Розділ 358 — Стати Пронумерованим

У невідомій великій металевій кімнаті за столом сиділи четверо людей. На спинках сидінь кожне було пронумероване, від двох до чотирьох. Порожній стілець з номером один також стояв за столом. Це була зустріч між засновниками Чистих — найвищими за рангом у всій базі.

Номер 2, чорношкірий м'язистий чоловік в окулярах, що приховували його очі, був сьогодні організатором зустрічі і був тут, щоб повідомити всім важливі новини.

"Інформація, передана родині Трудрім, була успішною. Здається, вони збирають своїх людей і незабаром планують атаку," — сказав Номер 2.

"Ха, не можу повірити, що він дійсно на це повівся, який необачний ідіот. Навіщо йому взагалі думати про те, щоб йти проти Блейдів," — відповів Номер 3, інший чоловік.

"Ну, цього й варто було очікувати," — сказала Номер 5, жінка середнього віку. "Трудрім є новачком не тільки щодо своїх здібностей, а й щодо Великої Четвірки. Оскільки він має тісні зв'язки з військовими, інші, ймовірно, не хотіли розкривати йому занадто багато інформації. Як я це бачу, є два результати цієї події. Або сім'я Трудрім більше не існуватиме, або сім'я Трудрім програє війну, забравши з собою значну частину сили Блейдів."

"Отже, ти теж вважаєш, що Трудрім не має шансів виграти цю війну," — сказав Номер 2 зітхнувши. "Ми будемо уважно стежити за цим боєм. Припустимо, Трудрім вдасться завдати значної шкоди Блейдам. Це може бути нашим шансом втрутитися. Якщо Трудріми будуть ліквідовані, тоді весь ландшафт поточної системи може змінитися."

"Хіба не в цьому суть?" — відповіла Четверта. Вона була жінкою з хвостами, одна сторона її волосся була рожевою, а інша – зеленою, і в руці вона тримала льодяник, який вийняла під час розмови. "Тобто, Блейди роблять нашу роботу за нас."

"Можливо," — відповів Другий. "Але я думаю, що занадто рано, ми ніколи не планували вбивати Трудріма, а лише використовувати його. Він міг би бути нашою відповіддю на те, як забрати сили у всіх, але з його смертю, або з переходом сили в руки Блейдів, це може бути не найкращим для людської раси."

*****

Брязкіт! – Хрясь! – Свист!

Звук брязкання мечів та зброї один об одного лунав по всій залі. За всіма ними спостерігав Агент 15, Джеймс. Він завжди носив свій великий іржавий меч за спиною, де гарда була такою ж широкою, як його плечі. Щоразу, коли хтось дивився на цю зброю, він міг лише уявляти, якого звіра йому довелося перемогти, щоб здобути таку величну річ.

Хоча його очі мали б стежити за всіма тренувальними поєдинками, що відбувалися, він був зосереджений на одній особливій особі, яка не так давно перебувала на базі, Ерін.

Ерін несла свій довгий меч із синьою основою та рукояттю, тоді як її противник, коротковолосий чоловік в окулярах, використовував два невеликі парні клинки, які були трохи вигнуті. Обоє вони пітніли і вже деякий час билися. Останні кілька днів вони спарингували один з одним без визначення переможця.

Зазвичай, спарингували зі своїм тренувальним партнером, і після того, як він упустив зброю або визнав поразку, переходили до нового партнера. Але з цими двома переможця досі не було. Заняття завжди закінчувалося, але Джеймс не міг дозволити уроку продовжуватися, оскільки багато чого ще потрібно було вивчити.

Дивовижною була швидкість навчання Ерін володінню мечем. Він показав їй кілька простих технік, і здавалося, вона добре концентрувалася на заняттях. Засвоюючи матеріал з дивовижною швидкістю, на кожному спаринг-сеансі досі вона застосовувала те, чого її навчили, перемагаючи своїх супротивників одного за одним.

Спочатку у неї було кілька поразок і перемог, але до зустрічі з цим учнем. Вона була на безперервній смузі перемог, ніби щось клацнуло в її голові. Зараз вона була проти Барта, другого найкращого учня, і пройшло небагато часу.

Ерін уважно подивилася і чекала, поки її супротивник завдасть удару першим.

"Коли я вперше сюди прийшла, було трохи важко. Я не усвідомлювала, наскільки сильно покладалася на свої здібності. Якщо я не могла компенсувати це своїм володінням мечем, то мої здібності могли б мене прикрити. Але після навчання у Джеймса я відчуваю, що стаю кращою і сильнішою."

Але супротивник перед нею був сильним. Звичні речі, яких її навчили, він теж знав. Вона не могла перевершити його силою, і їхня витривалість була на однаковому рівні, тому вона не могла розраховувати на те, щоб виснажити його.

