Розділ 362 — Екзамени на агента

Її думки розривалися, не знаючи, що робити, але тепер було вже надто пізно. Джеймс зареєстрував її на іспит агента, і вони нарешті прибули туди, де Ерін мала б скласти тест.

Вона мучилася роздумами про те, що було правильним, а що неправильним, і причиною цього була Лейла . У якийсь момент вона сподівалася, що Лейла зрештою повернеться на базу Чистих, де вона, сподівалася, матиме відповіді на багато запитань, з якими Ерін зіткнулася, перебуваючи тут. Були просто речі, які їй не зовсім були зрозумілі.

Вона вирішила не робити нічого серйозного і просто підкорятися наразі, спостерігаючи за тим, що відбувається навколо неї. Вона виявила, що інші студенти мали такі ж запитання, як і вона, а ті, хто їх мав і порушував їх, або висловлював бажання залишити Чистих, були забрані і поверталися за кілька днів, вже не маючи цих запитань у своїх думках.

Це був фасад: вони казали всім, що вони вільні й можуть піти, коли захочуть, але коли вони намагалися, їх перевиховували, і вони завжди поверталися.

Але зрештою, більшість людей у Чистих були схожі на неї. Їм нікуди було йти, і Чисті стало їхнім домом, їхнім безпечним місцем, де вони знали, що можуть вижити. Здавалося, ніби вони в боргу.

"Якщо вони борються за свободу та рівність, чому вони так наполягають на тому, щоб тримати нас усіх всередині, замкненими? Я б краще була там, роблячи те, що хочу, наражаючись на небезпеку від інших, аніж залишатися тут. Принаймні, це моє власне рішення".

Ерін не відчувала того ж, що й інші. Тепер, коли вона знала, що Лейла розірвала зв'язок із Чистими, на це мала бути причина.

"З нею щось трапилося?" Тут і почалася її дилема. Єдині, кому дозволялося покидати базу Чистих, були Нумеровані агенти.

Нумеровані агенти були тими, хто працював за межами бази. Інших викликали лише тоді, коли відбувалася велика операція. І, не знаючи, де вона перебуває і як вибратися з бази, здавалося, що стати агентом було її єдиним способом дізнатися, що відбувається ззовні.

Знаючи, що вона не зможе вибратися через скарги чи прохання, вона щосили намагалася навчитися в них усього, що могла.

Випробування почалося, і зараз вона сиділа за окремим столом у кімнаті з вісьмома іншими людьми, включаючи Барта , з яким вона нещодавно мала складний спаринг.

Іспит розпочався з низки запитань із варіантами відповідей, були відповіді, які вона хотіла написати, і відповіді, які хотіли вони, але вона продовжувала вдавати слухняну.

На наступному випробуванні перед ними розклали кілька предметів, деякі з них Ерін впізнала з військової академії. Вони мали зібрати та розібрати компоненти обладнання, видаливши будь-які трекери, записуючі пристрої тощо. Збираючи їх назад, їх оцінювали б за часом та тим, наскільки добре виглядала деталь, коли її знову збирали.

Після цього тесту був інший – прозвучав запис. На записі одночасно відбувалося кілька розмов. Після завершення запису ставилися питання щодо конкретної розмови. Це було складно, оскільки їм потрібно було слухати всі розмови, що відбувалися одночасно, і витягувати лише корисну інформацію.

Коли все було виконано, здавалося, що тест закінчився. Ерін думала, що впоралася досить добре, адже вона здебільшого закінчувала першою серед усіх. Вона старалася щосили при виконанні кожного завдання, і ті, хто спостерігав, це теж помітили.

У кімнаті була екзаменаторка, а ззаду спостерігали четверо вчителів з високими номерами.

До них входив Джеймс, номер 15, а потім інші вчителі: 16, 17 і 18. Вони також помітили, наскільки рішучою та зосередженою виглядала Ерін під час виконання своїх завдань, і вони розцінили це як прагнення просунутися в їхньому суспільстві.

Однак, хоча вона була рішуче налаштована стати номером, це було не з тієї причини, про яку вони гадали.

"Гаразд, отже, перша частина тесту завершена. Ми оголосимо ваші бали наприкінці тесту. Якщо можете, будь ласка, слідуйте за своїми вчителями та мною до наступної кімнати."

Вони йшли за екзаменатором по дивній металевій базі. Вона ще не бачила жодного вікна в усій будівлі, через що їй було важко зрозуміти, де вони знаходяться. Зрештою, вони зайшли до дивної на вигляд квадратної кімнати. Кімната була великою за розміром, але дивним у ній було покриття підлоги.

По краях кімнати підлога була стандартною, але ближче до центру в квадратній секції підлоги були дивні невеликі отвори. Ці квадратні ділянки були розміром в один квадратний метр.

"Це наступна частина вашого іспиту", — сказала екзаменаторка, натиснувши кнопку на своєму пульті дистанційного керування.

Як тільки кнопку було натиснуто, з отворів позаду неї полум'я вирвалося в повітря, мов маленькі струмені, перш ніж швидко опуститися назад. На кожній з квадратних ділянок вогонь виривався на секунду, перш ніж знову згаснути. Це не відбувалося на всіх плитках одночасно. Однак, здавалося, що схема того, де і коли полум'я вириватиметься, була випадковою.

