Розділ 355 — Боксерська груша

Члени ради зробили так, як просив перший Лідер. Вони перейшли з кімнати для нарад вниз до однієї з тренувальних кімнат. Коли вони увійшли, там якраз відбувався урок. Зал був величезним, але всередині простим. Там не було жодного обладнання, крім дерев'яної підлоги, і єдине, що можна було побачити, це групу студентів-підлітків, які отримували інструкції від викладача попереду.

Усі студенти були, здавалося, одягнені в однаковий одяг: чорну стандартну форму з червоним оздобленням по краю дизайну. Тоді як викладач носив щось схоже на завелике пальто. У нього також було іншого кольору оздоблення навколо одягу, а також той самий герб, що й у першого Лідера.

Коли Лідери увійшли до кімнати, очі викладача, який проводив урок, розширилися. Він не міг повірити в те, що бачив. "Студенти, швидко вклоніться Лідерам", — сказав він терміново.

Група близько п'ятдесяти студентів одразу ж обернулася і схилилася в поклоні, коли увійшли всі Лідери.

Рідко можна було побачити всіх Лідерів разом, хіба що вони мали зустрітися з Королем або мала відбутися нарада. Він не знав, що щось подібне відбувається.

"О, точно! Я забув про нинішню екскурсію, яка організовується в головному замку," — сказав собі Брайс. "Сподіваюся, ти не проти, Філе?"

"Аж ніяк," — сказав Філ, учитель. "Це честь – навіть бути у вашій присутності."

Хором усі студенти повторили те, що сказав учитель, дослівно відтворивши ту саму фразу: "Це честь бути у вашій присутності".

Коли Пітер увійшов до кімнати з Фексом і Сільвер, він був здивований, побачивши, наскільки це схоже на Військову Академію. Єдина відмінність полягала в тому, що здавалося, ніби вони виявляли більше поваги до Лідерів, і все було набагато організованіше. Замість того, щоб бути поступливими та слухняними через страх, Пітер міг сказати, навіть просто глянувши на вампірів, що вони були слухняними через повагу.

Усі студенти тепер сиділи на одному боці кімнати. Їхній вчитель сидів у першому ряду, тоді як Лідери були вишикувані на іншому боці. Студенти нервували, просто дивлячись на Лідерів. Деякі вже були частиною родини завдяки своїм тісним зв'язкам. Інші ж, хоча й могли бути під одним прапором, хотіли довести свою цінність, щоб отримати вищу позицію в родині.

Вампірів, які не були безпосередньо пов'язані з родиною, називали Пулом. Раз на рік вампіри могли переходити між родинами, у яких вони були зареєстровані, а студенти могли вибирати, до яких родин вони хотіли приєднатися. Подібно до того, як працюють сезони у спорті.

Звісно, місця були обмежені для кожної родини, оскільки всього було 1500 місць на родину.

Щороку ця кількість зростала б, залежно від кількох факторів, наприклад, чи зможе місто впоратися зі збільшенням вампірів того року. Якщо так, то кількість розподілених місць зростала б. Але цей час уже минув, і всі нинішні вампіри були зареєстровані, встановивши кількість у 1500 на родину.

Із цієї кількості п'ятдесят членів родини мали б прямий зв'язок з Лідером у певний спосіб. Ще сто з них знали б здібності родини, тоді як решта були б просто солдатами в Пула. Ті, хто знав або мав навчитися здібностей родини, носили б герб родини на своїй формі.

Усе це означало, що й так небагато учнів відвідували школу, але вампіри завжди зосереджувалися на якості, а не на кількості.

Брайс стояв у центрі тренувальної зали з палицею в руці, у той час як Пітер усе ще був прикутий ланцюгами поруч із ним.

"Це ваш останній шанс зізнатися", — коли Брайс сказав це, він звертався до Лідерів, але Фекс відчув, ніби ці слова були спрямовані на нього.

"Добре, Філ! Обери свого найкращого учня з цієї групи", — сказав Брайс.

"Це був би Ксандер, мій пане!" — впевнено вигукнув Філ.

Ксандер одразу підвівся. Більшість вампірів там були вродливими або красивими, але навіть він здавався красенем порівняно з іншими, з його каштановим волоссям, що кучерявилося з обох боків, і статурою кращого спортсмена.

"Іди сюди, хлопче", — сказав Брайс, помітивши, що той також мав такий самий герб, як і він. Побачивши герб, він зрозумів, що той був одним зі ста обраних до родини і подумав, що повинна бути причина для його обрання.

Ксандер досяг центру і стояв з одного боку, тоді як Пітер стояв на протилежному. Потім, використовуючи свої руки, Брайс розвернув обох, щоб вони стояли обличчям один до одного.

"Ти вже вивчив здібність родини?" — запитав Брайс.

"Ще ні, пане!" — відповів Ксандер.

