Розділ 386 — Наймогутніші сили в одному

Нарешті, схоже, що близько п'ятдесяти користувачів землі втомлювалися. Вони не могли вічно стримувати близько тисячі могутніх чоловіків. Хоча Джек ніколи не очікував такої малої кількості людей, щоб протистояти йому. Проблема з великою армією полягала в тому, що не всі могли безпосередньо воювати одночасно.

Іноді на війні потрібна була стратегія, і Джек планував це зробити, але побачивши, як мало було людей, він відмовився від цього, і його план, здавалося, спрацьовував, коли він почав просуватися далі вгору островом, а протиборчі сили почали відступати.

Особливий зелений промінь вистрілив крізь одну з піщаних стін і зумів влучити одному з лицарів Блейдів в плече. Однак, хоча атака була потужною і зуміла збити лицаря з ніг, сама атака, здавалося, відскочила, полетіла в повітря і не завдала жодної шкоди.

При ближчому розгляді виявилося, що багато атак просто відскакували від обладунків, і це також було причиною того, чому вони змогли протриматися так довго. Виявилося, що звичайні на вигляд лицарські обладунки були не такими вже й звичайними.

Проте, це не мало значення, чи вдалося першому ряду просунутися вперед, бо тоді раптом кілька великих синіх блискавок вирвалися назовні. Воно рухалося так швидко, що ніхто не встиг відреагувати. Коли воно вразило першу людину, електрична сила, здавалося, передавалася наступній, доки весь передній ряд не впав на підлогу.

На секунду всі на полі бою завмерли.

Один із людей Трудріма, який був одразу за першим рядом, швидко опустився на коліна, коли підійшов перевірити свого товариша. Він намагався трясти його, бити його, робити все, що міг, доки зрештою не притиснув вухо до грудей людини.

Він залишався так деякий час, доки...

"Він мертвий..." – сказав чоловік, потім він повернувся і подивився на всіх інших у першому ряду, і ніхто з них також не рухався.

"Що відбувається!?" – подумав Джек . "Хіба це не сила Ґрейлашів, та ще й потужна? Чи тут голова родини? Що вони роблять на острові?"

Але коли близько п'ятдесяти чоловіків відступили назад у джунглі і попрямували до замку, єдиний великий старий чоловік, одягнений у кришталевий нагрудник і чоботи, вийшов із джунглів на пісок. Його права рука була повністю вкрита синьою блискавкою, що бігла вгору-вниз, від його плечей аж до кінчиків пальців.

Знаючи, що щойно сталося, багато чоловіків були трохи скутими та неохоче рухалися. На тому острові не було жодної людини, яка б носила обладунки нижче королівського рівня, але все одно їх було знищено однією атакою.

"Мене звуть Гілстон Блейд, я лідер сім’ї Блейд", – сказав старий. "Причина, чому я вам це кажу, полягає в тому, що ви всі повинні принаймні знати ім’я того, хто забере ваше життя".

Гілстон, старий, тупнув ногою в певному напрямку. Наступної миті пісок, що був під ними, затвердів і перетворився на шипи, пронизавши багатьох із них. Іншою рукою він випустив ще більше блискавок.

"Що ви всі робите? Він лише одна людина. Вбийте його!" – закричав Трудрім.

Звичайно, армія мала впевненість у тому, що на їхньому боці багато людей, а деякі були сповнені гніву через своїх полеглих товаришів. Однак, коли вони наблизилися до нього, вони раптом відчули, як стає гарячіше. Екстремальне тепло випромінювалося з тіла старого.

Виконавши удар ногою, з неї вийшла вертикальна лінія полум’я, відкинувши всіх, хто наблизився. Щодо тих, хто був у небі, їх продовжували збивати блискавки.

"Що це, як це можливо?" — сказав Джек, продовжуючи триматися позаду. "Він має силу землі, сильну, як у військових, силу вогню та блискавки від інших великих сімей. Єдина, якої йому бракує, — це від Сім'ї Брі. Мало того, такий рівень сили не є нормальним. Нічого подібного не було зафіксовано в боротьбі проти Далкі. Як таку таємницю вдавалося зберігати так довго?"

