Розділ 387 — У пастці

Коли кожен учасник групи ступав крізь портал, вони всі міцно трималися один за одного за плечі. Вони не були до кінця впевнені, як квадратні портали працюють у порівнянні з круглими. Чи це було схоже на станцію або білий портал, який міг телепортувати тебе до певної локації. Чи це був схожий на червоний телепортер, який телепортував би тебе в радіусі приблизно милі від іншого.

Яким би не був результат, група не хотіла бути розділеною. Тож, що б вони не робили, проходячи крізь нього, вони не відпускали одне одного.

Спереду стояв Квін, очолюючи напад, якщо їм доведеться зіткнутися з будь-якою небезпекою, а позаду була Лейла, їхня підтримка, з Сіа, яка була трохи попереду неї.

Відчуття дезорієнтації, яке вони відчували під час проходження через телепортер, зникло, і Сіа тримала очі заплющеними протягом усього процесу. Тепер вони нарешті дісталися місця призначення. Але коли Сіа відкрила очі. Вона нічого не бачила. Це була повна темрява.

"Що відбувається!" — перелякано сказала Сіа, її голос тремтів. Вона міцніше стиснула людину перед собою, якою був Ворден.

"Ой! Твої нігті боляче впиваються, знаєш," — поскаржився Ворден.

"Але я нічого не бачу!" — скрикнула вона.

"А ти думаєш, я бачу?" — Ворден теж нічого не бачив навколо себе, але був упевнений, що вони перебувають по інший бік телепортера.

"Я очікував, що світ вампірів буде темним, але повна темрява? Це не має сенсу," — сказав Лоґан.

"Ми не надворі, ось чому," — відповів Квін, будучи одним із небагатьох, хто міг бачити. Лейла і Квін обоє досить добре бачили в кімнаті.

"Чи безпечно діяти, чи є щось навколо нас?" — запитав Лоґан, не бажаючи робити жодних раптових рухів, хоча він був упевнений, що якби в кімнаті було щось із ними, їх би вже атакували через безперервну балаканину Сіа та Вордена. Двоє з них, здавалося, досі сперечалися між собою.

"Безпечно," — відповів Квін.

З-під його костюма павуки піднялися до його обличчя і почали формуватися навколо його очей, створюючи свого роду нічний зір для Лоґана. Тепер і він міг чітко бачити, де вони були. Щойно він усвідомив, що це, адреналін почав пробігати його тілом.

Вся кімната була вкрита терміналами, серверами та комп'ютерами. Мало того, там, де вони стояли, була кругла платформа, а над ними якась хитромудра конструкція. По кутках кімнати стояли хімічні пристрої та всяке інше. Але що хвилювало його більше всього, так це планування кімнати.

Якби він переніс усі свої дослідження в таке місце, це було б саме так, як він би їх організував.

"Добре, всі, не панікуйте, просто зачекайте тут хвилинку," — сказав Лоґан, відпустивши того, кого він тримав, і почав досліджувати один із терміналів. Було багато кнопок, про призначення яких Лоґан не мав жодного уявлення. Він міг би здогадатися, але якби він це зробив, це не було б зовсім точно, тому замість цього він поклав руку на машину..

Використовуючи свою здатність, він зміг безпосередньо спілкуватися з нею і давати їй накази. Було легко визначити, який термінал був головним, і невдовзі по всій кімнаті загорілося кілька лампочок.

"Ах!" — Квін здригнувся, коли ввімкнулося світло, і Лейла зробила те саме. "Можеш попередити нас заздалегідь наступного разу?"

Штучне світло не шкодило Квіну, як сонячне, але раптове потрапляння з темряви на світло трохи його лякало.

Тепер уся група могла досить чітко бачити, що вони, здається, перебувають у якійсь науковій лабораторії. Хоча вона також виглядала покинутою. Деякі комп’ютери та обладнання заіржавіли, і всюди була павутина, наче до них не торкалися сто років.

"Гаразд, спробуймо розійтися і пошукати підказки чи щось інше", – сказав Лоґан. "Але мушу нагадати, я сказав розійтися, а не розділитися, зрозуміло? Залишайтеся в цій кімнаті. Ми всі знаємо, що стається з першою людиною, яка губиться у фільмі жахів, так?"

"Чи справді зараз час для таких жартів?" – запитала Лейла. "Коли ми на іншій планеті з купою кровожерлевих вампірів."

"Я врахую твою думку", – відповів Лоґан.

