Розділ 363 — Очі всюди

На планеті Латріна, біля прекрасного скелястого узбережжя, звідки відкривався вид на блакитну річку та притулок, недалеко від підніжжя скелі відкрився портал. З порталу першою вийшла Ерін, а за нею – Джеймс. Обоє вони були одягнені так, як звичайні Мандрівники. Що зазвичай було сумішшю різноманітного звіриного спорядження. Це не давало людям підстав підозрювати їх у носінні зброї і водночас не асоціювало їх з жодною групою. Ерін отримала звірину броню базового рівня, щоб прикрити все її тіло. Більша її частина була якогось бежевого кольору, і по вигляду можна було сказати, що вона була погано розкроєна чи виготовлена. Немов їй дісталися залишки з чийогось мертвого тіла.

Чим більше вона про це думала, тим більше це її непокоїло, що це могли бути рештки одного з їхніх загиблих агентів. Вона не могла відірвати погляду від дивно блідої червоної позначки, яка не зникала, хоч би скільки вона її терла.

Однак, якщо вона вбиватиме або перемагатиме звірів у полі, вона могла б використовувати це для покращення свого спорядження. Або щоразу, коли вона підвищуватиме свій ранг, їй також надаватимуть значний бонус у кредитах.

Як тільки вони двоє вийшли з порталу, Ерін почала дивитися на вершину скелі. Це було те місце, де вони востаннє прощалися, і де Джеймс кинув її годинник.

"Ти не проти, якщо я піднімуся туди і подивлюся на краєвид?" — запитала Ерін . "Я так давно не виходила з тієї бази."

"Звісно," — сказав Джеймс . "Я піду з тобою."

Вона сподівалася, що Джеймс не відповість так, але принаймні вона могла піднятися на вершину скелі. Коли вона рухалася, вона помітила, що Джеймс тримався за кілька футів позаду неї, і це, здавалося, ніколи не змінювалося: вона сповільнювала свій крок під час підйому, і він сповільнював свій; якщо вона пришвидшувала свій, він також пришвидшував свій.

Завдяки її тренуванням на базі, було абсолютно очевидно, що він стежить за нею. Вони двоє нарешті дісталися вершини, і з ним поруч було б важко чітко роздивитися крізь траву, щоб знайти годинник, але вона уповільнила свій крок і зробила саме це.

Її поле зору та її здатність помічати речі покращилися, їй не хотілося це визнавати, але це було завдяки Чистим. Це все було частиною їхнього навчання, але хоч як вона не придивлялася, вона зовсім нічого не бачила.

‘Мабуть, був шанс, що його врешті-решт забрало одне з тих літаючих чудовиськ. Як на зло.’

Коли вона подивилася з верхівки скелі і роздивлялася чудовий краєвид, вона глибоко зітхнула. "Джеймсе, ти завжди будеш так близько за мною слідувати?" – запитала вона.

"Я думав, ти помітиш, і так, – відповів він. – Ти хіба не пам'ятаєш, так буде цілий місяць. Мені потрібно ввести тебе в курс справ, а багато наших агентів намагаються втекти в перший місяць, і дозволь мені дещо тобі сказати: жоден не досяг успіху".

Здавалося, не було жодної причини Джеймсу говорити ці останні слова, але він, мабуть, уже зрозумів, чому Ерін вирішила прийти сюди, і намагався її попередити.

Джеймс відчував, що Ерін могла б далеко піти в організації, якби тільки вона могла розірвати свої зв'язки з рештою світу і бачити майбутнє так само, як інші. Але єдиним рушійним фактором у свідомості Ерін, який змушував її не погоджуватися з усім, що їй показали Чисті, було те, що вона хотіла стати сильнішою.

І щоб бути найсильнішою, наскільки це можливо, їй потрібні були здібності понад усе інше. На думку Чистих, існував би світ без конфліктів, тож не було б потреби у владі, але Ерін ніколи не могла уявити, що це станеться, навіть якщо б сили були відібрані. Тому вона хотіла бути найсильнішою, наскільки це можливо, щоб захистити всіх. Проблема, яку вона відчувала зі світом зараз, полягала в тому, що ті, хто мав найсильніші здібності, нічого не робили, і не було жодної людини, яка б була верховною над усіма іншими.

Якби колись випав шанс, коли одна людина була б беззаперечно сильнішою за всіх інших і також робила б все правильно, тоді світ міг би змінитися на краще. Якщо вона не зможе знайти таку людину, то їй доведеться стати цією людиною.

"То що ж саме тут входить в наші обов'язки?" – запитала Ерін.

"Насправді це здебільшого досить просто – просто поводитися як звичайний Мандрівник, збираючи інформацію та новини. Будьте в курсі того, що відбувається на цій планеті," – пояснив Джеймс. "Бачиш, у нас є агенти, розміщені в кожному притулку на кожній планеті. А також в інших місцях. Всі вони доповідають на базу. Це дозволяє їм отримати повну картину того, що відбувається, і як розвиваються події. Хоча у нас менше людей, ніж у військових, наше збирання інформації та наші очі настільки ж хороші.

"Іноді, коли забагато людей у керівництві, насправді стає важче щось робити."

"У вас є люди на кожній планеті та в кожному притулку?" – сказала Ерін, шокована, знаючи, що вони також мали агентів на військових базах.

"Ну, є один виняток, і це планети червоних порталів. Не маючи там військової присутності та ризикуючи втратити наших талановитих агентів, ми не бачимо сенсу відправляти туди когось. Хоча час від часу ви можете зустріти на цих планетах найвищих поодиноких агентів. Оскільки лише вони достатньо сильні, щоб вижити в такому місці."

