Розділ 414 — Особливий хлопчик

"Перш ніж ми продовжимо, важливо, щоб я розповів вам трохи про себе" — вигукнув інструктор гучним, розкотистим голосом. "Це для того, щоб ви знали, що отримуєте відповідне навчання, і могли самі вирішити, чи варто мене слухати. Я Кларк Талон, Вампір-лицар четвертої родини, Талонів. Як ви знаєте, щороку обов'язком однієї з родин є відправити Вампіра-лицаря на навчання нащадків, і цього року настала черга четвертої родини, і я обрав ці два місяці, щоб зосередитися на тренуванні Фамільярів."

Піднявши руку прямо вбік, направо, він тримав її рівно, і повільно його кінчики пальців почали чорніти, і почав утворюватися туман, доки зрештою на тильній стороні його долоні не з'явився Ворон, якого можна було описати лише як демонічного вигляду. "Це мій Фамільяр. Хоча я більше не є нащадком, що стоїть у черзі на лідерство, через те, що став Вампіром-лицарем, колись я був таким, як усі ви. У мене є чималий досвід у таких речах."

Клацнувши пальцями, Ворон повністю зник за секунду. Було зрозуміло, що він мав над ним повний контроль. Те, чого хотів і Квін. Він навіть не знав, як викликати свого Фамільяра, це був би перший крок, перш ніж навіть думати про контроль над ним.

Інструктор Кларк потім дістав квадратний чорний килимок розміром в один квадратний метр, на якому, здавалося, було намальоване дивне коло червоним кольором. Усередині цього кола були намальовані ще кола, що перекривалися одне одним, і дивні візерунки, що проходили по всьому периметру.

"Коло призову" — сказала Система. Хоча Квін хотів поставити Системі кілька запитань, він не міг цього зробити зараз, оскільки був занадто зосереджений на тому, що говорив інструктор.

"Для тих, кому не вдалося успішно спіймати, або, можливо, просто не вдалося підкорити Фамільяра, ми спробуємо укласти контракт за допомогою цього, кола призову. Використання цього дозволить мосту між нашим світом і світом Фамільярів встановити зв'язок. Усе вже підготовлено заздалегідь, і все, що вам потрібно – це одна крапля крові того, хто бажає здійснити призов. Щойно її буде внесено, ми почнемо процес укладання контракту.

Одна зі студенток підняла руку, почувши це.

"Але пане, якби ми могли отримати наших Фамільярів таким чином, то чому ж нам доводилося минулого тижня виходити на пошуки одного з них? Хіба це не набагато легше?" – запитала вона.

"Дякую за запитання, я поясню" – сказав Кларк. "Бачите, коли ви капаєте свою кров, вона покаже ваші бажання і прагнення, надсилаючи їх до іншого світу. Ті, хто зацікавлений, негайно кинуться вперед, і перший, хто прибуде, укладе контракт. На жаль, вампір не має вибору.

Фамільяри, які перебувають тут і були в нашому світі, мали час пристосуватися, вони краще розуміють людські звичаї та, ймовірно, будуть сильнішими. Також є можливість вибрати Фамільяра, якого ви бажаєте, виходячи з ваших власних навичок. Крім того, сильніші Фамільяри хотіли б знати про вас більше, ніж просто вашу кров. Іноді Фамільяри шукають інші фактори, ми досі не все про них розуміємо. Якщо чесно, малоймовірно, що при такому способі призову Фамільяра з'явиться сильний. Більш імовірно, що він привабить відчайдушних, які прагнуть покинути те місце."

Почувши ці слова, п'ятеро на сцені виглядали трохи пригніченими, але вирішили нічого не говорити. Насправді, якби вони почали метушитися, то Кларк пояснив би далі, але не хотів їх бентежити перед усіма, якщо в цьому не було потреби. Правда полягала в тому, що якби вони тиждень шукали Фамільяра ззовні і не змогли його знайти, то, швидше за все, ніхто з них взагалі не був у ньому зацікавлений.

Фамільяр міг відчувати тих, з ким він міг би бути найбільш сумісним, і активно шукатиме їх. Коли пояснення було завершено, настав час розпочати процес. Студенти вишикувалися в чергу, і лезом зробили невеликий поріз на їхньому пальці, крапаючи кров у центр магічного кола.

Коло почало світитися яскраво-червоним, і поки цей процес відбувався, студент продовжував бурмотіти: "Будь ласка, будь сильним, будь ласка, будь сильним."

