Розділ 375 — Нічний Демон

Був час обіду, і Ворден сидів сам на парковій лавці, розслабляючись і розмірковуючи про те, що відбувалося останнім часом. Як все здавалося трохи дивним з усіма. Лоґан ніколи не тусувався багато і пропускав заняття більшість часу. Він мав привілей бути VIP-студентом і переважно залишався у своїй кімнаті. Тож він це розумів.

Що стосується дівчат, він теж не надто з ними спілкувався, але останнім часом він навіть не бачив Лейли, і щоразу, коли бачив, помічав, що Сіа липне до неї, як муха до меду. Він ненавидів це визнавати, але Ворден почувався трохи самотнім. Без Фекса та Пітера єдиним, з ким він спілкувався, був Квін. Квін останнім часом був одержимий грою, як божевільний. Кожну вільну секунду, яку вони мали, він проводив, граючи в гру, навіть вночі.

Це залишило Вордена зовсім самого.

"Цікаво, що мені робити влітку?" — сказав Ворден, дивлячись на блакитне небо. "Мене дивує, що моя родина не зв’язалася зі мною щодо тієї ситуації із захистом Квіна. Можливо, вони просто чекають, поки я повернуся, щоб тоді відчитати мене. Ах, це недобре для мого психічного здоров’я."

"І не кажи." — сказав Ратен у своїй голові. "Навіть не думай повертатися, по суті, навіть не згадуй про це, ти вже зводиш Сіла з розуму, він затуляє вуха і катається туди-сюди швидше, ніж будь-коли. Просто залишайся з тим, що робить хлопець. Він сирота, пам’ятаєш. Якщо він залишається в школі, просто залишайся з ним. Якщо тобі справді нудно, чому б тобі не подбати про Сіла і не дозволити мені взяти все під контроль."

Ворден подумав про це деякий час. Йому справді було шкода Ратена інколи. Єдиний раз, коли він випускав його, це коли йому потрібен був він для бою. Він намагався тримати його подалі від інших, але тут все одно нікого не було видно. Сіла це не надто турбувало, і він просто насолоджувався сидінням на самоті у темній кімнаті.

"Добре," – сказав Ворден, а потім дозволив Ратену сісти у крісло і взяти все під контроль.

Негайно Ратен підвівся зі шкільної лави і почав озиратися. Він помітив трьох школярок і попрямував до них. Йдучи, він торкнувся плеча одного з учнів-хлопчиків.

‘Сила землі, га? Це стане у пригоді.’

Коли він підійшов близько до трьох дівчат, він помітив свою ціль і підняв руку. Водночас, як він це зробив, з'явився дуже маленький земляний горбок. Нога дівчини натрапила на нього, що змусило її впасти.

"Ах!" – закричала вона, але потім наступної миті відчула, як хтось схопив її обома руками.

"Ви в порядку? Ви майже впали," – сказав Ратен.

Коли вона розплющила очі, то помітила, що її тримає білявий красень, який був не лише ідеальним на вигляд, але й джентльменом.

Ворден, спостерігаючи за всім цим, безперервно хитав головою. "Дві речі, які він любить робити: битися і залицятися до дівчат."

****

Після того, як шкільний день закінчився і Ратен повеселився, вони повернулися та зайшли до кімнати в гуртожитку. Вони виявили, що Квіна знову ніде не було видно. Ймовірно, він мав бути зайнятий грою. Він знав, що Квін намагався стати сильнішим, перш ніж вампіри нападуть. Тож він не хотів надто йому заважати. Натомість Ворден вирішив піти відвідати Лоґана. Можливо, він міг би пролити більше світла на те, що думав Квін.

Хоча Квін грав у гру більшу частину дня, зараз він цього не робив, і це було його поточне алібі для інших, якби вони хотіли знати, де він. Він дочекався заходу сонця, і коли воно зайшло, він вирішив одягнути свій повний костюм та маску. Використовуючи свій тіньовий плащ, він сховався в лісі неподалік, чекаючи на хлопців, яких бачив напередодні.

