Розділ 421 — Добра вчителька плаче

"Залишитися?" - відповів Ворден.

Дивно було, що Лейла, можливо, говорила про те, що її залишать тут, на цій планеті, саму, позаду з усіма іншими. Дивлячись на маленькі роги на її голові та на привітних дівчат навколо, які були схожі на неї, Ворден не міг не думати, що, можливо, вона краще впишеться в цей натовп.

"Можливо, тепер вона почувається більш комфортно серед людей, схожих на неї" – подумав Ворден.

Побачивши легке насуплене чоло та засмучений вигляд Вордена, Лейла відчула, що їй потрібно переконатися, що її слова не були неправильно зрозумілі.

"Я не маю наміру залишатися тут назавжди" – почала пояснювати Лейла. "Ви ж збираєтеся спробувати поїхати до міста, щоб знайти більше інформації, так? Чи є потреба, щоб я йшла з вами і намагалася допомогти? Мені тут ще багато чого треба навчитися, і, звичайно, я хочу допомогти Квіну. Якщо я зможу, я хочу залишитися тут якомога довше, навчившись якомога більше. Коли ви справді потребуватимете мене і будете готові забрати Фекса та Пітера, тоді зв’яжіться зі мною через маску. Я перевірятиму її щоночі в певний час і буду готова залишити це місце будь-якої миті".

Тепер Ворден зрозумів, що вона не хотіла залишатися на планеті, вона просто хотіла залишитися тут, щоб дізнатися більше. Було правдою, що, ймовірно, трьох з них буде достатньо. Однак, назріваючою проблемою була Сіа. Вона спочатку прийшла через Лейлу, і якби вони поїхали без Лейли, чи приєдналася б вона до них?

Вони не могли просто залишити Сіа з іншими вампірами. Якби вони це зробили, то була висока ймовірність, що її спіймають. Ворден справді не міг придумати, як вийти з цього скрутного становища. Пізніше йому потрібно буде порадитися з Лоґаном щодо цього, щоб дізнатися, чи є у нього якийсь план.

З часом пари почали розповідати одна одній про певні навички. Ворден і Лейла вдавали, що обмінюються важливою інформацією. Лоґан і дівчина з великими очима просто продовжували дивитися одне на одного без єдиного слова. Поки Сіа постійно дивилася в бік Лейли, Емі відчувала, ніби її слова промовляються до глухої стіни.

Після того, як час вийшов, вампірів попросили вийти вперед і пояснити, що вони дізналися про своїх партнерів. При цьому Підклас стояв поруч з ними. Це було для того, щоб побачити, скільки інформації вони запам'ятали, а також поділитися нею з іншими. Більша частина пройшла добре, і коли настала черга Лоґана, він просто стояв спереду, нічого не кажучи.

І здавалося, його партнерка зробила те саме, з широкою посмішкою на обличчі.

Побачивши цю незручну сцену, Філ швидко перебив, бо згадав, якого типу у неї підклас, оскільки вона не могла говорити.

"Вибачте, це моя провина, я зроблю пояснення для цієї групи як виняток.

Ворден уже знав про Лейлу, тому йому було відносно легко пояснити іншим, а потім настала черга Сіа. Емі, стоячи поруч, подумала, що вона приречена і нічого не скаже. Зрештою, весь час, поки вони були разом, її думки були деінде. Між ними майже не було обміну словами, і Емі просто випалила б це, ніби була сторінкою інформації про себе.

"Емі - це те, що відоме як Сукуб. Хоча деякі можуть цього не помітити, є кілька чітких ознак. Червоний хвіст і єдиний ріг, що розташований лише на лівому боці. Це тому, що вона все ще є лише так званим дитинчам Сукуба. Коли вона еволюціонує і перетвориться на повноцінного Сукуба, у неї виросте два роги, рівномірно розташовані з обох боків. Її хвіст стане довшим, її шкіра почервоніє, і нарешті, крила виростуть у неї зі спини.

"Вони сильні в магії ілюзій, а також здатні легко заманювати певних чоловіків, які до неї приваблюються. Це тому, що джерелом її енергії є особливе насіння чоловіка."

"Чудово" – сказав Пол. Він почав пояснювати ще кілька деталей, показуючи Емі як приклад. Потім пізніше він відправив їх обох назад.

Повертаючись, Емі зиркнула на Сію, яка все ще здавалася замисленою. Вона була абсолютно приголомшена тим, як Сіа змогла відповісти всьому класу. Вона була впевнена, що Сіа не приділяла уваги жодному слову, але якимось чином згадала все, що Емі їй сказала.

Навіть сама Сіа не усвідомлювала, наскільки добре вона здатна утримувати інформацію в голові, але коли дивилася на Лейлу, здавалося, що її розум міг зосередитися на двох джерелах інформації одночасно, відмічаючи все. Вона відчувала, що часто робила це, коли ходила і заходила в кімнати. Її очі швидко оббігали все навколо, роблячи дрібні нотатки.

Навіть дивлячись на людей, вона приблизно знала їхню вагу та зріст. Вона могла лише припускати, що всі ці речі були звичкою, але чому?

Коли урок закінчився, студентам дозволили повернутися до своїх кімнат у гуртожитку, і Ворден зайшов до кімнати Лоґана, щоб розповісти йому, що сказала Лейла. Удвох вони сподівалися придумати план, тому що досі у них нічого не було.

"Ну, найкраще, що можна зробити спочатку, це запитати Сіа, що б вона хотіла зробити." - відповів Лоґан. "Гадаю, найкраще взяти її з собою, але якщо вона відмовиться, буде важко змусити її... це складна ситуація, і ми все ще не отримали звістки від Квіна."

