Розділ 400 — Школа вампірів

Йдучи лісом, група та двоє вампірів тепер подорожували разом. Мало що було сказано, крім їхньої початкової реакції. По-перше, через те, наскільки терміновою здавалася їхня справа, а по-друге, тому що інші теж не хотіли нічого говорити.

Спочатку вони бігли лісом, тепер вони йшли не по деревах, а пішки, і час від часу зупинялися, щоб перевірити своє положення. Це було добре для деяких інших, оскільки вони відчували, що відверто біжать щодуху, аби не відставати, замість того, щоб просто йти, але незабаром вони почали сповільнюватись, наближаючись до пункту призначення.

Не сказавши більше ні слова, група відчувала, що не має іншого вибору, окрім як слідувати за студентами, що йшли попереду. Ніхто з них не мав уявлення, як працює Система вампірів, але одне було зрозуміло: їх помилково прийняли за учнів.

Ворден, дивлячись на інших, не міг їх також звинувачувати. Окрім нього, інші виглядали як діти, можливо, навіть молодші. Особливо Лоґан зі своїм невисоким зростом і маленькими кінцівками. Він дивувався, що його частіше не плутали з учнем середньої школи.

Хороша новина полягала в тому, що група була не надто далеко від місця, куди їм потрібно було йти, але потім, слідуючи за Фредом, він помітив, що вони зробили невеликий обхід. Зараз вони зовсім не прямували до великого міста, а звертали вбік.

"Ну ж бо, розтяпи!" — роздратовано сказав Фред. "Я знаю, що ми ласкаво показуємо вам найшвидший шлях і все таке, але ми не хочемо запізнюватися."

Саме тоді, коли вони вийшли з лісу, дерева почали рідшати, і вони побачили те, що виглядало як звичайний шкільний кампус. Можливо, "звичайний" було невірним словом, оскільки будівля виглядала так, ніби її побудували в старому вікторіанському стилі. Загалом було чотири окремі будівлі. Перед ними було велике відкрите ґрунтове поле. Можна було побачити, як всередині йшли кілька сотень студентів.

А збоку від головної будівлі праворуч були три старі будівлі, туди також прямували деякі студенти, але їх було значно менше.

"Що ж, ми доставили тебе сюди." Сноу сказав. "Тож не звинувачуй нас, якщо ти не поспішиш."

Двоє швидко кинулися вперед і пішли входити до школи.

"Що робитимемо?" Лейла запитала. "Це ж не головне місто, так?"

"За моїми розрахунками." Лоґан відповів. "Це не повинно бути надто далеко звідси, лише кілька сотень метрів праворуч."

"То нам просто піти?" Сіа запитала, безперервно дивлячись на учнів, хоча мусила визнати, що більшість з них виглядали як звичайні люди, але щойно вона це подумала. Вона помітила дивну ученицю з крилами та хвостом на спині, яка прямувала до однієї з будівель. ’Ні, вони зовсім не нормальні.’

"Можливо, це не дуже гарна ідея." Ворден сказав. "Ми не знаємо правил вампірів. Можливо, всі учні нашого віку зобов'язані ходити до школи. Якби нас помітили в місті, це викликало б підозру. Зараз ми нічого не знаємо про цей світ, і це може бути гарним шансом дізнатися про нього більше."

Вони знали, що Ворден говорив слушно. Люди самі мали призовну систему, і навіть у минулому були країни, де закони відрізнялися від інших. Найгірше, що вони могли зробити, це образити когось, не знаючи цього, спричинивши велику проблему під час їхнього перебування тут.

"Але ж вони не дізнаються, що ми не повинні бути частиною школи?" Лейла сказала.

"Залиш це мені," відповів Лоґан. "Десь обов'язково має бути комп'ютерна Система. Очевидно, вони використовують технології, і, судячи з телепортів, вони можуть бути навіть кращими за наші власні. Також, я думаю, ми всі упустили один важливий момент. Фекс був того ж віку, що й ми. Напевно, він також ходив до школи. Це може бути чудова нагода дізнатися, що з ним сталося, або що з ним станеться. Ми можемо перегрупуватися з Квіном і залишити це місце пізніше, коли все знайдемо."

Після цих слів рішення було прийнято: наразі вони прикидатимуться студентами, які вивчають вампірські звичаї та світ, а також намагаючись зібрати інформацію про Фекса.

"О, і ще одна важлива річ, я не думаю, що це потрібно говорити, але про всяк випадок подумав." сказав Лоґан. "Пам'ятайте, розпилюйте спрей на себе кожні чотири години, максимальний ліміт – п'ять, не дозволяйте нікому бачити, як ви це робите, якщо тільки це не необхідно, і нарешті, хоча спрей може приховати ваш зовнішній запах, він не зможе приховати те, що всередині вас."