Задираки зазвичай мали встановлений розпорядок і місце, яке вони обирали для своїх справ. Хоча в цій школі це не мало великого значення, оскільки вчителі взагалі нічого не робили, і Квін збирався використати це собі на користь. Якщо вони взагалі нічого не робили з задираками, то навіть якби він бився з ними, їм так само не повинно бути байдуже до того, що він робив.

Якщо школа й була байдужою до чогось, то це до цього. Принаймні Квін на це сподівався.

Нарешті почувся сміх вчорашніх хлопців, і, як і очікувалося, вони спускалися стежкою, прямуючи до магазину. Тоді група швидко змінила маршрут, зійшла зі стежки і попрямувала до парку, на протилежний бік від того, де був Квін. Квін наразі ховався у лісі з боку магазину. Оскільки багато студентів ходили повз нього вночі, заходячи в місто та виходячи з нього.

З іншого боку було просто величезне поле, яке зрештою вело до іншої частини лісу. Проте Квіну не потрібно було рухатися. Навіть з такої відстані він міг бачити все. Потім, коли група була на самому краю лісу, вони нарешті зупинилися, і двоє хлопців більше не тримали обійми навколо того, хто був посередині.

"Мабуть, настав мій час діяти" — сказав Квін.

"Будь ласка, чому ви робите це зі мною?" — сказав хлопець, з очима, повними сліз. — "У мене навіть немає достатньо кредитів, щоб купити потрібні мені речі, бо ви постійно їх у мене забираєте."

"Білле, ми ж тобі допомагаємо, пам'ятаєш? Плата нам зупиняє "справді поганих" хлопців від того, щоб дістатися до тебе. Тож тепер просто віддай нам гроші, якщо не хочеш повторення того, що сталося вчора" — заявив один із хлопців.

Білл почав згадувати, наскільки йому було погано вчора, він справді ненавидів своє життя. Не тільки у військовій школі, а й до того все здавалося йому пеклом. Він був близький до того, щоб здатися; він більше не хотів жити. Так було, доки вчора до нього не підійшов незнайомець. Той невеликий вибух крику та гніву, який він відчув, сказавши, що хоче, аби вони зникли, вистачило, щоб протримати його ще трохи.

"Ні", – сказав Білл. "Ти вдариш мене, якщо я дам тобі те, що ти хочеш, і ти вдариш мене, якщо я не дам. Принаймні так я зможу зберегти кредити."

"Білл, Білл. Подивимось, як швидко ти зміниш свою думку." Студент поклав руку на підлогу. Земля з-під ніг піднялася і сформувала в його руці бейсбольну биту, яка була зроблена з твердого бруду.

"Приготуйся", – сказав він, замахнувшись прямо на обличчя студента. Але перш ніж вона встигла торкнутися студента, бита розлетілася на друзки і впала на підлогу. Коли Білл відкрив очі, він бачив лише спину постаті, але двоє хлопців попереду трохи відступили і виглядали так, ніби дивилися на демона.

Двоє білих зазубрених очей і демонська маска, що прикривала рот. "Будь ласка, повідом своїм вищим керівникам, щоб вони прийшли сюди завтра, це позбавить мене зусиль шукати їх", – сказав Квін. Хоча його голос був змінений маскою, зробивши його набагато глибшим і загрозливішим.

Студент, що стояв поруч, з паніки тупнув ногою, створивши власний стовп. Він полетів, мов зігнута змія, прямо на Квіна, але одним голим кулаком той розтрощив стовп на друзки.

Повільно підійшовши до них обох, він промовив кілька останніх слів: "Якщо ви ще раз торкнетеся цього хлопця. Я повернуся."

Студенти, зібравши всю свою волю, боролися зі страхом і вже збиралися застосувати свої здібності, але, не побачивши нічого, обоє раптом полетіли назад у повітря, перетинаючи поля. Вони не могли дихати від удару, а їхній обід того дня вже виходив з рота.

