Розділ 415 — Розмова з демоном

Слово "особливий" можна було трактувати багатьма способами, і інші, почувши це, не зовсім розуміли, що з цим робити. Тож, зрештою, вони вирішили проігнорувати зауваження Кларка, окрім Рокена. Це було тому, що Рокен приділяв особливу увагу словам, які використовував інструктор Кларк, обходячи та перевіряючи Фамільярів кожного.

У своїй голові він створював своєрідну систему ранжування, ґрунтуючись на словах, які використовувалися б, і досі найкращим був він сам. Так було доти, доки не обрали Буїнна. І навіть він намагався розтлумачити, що інструктор мав на увазі під словом особливий. Певною мірою це не було відвертим компліментом, це було зрозуміло, бо Буїнн навіть не міг викликати свого Фамільяра. Якщо припустити, слово особливий у цій ситуації використовувалося для опису його потенціалу.

Поки Кларк продовжував обходити, не було кращих компліментів, ніж той, що був адресований Рокену та Бвіну(Квіну).

"Схоже, твої навички не єдине сильне, але твій талант із Фамільярами також може бути добрим. Чорт, можливо, він просто один із тих людей, хто був обдарований із самого початку. Ніколи не мав проблем у своєму житті, виріс у гарній родині, і вони вирішили виховати з нього ідеального лідера." Зараз, роблячи власні висновки, він відчував певну образу до Бвіна.

Повернувшись до фронту, Кларк знову почав говорити.

"Перше завдання, яке ми виконуватимемо сьогодні, це спроба викликати вашого Фамільяра, або, принаймні, це кінцева мета. Деякі з вас вже можуть це робити, а іншим для досягнення цього можуть знадобитися тижні або навіть місяці. Але навіть для тих, хто вже вміє це робити, це буде гарною вправою для вас усіх" — пояснив Кларк.

"Те, що я збираюся сказати вам зараз, може здивувати більшість із вас, але насправді ви нічого не можете зробити, щоб примусово викликати свого Фамільяра. Вони мають власний розум, вони не божевільні тварини, як звірі, а розумні створіння. Якщо вони вирішать не виходити і не допомагати вам, то це повністю залежить від них. Отже, цей перший урок насправді буде про спілкування з ними. Ті, хто вже вміє це робити, зможуть пізнати їх краще."

"Спілкування з вашим партнером є ключем до доброго взаєморозуміння для вас обох. Тож тепер я хочу, щоб ви робили так, як я." Продовжуючи пояснювати, Кларк почав виконувати дії одночасно з промовою. Він спершу сів на підлогу і попросив інших наслідувати його.

Схрестив ноги і заплющив очі, склавши обидві руки разом, наче медитуючи. "Гаразд, причина, чому ми заплющуємо очі, роблячи це, полягає в тому, щоб мати якомога менше відволікань. Візуальні образи, звуки та все інше іноді можуть завадити вам почути свого Фамільяра. З часом ви вдосконалитеся в цьому і зможете спілкуватися з ними без цього."

"Тепер у своїй голові уявіть символ або предмет на своєму тілі. Подумайте про нього і зосередьтеся на тому, де він знаходиться на частині вашого тіла. Потім своїм розумом спробуйте висловитися і дотягнутися до нього. Якщо вам вдасться встановити зв'язок, будь ласка, підніміть руку."

Квін зміг досить легко виконати кроки, і його концентрація на цей момент була майже бездоганною. Він чітко уявив символ у своїй голові, і це було так, ніби він перебував у чорній кімнаті. Причина, чому йому це здавалося таким легким, полягала в тому, що він робив це щоранку протягом останніх півтора місяців. Це було схоже на його рутину тренувань Ци, яку йому залишив Лео.

Коли у чорній кімнаті його розуму, повільно мітка почала перетворюватися на туман, і повільно перетворилася на досить велику м’язисту фігуру з довгими руками по боках і звисаючими пальцями, що шкрябали по підлозі.

"Чому ти обрав мене?" — запитав Квін.

....

Настала тиша між ними.

"Ти вбив Вендіго, так? Чому ти не вбив мене?" — знову запитав Квін, сподіваючись отримати відповідь.

Тоді Кістяний кіготь повернув своє велике тіло і подивився прямо на Квіна своїми мертвими очима. Вони двоє дивилися одне на одного якийсь час, не наважуючись відвести погляд, аж поки, нарешті, знову не з'явився туман і не перетворився назад на той самий символ, що був у нього на спині.

’Схоже, він не розмовлятиме зі мною.’

Відкривши очі й озирнувшись, Квін очікував, як і під час призову, що більшість з них не зможуть успішно спілкуватися зі своїми Фамільярами, але він швидко зрозумів, що перебуває в меншості, оскільки майже кожен підняв руку.

