Розділ 436 — Лорд вампірів

Так само, як і з першим охоронцем, Пітер успішно впорався з перетворенням і другого, роблячи те ж саме. Він повторював процес крок за кроком. Роблячи це, йому здавалося, ніби інформація повільно надходить до нього, неначе він робив усе це раніше. Але він знав, що це неможливо. Він уявив, що це відчуття було чимось схожим на те, як комп'ютерна машина завантажує інформацію на сервер. Дотримуючись того, що йому наказували робити, він зміг створити двох менших Віхтів.

Коли інформація оброблялася в його свідомості, він подивився на двох, що тепер бігли поруч з ним. Завдяки інформації, він трохи краще зрозумів, чим вони є. Менший Віхт. По суті, Пітер зумів змусити вампірів повстати з мертвих і стати меншою версією самого себе.

Тепер вони були нежиттю, нездатними виконувати жодну зі своїх здібностей, які мали раніше. Що стосується їхньої сили, вони мали половину сили свого творця, якщо порівнювати силу та швидкість, їхнім творцем був би Пітер. Однак вони також не мали витривалості та вражаючу швидкість регенерації, подібну до Пітера, але як тільки вона досягала певної точки, вони не могли більше лікуватися, навіть якщо споживали людську плоть.

Що стосується їхнього інтелекту, здавалося, ніби все, що вони знали про минуле, тепер зникло. Вони могли виконувати прості інструкції, які давав Пітер. Коли Пітер запитав їх, чи знають вони вихід, відповіді не було, але коли він сказав їм слідувати за ним, вони це зробили.

Це залишило Пітера без вибору, окрім як безладно бігти крізь тунелі з надією на втечу. Єдиною хорошою новиною було те, що вампірів-охоронців не знайдуть мертвими найближчим часом, що давало йому трохи більше часу, перш ніж вони виявлять його спробу втечі.

Троє продовжували бігти, поки він зрештою не дістався до дивних округлих дверей, які повністю перекривали тунель. Не було жодної щілини, яка дозволила б йому пройти.

Зупинившись біля округлих дверей, Пітер спробував штовхнути їх, докладаючи всі свої сили, але нічого не відбулося, навіть легкого зсуву.

"Це глатріум?" - подумав Пітер. Якщо це так, то навіть якби він спробував вдарити по дверях, це не спрацювало б. Але він також не хотів цього робити, побоюючись, що тунель може обвалитися.

Саме тоді він помітив дивну комбінацію замка у вигляді кіл. По суті, двері мали велике коло, а всередині нього - менші кола. При спробі зрушити одне з цих кіл, пролунав звук, і Пітер виявив, що кожна частина може рухатися окремо, але просто крутити їх по колу знову і знову було марно, і він лише витрачав свій час.

"Це замок?" - подумав Пітер, потім він повернувся до двох позаду нього. Якщо вони привели його сюди, вони повинні знати вихід.

"Ви знаєте комбінацію до замка?" - запитав Пітер.

Але панувала тиша, оскільки вони двоє просто продовжували дивитися на нього.

"Я мав би здогадатися".

Не маючи вибору, Пітер розвернувся і почав повертатися тунелем, звідки прийшов, та спробував піти іншим шляхом. Зрештою, він, певно, десь помилився з поворотом, оскільки тунель вивів його до досить великої відкритої кімнати. У цьому відкритому просторі було кілька тунелів, куди можна було піти. Однак, оглядаючи їх усі, Пітер не знав, що робити або який обрати.

"Такого я не очікував" - сказав лункий голос. Було важко визначити, звідки доносився звук, через те, що він відбивався від стін. Єдине, що він міг сказати, це те, що голос був чоловічий.

Наступної секунди пролунав глухий удар, коли дві ноги міцно торкнулися землі. Обернувшись, щоб подивитися позаду себе, Пітер побачив досить середнього на зріст чоловіка, не кволого і не кремезного, але що кидалося в очі, так це великий шрам, що проходив по верхівці його голови, і круглий щит на його спині.

"Коли Кларк сказав мені, що останні слова таємничого карателя були про те, що він тут, аби когось врятувати, я подумав, що це може бути лише один з двох людей. Або Фекс, або ти. Я не бачив причин, щоб вони намагалися врятувати когось з іншої родини, а це означає, що ти мав бути досить важливим для них" - пояснив Джин.

"Про всяк випадок, я попросив Санні бути напоготові і спостерігати за евакуацією Фекса. На жаль, ці тунелі не найкращі для моєї здатності. Якби я виклався на повну, це місце могло б обвалитися будь-якої секунди."

Потім він уважно подивився на трьох з них, включаючи Віхтів, які стояли за Пітером.

"Що ж, хороша новина полягає в тому, що, судячи з вашої ефективності проти Ксандера та Сільвера, мені навіть не доведеться використовувати свою здатність. Гадаю, ви повинні знати ім'я свого вбивці, перш ніж померти, Мене звати Джин Талон, я п 'ятий лідер вампірської родини, і я доставлю вас живими чи мертвими... Хвилиночку, гадаю, як Віхт, ви вже мертві."