"Добре. Можливо, цей матч буде трохи розважальним. Я змушу цих двох битися. Буде добре для нас побачити, на якому рівні зараз нинішнє покоління."

"Ти змусиш мене битися з цими," — сказав Пітер, піднімаючи руки, але раптом пролунав гучний стукіт. Коли він подивився, що викликало цей звук, чорні наручники, які були на ньому, вже лежали на підлозі. Посередині вони виглядали так, ніби їх розрізали.

’Я навіть не бачив, коли це сталося,’ — подумав Пітер. ’Ці Лідери сильні... навіть сильніші за Квіна.’

Брайс казав правду, коли говорив, що хоче побачити поточний бойовий рівень студентів. Були повідомлення, що вони були найгіршим і найслабшим поколінням вампірів досі, але це не було його головною причиною. Його ідея полягала в тому, щоб дозволити Пітеру битися там. Було два шанси, як він міг дізнатися, до якої родини той належить.

Коли люди були в розпачі й відчували, що їхнє життя в небезпеці, навіть вампіри билися з усім, що мали, і, роблячи це, він сподівався, що полонений розкриє свою здатність. Другою причиною було те, що, якщо його життя було б у небезпеці, зв'язок між Лідером і вампіром відчувався б.

Нутро Брайса підказувало йому, що це був не просто звичайний вампір.

Фекс навіть не знав, що сказати чи зробити в цей момент. Єдине, що він міг зробити, це дозволити подіям розвиватися.

Брайс повернувся, щоб приєднатися до інших лідерів, сподіваючись, що зможе розгледіти ближче, якщо хтось із них відреагує.

"Починайте!" – вигукнув Філ, і Ксандер одразу кинувся вперед.

Від самого початку вони бачили, як він стрімко кинувся в бій.

"Не дивно, що він найкращий учень", – сказав один із Лідерів.

"Ах, мій Фекс все одно швидший за нього." – Лі почав вихвалятися, але, звісно, так і мало бути. Фекс пройшов спеціальну підготовку, оскільки він був сином Лідера. Він не відвідував звичайні заняття. Навіть коли він це робив, він все одно ніколи не відчував, що вписується.

Пітер, побачивши це, стояв нерухомо. Інші думали, що Ксандер просто рухається занадто швидко, щоб він міг відреагувати, але це було зовсім не так. Коли Ксандер наблизився до нього, використовуючи всю свою силу, він вдарив кулаком прямо в обличчя Пітера. Удар був сильним, і кров бризнула з його рота на підлогу.

Однак його тіло не зрушило ні на крок від потужного удару. Коли Пітер повернув голову, щоб поглянути на Ксандера, він почав прикладати руку до своєї щелепи, яка, здавалося, була розтрощена, але вже загоювалася.

"Ну, це трохи боляче," – сказав Пітер. Це було для нього незвичайне відчуття, але це було тому, що в його жилах все ще текла кров Квіна, живлячи його, змушуючи його відчувати себе живим.

Ксандер був трохи приголомшений. Такий удар збив би більшість людей з ніг, або принаймні відкинув би їх на кілька футів назад. Проте він опанував себе і почав завдавати ударів по животу Пітера.

Швидкість була дивовижною, і удар за ударом сипався. Сила була такою міцною, що Пітера підняло з ніг, але удари продовжувалися, не даючи йому впасти на підлогу. Вони продовжували повільно відштовхувати його назад до краю кімнати.

"Я думав, ти сказав, що ми мали дивитися шоу майстерності, а не побиття!" вигукнув Один Лідер.

"Я думав, у хлопця щось є. Його очі говорили, що він інший," відповів інший.

"О ні, кров!" Фекс запанікував. Чим більше Пітер отримував ударів, тим більше крові Квіна проливалося. Аура та запах, що оточували Пітера, незабаром послабляться до тієї міри, що вони дізнаються, хто він насправді.

Але Фекс був не єдиним, хто міг зрозуміти, що відбувається, Пітер теж. Кров, що текла в ньому, не тільки проливалася, але й використовувалася для загоєння його ран. Він відчував, як сила швидко витікає з його тіла.

Ще один удар було завдано по його тілу, і тепер його спина була притиснута до стіни.

"З тобою покінчено!" сказав Ксандер, викидаючи обидва кулаки одночасно з більшою силою, ніж раніше.

Брайс обережно озирнувся, намагаючись побачити, чи була якась реакція у когось із Лідерів, але її не було. Коли він знову повернув голову, то з подивом побачив, що бій ще не закінчився.

"Я тобі не боксерська груша" — сказав Пітер, стискаючи кулаки.

Використовуючи всю свою силу, він стиснув так міцно, як тільки міг, розтрощивши обидва кулаки Ксандера, потягнув його вперед і, скориставшись цим моментом, сильно вдарив ногою по обличчю. Через кілька секунд Ксандер впав на підлогу.