Дівчата виглядали трохи збентеженими цим.

"Я говорю про вашу кров, не створюйте проблем, не починайте бійок. Якщо вони відчують запах нашої справжньої крові, я впевнений, що все це місце за лічені секунди дізнається, що ми люди."

Вони всі кивнули й зрозуміли, і Сіа знадобилося на кілька секунд більше, ніж іншим, щоб набратися сміливості рушити вперед. Але доки Лейла була поруч, вона знала, що з нею все буде гаразд. Коли вона повернула голову, щоб поглянути на неї, то посміхнулася.

Коли група йшла разом до школи, вони намагалися триматися близько. Це не було великою проблемою, оскільки діти часто ходили групами, тому це не виглядало надто підозріло, але раптом, коли вони вийшли на середину поля, вони почули крик.

"Ааааа!" Одночасно пролунав гурт криків.

Коли група повернула голови, щоб подивитися, що відбувається, вони побачили п’ятьох дівчат, які виглядали трохи дивно. Деякі з них мали хвости, тоді як інші – більш вампірські або демонічні риси. Навіть трохи червоної шкіри було на одній з них.

"Невже вони вже нас викрили, так швидко?" – подумав Ворден, відчуваючи, як його спина трохи спітніла.

Потім одна з дівчат підняла руки й вказала на Лейлу, продовжуючи кричати, а наступної миті вони кинулися до них.

"О Боже, о Боже!" – сказала дівчина, що йшла попереду. Це була білявка з досить великими грудьми, її сорочка була розстебнута, відкриваючи їх. Однією з найнезвичніших рис був один ріг на її голові та червоний хвіст, що виходив з-за її спини.

"Хіба ти не хотів би просто занурити в них голову і потрусити ними!?" – сказав Ратен!

Ворден чесно кажучи, не мав що відповісти, і відвернувся від дівчини, щоб Ратен більше не міг бачити. Проте це не залишилося непоміченим для білявої дівчини, що стояла попереду, і вона швидко відійшла вбік, і почала підніматися по нозі Вордена кінчиком свого хвоста.

"Будь ласка, не треба." — сказав Ворден, схопивши хвіст, перш ніж він встиг зробити щось іще.

"Пф, ти зовсім не веселий." — сказала дівчина, повертаючись до інших дівчат, які практично оточили Лейлу і виштовхнули Сіа з кола. Сіа постійно намагалася пробитися всередину, щоб залишитися поруч, але зрештою їй це не вдалося.

"Я не можу в це повірити." — сказала одна з них, поклавши руки і почавши торкатися двох маленьких горбиків на її лобі. "Вони справжні."

Група дівчат продовжувала дивитися на Лейлу так, наче вони були вражені зіркою, а Лейла зовсім не знала, як з цим впоратися, вона продовжувала метушитися, але не хотіла намагатися виштовхнути себе з кола.

"Ти справді Гання?" — запитала одна з дівчат.

Лейла знала, що вона таке, після того, як Лоґан і Квін повідомили їй. Потім вона провела власне дослідження і справді виявилася тим Гання, про що вони говорили.

"Е, так." — відповіла Лейла м'яким, сором'язливим голосом.

"Ого, то вона справді одна з них, я ніколи не бачила таких, хіба вони не повинні бути всі потворні, але ця така гарна." — сказала інша дівчина.

"Ходімо." – сказала блондинка попереду, хапаючи Лейлу за руку. Вона почала тягнути її до однієї з будівель, розташованих збоку. "Ми подбаємо про тебе, інакше ці страшні нудні хлопці скористаються тобою." Потім вона швидко показала язика Вордену, чиє обличчя на цей момент вже почервоніло.

"Зачекайте!" – крикнула Сіа, але Лоґан швидко зупинив її, не давши сказати щось іще.

Лоґан помітив, що будівля, до якої вони прямували, не була тією ж будівлею, куди зайшли Фред і Сноу. При ближчому розгляді виявилося, що різні типи людей прямували до різних будівель.

Коли Лейлу тягли геть, вона мусила запитати.

"Що відбувається, хіба ми не маємо йти до головної будівлі?" – запитала Лейла.

"Не будь дурною." – відповіла блондинка. "Це тільки для вампірів, ми — підкласи, там у вас Категорія А, потім будівля В, а ми — в С. Схоже, ти не дуже уважно прочитала інформацію, яку надіслали тобі додому, але не хвилюйся, ми подбаємо про тебе."

Лейла повернула голову, доки її продовжували відтягувати від інших, із стурбованим виразом обличчя. Її відокремили від групи.

Але не лише вона постраждала, бо Сіа також відчула себе самотньою.