Зірвавшись з місця і рвонувши до Пітера, два менші Віхти негайно відреагували, стрибнувши перед ним. Їхня швидкість була несподіваною, оскільки Джин знав можливості менших Віхтів. Він думав, що зможе просто пробігти повз них, перш ніж вони встигнуть зреагувати. Однак, не бажаючи відхилятися від свого шляху, Джин завдав удару, відкинувши обох назад. Навіть двома руками вони були безпорадними, їх відкинуло, і вони врізалися в стіни тунелю.

Все місце здавалося злегка вібрувало, і можна було побачити кілька крихт камню, що падали тут і там зі стелі.

"Чорт, можливо, мені потрібно стримуватися трохи більше," сказав Джин. "Що ж, цього повинно бути достатньо."

Обережно, щоб не завдати подальшої шкоди тунелям, стурбований тим, що все це може обвалитися на них, Джин вирішив зменшити свою силу. Однак, роблячи це, він також зменшив свою швидкість. Він знав, що не дуже добре володіє контролем. Його здатність до вибухової крові ніколи не дозволяла йому цього.

Отже, він не міг точно налаштовувати контроль. Якщо він зменшував свою силу, він зменшував усе разом з нею, включаючи швидкість тощо. Якщо б він бився на повній потужності, те саме сталося б знову.

"Давайте покладемо край цій нісенітниці," - сказав Джин, викидаючи один удар, сподіваючись закінчити бій тут і зараз.

Швидкий кулак був викинутий, але потім пролунав звук удару об порожнє повітря. Не було звичного відчуття ваги, що відштовхувалася від шкіри його кісточок пальців. Він не відчував нічого, крім порожнього повітря.

Пітер ухилився від атаки.

"Але як? Я бачив, наскільки швидким він був, коли бився проти Ксандера, як він міг так сильно покращитися?" Навіть якщо Джин не використовував свою повну силу та швидкість, цього було більш ніж достатньо, щоб позбутися того Пітера, якого він бачив у бою проти Ксандера нещодавно.

Перш ніж він це усвідомив, удар від Пітера приземлився. Він прийшовся йому в живіт, і вся його новознайдена сила, що вирувала в його тілі, була використана. Це змусило Джина відступити на кілька кроків, перш ніж повністю зупинитися.

Його, лідера вампірів, відштовхнув лише простий Підклас.

"Ти відкинув мене назад? - сказав Джин - "Ти, навіть не вампір, а підклас!"

Дивний гнів піднявся всередині нього, коли його очі почали палати лютим червоним. Його більше не хвилювало, чи зруйнує він порожні тунелі. Зробивши кілька порізів на руках, він дозволив своїй крові витекти і був готовий використати свою здатність.

Одним рухом одна крапля крові вилетіла швидко, мов куля, і влучила прямо в плече Пітера.

"Палай." Після цих слів послідував гучний удар, і було видно тріск та вибух, коли гострі помаранчеві вогні засяяли на Пітері. Шматки його шкіри та плоті почали падати на землю. Однак минуло зовсім небагато часу, перш ніж воно знову почало регенерувати.

"Гадаю, такий маленький вибух ніколи не зможе вбити Віхта. Яка вражаюча швидкість регенерації" - щиро подумав Джин, хвалячи його.

"Але це лише означає, що мені доведеться використати більше сили," - сказав Джин. "Контроль крові."

Кров, що була на долоні його руки, почала підійматися в небо. Вона плавала там без єдиної людини, яка б її торкалася. Далі, розвівши руки, Джин зумів розділити всю кров на маленькі кульки. Ці маленькі кров'яні кульки були такого ж розміру, як і атака, що влучила в нього раніше.

"Чи все це вибухівка?" - подумав Пітер. Якщо так, то він не був певен, чи зможе його тіло відновитися після такого. Щойно він це промовив, як двоє менших Віхтів, що були раніше, повернулися і тепер стояли перед Пітером.

"Ланцюгова бомба!" - сказав Джин, змахнувши руками, і всі кулі полетіли прямо до трійці. Навіть якщо Віхти могли допомогти Пітеру блокувати атаку, здавалося, що це те, що Джин зможе зробити знову, і тоді що б він робив. Зараз найкращим варіантом здавалося втекти. Щойно він збирався прийняти рішення і втекти, щось відчулося.

Усі криваві кулі полетіли вперед. "Палай!" - крикнув Джин, змусивши їх усі вибухнути одночасно, створюючи невеликі вибухи один за одним. Дим заповнив тунелі, і стеля почала обсипатися, коли з неї знову посипалися маленькі камні. Проте тремтіння нарешті припинилося, і здавалося, що стіни витримали набагато більше пошкоджень, ніж Джин спершу думав.

Проте, коли пил нарешті осів, те, що він побачив, стало величезним сюрпризом. Бо там, де колись стояли троє, натомість була густа фіолетова Тінь.

"Я знав, що ти прийдеш" - сказав Пітер. "Давно не бачилися, Квін."