Розділ 379 — Викликаємо його!

Небагато часу минуло, як уся школа дізналася про інцидент. Команда Дюка намагалася тримати це в таємниці, але було неможливо зберегти в секреті щось настільки шокуюче. Найбільше винні були троє студентів, які тоді все бачили.

Це було для них неймовірним видовищем, що вони відчули потребу просто поділитися цим з усіма.

"Чи справді Нічний демон переміг сержанта?"

"Так, і, схоже, знову жодних здібностей не використовувалося. Ніхто досі не має жодного уявлення, хто це."

"Чи означає це, що чутки про його екіпірування демонічного рівня правдиві?"

"Або, можливо, він просто має загальну здатність до посилення. Знаєш, нічого особливого, але просто бути суперлюдиною загалом."

"У будь-якому разі, це не головна проблема. Проблема в тому, що тепер був залучений вчитель, і це був один із людей Дюка. Це може стати серйозним."

Здогадки студентів підтвердилися. Замість стандартних звичайних занять, які діти мали б мати протягом усього дня, їх викликали на одне з тренувальних полів. Це стосувалося як першокурсників, так і другокурсників. Поле здебільшого використовували для другокурсників для бойових тренувань та всіх інших видів підготовки. У той час як першокурсники переважно використовували критий центр.

Поле було просторим і достатньо великим, щоб вмістити там кожного учня школи. Усі вони були вишикувані по своїх класах з одного боку. У той час як сержанти та двоє генералів стояли навпроти них. Тепер сержантів було лише троє.

Діллан з другого курсу відпочивав і все ще одужував. Хоча правда полягала в тому, що Дюк не хотів, щоб поруч з ним стояв той, коно він прийняв і потім підвів. А з першокурсників вони ще не знайшли заміну Лео.

Дюк вийшов наперед і заговорив першим.

"Ви всі тут сьогодні через мене. Спочатку я не збирався надавати цьому великого значення, але, як я впевнений, ви всі вже знаєте, вчора з Ділланом сталося щось жахливе." Спочатку Дюк ніколи не планував робити нічого подібного, але як тільки він почув, що всі студенти вже знають про вчорашні події, він вирішив змінити свій план.

«Вчора, Діллан розслідував випадок булінгу між учнями другого курсу, коли він намагався це зупинити, втрутилася невідома особа. Я чую, люди називають його Нічний Демон. З якоїсь причини ця особа вирішила напасти та тяжко поранити одного з наших сержантів.»

Почувши це, студенти почали перешіптуватися між собою, особливо першокурсники.

"Але я думав, що Нічний Демон переслідує лише задирак?"

"Так, він врятував мене і навіть не торкнувся, навіть не дозволив мені подякувати."

"Вчителі ніколи раніше не намагалися зупинити ці акти булінгу. Кого намагається обдурити генерал?"

"Я чую, дехто з вас вважає цю особу героєм." Дюк продовжив. "Але я запевняю вас, він таким не є. Йому байдуже до когось із вас. У нього власні цілі у всьому цьому. Чому він з'явився тільки зараз, де він був раніше? А тепер його справжня сутність проявляється, оскільки він почав нападати і на невинних людей."

"Я тут, щоб попросити Нічного Демона вийти вперед. Якщо ти це зробиш, твоє покарання буде пом'якшено, однак, якщо ні. Ти не зможеш звинувачувати мене у моїх діях." сказав Дюк .

Один зі студентів, чуючи все це, ставав дедалі злішим, слухаючи, як Дюк продовжує говорити. Цим студентом був Білл. Перший студент, якого врятував Нічний Демон. Хоча інші цього не знали, він також був тим, хто поширював це ім'я та чутки, помітивши, що Нічний Демон продовжує здійснювати ці акти пильного правосуддя.

Він думав, що якщо продовжить поширювати добру славу, можливо, зможе допомогти іншим. Мало того, Нічний Демон дотримав свого слова. Одного дня задираки через деякий час знову спробували націлитися на нього. Проте, як і раніше, Нічний Демон знову врятував його. З того дня він відчував, ніби отримав абсолютно нове життя. Він міг почати спілкуватися з іншими низькоранговими, такими ж як він.

Без жодного хвилювання, хто їх підтримує чи стоїть за ними. Нічний Демон змінив його життя, і він не міг терпіти брехні, яку Дюк говорив про нього. Він стиснув кулак, а потім зробив те, чого ніколи не думав, що зробить.

"Це брехня!" — вигукнув Білл із затихлого натовпу. "Нічний Демон атакував лише тих, хто чинив зло. Якщо Діллан постраждав, то я віритиму, що він заслужив це."

Інші студенти навколо почали дивитися на того, хто заговорив, і, побачивши його, помітили, що це був кволий хлопчик, який мав лише другий рівень сили. Деякі інші, кого врятували, хотіли заговорити, але боялися. Звідки ж у цієї людини стільки сміливості, подумали вони?

"Я розумію, ти запитуєш, де був Нічний Демон на початку, коли все це сталося, але дозволь мені тоді запитати. Де були ви!" Білл вигукнув. "Де ви були, коли всі знущання продовжувалися? Де ви були, наші вчителі, коли у нас крали наші бали!"

Почувши це, очі Нейтана трохи розплющилися. Потім він підійшов до одного зі своїх сержантів, що стояв поруч, і прошепотів йому на вухо.

"Я розумію, ви хочете, щоб ми загартувалися і відчули, як це у реальному світі. Можливо, змусити нас усвідомити, що нам потрібна сила, щоб вижити. Сподіваючись зробити нас сильнішими, і це може спрацювати для деяких, але не для всіх нас!!" Білл вигукнув, розридавшись і впавши на коліна. Було зрозуміло, що він вкладав своє серце і душу в кожне сказане слово, і багато хто з натовпу могли це відчути.

