Розділ 437 — Сполучні тунелі

Завдяки присутності Пітера, весь шлях до замку був досить легким для Квіна. Подорожуючи з лісу, він без проблем увійшов до поселення. Жодна людина не зупинила його, щоб запитати, що він там робить, навіть попри те, що він продовжував носити маску, щоб прикрити обличчя. Якщо Пітера спіймали і тоді він переодягнувся в Квіна, то це означало, що його могли впізнати чимало вампірів. Коли він йшов містом, жоден вампір навіть оком не моргнув, коли він проходив повз.

Він хотів дослідити та подивитися, яким було місце вампірів, але зв'язок, який він наразі мав з Пітером, продовжував коливатися, то з'являючись, то зникаючи, і була велика ймовірність, що він може повністю зникнути. Відчуваючи дивне почуття, що приходило й відходило, Квін боявся найгіршого - що, можливо, Пітер помирає. Тому замість того, щоб не поспішаючи досліджувати вампірське поселення, він вирішив прискоритися.

Дивна енергія надходила з тринадцятого замку, який розташовувався праворуч. Усі замки оточували місто напівколом, і тринадцятий був на самому краю. Більшу частину міста було легко пройти, але потім він помітив дивну стіну між територією замків і містом. Брама якогось типу.

Ця брама була розділенням між тими, хто працював безпосередньо на вампірську родину, і тими, хто жив з усіма іншими під якоюсь родиною. Уважно дивлячись на браму, Квін помітив, що на цих ділянках стояли охоронці, і здавалося, що вампірам, які входили та виходили, потрібно було щось показати для входу.

Поки він думав, що робити далі, Система вирішила втрутитися і допомогти йому.

"Чим більше ти починаєш досліджувати та блукати містом, тим більше я починаю думати, що це точно те саме поселення, в якому я колись жив," - сказала Система. "Я не знаю, чи була зроблена точна копія, чи їм справді вдалося якимось чином перенести все це на іншу планету."

Спочатку Квін не зовсім зрозумів, чому Система раптом вголос ностальгувала, поки він відчайдушно намагався знайти вхід, але коли вона продовжувала говорити, він зрозумів, що це не просто нісенітниця, і у нього справді був план.

"Що ж, якщо це місце справді точно те саме, що й попереднє, тоді, гадаю, я можу знайти спосіб дістатися до тринадцяти замків."

Дотримуючись інструкцій Системи, він зміг направити Квіна до дивного місця. Це було все ще біля тринадцятого замку, але не за стіною, яку вони встановили, щоб відокремити різні секції. Вони увійшли в те, що виглядало як дивний маленький сад, оточений кількома стінами. Здавалося, таких відвідувачів не було, але це було логічно, оскільки в цьому районі теж, здавалося, нічого не було. Тут не було лавок, на які можна було б дивитися, і лише кілька послідовників тут чи там.

Однак все ще проходили люди по вулиці, що була прямо поруч із садом.

"Це має бути прямо тут" - сказала Система.

Вони вдвох дісталися до того, що можна було описати як… як стіну. Однак на стіні був досить цікавий візерунок. Вона мала велике коло з кількома іншими меншими колами всередині, і можна було обертати та повертати кожну окрему частину секції.

"Це замок, і, на жаль, це все, куди я можу тебе провести. Це таємний вхід, який має привести тебе до підземних тунелів. Їх кілька розміщено по всьому місту на випадок нападу будь-якого роду. Дозволяючи людям переміщатися з одного місця в інше, не проходячи через усі різні будівлі" - почала пояснювати Система.

"Тоді, якщо ти не знаєш комбінації, то яка від цього користь?" - відповів Квін.

"Тобі варто почати знати свою власну Систему краще. Вона вже допомагала тобі у складних ситуаціях раніше, і я думаю, цього разу не буде інакше" – сказала Система, але вирішила залишити наступну частину при собі. "Той, хто створив ці Системи замків у першу чергу, той самий, хто зробив Систему. Тому я майже впевнений, що ти зможеш її відімкнути."

Притуливши руку до дивного круглого замка, а потім використавши свою Навичку Огляду, Квін отримав усю необхідну інформацію. Це зайняло деякий час, наче Система намагалася зламати якийсь код, але зрештою вона дала вказівки, що робити і як це робити. Дотримуючись їх, Квін зміг повернути круговий механізм у правильному напрямку, зрештою почувши клацання. Колеса потім знову почали рухатися і ставати на місце, поки стіна не втягнулася назад у себе, перш ніж впасти на підлогу. Виявивши отвір у стіні зі сходами, що ведуть униз.

