Розділ 339 — Ще один рівень

Щойно матч Квіна закінчився, він вирішив одразу йти до своєї кімнати, уникаючи розмов з іншими учасниками та перебування у тренувальному центрі. Навіть під час його короткої прогулянки назад, проходячи повз наступних учасників, які братимуть участь у заході, він відчував їхні погляди, ніби вони пронизували потилицю. І плітки почалися.

Коли він нарешті дістався своєї кімнати, він швидко зачинив за собою двері й притулився до них спиною, роблячи глибокий вдих.

"Отже, я нарешті це зробив", – сказав він з посмішкою. 'Приємно більше не тримати таку таємницю при собі.'

Проте, цього йому було достатньо. Один з величезних тягарів, що завжди висів у нього на душі, здавалося, зник, але він не був готовий до всієї уваги та реакцій, тому лише сьогодні вночі він хотів відпочити.

'Сподіваюся, план Вордена спрацював.'

Коли Ворден прошепотів Квіну на вухо, підказуючи, що говорити, він звучав впевнено і запевнив його, що це зупинить інших від переслідування його за його силу. Проте він зазначив, що це нічого не зробить для вампірів, тому йому все ще слід діяти обережно.

Лежачи на своєму ліжку, все, що він хотів, це заплющити очі. Бій дуже його виснажив не лише фізично, а й ментально. Він усвідомив, наскільки важче було битися, не покладаючись на свої вампірські сили.

Дивлячись на свої рукавиці, він побачив на них велику подряпину та кілька вм'ятин.

[Оглянути]

[Міцність 40/100]

[Ефекти рукавиць будуть зменшені на 50%]

У бою він кілька разів блокував атаки Множника, і тепер вони були сильно пошкоджені. Було прикро, тому що системний магазин мав лише по одній парі кожного предмета. Навіть якби він дістав матеріали, він не міг би зробити ще одну. Він хотів би роздобути зовсім іншу, кращу пару, але для цього потрібні були б кристали від істот просунутого рівня.

Оскільки більше не було експедицій для першокурсників, йому довелося б або чекати до другого курсу, або заплатити, щоб розмістити квест на певні матеріали, але його фінанси на даний момент теж були не в найкращому стані.

Якщо вони зламаються в наступному бою, без використання його вампірських здібностей, це значно послабило б його атакуючу силу.

Проте була ще одна річ, яку Квін мав перевірити. Захопливий сюрприз, якого він не очікував після перемоги над Множником.

[ Вітаємо, ви тепер 19-го рівня]

[Отримано одне вільне очко характеристик]

[Оновлення вашого поточного квесту]

[Досягніть 20-го рівня для наступного кроку у вашій еволюції! 19/20]

Він не бачив кількості отриманих очок досвіду, і коли перевірив свій досвід, замість надлишку, там просто було [0/51200]. Це означало, що нагорода була чимось подібним до квесту, який він отримав, коли вперше бився проти Лео. Миттєва нагорода за підвищення рівня.

Вільне очко характеристик було вкладено в його Чарівність, збільшивши її тепер до 29. Після досягнення 30-го рівня він міг би зосередитися на інших своїх навичках. Чарівність була корисною для Квіна, допомагаючи йому зберігати свої секрети, але незабаром у нього не буде секретів, які варто було б зберігати, а наступними, хто полюватиме на нього, будуть вампіри.

За даними системного ШІ, кількість очок і сила, які потрібно мати в своїй Чарівності, щоб контролювати іншого вампіра, були б величезними. Використовуючи самі навички, вони, природно, мали певну стійкість до цього. Тож Квіну потрібно було зосередитись на тому, щоб стати сильнішим перед тим, що на нього чекало згодом.

Найбільше Квіна цікавив оновлений квест. Залишався лише один рівень, доки він не еволюціонує на наступний етап. Чи означатиме це новий вигляд, новий набір кров’яних навичок? Чи просто новий набір проблем, з якими доведеться мати справу?

З цими думками в голові він не пам’ятав, коли врешті-решт заплющив очі і заснув. Він був набагато більш втомлений, ніж усвідомлював. Раптом він почув наполегливий стукіт у двері.

"Гррр, чому люди так люблять постійно стукати в мої двері", – подумав Квін, подивившись на час на своєму годиннику, і побачив, що вже був наступний день, ранній ранок.

"Я вже проспав цілу ніч? Коли?"

Розтираючи очі і намагаючись відсунути ковдру, він випадково помітив щось маленьке на лівій руці, там, де був його наручний годинник — маленького металевого павучка.

"Це павук Лоґана, так? Що він тут робить?"

"Квіне Талене, це військові. Будь ласка, відчиніть двері і впустіть нас".

"Одну секунду, будь ласка, дайте мені тільки одягнутися!" – крикнув Квін у відповідь.

Павук швидко підбіг до вуха Квіна і почав відтворювати повідомлення. Поки все це відбувалося, Квін швидко одягнувся у стандартну військову форму.

"Квіне, це Лоґан. Я залишив цього павука біля тебе, на випадок, якщо тобі знадобиться невелика допомога. Гадаю, військові можуть захотіти перевірити індикатор рівня на твоєму годиннику. Не хвилюйся. Мій маленький друг тут уже зробив налаштування".

