Розділ 343 — Вдома краще за все

Усі благополучно повернулися до військової школи цілими й неушкодженими. У ніч їхнього прибуття робити було особливо нічого. Подія завершилася у п'ятницю ввечері, тож до того часу, як вони знову прокинулися від особливого газу, був уже майже кінець дня. Студентам наказали повернутися до своїх кімнат і розпакувати речі. Вони взяли з собою небагато, тому не займе багато часу, щоб розібратися.

Повернувшись до своєї кімнати, Квін відчув несподіване відчуття дому. У нього ніколи не було місця, яке він міг би назвати своїм. З дитинства він часто переїжджав з місця на місце щоразу, коли йшов до нової школи. Не маючи до кого повернутися або постійного місця проживання, він ніколи не відчував того приємного почуття дому. Вперше він відчув це, коли зайшов до своєї кімнати з Ворденом.

Ніч для хлопців минула швидко. Як тільки вони закінчили розпаковуватися, вони лягли спати. Але Лейлі було багато роботи. Під час події їй стало відомо, що Сіа була агентом Чистих. Це, найімовірніше, означало, що Сіа також мала різноманітні інструменти, які їй видали і які були заховані в кімнаті. Якщо їх не було в кімнаті, то вони були десь ще.

На щастя, здавалося, що Сіа ще кілька днів перебуватиме під наглядом лікарів, перш ніж їй дозволять повернутися до своєї кімнати. Це дасть Лейлі фору, щоб вилучити все, що вона зможе знайти.

Повернувшись до своєї кімнати, вона шукала і шукала. Цього разу шукаючи ретельніше, ніж раніше. Коли вона вперше прибула, вона швидко обшукала кімнату, шукаючи камери та мікрофони, але нічого не знайшла. Але вона ніколи не підозрювала, що її однокласники також шпигують за нею.

Після ретельного обшуку та перегляду речей Сіа було знайдено кілька речей, серед яких комунікаційна куля. Така ж, як була у Лейли. Вона постійно блимала синім, показуючи, що були залишені повідомлення.

"Чи варто просто знищити її і все забути?" – сказала вона, дивлячись на неї.

Вона підняла руку і поклала її трохи над кулею. Готова використати свої сили, щоб розірвати її на частини. Але потім знову опустила її вздовж тіла.

"Ні, я не можу знищити її, ще ні. Є ще одна людина, яку мені потрібно звідти витягнути... Ерін."

Хоча Лейла тепер розірвала стосунки з Чистими, вона свого часу відправила свою найближчу подругу на їхній бік. Можливо, колись комунікаційний пристрій знадобиться. У неї більше не було свого, і вона поспішно знищила його. Тоді вона діяла на емоціях, а не обмірковувала все, але тепер у неї був час подумати. Наразі найкраще було б зберегти його.

"Ерін, я обіцяю, що одного дня прийду по тебе."

Були вихідні. Студенти були звільнені від занять на наступні два дні і розпочнуть свій звичайний розклад на останній семестр. Після цього студентів чекали короткі літні канікули, під час яких вони могли поїхати додому і побачитися зі своєю родиною.

Хоча Квін не знав, що робитиме в той час, це було ще трохи занадто рано, щоб він про це думав.

"Отже, у тебе є якісь особливі плани на ці два дні?" — запитав Ворден, лягаючи у своє ліжко.

"Насправді ні, думаю, я просто перевірю, як у всіх справи, а потім поїду до VR-центру," — відповів Квін.

"Стривай, ти серйозно збирався зустрітися з Нейтом у матчі Power fighter. Як ти збираєшся пояснити йому про червону ауру та тіньову здатність?"

"Не буду," — сказав Квін. — "Понад усе він просто хоче битися. Навіть якщо він знатиме, хто я, це буде неможливо довести, і це не має жодного сенсу. Єдина людина, для якої це мало б сенс, це він. Крім того, у мене є Лоґан. Припустимо, найгірше станеться і почнеться розслідування, Лоґан може просто сказати, що я не Bloodevolver, і заявити, що він на іншій базі. Не те щоб я думав, що до цього взагалі дійде."

"Ти справді надто сильно покладаєшся на Лоґана," — сказав Ворден.

"Гей, не забувайте про те, що ви всі зробили. Думаю, ви винні мені принаймні стільки, після того як діяли за моєю спиною."

"Ти намагаєшся нас шантажувати? Не круто, чуваче, не круто."

Вони обоє почали сміятися, знаючи, що просто жартують одне з одного, і після цього Квін вирішив попрямувати до кімнати Лоґана. Однак він не був повністю відвертим з Ворденом: він не хотів перевіряти, як справи в інших, а точніше, хотів просто перевірити, як справи в Лоґана.

У дверях пролунав один стукіт.

"Заходь," — сказав Лоґан.

І Квін увійшов до кімнати. Цього разу місце виглядало трохи інакше, ніж раніше. Дослідження, які він проводив щодо шкільних підземель, замість цього перемістилися до цієї кімнати.

"Гей, ти все ще вважаєш, що ця інформація корисна?" — запитав Квін. "Знаєш, тепер, коли Пітера вже немає."

"Завжди корисно зберігати дані," — пояснив Лоґан. "Ніколи не знаєш, коли ми зможемо використати їх для майбутніх подій. Можливо, одного дня тебе, мене або когось іншого помістять туди. Сподіваюся, якщо я потраплю туди в пастку, ти зможеш використати цю інформацію, щоб спробувати визволити і мене. Тож що привело тебе сюди?"

