Розділ 442 — Повернення додому

Тоді як білий клинок давав Вордену швидкість, чорний клинок давав Вордену силу. Він використав чорний клинок, щоб протистояти атаці Кров'яним Ударом, і саме через це його швидкість значно зменшилася.

Проблема полягала в тому, що це було досить помітно не лише для вампірів, але й для Лоґана та Сіа, які спостерігали за боєм. Зрозумівши, що щось не так, Ксандер кинувся вперед. Але Ворден не був дурнем.

"Я хотів перемогти тебе сам, але принизити тебе – це так само добре" – сказав Ворден. "Ратене, міняємось!"

Швидко помінявшись місцями з Ратеном, Чорний клинок був кинутий у Ксандера. Він легко ухилився, і клинок летів далі, доки його вістря не встромилося в землю. Однак метою ніколи не було поранити Ксандера клинком, це було лише для того, щоб трохи його затримати.

Тепер, маючи вільну руку, в ній почав формуватися блакитний туман, який повільно набував форми списа. Це був Духовний Спис, здатність, запозичена у Сіа.

На мить очі Ксандера зустрілися з очима Бордена, і коли це сталося, він побачив, що вони значно змінилися порівняно з тим, що було раніше. Те саме відчуття, яке відчувалося минулого разу, пройняло тремтінням усе його тіло.

"Це не вампір, це очі божевільного" - подумав Ксандер.

Спис було кинуто, і він застряг у тілі Ксандера; миттєво все його тіло відчуло слабкість, але не просто невелику, це було для нього зовсім нове відчуття. Він був повністю виснажений. Він майже відчував себе таким же слабким, як людина.

Опустивши свій білий клинок, він зіткнувся і вдарив по передпліччю Ксандера, що затуляло його голову. Однак удар був не надто сильним і лише викликав поверхневу рану на ньому. Білий клинок та його сила були недостатньо сильними, і були речі, які Ворден не міг компенсувати лише кількома пігулками.

"Це не мій бій, ти його добий" - сказав Ратен, перемикаючись назад на Вордена.

Була причина, чому Ворден взагалі переключився на Ратена, і полягала вона в тому, що наразі Ворден мав силу як Лоґана, так і Сіа. Хоча він не міг використовувати здібність Лоґана через її складність, він усе ще міг використовувати його MС клітини. Поєднавши здібності Лоґана та Сіа, він зміг створити потужніший і довговічніший Духовний Спис.

Не гаючи цієї нагоди, Ворден прослизнув повз Ксандера, підняв чорний клинок і, використовуючи його силу, швидко розвернув своє тіло, тримаючи клинок позаду себе. Лезо прямувало прямо до шиї Ксандера.

Усі, хто спостерігав, сиділи як на голках і відчували, що не можуть дихнути. Коли клинок був за кілька дюймів, його зупинили. Рука обхопила меч і міцно тримала його.

"Бій закінчено, Борден - переможець!" - крикнув Релі.

"Так!" - щасливо вигукнула Лейла. Однак вона зрозуміла, що не всі відреагували так само. Усі чули її радісний вигук, адже ніхто інший не відчував того ж. Натомість вони були шоковані.

"Хто ж цей Борден знову?" - запитав студент.

"Я й не знав, що є хтось сильніший за Ксандера." - відповів інший.

"Хіба ти не бачив, він же використав здібність, я її не впізнаю серед здібностей тринадцяти родин."

"Ну, здається, хтось казав, що він із десятої родини. Можливо, це просто звичайна здібність, а не та, що належить до тринадцяти."

"Це мало б сенс."

"Все одно, можливо, Ксандер просто не такий сильний, як ми думали."

Ці коментарі з натовпу продовжувалися, і, звичайно, Ксандер усе це чув, він був розчарований, бо чомусь не відчував, що програв бій. Це сталося лише тому, що він раптом відчув слабкість від того дивного Духовного Списа.

На ньому не було жодних неприємних ран, а атака на його передпліччя виглядала як невелика подряпина.

Студенти перейшли до обговорення поточного бою, поки Ворден і Ксандер залишалися на сцені. Однак, у Вордена була також проблема з перемогою в поточному бою.

Річ у тім, що йому потрібно було продовжувати битися, не отримуючи ударів. Здавалося, це було майже нездійсненним завданням.

"На цьому обговорення закінчується, оскільки я бачу, що між вами обома є трохи ворожості" - сказав Релі. "Я думаю, було б найкраще, як прояв спортивної майстерності, якби ви обоє потиснули один одному руки."

Гнів усередині Ксандера не вщух, і будь-яким можливим способом він хотів нашкодити людині перед собою.

"Можливо, мені варто розрізати та напасти на нього в момент потискання рук. Або впитися нігтями в його шкіру" - подумав Ксандер. Усі ці думки проносилися в його голові.

І навіть Ворден був обережний щодо потискання його руки. Побачивши це, Релі схопив обидві їхні руки, поєднав їх і потиснув за них.