Щойно двері було відімкнено, Квін відчув зв’язок Пітера ще сильніше.

"Він там, внизу, я мушу поспішати!"

Нічого не кажучи, Квін кинувся вперед так швидко, як тільки міг, а двері позаду почали відновлюватися самі по собі. Зрештою, хоча тунелі здавалися дивними і важкими для навігації, Квін не намагався знайти вихід або напрямок до інших замків. Він просто грав сам із собою в гру "гаряче-холодно". Коли він йшов одним тунелем, якщо зв'язок ставав сильнішим, він продовжував рухатися в тому напрямку, але якщо він відчував, що зв'язок слабшає, він знав, що йде в неправильному напрямку.

Нарешті він прибув, і це було якраз вчасно, коли він відкинув свою тінь назовні і кинувся вперед, захищаючи Пітера.

Хоча минуло багато часу відтоді, як Джин бачив рухомі фіолетові тіні. Тієї ж миті, як він це побачив, він одразу зрозумів, що це були сили карателя. Сьогодні мало хто залишився живим, хто міг би розпізнати таку здібність. Можливо, деякі з лідерів вирішили передати свою історію, тоді як інші вирішили зберегти її в таємниці, що не дуже дивно, враховуючи те, що сталося в минулому.

Коли тіні зрештою опустилися вниз, Джин зміг чітко побачити двох хлопців перед собою, які, схоже, були підлітками. Це трохи здивувало Джина, тому що, коли він думав про Карателів, він завжди уявляв їх як могутню силу. Однак, схоже, те, що розповів йому Кларк, було правдою; це був лише молодий хлопець, який досяг стадії Вампіра-аристократа.

Відтоді, як Квін еволюціонував, його відчуття стали тоншими, ніж раніше, і коли він дивився на Джина перед собою, волоски на його шиї починали ставати дибки. Це було відчуття, якого він не відчував навіть тоді, коли бився з Кларком.

'Він сильніший за Вампіра-лицаря. Чи означає це, що він лідер вампірів, силою рівня Вампіра-лорда?' - подумав Квін.

Поки він це обмірковував, Система озвалася, аби підтвердити це.

"Обережно, Квін, це Джин Талон, п ' ятий лідер вампірів. Він використовує ту саму здатність, що й сам Кларк, але, гадаю, мені не треба говорити тобі, що бій з ним і бій проти Кларка будуть двома абсолютно різними речами."

Його думки були влучними, і вперше Квін зіткнувся з лідером вампірів, найсильнішим з них. Поглянувши праворуч, він побачив Пітера, який виглядав неушкодженим і досить сильним. Він також міг сказати, що Пітер теж виріс у силі порівняно з минулим разом, і він був радий бачити його здоровим. Але позаду нього були два менші Віхти, які одужали й тепер теж були поруч з ними.

Квін, використовуючи свою Навичку Огляду, зміг визначити, що вони належали Пітеру. Хоча тепер вони технічно контролювалися й належали Пітеру, вони не належали до проклятої родини й не займали додаткових комірок.

Джин був одягнений у довге чорне пальто і, потягнувши його бік до рота, почав шепотіти.

"Я знайшов карателя. Він з Віхтом, і двоє інших вампірів, здається, перебувають під його контролем. Вони знаходяться під тунелями тринадцятого, в напрямку головної зони."

Відправляючи це повідомлення, залишалося зовсім небагато часу, перш ніж інші також прибіжать до них.

"Чи зможемо ми зробити це вчотирьох?" - подумав Квін, вагаючись, чи битися, чи тікати.

Джин, використовуючи праву руку, потягнувся за спину і схопив щит. Ударивши по верхній частині, кілька шипованих лез виступили з краю. Однак, дивувало не це, а той факт, що всі шипи, здавалося, були покриті кров'ю. Вона не була від рани, як у попередніх атаках, а замість цього виглядала так, ніби кров вже була заздалегідь розміщена у щиті.

"Я не допущу помилки, будучи поблажливим до тебе, як Кларк," - сказав Джин, готуючись кинути свій щит.