Розділ 413 — Виклик Фамільяра

Повертаючись до табору з Рокеном, Квін дізнався про нього кілька речей за той короткий час, що вони проводили разом. У них ще було багато часу до того, як вони мали прибути до пункту призначення, тому вони невимушено йшли туди.

Думаючи про це, можливо, "дізнався" було б не зовсім правильним терміном, але Квін точно міг сказати, що тепер він мав певну думку про свого нинішнього супутника. Перше слово, яке спало йому на думку, коли він думав про нього, була злість.

Коли вони йшли, кілька разів крізь ліс до невідомої локації, наскільки це стосувалося Квіна, Рокен знаходив до чого причепитися. І коли це траплялося, він обов'язково давав про це знати. Криком, лайкою, а іноді й просто відвертим вереском.

Навіть зараз, здавалося, він знайшов черговий недолік.

"Чому я взагалі мушу брати участь у всьому цьому навчанні?!" сказав Рокен. "Я вже знаю, як користуватися Фамільяром, просто дозвольте мені пройти мою оцінку, щоб стати дорослим вампіром."

Хоча Квін не до кінця розумів, про що той говорить. Він уважно слухав, щоб уловити будь-які натяки на те, у що він ось-ось вплутається. Крім того, його випадкові спалахи він насправді знаходив досить цікавими.

Під час їхньої подорожі Квін дізнався, що Рокен мав чорного кролика вже досить давно, і це було причиною того, що він так добре ним користувався. Але коли питання були спрямовані до нього, він робив усе можливе, щоб уникнути їх. Проте, Рокен, здавалося, не дуже цікавився Квіном від самого початку, що було на краще.

Деякі нащадки природно зустрічали Фамільярів у міру дорослішання, або ж родини навіть ризикували укладати з ними договір у молодому віці. Хоча цей метод був небезпечнішим і мав вищий шанс того, що Фамільяр вб'є свого партнера. Якщо договір було успішно укладено, вони мали більше часу, щоб сформувати міцніший зв'язок.

Зрештою, вони вийшли з дивного на вигляд лісу і потрапили на більш розплановану відкриту польову місцевість. Відкрите поле виглядало неприродно, оскільки воно здавалося ідеально квадратним, а з усіх боків виднівся звичайний ліс. Це було так, ніби хтось прийшов і просто розмістив футбольне поле посеред лісу.

На відкритому полі було видно кілька наметів, розташованих в ряд по протилежних сторонах поля. Наприкінці ряду стояв більший намет, а перед ним стояв один дорослий чоловік-вампір. Він виглядав досить молодим, мав коротке темне фіолетове волосся та родимку прямо під правим оком, але вираз його обличчя був серйозним, непорушним, і здавалося, що навіть сильний порив вітру не зміг би його зачепити.

"Всі дорослі вампіри такі?" — подумав Квін, оскільки досі єдиними двома дорослими вампірами, яких він бачив, були Сільвер і цей чоловік, і обидва вони здавалися досить серйозними.

Перед ним зібралося кілька студентів: деякі сиділи на землі, деякі стояли, чекаючи. Їх було лише близько п’яти, і Квін та Рокен швидко підійшли, щоб приєднатися до них. Інші повернули голови, щоб подивитися на двох новачків, але швидко відвернулися, ніби їм було нецікаво.

"Гей, все гаразд, я теж не люблю нікого з вас, сумних людей," Рокен відповів їм, але вони все одно продовжували його ігнорувати. Навіть якщо він знав не всіх із них, здавалося, що ті з небагатьох, кого він знав, не любили його.

Хоча Квін, можливо, міг зрозуміти, чому інші не хотіли б дружити з такою людиною, сам Квін ніколи не думав, що Рокен був настільки поганим. Він просто любив висловлювати свої почуття трохи більше, ніж інші. Висловлюючи свої стогони та скарги вголос, наче не було жодного фільтра між тим, що мало б залишатися в його голові, і тим, що він мав би говорити назовні.

Вони чекали, і тепер двоє не багато говорили, оскільки інші були поруч, і, чесно кажучи, Квін трохи нервував, що інструктор дізнається, що він не був одним із них, але, за словами Рокена, це був лише перший день.

Система також заявляла, що не так багато інформації зберігатиметься про прямих нащадків щодо того, ким вони були чи як виглядали. Через боротьбу за владу між кожною з родин та можливі замахи. Цей тип інформації зазвичай тримався в таємниці від інших, і це стосувалося місця проведення навчання. Що, можливо, пояснювало причину, чому вони проводили його посеред лісу, а не в школі.

Дивлячись на інструкторів і відчуваючи його запах, він відчув, що пахне інакше, ніж інші, які були навколо них. Це був запах, який він відчував лише одного разу раніше, і то, коли Сільвер приходила до нього в гості. Що означало, що ці двоє перебували на тому ж рівні еволюції.

Потрапити в халепу або бути в центрі уваги було не найкращою ідеєю, і, можливо, залишитися поруч з непопулярним базікою було саме те, що йому потрібно. Оскільки інші, хто прибував, також не хотіли мати з ним нічого спільного.

Після кількох хвилин очікування прибуло все більше студентів, і тепер їх було двадцять чотири. Що здивувало Квіна, так це те, що це не здавалося звичайною школою, де всі були одного віку. Було зрозуміло, що існує значний розрив. Деякі виглядали приблизно на дванадцять років, і не лише через зріст, як Рокен. Тоді як інші виглядали трохи старшими, приблизно на двадцять три роки.

Це означало, що для запрошення на навчання мала бути якась вимога. Чи була це їхня сила? Якщо взяти до уваги слова Рокена, сказані раніше, він говорив про оцінювання для переходу у дорослий вампірський вік. Можливо, це був інший спосіб сказати, що вони ось-ось еволюціонують у Вампіра-аристократа.

Якщо це було так, це означало, що люди навколо нього будуть одними з найсильніших вампірів, на вампірській стадії, на піку перед еволюцією. Бачачи всіх дітей різного віку, Квін почав думати про себе. Йому все ще було шістнадцять, і незабаром, приблизно через тиждень, мав бути його день народження, після якого йому виповниться сімнадцять.

Він мав божевільний шістнадцятий рік, і був упевнений, що пам'ятатиме його все життя, але він був настільки зайнятий усім, що навіть забув про свій день народження, і схоже, проведе його в зовсім іншому світі.

"Гаразд, усі, шикуйтесь!" — крикнув інструктор.

Ті, хто лінувався на підлозі, стояв трохи збоку та трохи позаду, негайно зайняли свої місця, вишикувавшись в ряд один за одним.

"Всі ваші родини проінструктували вас, що ви повинні були робити перед тим, як прибути сьогодні. Отже, я запитаю всіх вас, хто тут, хто не зміг здобувати Фамільяра?"

Дивлячись ліворуч і праворуч, Квін чекав, хто підніме руку. Спершу здавалося, що вони трохи вагаються, але деякі мали нервовий вираз обличчя, і зрештою перша людина підняла руку.

"Не бійтеся, не має значення, якщо ви провалили це завдання. Це було очікувано від вас з самого початку," — сказав інструктор.

Почувши це, більше студентів почали піднімати руки, і п'ятеро зрештою вийшли вперед: двоє хлопців і три дівчини.

"Це буде гарний досвід для всіх вас" — пояснив інструктор. "Одного дня, коли ви будете керувати власними сім'ями, вам, можливо, доведеться робити те, що ми робитимемо сьогодні. Для студентів, яким не вдалося зловити Фамільяра просто неба. Ми викличемо його і укладемо з ним договір, прямо тут і прямо зараз."