Розділ 394 — Орда

Побачивши рух дивної машини з клешнею, Ворден здогадався, що відбувається. Він був у стані паніки.

"Чи варто мені повернутися і спробувати допомогти іншим? Можливо, краще, якщо я спробую швидко знайти вихід. Зрештою, ми можемо зіткнутися з цілою армією". Йому було важко прийняти рішення.

"Квін, ти можеш захистити їх усіх, так?" Ворден міг довіряти силі Квіна, особливо після того, як побачив, як легко він впорався з двома з них. Навіть якби прийшла ціла армія, швидше за все, Квін та інші змогли б стримувати їх деякий час.

Важливо було спробувати знайти вихід звідси, щоб їм не довелося більше ризикувати боєм. І з цією думкою Ворден кинувся до інших дверей, виходячи зі складу. Він прямував однією зі стежок, сподіваючись знайти вихід, рухаючись тепер швидше, ніж будь-коли.

****

Все ще потребуючи утримувати двері, Квін зробив єдине, що міг, як тільки побачив одного з Вендіго. Однією рукою він тримав двері, які продовжували тиснути на нього, а іншою – розмахнувся, виконуючи кривавий удар.

Однак, щойно він це зробив, двері знову врізалися в нього і злегка штовхнули його, через що його приціл трохи збився. Коли один з Вендіго підвівся, удар продовжився і повністю перерізав руку одного з Вендіго, через що та впала на підлогу.

Воно закричало і завило від болю. Його увага переключилася з дівчат і тепер зосередилася на Квіні.

Не маючи змоги вільно рухати рукою, водночас надаючи їй максимальну можливу силу, це призвело до того, що його атака була слабшою, ніж зазвичай. Все ж, здавалося, що цього було достатньо, щоб впоратися з Вендіго.

Минуло лише кілька секунд, перш ніж рука Вендіго відросла, це було дивовижне видовище, і Квін подумав, що це, мабуть, було швидше, ніж швидкість регенеративного зцілення Пітера.

Однак у нього не було часу цим милуватися.

"Дівчата, рухайтеся!" — закричав Квін.

Оскільки він бачив, що дві дівчини застрягли посередині, і ось-ось мали бути захоплені з обох боків двома іншими, що впали, але зараз його більше турбувало дещо інше.

Тепер, використовуючи обидві руки, щоб тримати двері, його вже не так сильно штовхали. Потім він викинув прямий фронтальний удар ногою, настільки прямо, наскільки міг.

"Кривавий удар півмісяцем!"

З його ноги вилетіла вертикальна лінія, яка була надто швидкою, щоб вендіго міг зреагувати, і повністю розрізала істоту навпіл. Атака на цьому не зупинилася і продовжила рухатися вперед, прямо туди, де дві дівчини нервово рухалися. Однак щойно вони рушили, один з Вендіго прибув швидше за іншого.

Їхні рухи змусили його стрибнути на двох дівчат, що йшли назустріч. Простягнувши руки, Лейла зробила єдине, що могла. Сіа тремтіла від страху. Їй було страшно раніше, але тепер, коли істоти були прямо перед нею, вона не знала, як діяти, але це було ідеально.

Лейла могла використати цю енергію і тепер була впевнена у власних навичках. Вона кілька разів намагалася використовувати цю здатність самостійно, але все ще не опанувала її настільки, щоб робити це на вимогу. Часто це був шанс п'ятдесят на п'ятдесят. Але коли Сіа була поруч, це не мало значення.

"Духовні ланцюги!" – вигукнула Лейла, і чорна куля вилетіла назовні. Вона влучила у Вендіго прямо в повітрі, і чорні ланцюги обплутали звіра менш ніж за секунду. Водночас, атака Квіна, що продовжувала летіти вперед, прибула в ідеальний момент, відтявши істоті голову.

Залишився лише один Вендіго, і найближчою до нього була Сіа. Після того, як Лейла використала свою здатність, страх, що опанував її тілом і серцем, почав вщухати. Вона не знала чому, але тепер була набагато спокійнішою і знала, що їй потрібно робити. Вона почала кидати численні списи у Вендіго, максимально сповільнюючи його.

Лейла тоді повернулася і натягнула свій лук, але перш ніж вона встигла вистрілити, голова Вендіго вже була відрубана і впала на підлогу. Все, що вона бачила, це Квін, який посміхався за нею, якого все ще штовхали двері.

*Дзеньк *Дзеньк *Дзеньк*

"Гей, ти мене чуєш!?" — крикнув Ворден.

Лоґан, який залишився біля терміналу, чув голос зі свого боку. Потім він помітив, що голос долинає з великих дверей ліворуч від нього. Це був один з виходів з Лабораторії.