Коли світло згасло, усі студенти побачили, що з'явилося. Перед ним з'явився його Фамільяр. Він був рожевого кольору і був розміром зі змію, звиваючись по підлозі, але дивно, що він не мав рис обличчя, ні очей, ні язика. Просто рожева штуковина, що звивалася по підлозі.

"Гей, це що, черв'як?" — досить голосно сказав Рокен. Це змусило деяких інших студентів трохи хихикнути, оскільки воно справді виглядало як гігантський черв'як.

"Фамільяр — це не все, навіть якщо він такий жалюгідний або слабкий, як цей, ти все одно можеш зосередитися на своїх власних навичках," — сказав Кларк. — "Пам'ятай, є багато вампірів, які досягають вищого рівня навіть без Фамільяра."

Прибула наступна група студентів, роблячи те саме один за одним, і було видно кількох інших Фамільярів. Не всі вони виглядали неймовірно слабкими, як перший. Для одного був вовк, для іншого — дивний метелик, і ще кілька. Як би там не було, всі вони знали, що тепер вони застрягли з цими як своїми Фамільярами, і вони могли вирішити, використовувати їх чи ні.

Зі слабшими Фамільярами їм було б важче не підкоритися в першу чергу. Вони просто раділи, що опинилися назовні, і навряд чи пішли б проти свого господаря та спробували б їх убити.

Усі повернулися в чергу і вишикувалися знову.

"Добре, тож тепер я хочу побачити усіх ваших Фамільярів у закритій формі. Я маю на увазі форму, яку він приймає до того, як його викликають. Я обходитиму вас, питаючи, який Фамільяр у кожного з вас, дивлячись на закриту форму."

Обходячи по черзі, Кларк дивився на їхні закриті форми, потім, якщо вони могли, просив їх спробувати викликати його прямо перед ним. Він запевнив усіх, що зараз не має значення, якщо вони не зможуть його викликати. Просто зазвичай лише із закритої форми він уже мав уявлення, який це Фамільяр.

Але навіть він не бачив кожного Фамільяра, що існує, тому таким чином він зможе розширити свої знання, намагаючись запам'ятати їхні закриті форми, які відповідали їхній зовнішності.

Квін помітив, що насправді більшість студентів поки що не змогли викликати свого Фамільяра, за кількома винятками. Потім настала черга Рокена. Викликати чорного кролика було для нього легким завданням, і він мав самовдоволений вираз обличчя, піднявши ніс високо, щоб усі бачили.

"Дуже добре, Рокен, як і очікувалося, і Фамільяр, здається, добре до тебе ставиться."

Нарешті, стоячи поруч із ним, настала черга Квіна. Дивні погляди, якими вони обмінялися, не залишилися непоміченими для обох, і тепер стало трохи незручно, коли вони зіткнулися віч-на-віч.

"Будь ласка, – сказав Кларк."

Озирнувшись, Квін помітив, що дівчина сидить у ряду за ним, а також одна поруч з ним, але у нього не було вибору. Його відмітка була на спині, якраз під лопатками. Єдиний спосіб показати її — підняти сорочку і повернутися, що він і зробив.

Заплющивши очі від збентеження, Квін не бачив реакції двох дівчат поруч, але коли вони побачили його ідеально виточений прес, ніби це була скульптура, вони почали відчувати, як їм стає трохи гаряче. Це було ненормально для вампіра мати таке підтягнуте тіло, особливо для того, хто був віку Квіна, і всі дівчата не могли не спробувати підглянути, збуджуючись, уявляючи, як проводять пальцями по його животу, відчуваючи кожен кубик.

Однак найбільше з усіх були шоковані не дівчата, а сам інструктор Кларк. Поглянувши на дивне коло, він одразу зрозумів, що це таке. Можливо, молодь навколо не знала, тому що це було вже не їхнього часу, але він знав.

"Ти знаєш, що це, і чи можеш ти це викликати?"

"Ні" — відповів Квін — "але я знаю, що це Кістяний кіготь."

Опустивши сорочку, інші почали шепотітися між собою, намагаючись з'ясувати, чи чув хтось із них про це раніше, але, здавалося, ні.

Звісно, Фамільяр старого короля тримався в таємниці. Подібно до того, як володіння однією здібністю давало б перевагу, якби вона була відома, те саме стосувалося Фамільярів, і лише ті, хто був на самій вершині, знали б це.

"Ти особливий хлопчик" – сказав Кларк, переходячи до наступного учня.