Поки Лоґан давав свою відповідь, Квін продовжував озиратися по кімнаті, але останнє питання трохи застало його зненацька.

"Хто сказав, що я прийшов сюди не просто поцікавитися, чи ти в порядку?" — відповів Квін.

"Слухай, я знаю тебе вже досить давно, і, здається, є певна закономірність. Якщо ти приходиш до мене по обіді, і якщо немає термінової проблеми, то зазвичай ти тут, щоб перевірити, як у мене справи," — пояснив Лоґан. "Але якщо ти приходиш рано вранці, то зазвичай це тому, що в тебе є питання або завдання для мене."

Квін тепер почувався дещо ніяково й винувато. Було б нормально перевірити, як справи в когось, а потім попросити послугу або пороззиратися, але зараз здавалося, що єдина причина, чому він прийшов сюди, це попросити Лоґана про щось. Що ще гірше, це було правдою, і він це усвідомив.

"Насправді, цього разу я нічого не хочу просити, принаймні не послугу, я хотів дізнатися, як у тебе справи з тим дивним квадратним пристроєм, що був раніше", — запитав Квін.

Лоґан, використовуючи свої дві маленькі ноги, відштовхнувся і покотився кімнатою на своєму кріслі на інший бік. На цьому боці кімнати один з багатьох комп'ютерів був підключений дротами до дивного пристрою. На екрані продовжували з'являтися різні комбінації, і щоразу, коли він спалахував червоним, він переходив до наступної.

"Це займає трохи більше часу, ніж я думав, — сказав Лоґан. — Але добре те, що він точно колись розблокується. Я просто поняття не маю, коли."

"Чи є спосіб дізнатися, куди він веде, коли розблокується?"

"Насправді ні, хіба що пройти крізь нього самим, але хто знає, чи зможемо ми повернутися. Нам доведеться взяти з собою портативний портальний пристрій про всяк випадок", — сказав Лоґан.

"Зачекай, ти справді збираєшся туди пройти?" — запитав Квін, хвилюючись за Лоґана. "Ну, якщо зможеш, будь ласка, дай мені знати, коли пристрій розблокується. Я не хочу, щоб ти йшов туди сам, візьми мене з собою, можеш вважати мене своїм охоронцем."

"Я не дитина, я можу робити ці речі сам," — відповів Лоґан, здавалося, роздратований пропозицією Квіна.

"Вибач, ти ж знаєш, я не мав на увазі це, просто мені справді цікаво, як і тобі. Моя система сказала мені, що її створив Річард Ено, і є шанс, що це приведе до його бази чи чогось подібного. Якщо так, можливо, він зможе допомогти нам дізнатися, що це за система."

Поклавши руку на підборіддя, Лоґан почав міркувати над цим. Було правдою, що за допомогою Ено це могло бути набагато простіше, але Лоґан хотів самостійно відкрити щось про систему Квіна. Проте була одна можливість, яку Лоґан ніколи не виключав із самого початку. Ено був людиною, яка завжди здавалася попереду всіх, коли йшлося про технологічний прогрес; міг навіть бути шанс, що він мав якесь відношення до створення системи.

"Гаразд, я дам тобі знати, коли вона розблокується."

З усіма виконаними формальностями, Лоґан повернувся до роботи над новими гаджетами. Після бою з королівським рангом і почуваючись трохи слабким, він хотів створити кілька нових предметів для себе. Завжди був шанс, що попереду можуть бути нові проблеми.

Наступною зупинкою для Квіна була VR-кімната. Він обіцяв Нейту, що битиметься з ним, і хотів дотримати свого слова. Навіть якщо Нейт ще не був онлайн, Квін мав шанс зіграти ще кілька ігор.

Коли він йшов коридором, він побачив знайоме обличчя, яке не очікував зустріти.

"О, Квіне. Давненько ми з тобою не говорили", – сказав Лео. "Чи не проти ти зустрітися зі мною в залі бойових мистецтв? У мене є важливі новини для тебе?"

Квіну не було потреби поспішати з грою. Зрештою, не було ані підтвердженого, ані встановленого часу їхньої зустрічі. Якщо б вони обоє були онлайн, він би надіслав запрошення. Тож Нейт міг поки що почекати.

"Звісно, чому б нам не піти туди разом?"

Під час прогулянки до залу бойових мистецтв між ними було досить тихо. Квіну завжди було важко зрозуміти Лео, але водночас він довіряв йому. І це було добре, адже Лео дуже допоміг під час подій з Пітером. Саме через таких людей Квін не втратив повністю надію на людство.

Проблема ж на даний момент полягала в тому, що на кожну хорошу людину, яку він зустрічав, припадало дві погані.

Зрештою вони прибули до зали бойових мистецтв, і вона здавалася великою та порожньою без студентів усередині. Зброя все ще висіла на стіні, і це нагадало Квіну його перший день тут.

Лео попрямував до задньої частини кімнати і сів біля задньої стіни, схрестивши ноги. Квін потім пішов за ним і зробив те саме, сівши навпроти нього.

"Квін, я хотів тобі дещо сказати. Це було рішення, щодо якого я довго вагався, але яке рано чи пізно мав прийняти. Я більше не буду тут вчителем. Я йду назавжди." сказав Лео.