Розділ 391 — Нагороди за випробування

Щойно Квін вийшов з роботом над головою, інші одразу почали ховатися за терміналами, столами та партами. Всі вони бачили через відеозапис, що він зробив з тілом Вендіго, і всі почали панікувати, думаючи, що робот може раптом влаштувати якусь бійню.

Але, почекавши кілька секунд, вони почали віднімати руки від вух і виглядати з-за предметів, за якими ховалися.

"Чого ви всі так хвилюєтеся?" – сказав Квін , коли робот тепер стояв прямо поруч із ним.

Уважно подивившись на робота, вони помітили, що раніше його єдине око на голові світилося б червоним, особливо коли він віддавав накази, але тепер вони нічого такого не бачили.

Хоча Квін не був стовідсотково впевнений, щойно він сказав "Ні", він побачив, як колір ока робота тьмяніє, коли той деактивував себе. Навіть якщо він і почав би стріляти лазерами скрізь, Квін сподівався, що зможе його здолати. Рухаючи його рукою і направляючи лазер на одні з дверей, що слугували їхнім виходом з цього місця.

Відверто кажучи, він був трохи розчарований, що той не почав стріляти лазерами, бо вони все ще мали спільну проблему та труднощі з пошуком виходу з цього місця.

"Про що ти думав?" – сказала Лейла . "Ти хотів залишити робота як домашнього улюбленця чи щось таке?" Серце Лейли все ще шалено калатало, оскільки вона була трохи налякана.

З моменту її перетворення, її емоції були трохи напруженішими, ніж зазвичай, але перебування у дивній лабораторії теж не особливо допомагало. Тепер, натомість, здавалося, що Сіа заспокоювала її і втішала, кажучи їй повільно глибоко вдихати і видихати.

"Насправді, є кілька причин." Квін відповів. "По-перше, я сподівався використати лазер робота, щоб спробувати випалити двері. Я знаю, що це, мабуть, не спрацює, але у нас не так багато варіантів. Друга причина полягає в тому, що ми не маємо жодного уявлення, скільки там випробувань, і чи взагалі це приведе нас до виходу з цього місця.

"Що ми точно знаємо, так це те, що пан Бляшаний тут," Квін сказав, ляснувши його по голові. "Давав нам усі нагороди, і я подумав, що це може бути хорошим можливим коротким шляхом до кінця. Можливо, остання нагорода — це ключ."

Підходячи до робота, Лоґан був дуже зацікавлений ним. Він попросив Квіна покласти його на підлогу і стояти поруч на випадок раптових сюрпризів. Коли він збирався покласти руку на нього, Лоґан на мить завагався.

Страх охопив його, страх невдачі. Можливо, як і з усім іншим, він нічого не міг зробити.

Його рука, тремтячи, залишалася за кілька дюймів над грудьми робота, і Квін теж це помітив.

"Що не так?" Квін запитав.

"Що, якщо я не зможу?" Лоґан сказав.

"Хіба це має значення? Жоден із нас не зробив би краще. Хіба ти не хочеш бути кращим за Річарда Іно?" — запитав Квін. Він знав Лоґана достатньо довго, щоб знати, що його стимулювало, і йому потрібен був поштовх, щоб повернутися до свого звичайного стану. — "Ну, ось твій шанс. Все тут належить йому, і схоже, ти вже здаєшся. Ти ж ніколи не думав, що буде так легко просто використати свою здатність, щоб перемогти його, правда?"

Розмірковуючи над словами Квіна, він зрозумів, що той мав рацію. Вперше в житті його здатність не спрацювала на машині, і це повністю приголомшило його, але інші, хто не мав такої здатності, все одно робили великі речі в минулому. Чи був він нічим без своєї здатності? Ні, він не був такою людиною.

Поклавши руку на металевого робота, він чекав, але, як і з терміналом, не зміг зв'язатися з ним. Хоча цього разу, схоже, взагалі не було жодної відповіді.

Якщо він не міг його контролювати, то були інші способи діяти. Використовуючи своїх павуків, вони почали формувати інструментальну рукавичку Лоґана на його руці, і він одразу взявся до роботи, сповнений рішучості довести, що він може щось зробити.

"Якщо Річард Ено зміг створити щось подібне, то я принаймні повинен бути здатним його розібрати!" — подумав Лоґан.

На відміну від терміналу, якби його розібрали, він би не дав таких нагород. Програмне забезпечення було мозком цієї операції. Але тут Лоґан міг працювати своїми двома руками.

Інші терпляче чекали, не бажаючи видавати ані звуку, щоб не потурбувати його, аж ось нарешті.