Перш ніж відштовхнути їх обох. "Бачите, це було не так вже й погано чи складно, чи не так?"

Після цього Ксандер повернувся на своє місце, більше нічого не відбувалося, і натомість тепер настав час Вордену обирати свого наступного суперника.

Зрештою, у голові Ксандера це були лише думки про те, що він хотів зробити, але він не був настільки дріб'язковим, щоб дійсно втілювати ці дії в життя. Він програв бій, і програв його чесно, не було причини нині дутися через це.

Нервово, Ворден подивився на студентів, сподіваючись, що зможе вибрати когось не надто сильного, можливо, так вони виграють трохи більше часу. Він бажав, щоб міг обрати Лоґана, або, можливо, навіть Лейлу, але це було неможливо.

"Усі негайно припиніть це." - промовив жіночий голос збоку.

Студенти повернули голови і побачили красиву Сільвер, що прямувала до платформи. Серця хлопців затріпотіли від цього видовища, оскільки один із найгарніших вампірів у світі йшов на сцену.

"Захід скасовано." - пояснила Сільвер. "Фактично, через надзвичайну ситуацію, в якій ми зараз перебуваємо, заняття в школі скасовано до подальшого повідомлення. Усіх вампірів попросили повернутися до своїх домівок. Ті, хто мешкає у внутрішній частині замку, також повинні туди повернутися. Жодних запитань не ставити, і ваша родина повідомить вас про ситуацію."

Голови учнів крутилися з боку в бік, коли вони бурмотіли одне одному. Вони весь цей час перебували в школі, тому й гадки не мали, що відбувається в замках чи головних містах. Мало того, це був перший раз, коли вони чули, щоб щось подібне відбувалося.

Коли Сільвер повідомила новини, вони не зовсім усвідомлювали, як швидко все розвиватиметься. Учнів попросили взяти свої речі й негайно повертатися. Більше не було уроків, жодного завершального уроку на день, просто взяти свої речі та йти додому. Що лише змусило учнів ще більше дивуватися, що відбувається.

"Я сумуватиму за тобою, Лейла, сподіваюся, ми скоро знову зустрінемося" – сказала Емі, міцно обійнявши та почавши поспішати геть.

Тепер Лейла, Сіа, Ворден і Лоґан возз’єдналися на полі, стоячи там, все ще не впевнені, що робити. Зрештою, ніхто з них не мав дому, куди б повернутися.

Однак Сіа не зважала і швидко обійняла Лейлу міцними обіймами. Коли їхні тіла торкнулися, Лейла відчула сильні негативні емоції, яких раніше не відчувала, що оточували Сіа.

"Що з нею сталося?" Все ж Лейла зробила, як завжди, і почала витягувати всі негативні емоції. Спочатку Сіа хотіла одразу запитати Лейлу, що відбувається, але коли її охопило приємне особливе відчуття, вона не хотіла псувати цей момент і запитала б пізніше.

"Куди ж нам іти, в біса?" - запитала Лейла. "Хіба не виглядатиме дивно, якщо ми просто стоятимемо тут і не почнемо рухатися?"

"Ну, ми ж казали, що належимо до десятої родини, так, тож чи не варто нам почати прямувати до замку десятих?" - сказав Ворден.

"А коли вони дізнаються, що ми насправді до них не належимо, до того ж, ми навіть не знаємо, який із них замок десятих?" - відповів Лоґан.

Пронісся порив вітру, що відчувався на кожному з їхніх облич, і раптом Сільвер стояла перед усіма чотирма.

"Це всі?" - сказала Сільвер. "Я ще не погодилася вам допомагати, але вирішила, що ви повинні знати, що відбувається. Очевидно, у тринадцятому замку був зловмисник, саме там тримали мого брата і Віхта.

"Зловмисникові вдалося забрати Віхта з собою, і він попрямував до району замку десятих." Сільвер вирішила, що краще приховати той факт, що рятівник був карателем. Вона не була впевнена, чи пов'язані ці справи, чи ні, але це було єдине, що вона могла придумати. Ніхто інший не захотів би рятувати Віхта, окрім цих перед нею.

Повідомлення було передано, і Сільвер почала повертатися до школи, більше нічого не кажучи.

"Як думаєш, вона говорила про Квіна і Пітера?" - запитала Лейла.

"Я думаю, це мають бути ті двоє, і там, у десятому замку. Мабуть, тепер ми знаємо, куди йти." - відповів Ворден – "Але як нам туди дістатися?"

"Гей!" - маленький хлопчик вигукнув, помахавши рукою і кинувшись назустріч. До четвірки приєднався хлопчик, відомий як Тіммі. За останній тиждень чи близько того вони з ним зблизилися.

"Ви ж теж з десятої родини, так, чому б нам не подорожувати разом?" - запитав Тіммі.

Група подивилася одне на одного перш ніж відповісти.

"Звісно."