[Студенти 4-го рівня переможені]

[Отримано 40 Exp]

[Отримано 40 Exp]

[1040/51200]

Цих Exp все ще було недостатньо. Він подивився на двох студентів, що лежали далеко на землі. Йому було важко контролювати свою силу, і він насправді збирався зробити ще трохи. Дивлячись на них, він подумав про інший варіант отримання Exp. Якби він убив їх, як раніше, то отримав би додаткові 80 Exp за обох. Однак це було марно. Це не вартувало клопоту заради такої невеликої кількості.

Крім того, не було потреби стирати їм пам'ять, адже все було частиною плану Квіна.

Що Квін насправді сподівався, так це вбити двох зайців одним пострілом. По-перше, допомогти людям, яких постійно цькували в школі. Можливо, він не міг змінити весь світ, але міг почати зі зміни школи. Друга причина, як казали ці хлопці, полягала в тому, що зазвичай існувала ієрархія, коли справа доходила до цих груп задирак, і він сподівався привернути їхню увагу.

Просуваючись угору сходами, він мав би зустрічати сильніших супротивників, що зрештою дало б йому більше досвіду.

"Дякую", — сказав Білл, але наступної секунди незнайомець повністю зник, надто швидко, щоб він встиг почути його слова.

З цього дня і надалі Квін продовжував здійснювати свої нічні атаки месника. Він вишукував потенційні цілі, а потім, коли наставала ніч, припиняв цькування, захищаючи жертв, і отримував досвід. Як і очікувалося, його план уже добре працював. Все сильніші першокурсники приходили, щоб зустрітися з ним, і його досвід у процесі неухильно зростав.

Наразі найсильнішим, з ким Квін стикався, був першокурсник шостого рівня. Навіть борючись з ним, Квіну жодного разу не довелося використовувати жодну зі своїх здібностей крові. Він використовував лише свою швидкість, силу та витривалість. З огляду на те, наскільки зросла його витривалість, він міг виконувати "миттєвий крок" багато разів. Майже уникаючи всього.

Він був просто надто швидким і надто сильним, щоб їхні здібності взагалі мали значення.

Зрештою, почали поширюватися чутки про Нічного Демона, який нападав на людей. Ефект був навіть кращим, ніж він думав. Низькорангові задираки тепер надто боялися чіпати молодших. З остраху, що Нічний демон прийде їх атакувати.

Чого Квін не знав, так це того, наскільки сильно це впливало на всю школу, включаючи тих, хто був на вершині. Наразі кілька другокурсників перебували в офісі Дюка. Десятеро з них, якщо бути точним, по одному з кожного класу.

"Доповідь!" сказав Дюк.

Перший у черзі нічого не сказав, бо нервував через свою відповідь.

"3000 кредитів, сер."

Раптом спокійний вираз обличчя Дюка змінився.

"Ти сказав 3000, 3000!" крикнув він. "Ти собі забирав більшу частку!"

"Це не так." відповів другокурсник. "Це цей Нічний демон, він заважає нам виконувати нашу роботу."

"Нічний Демон?" Дюк почав дивитися на студента так, ніби той був тупим, і повільно підійшов до нього. Хлопець тепер тремтів від страху, але, на щастя, інші заговорили, перш ніж він встиг щось зробити.

"Сер, перш ніж ви зірветеся на ньому, це правда, у нас у всіх схожі цифри. Цей Нічний демон сильно перешкодив нашому збору. Усі першокурсники бояться його."

"Гаразд, отже, якщо я позбудуся цього Нічного демона для вас, тоді все повернеться на круги своя, так?" сказав Дюк, коли всі кивнули у відповідь. "Гаразд, давайте знімемо маски і подивимося, ким, чорт забирай, цей Нічний демон себе уявляє. Перешкоджає моїм справам."