Насправді, єдиною іншою людиною, окрім Квіна, хто не підняв руку, був студент, який викликав Фамільяра-черв’яка. Але незабаром і він підняв руку.

"Вчителю, хоча я не зовсім розмовляв зі своїм черв’яком, я чув гучні чавкаючі й плюхкаючі звуки, що йшли від нього, чи це зараховується?" — запитав студент.

"Насправді, так," відповів Кларк. "Хоча це рідкість, можливо, ваш Фамільяр трохи повільний і не знає, як спілкуватися, використовуючи ту саму мову, що й ми. Коли вони прив'язуються до нас, зазвичай вони можуть навчитися одразу природним шляхом, хоча іншим потрібен час."

З цим, це означало, що Квін був єдиною людиною, яка не могла спілкуватися зі своїм Фамільяром.

"А що скажеш ти, юначе?" запитав Кларк, зацікавлений почути, що він скаже, особливо тому, що він не підняв руку.

"Я нічого не чув," відповів Квін.

Відповідь Квіна не шокувала його, або принаймні на обличчі Кларка не було жодної реакції, тому важко було сказати, ґрунтуючись на цьому, чи була це хороша чи погана відповідь. Але вони відчували, що принаймні вони були трохи кращими за нього через те, що він був єдиною людиною, яка не могла спілкуватися зі своїм Фамільяром.

І чесно кажучи, Квін не міг їх звинувачувати, якщо вони так на нього дивилися, адже зараз він був навіть нижче за хлопчика з черв'яком.

Після першого уроку Кларк сказав учням, що вони можуть почати розкладати свої речі у наметах збоку. Якщо вони бажали, вони могли продовжувати намагатися спілкуватися з Фамільярами як форму практики, але він також наголосив, щоб вони не надто старалися на початку, щоб не дратувати їх.

Зрештою, вони були такі ж, як люди, часом хотіли вільного часу, і якщо хтось надто дратував їх, тоді, можливо, вони навмисно вирішили б не допомагати чи не спілкуватися з вами.

Поки студенти обирали намет, Квін вирішив взяти намет поруч із Рокеном, Рокен нічого не сказав з цього приводу. Його початкова огида до Бвіна змінилася після того, як він дізнався, що той не може спілкуватися з Фамільяром, можливо, його попередні думки були цілком хибними.

Саме коли ніч добігала кінця, Кларк вирішив зупинитися прямо біля намету Квіна.

"Можна з тобою на хвилинку зайти всередину?" Це не залишилося непоміченим для інших, але всі вони подумали, що, можливо, це пов'язано з тим, що Квін не міг спілкуватися зі своїм Фамільяром. Можливо, він збирався спробувати дати йому додаткові поради?

"Чи не міг би ти пояснити мені, що саме сталося?" – запитав Кларк.

"Звісно, я був у просторі, зосереджуючись, і уявив печатку у своїй голові. Я спробував спілкуватися з ним, запитуючи його про кілька речей. Воно розвіяло туман і показало мені свою справжню форму. Я запитав його знову, і більше нічого не було сказано. Воно просто дивилося на мене, і ми стояли там у тиші, перш ніж воно зникло і повернулося у запечатану форму."

Почувши це, на обличчі Кларка з'явилася легка посмішка. "Тобі не варто хвилюватися," відповів Кларк. "Ти, мабуть, просто пропустив наступні три кроки. Зазвичай, коли спілкуєшся зі своїми Фамільярами, вони все одно з'являються у твоїй свідомості у своїй закритій формі. Змусити їх показати тобі свою справжню форму – це зовсім інша річ. Мені здається, що твій Фамільяр просто не бажає розмовляти з тобою, а не те, що ти не зміг з ним спілкуватися. Але це вже тобі вирішувати, як змусити його заговорити з тобою. Буде досить важко дізнатися його бажання, якщо ви не зможете спілкуватися один з одним. Можливо, це займе деякий час, можливо, кілька днів, можливо, тиждень або навіть кілька місяців," сказав Кларк, виходячи з намету і починаючи повертатися.

Коли він застібнув намет, то побачив, що Рокен слухав усе, що було сказано.

"Чорт забирай!" вигукнув Рокен від заздрощів і рвонув до свого намету. Зайшовши всередину, він вирішив знову викликати свого маленького чорного кролика.

Повернувшись до свого більшого намету, Кларк вирішив переглянути кілька речей. Найбільше він був зацікавлений у тому, щоб дізнатися, з якої родини походить той конкретний учень.

Ох, я забув запитати його, або їхні імена. Зроблю це завтра, – подумав Кларк, але розглядаючи список імен, він дещо помітив. Цифри не сходилися. Кількість студентів, які були на тренувальному майданчику, та кількість у його списку. Був на одного більше, ніж мало бути.