Вони вдвох почали спускатися з вершини скелі до притулку. Їм потрібно було знайти житло, за яке вони могли б заплатити, щоб там зупинитися, та налаштувати все своє обладнання. Все мало бути оплачено Чистими. Це змусило Ерін замислитися, як їм взагалі вдалося дістати такі гроші, щоб створити базу та оплачувати всі ці операції.

Єдине, що вона могла придумати, було те, що Джеймс згадував раніше. Можливо, тому вона майже ніколи не бачила високих одноцифрових номерів навколо бази, крім агента номер п'ять. Здавалося, що п'ятий завжди керував базою, бо інші ніколи не були там, а щодо номера один. Людина, про яку ходили чутки, що вона має зброю демонічного рівня. Вона жодного разу не бачила його з того часу, як приєдналася.

Увійшовши до притулку, здавалося легше, ніж іншим, знайти житло та все таке. Люди, які керували цим місцем, здавалися щасливими, що Мандрівники вирішили залишитися. Їм навіть дали роботу на місці, щоб захищати притулок як частина чергування раз на тиждень.

Озирнувшись навкруги, Ерін помітила, що було досить багато Мандрівників, які, працювали охоронцями. Здавалося трохи дивним мати стільки людей, які захищають цей один мирний притулок. Технічно ця планета була класифікована як зелена планета. Найвищий рівень звірів, яких можна було тут побачити, були середніх рівнів. То чому так багато охоронців?

Вони вдвох зайшли у досить простору квартиру. Вона мала велику вітальню, яка слугувала і кухонною зоною, а потім дві окремі кімнати, кожна з власною ванною кімнатою. Це було однозначно затишніше, ніж її житлові приміщення на базі Чистих або на військовій базі.

Вони вдвох, розпакувавши свої речі, провели стандартні перевірки в кімнаті. Біля дверей встановили датчики, по кутах кімнати розмістили приховані камери, а самі вони перевірили, чи все гаразд із цим місцем. Після того, як усе було зроблено, вони вдвох сіли за стіл.

"Гаразд, подивимося, як добре ти впоралася досі" — сказав Джеймс. — "Що ти помітила про це місце?"

"Це місце тихе, справді тихе, і всі люди виглядають щасливими. Наче притулок ніколи раніше не зазнавав нападу. Проте, з якоїсь причини, надзвичайна кількість охоронців по всьому периметру притулку. Наче вони щось приховують або щось захищають."

"Добре, — відповів Джеймс . — Коли я вперше прибув сюди, я також помітив те саме. Тож я вирішив трохи покопати, проте навіть нам було важко з'ясувати, хто все це фінансує. Єдина інформація, яку ми змогли отримати, полягала в тому, що притулок фінансувався приватно. Притулок, не захищений великою четвіркою, ані сім'ями, ані військовими. У світі не так багато людей, які були б достатньо багатими або могутніми, щоб опікуватися лише одним таким притулком, тож це дещо звужує коло наших підозрюваних.

Але, як і тобі, мені це здається дивним, і наше завдання — з'ясувати, хто і навіщо їм це потрібно робити. Моє дослідження підказує мені, що не так давно було завершено будівництво додзьо. Мабуть, там живе якийсь божевільний молодик. Він єдиний, хто там живе. Якщо хтось намагається наблизитися, він каже їм іти геть. Це буде нашою відправною точкою."

Водночас, саме в тому додзьо. Лео медитував у головній залі. Він сидів на підлозі, схрестивши ноги, із заплющеними очима. Біль і бажання в його тілі посилювалися, і він намагався з усіх сил придушити це. Він знав, як миттєво позбутися цього: відповіддю було споживати кров.

Але Лео намагався знайти іншу відповідь. Квін розповів йому, що деяким вампірам врешті-решт вдалося повністю відмовитися від крові. Що він сам став залежним і був у процесі спроб стати менш залежним від крові.

Це дало Лео ідею, можливо, існує спосіб використання його Ци. Він зміг би придушити голод і зупинити своє тіло від відчуття того, що воно відчуває. Досі щодня, коли виникали такі болі, використання його Ци, здавалося, допомагало їх придушувати. Однак, якщо він використовував криваву навичку, наступного дня ставало важче.

Здавалося, що якщо він хотів використовувати криваві сили, уникнути споживання крові було неможливо, але якщо він просто хотів інших переваг, таких як підвищена сила та швидкість. Придушення Ци було достатньо. Тож йому не доведеться споживати кров раз на два дні, як спочатку пропонував Квін.

Це був гарний результат.

"Пане!" – сказав молодик, поспішаючи всередину. На щастя, Лео щойно закінчив медитувати. Інакше перерва змусила б його почати весь процес знову. Це був нешвидкий процес, оскільки знадобилася б близько години, щоб голод зник.

"Ой, вибачте," – сказав молодик, побачивши Лео сидячим на підлозі, коли він увійшов до кімнати. "Знаєте, ви тут не так давно, і я до цього не звик, я звик мати все місце для себе, розслаблятися і.."

"Будь ласка, що сталося?" – сказав Лео, перебиваючи його.

"О так, це про тих двох людей, яких я казав, що бачив кілька місяців тому. Ну, надійшли повідомлення, що вони повернулися."

Лео почав думати про годинник, який він знайшов на вершині скелі і який зараз був у його кімнаті. Якщо він дійсно належав Ерін, йому було цікаво, що вони тут знову роблять.

"Можливо, мені варто піти подивитися, що вони там роблять", — сказав Лео.