"Мета – дістатися іншої сторони кімнати безпечно. Усі вісім з вас підуть одночасно, ви можете вільно саботувати та бити іншу людину, щоб завадити їй перетнути. Проте, майте на увазі, у вас будуть важливіші речі, про які варто турбуватися". Коли екзаменаторка сказала це, плитка безпосередньо за нею спалахнула полум'ям, перш ніж знову згаснути.

"Це божевілля!" — подумала Ерін, і, здавалося, інші студенти думали те саме, дивлячись один на одного.

Якби вони були у військовій академії, Ерін не хвилювалася б так сильно. Полум'я від плиток було б болючим, але з лікарем, яка там використовувала свою здатність, їх би вилікували. Але тут, на базі Чистих, у них не було лікаря, який мав би здатність до зцілення.

Для членів Чистих було дуже рідкістю навіть мати здатність. Усе, що вони мали, це звичайний лікар, і в кращому випадку він міг охолодити опіки, але людина була б вкрита рубцями, доки не змогла б покинути це місце.

Побачивши стурбовані погляди на обличчях інших, екзаменаторка відчула, що їй потрібно щось сказати. "Пам'ятайте, ви не зобов'язані брати участь в оцінюванні. Ми все ще маємо ваші бали з попередніх іспитів. І те, що ви візьметеся за це, не означає, що ви успішно дійдете до іншого боку."

Інші студенти почали переглядатися, поки, зрештою, один з них не підняв руку. "Вибачте, але я не можу це зробити... Я хотів би відмовитися від цієї частини іспиту." Сказав студент.

"Добре." Відповіла екзаменаторка.

Після того, як перший студент відмовився, багато хто послідував. Цього й очікували, полум'я продовжувало спалахувати за екзаменаторкою, і навіть Ерін, намагаючись знайти закономірність, на які плитки стрибати в потрібний момент, не могла її знайти. Це було просто занадто небезпечно.

Єдиними, хто ще не відповів, були Ерін і Барт.

Ще раз глянувши на плитки, Ерін подумала, що є шанс, що її реакції будуть достатньо швидкими, і можливо, вона зможе це зробити. Це було ризиковано, але вона хотіла звідси вибратися.

"Я це зроблю" — сказала Ерін.

Невдовзі після того, як Ерін заявила, що візьме участь. Рішення Барта також було прийнято.

"Я теж це зроблю." — Барт подивився на Ерін. — "Я не можу дозволити тобі знову мене перемогти."

Екзаменаторка підійшла до двох студентів з усмішкою на обличчі й поклала руку на плечі обом.

"Що ж, схоже, у нас є два наші агенти. Вітаю, ви пройшли і успішно отримали номер."

"Що!" — вигукнув інший студент збоку. — "Що ви маєте на увазі!?"

"Як я вже сказала, ці двоє пройшли тест" — відповіла екзаменаторка. — "Найважливіше для агента з номером — це мужність. Будуть часи, коли ми проситимемо вас робити речі, з якими вам некомфортно, на завданні. Можливо, набагато гірші за це. Нам потрібні люди, які готові."

"То виходить, ви взагалі не збиралися змушувати нас це робити?" — знову поскаржився студент.

Інші продовжували стогнати й бурмотіти, але знали, що це марно. Вони вже прийняли своє рішення.

Однак Ерін відчувала, що слова, сказані екзаменаторкою, були зовсім неправдивими. Якщо вони справді ніколи не мали на меті, щоб люди проходили тест, то навіщо взагалі було будувати цю кімнату? І якби всі погодилися пройти тест, чи змусили б їх відмовитися?

Здавалося, ніби зручний результат щойно настав для них у той момент.

Після відбору двох агентів минуло кілька днів, і зрештою, Ерін та Барт отримали свої номери. Ерін присвоїли номер 99, тоді як Барту –100.

Зараз вони були посеред брифінгу в невеликому офісному приміщенні. Особа, яка розмовляла з ними, була тією ж екзаменаторкою, що й раніше. Вона почала пояснювати, якими будуть їхні обов’язки та завдання, а також вручила їм стандартне обладнання, яке кожен агент носив у маленькій валізці.

"Тепер, коли все вам обом пояснено, настав час сказати, де ви будете базуватися," — сказала екзаменаторка. "Це може бути або не бути вашим постійним місцем служби, і агентам можуть наказати переїхати в будь-який час, а також будуть випадки, коли ми будемо викликати вас назад на базу. Тому, будь ласка, пам’ятайте, щоб завжди залишатися на зв’язку.

"По-перше, Агент 100, ви вирушите на планету Холден, і перший місяць ви будете з Агентом 17. Вони допоможуть вам із вашими завданнями та пояснять, що робити, незабаром після цього ви будете надані самі собі, але щотижня потрібно буде здавати звіт. А також щомісячний огляд, від високопоставленого агента, доки не мине рік."

Нарешті настав час Ерін вийти назовні. На відміну від Лейли, її не відправлять до військової школи. Її обличчя було відоме, і вона мала здібність.

"Ви попрямуєте на планету Латріна з Джеймсом, агентом 15."

"Латріна?"

Планета Латріна була не просто будь-якою планетою. Це була планета, де вони з Джеймсом вперше зустрілися, а також місце, де її годинник був скинутий зі скелі.

’Якщо я поверну годинник, можливо, я зможу знову зв’язатися з іншими.’

Нова надія раптово спалахнула всередині Ерін.