’Чи варто спробувати щось нове? Я можу програти, якщо це не спрацює, але це мій єдиний шанс.’ Обома руками вона міцно стиснула свій довгий меч і рушила вперед.

’Що вона задумала?’ подумав Джеймс, спостерігаючи, як тривав бій, і помітивши рухи, відмінні від попередніх.

Замість того, щоб кидатися прямо вперед, вона відразу почала стрибати; одна нога торкалася підлоги, відскакуючи з боку в бік. Це майже виглядало як якийсь танець.

Учень уважно спостерігав за нею очима, чекаючи, коли вона завдасть удару. Було неважливо, як вона біжить до нього; для нього все було б однаково.

Потім, коли Ерін була в зоні досяжності, її нога торкнулася землі; вона відштовхнулася, використовуючи всю свою силу, і розвернула тіло, тримаючи меч. Це спричинило незвичайний ударний патерн знизу, але учень зміг заблокувати його обома своїми клинками. Проте обертання та сила від поштовху ногою зробили атаку сильнішою, ніж зазвичай, і єдине, що він міг зробити, це ледь відбити удар.

Все його тіло відкинуло вбік від ваги атаки. Коли Ерін закрутилася вгору в повітрі, наче птах, що летить, здавалося, вона залишиться вгорі назавжди. Вона підняла меч над головою та елегантно опустила його, зупинившись якраз перед головою учня.

"Що це було? Я не вчив її цьому!" сказав Джеймс. "Це виглядало як... якийсь танець."

Забравши свій клинок від учня, вона цокнула язиком і відвернулася з розчаруванням.

Все ще недостатньо добре, все ще не те відчуття!

Те, що Ерін щойно намагалася зробити, було одним із рухів фехтування, які Фекс показав їй, коли її використовували як маріонетку. Щодня вона продовжувала відпрацьовувати ці рухи, сподіваючись отримати те саме відчуття, але цього так і не сталося. Їй було важко намагатися відтворити такі плавні дії, переживши це лише один раз.

"Чудово!" — сказав Джеймс, починаючи аплодувати. — "Ви двоє, підійдіть сюди" — сказав він, гукаючи через кімнату.

І Барт в окулярах, і Ерін підійшли до Джеймса убік, поки решта учнів продовжувала практикуватися.

"Я щойно був свідком того, що ви обоє зробили, і спостерігав, як ви обоє билися останні кілька днів. Барт, не засмучуйся... ти найдовше залишався моїм найкращим учнем, але тобі все ще є куди вдосконалюватися, і я думаю, що ти це зрозумів сьогодні.

А от, Ерін, я ніколи не знав, що ти навчилася фехтувати до того, як прийшла сюди, ти завжди, здавалося, використовувала навички, які я викладав досі. У тебе є вчитель?" — запитав Джеймс.

Ерін почала обдумувати, що відповісти; колись у неї був учитель із її родини, але це було давно, і вона не думала, що він мав на увазі ті навички.

"Це сімейний секрет, і я сподіваюся зберегти його при собі, якщо ви не проти" — збрехала Ерін, сподіваючись, що він не буде ставити їй більше запитань після її відповіді.

"Не зважай, мені просто було цікаво" — сказав Джеймс. — "Причина, чому я вас сюди покликав, полягає в тому, що я хочу номінувати вас також на іспит для Агентів."

"Ти маєш на увазі, з'явилася вакансія в першій сотні?" — схвильовано сказав Барт.

"Так, не одна, а дві. Вони попросили всіх вчителів обрати своїх двох найкращих учнів, тому я й покликав вас обох сюди сьогодні", — пояснив Джеймс. — "Це гарна нагода для вас обох. Якщо вас оберуть як номерного агента, ви зможете покинути базу. Ми призначимо вам місію на одній з планет або навіть на одній з військових баз. Доведіть свою цінність, і, можливо, одного дня ви будете на такій самій позиції, як і я."

Ерін чимало дізналася, перебуваючи на базі, про систему рангів. Агенти з першої сотні рідко вибували з рангу. Вони часто мінялися місцями між собою, але це був перший раз, коли шукали когось із сотні, щоб стати номерним.

"Чи означає це, що двоє з номерних агентів були вбиті?" — запитала Ерін.

Дивлячись на обличчя Ерін та її рішучий погляд, Джеймс подумав, що вона заслуговує знати правду. Вона заслужила це після того, як важко працювала.

"Мені не зовсім дозволено тобі це розповідати, але це й не є таємницею, проте оскільки це стосується тебе, гадаю, ти маєш знати. Правда в тому, що ми насправді не знаємо, що з ним сталося, але однією з них була агент 100, Лейла. Людина, яка тебе нам рекомендувала. Вона більше не відповідає на наші дзвінки."

Ця новина спустошила Ерін, і вона почала боятися найгіршого.

"Що з тобою сталося, Лейло?"