Раптом земля під ногами Білла піднялася приблизно на фут у повітря, створюючи круглу платформу, і його швидко перемістили вперед, поставивши прямо перед Дюком.

"Ця особа відкрито підтримувала Нічного Демона, нападника на наш персонал і, можливо, терориста. Його слід відвести до підземелля для покарання." Дюк наказав.

Не тільки Білл, а й інші очікували такого результату. Це був світ, яким правили за допомогою влади та страху, і тому вони вирішили мовчати, і це було лише черговим нагадуванням про це.

"Не роби цього." Ворден сказав, побачивши Квіна, який стояв перед ним, метушився і озирався. "Не тоді, коли всі дивляться."

"Але... це неправильно," відповів Квін.

"Я ніколи не казав, що це так, якщо ти не впевнений, що зможеш щось із цим зробити і не попастися, тоді не роби цього."

Поки Квін вирішував, що робити, виявилося, що, можливо, йому все ж не доведеться втручатися.

"Зачекай, Дюку." сказав Нейтан. "Те, що сказав цей хлопець, досить правдиве. Моя команда також проводила деякі дослідження. Ми завжди заохочували вирішувати бійки та суперечки кулаками, але це і знущання – дві різні речі. З моменту появи цього "Нічного Демона" випадки знущань значно зменшилися."

"Не лише це, але й насильницьке вилучення кредитів? Це нормально, що студенти ставлять кредити, коли б'ються один з одним, але дивлячись на цього студента, я справді вважаю, що це було не так. Я вважаю, що потрібно провести більше досліджень, перш ніж ми приймемо таке поспішне рішення. Можливо, через нашу недбалість хтось, подібний до Нічного Демона, відчув, що мусить діяти."

Пальці Дюка почали сіпатися, щойно він почув, як заговорив Нейтан. Єдине, чого він не хотів, це щоб Нейтан проводив розслідування. На щастя, усі його проступки проходили через другокурсників, які були під його владою. Нейтан їх не зачепить. Якщо виникала проблема першокурсника, яка була пов’язана з другокурсником, її потім передавали б другокурснику, і Дюк міг би замовчати справу, стверджуючи, що він може це зробити і що це буде вирішено.

Проблема полягала в тому, якщо він знайде достатньо доказів, щоб дозволити Полу або Майку провести власне окреме розслідування.

"Це і те – дві різні речі", – відповів Дюк. "Нічний Демон напав на мого співробітника. Вчитель, якого ми вважаємо вищим авторитетом, якщо ми дозволимо їм так чинити та поводитися зухвало. То що завадить іншому чинити так само? Як бачите, люди вже починають", – сказав Дюк, дивлячись на Білла на підлозі.

"Якщо його кредити справді були вкрадені, то ми можемо розглянути це як окрему справу. Головна проблема тут – Нічний Демон. Я думаю, ви робите з цієї проблеми булінгу більшу справу, ніж вона є насправді. Дітям потрібно стати жорсткішими, і тепер більше, ніж будь-коли, оскільки війна вже не за горами."

Нейтан мусив стримати посмішку. Правда була в тому, що він уже деякий час придивлявся до Дюка. Він знав, що того дня, коли зустрів його, було щось, що йому просто не подобалося в ньому. Однак якимось чином він зумів завоювати прихильність Трудріма, що також дозволило йому бути ближчим до Пола, ніж до нього самого.

Якби він підняв чутки чи дрібні, неважливі справи, їх би просто відкинули. Йому потрібно було щось більше і більше доказів.

"Гаразд, тоді дозвольте мені запитати. Хто тут коли-небудь зазнавав цькування до такої міри, що в них силоміць забирали кредити?" — сказав Нейтан.

Студенти мовчали, і жоден з них не підняв руки. Дюк внутрішньо святкував.

’В тебе нічого на мене немає, Нейтан. На секунду ти подумав, що спіймав мене, чи не так?’ — подумав він.

Але потім один студент з перших курсів підняв руку. Це був інший студент, якого врятував Нічний Демон. Мало того, їх зворушило те, що сказав Білл.

Після цього підняли руки ще кілька, і зрештою, все більше й більше почали проявлятися.

"Досить!" — крикнув Дюк, тупнувши ногою об землю, від чого вся підлога злегка затремтіла. Студенти на мить трохи втратили рівновагу, перш ніж знову стати на ноги.

"Усі ви підозрюєтеся в співпраці з Нічним Демоном. Кожного з вас доставлять до підземелля для подальшого допиту."

"Ти не можеш цього робити!" Нейтан закричав. "Більшість цих студентів — першокурсники, і вони під моїм контролем."

"Давай, Нейтане." Дюк відповів. "Що ти збираєшся робити, змусити мене зупинитися? Ні, бо ти знаєш, що не можеш. Твого маленького Сліпого більше немає поруч, щоб допомогти тобі в таких ситуаціях."

Нейтан почав лаяти себе за те, що він недостатньо сильний. Пол зараз не був на базі, а Майк був надто зайнятий керівництвом рештою справжнього міста та Армії. Він не мав часу піклуватися про кількох студентів, які йшли до підземелля. Нікому було доповісти, і він був недостатньо сильним, щоб його зупинити, тому він нічого не міг зробити.

Коли він подивився на траву, відчув подих вітру, що пройшов повз його волосся, і раптом побачив тінь, якої раніше не було на землі. Підвівши погляд, він побачив того, кого називали Нічним Демоном.

"Дюку, ти ж цього хотів? Ось я."