"Ворден!" — сказав Лоґан.

"Я ще не знайшов виходу, але знайшов шлях до цих дверей. Тут занадто багато тунелів, я думаю, найкраще, якщо ми підемо разом. Особливо якщо вихід з цього місця все одно веде сюди", — продовжував говорити Ворден.

Коли Лоґан вже збирався відповісти, звук пари, що використовувався для відкриття дверей, перебив його. Повернувши голову, він побачив, що всі інші двері до шести інших кімнат відчинилися.

"Це не може бути добре", — сказав Лоґан. "Вордене, залишайся там. Ми прийдемо до тебе."

Біжучи до першої кімнати, Лоґан бачив, як зі стелі в інші кімнати падало багато речей. Вони більше не могли тут залишатися, і він не був впевнений, чи зможуть вони взагалі повернутися. Найкраще було б, якби вони пішли зараз.

"Нам треба йти, починайте лізти в діру, вони спускаються з інших кімнат," – сказав Лоґан, щойно зайшов до кімнати. Тоді Квін відпустив двері, і вони повністю припинили спроби його вдарити.

Слухаючи Лоґана, Квін швидко закинув дівчат в діру одну за одною, а потім невдовзі і Лоґана. Тепер він бачив, як Вендіго входили до великої лабораторії, в якій вони перебували.

Використавши всю свою силу, він зміг стрибнути досить високо і вхопитися за діру, підтягуючись.

"Ходімо, за мною!" – сказала Лейла, оскільки вона бачила краще за інших. Світло, безумовно, допомогло, але без Лейли чи Квіна, які б вказували шлях, вони, ймовірно, врізалися б або наштовхнулися б на деякі стіни по дорозі.

Хоча Квін був швидшим за всіх, він вирішив залишитися в кінці групи, про всяк випадок, якщо хтось із Вендіго наздожене їх. Але саме тоді, коли вони збиралися завернути за ріг, він озирнувся, дозволивши іншим продовжувати бігти вперед.

"Вони нас не переслідують, невже вони не можуть стрибнути так високо?" – подумав Квін. Але цього не могло бути. Істоти були високими й могутніми, щось подібне для них мало бути легким.

Не відчуваючи за собою погоні, Квін пішов спробувати наздогнати інших. Коли йому вдалося побачити великий склад, він увійшов у подвійні двері, тільки щоб побачити, як група дивиться на щось. Коли він повернув голову, він помітив, що вони дивляться на скляний контейнер з усіма мертвими тілами.

"Ходімо" — сказав Лоґан. — "Ми нічого не можемо з цим зробити зараз. Ми можемо подумати про це пізніше, давайте рухатися далі, інакше вони скоро нас наздоженуть".

Квін знав, що це неправда, але він теж не був упевнений, що вони планують, і хотів піти якомога швидше. Зі складу вів лише один тунель, і він зрештою почав спускатися вниз, аж доки нарешті знову не відкрився у великий простір.

Тепер було кілька різних тунелів, що розгалужувалися в різні боки. Кожен освітлювався маленькими синіми вогнями уздовж. Сині вогні та перебування під землею почали нагадувати Квіну помаранчеву планету, коли він також відкрив сині кристали в печері.

"Ви дійшли!" — сказав Ворден, залишивши металеві двері-жалюзі та підійшовши до групи. — "Я чув якісь шуми з іншого боку, і я починав трохи хвилюватися" — сказав він, нервово сміючись.

"Куди ми тепер йдемо?" — запитала Лейла. Усього було три тунелі, з одного з яких вони прийшли, а потім два, розташовані навпроти великих металевих дверей-жалюзі.

"Я не знаю." Ворден відповів. "Тому я й подумав, що найкраще покликати вас. Якщо це все одно вихід з лабораторії, навіть якби вам вдалося відкрити двері, ми б просто опинилися в тій же ситуації."

Саме тоді, коли вони збиралися вирішити, куди йти, пролунав гучний удар..

*БАХ* *БАХ* *БАХ* *БАХ*

Гупання лунало від металевої ролети, і воно повторювалося кілька разів, ніби орда зомбі билася об ролету.

"Вони не можуть через це пробратися, правда?" — запитала Лейла . "Вона зроблена з глатріуму."

Квін точно знав, що йому не вистачить сил зламати її, тому був досить впевнений. Але потім усі маленькі стуки раптом припинилися.

*Б А Х*

Пролунав гучний звук, сильніший за всі попередні.. Він налякав групу. Коли вони подивилися на ролету, можна було побачити велику вм'ятину.

Що б не спричинило цей удар, це явно не був один із вендіго, і вони не хотіли залишатися, щоб дізнатися.