У цей момент Джек почав трохи панікувати, але в нього все ще залишалося багато живих людей, і доки вони продовжували битися, він був упевнений, що врешті-решт усі MC-клітини старого вичерпаються. Кожна людина у світі мала межу, і це стосувалося самого Трудріма. Чим сильніша сила була в ньому, тим менше сил він міг зберігати одночасно.

"РРРРРРРРРРРРРРР!" Раптом, однак, пролунав гучний рев, що поширився по всьому острову. Він повністю перервав Джека посеред його думок.

"Ах, мій маленький улюбленцю, це зайняло в тебе деякий час." Старий посміхнувся.

Почувся звук чогось важкого, що тріпотіло, а потім побачили велику тінь, що накрила весь пляж. Коли всі підняли погляди в небо, вони могли побачити лише те, що можна було описати як...

"Дрррр-дра-Дракон!" — вигукнув один із чоловіків.

У повітрі завис великий Дракон розміром з літак. Коричневого та золотого кольору. Звісно, Дракони були лише легендами та міфами; це було щось, що лише виглядало як дракон.

"Якщо це не дракон." Джек подумав. "Тоді це означає, що це звір"

Коли воно приземлилося на частину пляжу, весь ґрунт злегка затрясся від його величезної ваги. І все, що було під його лапами, було розчавлено. Чоловіки тепер були розділені між тим, щоб розбиратися з Гілстоном і Драконом.

Одним помахом хвоста чоловіків відкинуло назад, скинувши в океан. Тоді всі швидко усвідомили дещо: жодна з їхніх атак зброєю чи здібностями взагалі не могла завдати йому шкоди.

"Сер!" Гукнув кремезний чоловік, що стояв поруч із Джеком. "Ми мусимо йти, кажу вам, це, швидше за все, звір Демонічного рівня. Я ніколи раніше не бачив нічого настільки потужного, і гадки не маю, як йому вдалося тримати такого під своїм контролем."

Потім раптом щось клацнуло в голові Джека. Чоловік, мабуть, також використовував силу Сім'ї Брі. Ось як він зміг контролювати дракона. Всі чотири найсильніші сили світу були в руках однієї людини.

Він не знав як, але тепер він зрозумів, чому інші боялися чіпати Сім'ю Блейдів. Якщо це була сила однієї людини. Уявіть собі цілу армію людей з тим самим набором сил.

"Приготуйте телепорти, ми звідси забираємося." Джек прошепотів собі під ніс, охоплений гнівом.

Будь-яка з інших великих сімей могла б сказати більше, ніж просто попередження. Вони могли б хоча б натякнути, чому Блейди були такими могутніми. Натомість вони вирішили тримати це при собі.

Джек тоді помітив, що деякі з чоловіків, які несли телепорти, вже самі їх відкрили і почали втікати, прямуючи назад до міста Трудрім.

"Нумо!" крикнув Джек. "Швидше."

Кенні швидко поставив телепорт на землю, і всі троє, не гаючи часу, були готові стрибнути крізь нього, але перш ніж це зробити. Джек витягнув маленький контролер і натиснув кнопку. Пролунав звуковий сигнал, що доносився з усіх телепортів, які вони принесли з собою.

Потім троє швидко стрибнули в телепорт, і незабаром після цього кожен з десяти телепортів вибухнув.

"Цей покидьок, він залишив нас тут помирати. Він підірвав усі телепорти. Як нам тепер втекти?!" кричали й репетували чоловіки.

Вони розуміли, що безнадійні, і що їхній глава сім'ї, якому вони присягнули на вірність, без жодних вагань покинув їх усіх.

"Будь ти проклятий, Джек, сподіваюся, ти помреш."

Як тільки чоловік це сказав, його підняли за голову, а тіло розвернулося, і, дивлячись за Гілстона, він побачив лише тіла своїх мертвих товаришів. Жодної живої людини тепер не залишилося.

"Не хвилюйся. Я виконаю твоє бажання. Ми ніколи не дозволяємо людям втекти", – сказав Гілстон, і одним рухом голова чоловіка вивернулася, а його тіло впало на підлогу.

За кілька днів потому надійшов звіт для Верховного командувача. У ньому зазначалося, що місто Трудрім та всі його мешканці були стерті з лиця землі.