Розділ 378 — Сильний, як Лео

Залишивши свою кімнату в гуртожитку, Квін вирішив зробити звичне. Тільки цього разу він вирішив піднятися на дах школи, щоб краще оглянути все, що відбувається. Оскільки ім'я Нічного демона було добре відоме, випадків публічного булінгу під час шкільних занять майже не було.

Зазвичай Квін звертав увагу, перебуваючи в школі, щоб обрати свої наступні цілі. Отже, єдине, що він міг зробити зараз, це покладатися на тих, хто справді бажав протистояти Нічному демону, або приховувати свої дії таємно. Його покращений зір завдяки навичці огляду третього рівня був надзвичайно корисним, коли він вишукував щось. Але була одна річ, що була ще кращою: Його слух.

Раніше його слух був чудовим, але всі розмови навколо нього чулися одразу, і йому було важко зосередитися. Тоді він дещо усвідомив. Коли він вранці практикував контроль Ци, він входив в особливий стан. Якби він увійшов у цей стан зараз і спрямував Ци, щоб зосередитися на своїх вухах, йому було б легко вловити та сфокусуватися на всіх розмовах, що відбувалися одночасно.

З часу інциденту в лікарні не тільки його контроль Ци покращився, але й він не страждав від так званої кров'яної залежності, як він підозрював. Він все ще не розумів, що сталося того дня, але продовжував свою щоденну практику. Проте, його аура ніколи не виглядала однаковою, будучи сумішшю білого та червоного, що утворювала м'який рожевий колір. Деякі з цих двох речовин ще не повністю поєдналися. Деяку частину червоного можна було бачити, як вона вихором кружляє навколо рожевої кулі розміром з баскетбольний м'яч.

Але оскільки його розуміння Ци було таким малим, він не мав ані найменшого уявлення, що це означає.

Саме тоді, коли Квін подумав, що, мабуть, сьогодні нікого не буде надворі, він почув голос здалеку.

"Ні, ні! Що ти робиш!" — закричала дівчина.

Визначивши, звідки доносився звук, Квін здалеку побачив хлопця та двох дівчат. Одна з дівчат тягла іншу за волосся, а хлопець просто продовжував дивитися і сміятися, кидаючи образи.

Обравши свою ціль, Квін зник. На одну секунду на даху можна було побачити фігуру, а наступної миті його вже не було.

Дівчина продовжувала тягти іншу за волосся. Здавалося, цього разу вони прямували далі, ніж зазвичай. Більшість випадків цькування, що відбувалися досі, не були надто далеко від території школи.

"Це тому, що вони мене бояться?" — подумав Квін, продовжуючи слідувати за ними.

Вони вийшли з парку, пройшли повз мінімаркет. Спочатку здавалося, що вони прямують на головну площу міста, але потім вони почали звертати вбік. Нарешті вони дісталися місця, що виглядало як будівельний майданчик. Це була недобудована будівля, яка ще не була повністю зведена, і лише кілька куп землі було відсунуто вбік. Тож територія була дуже відкритою. Її оточував тимчасово збудований металевий паркан, але його легко було відсунути, щоб потрапити всередину. Паркан був там лише для того, щоб позначити, що це будівельна зона.

’Щось не так.’ Квін подумав. Коли троє людей йшли, вони постійно озиралися, намагаючись когось знайти. Спочатку Квін думав, що це просто тому, що вони боялися, що Нічний Демон може з'явитися будь-якої секунди, але вони озиралися надто багато, наче чекали на його прихід.

Мало того, щойно вони дісталися будмайданчика, Квін відчув запах іншої людини, яка чекала там за однією з куп багнюки.

’Це пастка.’ Хоча Квін знав, що це пастка, саме цього він і чекав.

"Давай, ти шльондро!" — сказала дівчина-студентка. "Хто сказав, що така низька особа, як ти, може розмовляти з моїм хлопцем?" Вона продовжувала тягнути дівчину за голову, а той у драматичній манері продовжував кричати.

"Можете припиняти цю погану гру." — сказав глибокий голос збоку.

Коли всі троє обернулися, вони побачили Нічного Демона. Дівчина одразу відпустила, і всі вони відступили, ледь здригнувшись.

"Він справжній." — сказав хлопець.

"Забирайтеся звідси, я не хочу мати з вами справу. Я чекаю на людину за тією купою бруду." — сказав Квін.

«О, ти знав, що я тут, і ти також дуже впевнений у собі.»

З-за купи бруду вийшов дорослий і притулився до її боку. На голові в нього було велике чорне афро, а на обличчі він носив окуляри квадратної форми. Але головне, що виділяло його, була його форма. Він не носив стандартну форму, як студенти, натомість він носив форму, яку носили вчителі.

При ближчому розгляді, Квін також міг побачити на його плечі його звання. Він був не просто звичайним вчителем, як Дел, а на рівні сержанта, як Лео.

«Ти маєш знати, хто я»— сказав чоловік. — «Але просто щоб нагадати тобі, студент має знати своє місце, і це тяжкий злочин завдати шкоди сержанту. Я Діллан Вайт. Сержант під командуванням генерала Дюка.»

Йому не було потреби оголошувати, хто він, Квін уже знав, що він сержант другого курсу. Причиною назвати своє ім'я та посаду було залякати його. Вони знали, що за всіма нападами стояв студент, але Квін анітрохи не розгубився.

Троє студентів швидко втекли з будівельного майданчика, боячись, що їх можуть вплутати, однак вони залишилися спостерігати за бійкою, ховаючись за кількома металевими листами і підглядаючи крізь отвори.

«Ти в серйозній халепі, юначе» — сказав Діллан, кладучи руку на купу бруду.

«Я саме збирався сказати те саме» — відповів Квін.

