Розділ 406 — Школа Підкласу

Відірвавшись від інших, Лейла почала трохи хвилюватися. Вона не знала, хто ці дівчата, ніколи раніше їх не зустрічала, і раптом її тягнуть до окремої будівлі, де їй доведеться брати уроки самій.

В її голові оселилося занепокоєння, і не лише за себе, а й за Сіа. Хоча було надто рано, щоб вважати одна одну подругами, досі вони певною мірою покладалися одна на одну. Сіа використовувала її як втіху, а Лейла натомість використовувала її, щоб живити свої сили.

Хоча вона не надто боялася бути спійманою, це все ж здавалося їй складним завданням. Коли група дівчат продовжувала штовхати її до іншої будівлі, вона почала брати себе в руки, повільно вдихаючи й видихаючи.

’Давай, Лейло, ти впораєшся, це те ж саме, що тоді, коли ти вперше потрапила до військової академії. Ти й тоді була сама, і це по суті те ж саме. Я просто маскуюся під одного з них.’

Їй не хотілося про це думати, але її підготовка з Чистими та всі тренування справді допомогли їй у таких ситуаціях. Було багато разів і сценаріїв, які вона відпрацьовувала, коли їй потрібно було прикидатися і зливатися з натовпом, і в усіх них вона теж була сама.

Зрештою, дівчата привели її до будівлі, вона була в кілька разів меншою за головну, але такими ж були й інші дві будівлі, в які теж заходили інші. Вони зайшли в приймальню, перш ніж їх провели коридором і зрештою завели до класу. Що здивувало її, так це те, що для такої маленької школи класи здавалися напрочуд великими.

Як і класи в головній будівлі вампірів, вони були організовані так само. Де кожен ряд був вищим за попередній, а останній ряд був найвищим. Лише кімната була приблизно втричі більшою. Коли вона озирнулася, здавалося, що всередині вже було близько п'ятдесяти учнів.

І придивившись ближче, всі вони здавалися трохи іншими. Було кілька, які виглядали так само, але на відміну від інших вампірів. Багато з них мали відмінні риси, які змушували зрозуміти, що вони були не зовсім людьми. Це було б майже неможливо приховати.

Дивлячись на це, Лейла почала бути вдячною, що її два маленькі ріжки на верхівці голови виглядали просто як ґулі. Їх легко можна було прикрити, відкинувши волосся або пов’язавши бандану. Зараз, однак, вона могла бути собою, і не було потреби турбуватися про таке.

"Ходімо, сядемо он там." – сказала білява дівчина, вказуючи на перший ряд. Оскільки всі інші студенти вже зайняли решту місць.

Однак, коли вони прийшли, їх було шестеро, включно з Лейлою, але місць було лише п’ять. Білява дівчина вирішила підійти до одного з інших місць, де сидів хлопець.

"Привіт, ти не міг би посунутися, щоб я та мої інші друзі могли тут сісти?"

Хлопець подивився на біляву дівчину, а потім і на інших дівчат. Тоді він помітив одну з дівчат з маленькими горбиками на верхівці голови. Лейлу.

"Я посунуся, якщо ти дозволиш мені піти з нею на побачення." – сказав хлопець, вказуючи на Лейлу.

Білява дівчина почала сміятися і посміхалася, але за кілька секунд кулак опустився на голову хлопця. "Я сказала посунутися!" – крикнула вона, і хлопець, не бажаючи отримати удар знову, швидко пішов і пересів на інше місце.

"Дівчата страшні." – заскиглив він, відходячи.

Шість дівчат сіли разом, дозволивши Лейлі сісти посередині, а білявій дівчині – поруч із нею.

"Я майже забула про свої манери. До речі, мене звуть Емі. Приємно познайомитися." – сказала вона з посмішкою.

Лейла посміхнулася у відповідь, але, чесно кажучи, їй було важко зрозуміти, чи була Емі хорошою людиною, чи ні. Коли хлопчик вказав на неї і подивився на неї певним чином. Її охопило моторошне відчуття. Це був незвичайний погляд на людину. Принаймні, не так, як вона відчувала раніше. Через це вона насправді не знала, що хотіла сказати хлопчикові, але, схоже, Емі вже розібралася з ним.

"Принаймні, вона сильна духом, трохи нагадує мені Ерін" — подумала Лейла.

"Емі, можу запитати, як мені дізнатися, що це саме той клас, де я маю бути?" — запитала Лейла.