Павук підняв дві свої лапки, ніби був задоволений словами Лоґана. І почав імітувати легкий плескіт.

"Переконайся, що павук залишився на тобі, і не панікуй. Дозволь їм зробити те, для чого вони тут, і все буде добре."

Вислухавши повідомлення, павук зіскочив і заліз якраз під манжет його рукава, де було зап'ястя, і залишився там.

Довірившись Лоґану і не зовсім розуміючи, що відбувається, він відчинив двері й побачив назовні Гейлі та, схоже, одного з солдатів, що стояв поруч із нею.

"Давно не бачились," – сказала Гейлі, заходячи до кімнати та ставлячи валізу на стіл. "Зазвичай це не моя справа, але мене попросили це зробити, та перш ніж це, мої вітання. Коли я побачила тебе, я зрозуміла, що ти вражаєш, і не хвилюйся; з усіма травмами, що я бачу у школі. Я думаю, ти нічого не зробив неправильно, приховуючи свої здібності."

Вона сіла на стілець біля столу, а солдат обережно підвів Квіна до неї, пильно стежачи за кожним його рухом. Спостерігаючи, якщо Квін спробує щось утнути.

Гейлі приступила до відкриття металевої валізи, і всередині неї був, схоже, абсолютно новий військовий годинник.

"Тепер я мушу попросити тебе нічого не чіпати," – пояснила Гейлі. "Я зніму старий годинник і також одягну новий."

Квін кивнув у відповідь і погодився. Навіть якщо Лоґан сказав не хвилюватися, зараз Квін хвилювався. Що станеться, коли вони одягнуть годинник, а він не зафіксує його МС-клітини? Чи дізнаються вони, що він не людина, чи тоді заберуть його на подальший допит?

Годинник зняли й поклали на стіл. Водночас вона дістала новий годинник з валізи й обернула його навколо зап'ястя Квіна.

Годинник, здавалося, повільно вмикався, і водночас під його зап'ястям маленький павук почав працювати. Гейлі мовчала, як і Квін, оскільки обоє обережно чекали на результат.

Через кілька миттєвостей годинник повністю завантажився, і дисплей змінився. Він змінився з першого рівня на шостий.

"Що ж, це має великий сенс", – сказала вона з посмішкою на обличчі. – "Я трохи хвилювалася, що він покаже одиницю на секунду. Ти знаєш, чому годинник не показував правильний рівень, навіть після вивчення здібності?"

"Ні, я просто вирішив залишити так, оскільки думав, що так краще", – відповів Квін.

"Не проблема", – сказала Гейлі з посмішкою, кладучи зламаний годинник у валізу і виходячи з охоронцем. Перед тим як зачинити двері, вона сказала останнє слово: "Успіхів на турнірі. Я вболіваю за тебе, Прокляте дитя". – сказала вона, хихикаючи і зачиняючи двері.

Його обличчя почервоніло від збентеження. Почувши, як така вродлива пані вимовляє його сценічне ім'я, він тепер усвідомив, наскільки безглуздо воно звучить, і йому просто хотілося провалитися крізь землю.

Однак, знову ж таки, завдяки Лоґану, здавалося, він міг розслабитися. Його здатність передбачати та планувати наперед багато разів рятувала його.

Не бажаючи привертати уваги інших зовні. Замість того, щоб тренуватися, як робили всі інші, він вирішив зачекати у своїй кімнаті, доки його не покличуть на наступну подію.

На відміну від Пітера, Квін не був трактований як злочинець і міг залишатися на зв'язку з іншими нагорі за допомогою наручного годинника та інших методів. Вони розповідали йому, що відбувається з подіями тощо, але нічого надзвичайного більше не траплялося.

Настав час, і було зроблено оголошення, що учасники бійцівського турніру тепер будуть розподілені по групах.

Вийшовши з кімнати, цього разу все було інакше, коли він увійшов до тренувального залу. Був третій день події, і людей тепер було навіть менше, ніж раніше. Мало того, здавалося, кожна людина там дивилася на нього, і це включало другокурсників.

Ігноруючи все, Квін вирішив залишитися в кінці всієї групи, де зібралися студенти, поки організатори вигукували їхні імена. Так він знав, що ніхто не зможе дивитися на нього ззаду. Проте він швидко зрозумів, наскільки це марно, оскільки тепер кожен, здавалося, трохи повертав голову вбік, намагаючись подивитися на Квіна.

"Добре, а для групи С у нас є Бен Річард, Стів Джилліан, Джейсон Вонг, Сьюзі Філбастер, Мейз Кілберт, Нейт Снелл та Квін Тален."

"ТАК!" — закричав Нейт, коли прозвучало його ім'я. Інші подивилися на нього, дивуючись, чому він так збуджений, але тільки він знав. Днями він сподівався зустрітися з більш-менш гідним суперником, але досі його спіткало лише розчарування. Побачивши, що Прокляте Дитя потрапило до тієї ж групи, що й він, він був упевнений, що його удача тепер змінилася на краще.

Він знав, що в наступному бою вони вдвох зіткнуться один з одним.