Активувавши свою здатність, Діллан зміг змусити численні маленькі блоки, схожі на цеглини, вилітати з купи, немов з кулемета. Якби Квін міг використовувати свою тінь, це було б для нього легко подолати, проте він не міг.

Натомість, він покладався на свою швидкість та силу. Поєднання миттєвих кроків для уникнення певних цеглин і його кулаків, щоб блокувати цеглини від влучання у його життєво важливі частини. Іноді декілька влучали в нього, але пошкодження були мінімальними.

[92/95 HP]

[90/95 HP]

Якби атака змогла влучити в нього чисто, то вона б завдала багато шкоди швидко, але це було не так. Сержант не міг повірити своїм очам.

"Невже його сила – це надшвидкість, чи, можливо, телепортація", – подумав Діллан.

Коли Квін наблизився, настав час змінити тактику. Купа бруду зменшилася в розмірах, що було ідеально для нього. Тепер він міг контролювати її легше, сформувавши з неї дві гігантські руки, трохи вищі за людину. Дві руки простягнулися, щоб схопити Квіна з обох боків, і здавалося, що шансів на втечу у нього не було.

Однак Квін виконав ще один миттєвий крок, повністю уникнувши удару, коли дві руки зіткнулися одна з одною, і перш ніж Діллан це усвідомив, Квін був прямо поруч з ним. Кулак був викинутий швидко і вцілив прямо в живіт Діллана. Хоча удар і влучив, Діллан залишався в тій позиції, в якій був.

"Ха, це броня просунутого рівня. Твій слабкий удар кулаком мені не зашкодить." Діллан сказав з посмішкою на обличчі.

"Броня просунутого рівня, кажеш. Що ж, це означає, що я можу бити на повну силу." Квін відповів, відводячи іншу руку назад.

Наступної секунди в нього всадили ще один кулак, і удар відчувався втричі сильнішим за попередній. Цього разу його ноги відірвалися від землі. Удари не припинялися, продовжуючи сипатися.

Його били надто швидко, щоб він міг навіть зреагувати.

"Удари кулаками — не єдине, що я вмію!" Квін вигукнув, завдавши удару ногою в обличчя Діллану, поки той все ще був у повітрі. Передня частина його стопи зачепилася за голову, і Квін спромігся так сильно відкинути його на землю, що його тіло злегка відскочило від твердої поверхні.

Кашляючи кров'ю з рота, Діллан зрозумів, що потрапив у біду. Він швидко поклав руку на підлогу і перемістився по землі на інший бік. "Хто... в біса... це... Як вони такі сильні. Я не повинен був легковажити, я мушу використати свою зброю душі."

Але раптом Діллан зрозумів, що не бачить Квіна, який був на іншому боці.

"Думаєш, я дозволю тобі це зробити?"

Все ще перебуваючи на землі, нарощуючи енергію від ніг, піднімаючи її крізь своє тіло, Квін почав виконувати удар молота, але цього разу вниз. Пролунав гучний тріск, коли земля під ним почала утворювати дрібні тріщини, а обладунки були розбиті.

Це було ніби молот влучив у цвях, забитий у землю, і Діллан більше не був притомний.

[Вітаємо]

[Надано 10 000 досвіду]

[22470/51200]

"Що ж, я знав, що він не підвищить мій рівень, якщо не буде отримано жодного квесту."

Троє студентів, які спостерігали, не могли в це повірити. Вони чекали, що сержант ось-ось підніметься, але він залишився на підлозі нерухомим. Вони знали, що перебувають у небезпеці, і не хотіли залишатися там довше, тому вирішили втекти з території.

Квіну було легко наздогнати їх і зупинити, але він цього не хотів. Він хотів, щоб Дюк дізнався про це. Йому потрібен був хтось сильніший за сержанта.

Коли Квін залишив місце події сам, він почав думати про силу сержанта, з яким щойно бився. Звісно, він недооцінив його і не використовував свою зброю душі, але Квін також не використовував свої здібності крові чи тіні. Він справді значно зміцнів. Але що він дійсно хотів зробити, це порівняти їх з вампірами, яких він зустрічав.

Виходячи з його досвіду знань із системи, раніше він би сказав, що сержанти були такої ж сили, як вампірський аристократ. Лео, звісно, був аномалією. Його сила була набагато більшою, ніж у сержанта, але він залишався на цьому ранзі з особистих причин. Тоді йому довелося б поставити силу генерала на рівень Вампіра-лицаря, про яких говорила система, подібно до сестри Фекса. Потім були вісім головних генералів, чиї сили були такими ж, як у Вампірського лорда, який також був відомий як лідер. Це означало б, що йому довелося б помістити вампірського короля на рівень верховного командувача.

Ймовірно, саме через таку рівність рівнів сили по всьому світу жодна з цих сил не наважувалася атакувати одна одну. Вони просто чекали, поки одна або інша сторона ослабне. Це, однак, була лише теорія Квіна. Він не мав уявлення, наскільки сильними насправді були вампірські королі чи лідери, і це включало генералів. Але незабаром він відчув, що йому доведеться зіткнутися зі своїм найскладнішим випробуванням.

Була пізня ніч, коли Дюк нарешті отримав повідомлення про те, що сталося з одним із його сержантів. Він сидів за своїм столом, насолоджуючись напоєм, думаючи, що все скінчилося, але щойно один з його інших сержантів повідомив йому, він розчавив склянку в руці, розбивши її на друзки.

"Бажаєте, щоб я попросив одного з інших сержантів спробувати розібратися з цим, пане?" Сказав чоловік поруч із ним.

"Ні, не потрібно. Я хочу розібратися з цим щуром особисто, і цього разу я не дозволю йому жити," – сказав Дюк.