Лоґан подав знак Квіну піти з ним, оскільки хотів дещо підтвердити, поки інші намагалися знайти будь-які деталі про їхнє місцеперебування. Кімната була дивною: з одного боку було кілька пронумерованих дверей, які не відчинялися, що б вони не робили. Потім були двоє більших дверей з кожного з інших боків, але жодні з них також не відчинялися. Певною мірою, здавалося, що вони потрапили в пастку...

Не було вікон чи чогось подібного, що вказувало б на їхнє місцеперебування.

"Чи не міг би ти використати свою систему, щоб спробувати з'ясувати, хто створив ці предмети?" — запитав Лоґан, вказуючи на дивний кігтеподібний об'єкт над круглою платформою, на яку вони приземлилися.

[Оглянути]

[Телепорт, створений Річардом Ено]

Тоді Квін підійшов і оглянув кілька інших предметів, і хоча система не могла сказати, що більшість з них собою представляли, вона повідомила йому, що всі вони були створені Річардом Ено.

"Це телепорт," — відповів Квін.

"Я так і думав," — відповів Лоґан. "Принаймні тепер у нас є шлях назад. Я можу активувати його будь-коли за допомогою терміналу он там. Хоча тут все виглядає старим і пошкодженим. Це досить досконало. Деякі з цих технологій лише нещодавно були запроваджені у наш світ."

"Має сенс, чому кажуть, що всі вони були зроблені Річардом Ено," — сказав Квін.

Телепорт, створений Річардом Ено, привів їх до лабораторії, також створеної ним. Було ясно, що це не збіг. Питання було в тому, чи правду сказав Фекс. Чи справді вони тепер у світі вампірів? Чи він помилився, просто розпізнавши телепорт як один із їхніх.

Вони не дізнаються, поки не копнуть глибше, але крім цього, вони обоє почали мислити однаково.

Якщо вони були у світі вампірів, то що Річард Ено тут робив? Було кілька можливостей. Він сам був вампіром, який пізніше мігрував у людський світ. Або людина, яка працювала з вампірами, або проводила дослідження вампірів. Усі ці варіанти були дуже ймовірними.

"Квін, дякую." Лоґан сказав з посмішкою на обличчі.

Двоє продовжили пошуки, доки зрештою не дісталися іншого робочого терміналу. Цей мав кілька різних екранів, шість загалом. Кожен екран, здавалося, був підключений до камери, і всі кімнати виглядали абсолютно однаково. Це був квадратний простір, усередині якого нічого не було. Це нагадало Квіну певні психіатричні лікарні.

"Подивись на це." Квін сказав, показуючи на екран.

Лоґан теж це бачив. На кімнатах були сліди крові. Стіни, стелі та підлога. Однак вони були досить темними і виглядали так, ніби були там уже давно.

"Можливо, кімнати використовували для проведення якихось експериментів." Лоґан сказав. "Живі піддослідні, люди-піддослідні, чи інші вампіри?"

"Що ж, якщо ми зможемо дістатися туди, де знаходяться ці камери, я зможу перевірити кров. Можливо, це дасть нам більше відповідей на питання, що це за місце, і ким саме був Річард Ено, тому що я не знаю чому, але це місце викликає у мене мурашки по шкірі."

Поки Лейла та Сіа тулилися одна до одної, як клеєм приклеєні, Ворден дивився на стіну з кількома дверима, на яких були різні номери. Усього було шість дверей, кожні з номером на фасаді.

Він бачив, як дівчата дивилися на них раніше, але не дуже намагався їх відчиняти. Відчуваючи себе трохи в пастці, він шукав вихід. Підійшовши до перших дверей, він озирнувся, щоб подивитися, чи є щось, але насправді нічого не було.

У той же час, там, де були Квін і Лоґан, вони щойно дещо з'ясували. Рука Лоґана була притиснута до комп'ютера. "Воно говорить мені, що якщо ми натиснемо цю кнопку, відчиняться двері до однієї з кімнат."

Натиснувши кнопку, двері відчинилися, і пролунав легкий шиплячий звук. Коли вони подивилися туди, звідки відчинилися двері, вони побачили Вордена, що стояв перед відчиненими дверима.

Ворден бачив кімнату перед собою, але обережно ставився до того, щоб увійти. Але майже миттєво щось схопило його, затягуючи всередину. Двері незабаром після цього одразу ж знову зачинилися.

"Випробування першого рівня розпочато!"

"Відчини двері!" – крикнув Квін.

"Я не можу!" – відповів Лоґан. "Я не знаю, що відбувається, воно не слухається."

Ворден опинився в пастці.