"Ха, ти що, не читала інформацію, яку вони тобі дали? Знаю, це було нудно. Мій наставник змусив мене це зробити, сказавши, що це мені допоможе. У будь-якому разі, це тому, що це єдиний клас у всій школі. Як ти знаєш, нас, підкласів типу С, не так багато. Крім того, їх недостатньо, щоб ходити до школи. Насправді, деякі роки вони навіть не заморочуються з уроками і кажуть підкласам чекати, поки набереться достатньо учнів" — пояснила Емі.

Нарешті увійшов учитель, який виглядав досить привабливим чоловіком. Він сам виглядав як будь-яка інша людина, мав коротке волосся, круглі окуляри на обличчі та був одягнений у гарний костюм.

"Привіт усім, я професор Філ, і я буду вашим викладачем цього семестру. Тепер, перш ніж ми почнемо, я хочу добре роздивитися вас усіх і побачити, що ми маємо" — сказав Філ, починаючи ходити по класу, обходячи ряди.

"Я бачу, у нас тут Сукуб", — сказав Філ, вказуючи на одну зі студенток. "О, Банші, і Відьма там..." Потім, повертаючись до передньої частини класу, він помітив одну з дівчат, яка дивилася вниз, ніби уникала зорового контакту з ним. Саме тоді його очі почали світитися, і він простягнув руку.

"Чи не могли б ви підійти до дошки, красуне?" — сказав Філ. З якоїсь причини Лейлі було важко відмовити вчителю, ніби його посмішка тягнула її до себе. Тому вона лише кивнула, коли її повели до передньої частини класу з усіма іншими.

"Як ви всі знаєте, нам зовсім безглуздо робити представлення. Субкласи не мають вибору, коли приєднуються до родини, бо вони повинні слідувати за тим, хто їх перетворив або створив, але це не означає, що ви не особливі. Будуть часи, коли вам доведеться працювати з іншими членами вашої родини, або, можливо, зовсім з іншими вампірами, і це стосується кожного" — пояснив Філ.

"Тому важливо, щоб ми вивчили кожну рису якомога більшої кількості C-класів. Отже, я запитаю, чи хтось знає, що... Вибачте, як вас звали?" — запитав Філ.

"Лейла." Вона відповіла, все ще соромлячись, оскільки всі почали на неї дивитися. Заходячи до комп'ютерної Системи, Лоґан додав Лейлу до Системи, але був обережний, щоб не змінювати її ім'я. Зрештою, він не міг сказати їй, якщо не використає маску, щоб повідомити їй, яке буде її нове ім'я.

Але якби Ворден був тут, він би сказав Лейлі, що їй пощастило, що її не звуть Бейла.

"Чи може хтось, будь ласка, сказати мені, що таке Лейла?"

Кілька учнів підняли руки, і це включало дівчат спереду. Здавалося, що більше дівчат знали відповідь на запитання, ніж хлопці. Вибравши одного учня, Філ чекав на відповідь.

"Гання." Відповів хлопець.

"Чудово, тож, як ви знаєте, тут у нас є Гання. Тепер я хочу розповісти вам, наскільки особоливно рідко можна побачити такий підклас. Чи знаєте ви, чому?" Цього разу, ставлячи запитання, Філ не дав іншим шансу відповісти і продовжив пояснювати. "Тому що Гання – це єдиний відомий клас вампірів, який здатен миттєво перемикатися між еволюціями. Вони мають загалом три еволюції, з яких можуть вибирати, і залежно від ситуації, в якій вони перебувають, вони можуть змінюватися."

"Крім того, кожна еволюція має різний набір здібностей, які були б кращими в різних сценаріях. Вони не просто залишаються в одному стані, а здатні змінюватися на ці різні стани за бажанням. Хоча після певного часу вони завжди повертатимуться до початкового стану, як той, що ви бачите тут перед собою. Дякую, Лейло, будь ласка, сідай."

Лейла швидко відбігла і знову сіла на своє місце. Філ продовжив і почав обирати більше випадкових учнів, щоб ті вийшли до дошки. Потім він робив те ж саме, що й з нею. Пояснюючи трохи деталей про кожен тип.

Але Лейла була надто розсіяна, щоб зосередитися, оскільки вона була зайнята роздумами про те, що вона тільки-но від нього почула. Для неї було можливо еволюціонувати прямо зараз, але досі вона жодного разу цього не робила.

Можливо, прихід до цієї школи міг би бути саме тим, що їй було потрібно.