря.

Але атака користувача вітру була невидимою для ока і могла лише відчуватися.

"Що Джош робить?" — сказав студент. — "Він прикидається, що атакує? Я знав, що він занадто м’який. Він думає, що зможе викрутитися блефом".

Однак, за кілька миттєвостей, було чутно гучний, схожий на удар батога, звук, коли вітрові атаки досягли межі своєї дальності.

Гучний стукіт постійно лунав, і тепер інші були шоковані. Джош не просто розмахував руками, він насправді завдавав ударів.

Гучний шум привернув увагу невеликого тимчасового офісу, що був раніше.

"Що там відбувається?" – сказав чоловік за столом, чухаючи голову. Коли він подивився туди, то побачив нового студента. "Я думав, що щось подібне може статися. Ці чортові діти завжди люблять нападати на слабших. Зупиніть це, перш ніж ситуація вийде з-під контролю", – наказав чоловік.

Солдат з посту негайно вирушив.

Побачивши, що солдат наближається, Нейт зітхнув з полегшенням. Він сам вагався, чи варто втручатися, але боявся, що його могли поранити користувачі вітру. Нелегко було відчути ті атаки.

Нейт вважав, що студент завдавав тих ударів і навмисно промахувався, намагаючись відлякати студента.

Тепер вони були достатньо близько, і Квін рвонув уперед, Джош підняв руку, готовий завдати ще одного вітрового удару прямо в студента. Солдат, який був уже в дорозі, бачив це.

"Якщо цей удар влучить, інший може бути серйозно поранений", – подумав солдат, і він також кинувся вперед.

Чого вони не очікували, так це того, що Квін зробив далі. Він швидко підняв ногу до голови, а потім різко опустив її, виконавши удар "сокирою" прямо по зап'ястю студента.

Рука Джоша врізалася в підлогу й була притиснута до неї. Джош спробував поворухнутися, але навіть використовуючи всю свою силу, він не міг зрушити з місця; якщо б він спробував сильніше, то боявся, що його зап'ястя зламається, якщо воно ще не було зламане.

Після виконання удару "сокирою" Квін викинув кулак. Це не був удар молотом, не було розбризкування крові; це був звичайний удар, але в ньому була його повна сила.

Коли удар полетів уперед, чоловік став на шляху і приготувався, тримаючи обидві руки схрещеними.

"Ха-ха, це все. Просто слабенький удар." Студент, що стояв поруч, почав сміятися.

Удар влучив у чоловіка, але він залишався непохитним і не рушив ані на дюйм, а вираз його обличчя зовсім не змінився.

"Давай, Джоше, ти міг витримати цей удар і просто вдарити його у відповідь." Студенти продовжували глузувати зі свого друга.

"Негайно припиніть це", — сказав чоловік. "Бійки дозволені лише на арені, а не під землею. Якщо ви продовжите, то будете покарані."

Коли Квін подивився, кого він вдарив, він помітив, що це був один із солдатів. Потім він зазирнув з-за солдата, щоб побачити студента позаду нього, який тримав своє зап'ястя; здавалося, воно почало набрякати.

"Гаразд, гадаю, він засвоїв урок," — сказав Квін, відходячи.

"Стривай!" — крикнув солдат. — "Юначе, хто твій учитель?"

"Ти про Дела?" — відповів Квін.

"Ні. Не твій класний керівник. Той удар ногою, ти ж у класі звіриної зброї, так?"

"Мій учитель — сержант Лео," — відповів Квін, відходячи.

Солдат більше нічого не сказав і просто дозволив Квіну піти.

"Стривай, ти дозволиш йому піти?!" — вигукнув Джош. — "Подивись на моє зап'ястя. Мені здається, він зламав його."

"Припини скиглити, щось подібне легко виправлять лікарі до твого заходу, і не думай, що я не бачив, де ти планував використати свій власний удар. На мій погляд, це був простий акт самозахисту."

Рішення солдата було остаточним, і Джош це бачив. Скаржитися більше не було сенсу, і він не намагатиметься знову турбувати Квіна.

Після того, як бій було припинено, Квін повернувся до стіни, щоб знову розслабитись. Нейт підбіг, його очі сяяли, адже він побачив щось досить вражаюче. "Гей, той удар ногою був вражаючим. Ти, мабуть, багато практикувався, щоб зробити його таким плавним і швидким."

Нейт був фанатом бойових мистецтв. Ще до того, як дізнався, який тип здібностей він мав, він віддавав перевагу чистій майстерності, яку люди використовували в рукопашному бою. Той факт, що це також допомагало йому з його здібностями, був лише бонусом.

"Якщо хочеш, може, якось поспарингуємо?" запитав Нейт , потім подивився на годинник. Що змусило його додати кілька останніх слів. "Звісно, без здібностей."

Квін бачив, що студент був приємною людиною. Він зовсім не виглядав загрозливо. Хоча й здавався трохи надокучливим.

"Звісно, звучить весело."

Повернувшись до тимчасового офісу, солдат повернувся, щоб доповісти про події, що відбулися.

"Є щось доповісти?" запитав чоловік за столом.

"Зламане зап'ястя, більше нічого, вони більше не битимуться. Я в цьому впевнений."

Чоловік за столом на мить замовк, дивлячись на солдата, перш ніж знову заговорити.

"Повертайтеся до своїх обов'язків, ви звільнені. О, і перш ніж піти. Обов'язково зверніться до лікаря щодо зламаної руки."

"Так, сер." сказав солдат, поспішаючи геть.

"Це оголошення: всім студентам зібратися у своїх визначених групах. Головні події скоро розпочнуться."