*Клац*

Через кілька хвилин почувся клацаючий звук, і передня панель нарешті відкрилася. Усередині можна було побачити п'ять різних відсіків. Повільно, один за одним Лоґан вийняв їх і розклав на підлозі поруч з роботом, щоб інші могли побачити.

Він розділив предмети на підлозі відповідно до того, як він знайшов їх усередині робота.

У першому був один шприц і нічого більше. Другий відсік був повністю порожнім. У третьому знаходилися шприц і три червоні пігулки. У четвертому – шприц і п'ять червоних пігулок, а в п'ятому – ще один шприц з п'ятьма червоними пігулками.

Використовуючи свою навичку огляду, Квін міг сказати, що пігулки були такими ж, як і раніше, тільки деякі з них давали різні ефекти. Один з нових, які він міг побачити, був способом назавжди збільшити витривалість. Чим більше він думав про те, що можуть робити ці пігулки, тим більше Квін починав співвідносити все це зі своєю системою.

Пігулки, по суті, були заміною для його різних груп крові. Що стосується шприців, усі вони мали такий самий ефект, як той, що Квін прийняв на початку другого випробування.

"Гадаю, можна з упевненістю припустити, чому другий відсік був порожнім. Це, мабуть, тому, що Квін завершив друге випробування. Інші відсіки, мабуть, є нагородами за наступні три випробування, що в сумі становить п'ять. На жаль, це, схоже, не допомагає нам вирішити нашу проблему, як вибратися звідси" — сказав Лоґан. — "Але Квін, ці всі пігулки такі ж, як і інші?"

"Начебто" — відповів Квін. — "Деякі з них мають різні ефекти. Швидкість, сила та витривалість, а що стосується ефекту зеленої рідини, то він лише тимчасовий. Він дає посилення сили на годину. Хоча мушу бути з вами відвертим, система обертається навколо мене. Усе, що вона мені каже, ґрунтується на тому, який ефект вона дасть мені, якщо я її споживу."

"Тож я не знаю, чи матиме вона той самий ефект на вас, або чи є для вас взагалі побічні ефекти."

Схопивши предмети, Лоґан поклав їх до однієї з багатьох спеціальних коробок, які приніс із собою зі своєї сумки, і помістив їх усі всередину для збереження. — "Гадаю, краще, якщо я заберу це наразі. У якийсь момент, можливо, я зможу вивчити, як це вплине на нас, я маю на увазі людей у групі... вибач, Лейла" — сказав він, дивлячись на маленькі горбики на її голові.

Не знаючи, чи варті були нагороди того, чи допомогла їм кмітлива ідея Квіна, вони знову опинилися в тій самій ситуації, що й раніше.

Дивлячись на шість різних дверей попереду, він почав замислюватися, чи немає за кожною з них подібного робота. Вендіго дав йому чимало досвіду, і якби він завершив випробування, цього разу чесно, в інших кімнатах по черзі, вони отримали б інші нагороди. Вони дадуть більше зеленої рідини, а також те, що Квін тепер називатиме Кров'яними Пігулками.

У скрутній ситуації зелена рідина могла б стати переломним моментом у тому, чи виграє він бій у майбутньому.

Можливо, завершення випробування та вбивство всіх Вендіго було б достатньо досвіду, щоб навіть підняти його на наступний рівень.

"Випробування Перше та Друге були досить легкими. Цікаво, чи буде Третє Випробування подібним. Чи вони всі просто збільшуватимуть кількість істот, з якими я маю зіткнутися?" – подумав Квін. "Якби п’яте випробування полягало лише в перемозі над п'ятьма за один раз, це було б досить легким завданням, враховуючи його тіньові та кров'яні здібності, щоб впоратися з ними".

Десь над лабораторією був великий, темний простір. Жодного джерела світла не було видно, але постійно лунали звуки гарчання та виття. Всередині Вендіго постійно і безцільно блукали. Деякі зовсім не рухалися, тоді як інші зіштовхувалися один з одним, проходячи повз.

Агресивні істоти, але не було потреби бути агресивними одна до одної.

Але, у кутку великого темного простору, була видна купа блідих білих тіл. Однак, це були не людські тіла. На вершині купи було занадто темно, щоб розгледіти, але на ній сиділа постать. Було чути звук жування, потім раптом жування припинилося, і ще одне тіло було кинуто на купу.

Один з Вендіго, який продовжував ходити навколо, почав витати біля великої купи тіл. Через кілька секунд він зник, і знову почулися звуки жування.