Лоґан деякий час сидів на стільці у своїй кімнаті, поклавши руку на підборіддя. Це була його поза для роздумів, але цього разу йому знадобилося більше часу, ніж зазвичай, щоб щось вигадати. Він не знав, чи це тому, що він був не у своїй кімнаті зі своїм зручним масажним кріслом, чи тому, що він давно не їв своїх улюблених сендвічів для підживлення мозку.

"Гадаю, нам, можливо, доведеться залишитися тут також," - нарешті промовив Лоґан. "Я спробував дослідити тринадцятий замок. Тепер, коли ми знаємо, скільки там вампірів та сильних вампірів, лише втрьох ми, боюся, були б убиті за лічені секунди. Якщо студенти тут нічого більше не знають, я сумніваюся, що ми зможемо дізнатися більше і в місті. Я пропоную не рухатися, доки ми не отримаємо звістки від Квіна, зрештою, ми всі рушимо з ним."

Не маючи власного плану, Ворден відчував, що це, мабуть, єдиний варіант, який у них був.

Наступного дня, заходячи до їхнього класу і сідаючи на свої звичайні місця, всі були здивовані, побачивши, що вчителька Сільвер, здається, сьогодні була не перед класом. Вона зазвичай була там раніше за всіх і вітала кожного з них, коли вони заходили до кімнати.

Діти спочатку трохи боялися Сільвер через суворий вираз її обличчя, який, здавалося, ніколи не змінювався. Проте повільно вони всі почали помічати дрібні жести, які вона робила, а інші вчителі – ні, ці речі показували всьому класу, що їй не байдуже. Вона вітала всіх, хто заходив, по іменах, практично вже на другий день.

На кожній парті були записи того, що вони вивчатимуть на уроці того дня, а якщо потрібно було для уроку, то книжки вже лежали на кожній парті. Вона також створила чудові іменні бейджики, які були розміщені перед кожною партою, тож усім було легше запам'ятовувати імена одне одного, і це були не просто звичайні бейджики. Дивлячись на них, можна було сказати, що в кожен з них було вкладено турботу під час виготовлення.

Це були не ті речі, які робили інші вчителі; справді відчувалося, що вона докладає надзвичайних зусиль, допомагаючи тим, хто навчається в її класі.

Тепер це змусило не тільки хлопчиків, а й дівчаток по-справжньому закохатися у свою вчительку Сільвер. Деякі навіть думали, що було б найкраще приєднатися до тринадцятої родини, лише щоб служити під її керівництвом, навіть попри всі проблеми, що відбуваються на цей момент.

І ось чому всі хвилювалися, коли всі учні прийшли, а Сільвер все ще не з'явилася.

"З нею щось сталося?" - запитав учень.

"Можливо, ми повинні розповісти іншим учителям," - відповів інший.

Тоді пролунав звук розсувних дверей, коли увійшла Сільвер, з нею з'явилася певна атмосфера, і кімната повністю замовкла.

Кожен миттєво зрозумів, що щось не так. Кожен її крок у кімнаті здавався важким, її волосся, яке зазвичай було гарно зібране і зав'язане назад, спало на боки, і коли вона нарешті повернулася до учнів, її очі виглядали розгубленими. Усі хотіли запитати, що сталося, що не так? Але у вампірській культурі вважалося грубим запитувати таке у людини вищого становища.

"Я тут, щоб зробити оголошення, яке нас попросили зробити не лише учням, А й усьому вампірському поселенню" - сказала Сільвер монотонним голосом без жодних модуляцій. "Що вампір, відомий як Фекс Санґвініс, колишній член тринадцятої родини, буде страчений".

Це не було новою інформацією для учнів навколо них. Звістка про те, що станеться, вже поширилася, але все ще ніхто не знав точно, що він зробив.

"Страта відбудеться 25 серпня, у день, коли він прийшов у цей світ, і це буде публічна страта на головній площі. Розташована перед королівським замком".

"Публічна страта!" - гучно сказав Фред, але він був не єдиним, хто був цим шокований. Інші також були. Публічної страти не бачили навіть за їхнього життя. Здебільшого справу вирішували їхні власні родини або за лаштунками. Студенти могли тільки подумати, що злочин Фекса мав бути справді серйозним, щоб вони зайшли так далеко і навіть повідомили про це всіх.

*Бам

Зі всієї сили вдаривши кулаком по столу перед собою, Сільвер було важко стримати свої емоції. Вона знала, що цей момент настане, але необхідність вголос повідомляти людям про те, що відбувається, змусила її надто швидко усвідомити, що цей день настав і що вона нічого не могла вдіяти.

"Тепер я знаю, чому вона така" - сказав Фред.

Почувши це, Ворден дивувався, що він мав на увазі, вони змогли зібрати інформацію, яка повідомила їм, що Сільвер була частиною тринадцятої родини. Тож вона була б засмучена, але це було щось інше. Це виходило за межі простого засмучення, і Ворден зацікавився, оскільки Сільвер вже допомагала йому раніше; вона здавалася справді доброю людиною.

"Що ти маєш на увазі?" - запитав Ворден.

"Хіба не очевидно, хоча деякі люди кажуть, що Сільвер безсердечна, як день ясно, що страта брата впливає на неї."

"Сільвер - сестра Фекса, і до того ж Вампір-лицар!" - подумав про себе Ворден, і, здавалося, в той самий час Лоґан також отримав цю інформацію. Це усвідомлення було тим, що їм потрібно для переходу до наступного кроку.

"Тепер нам потрібен лише ти, Квін," - подумав Лоґан.