Розділ 446 — Слідуйте за світлом замку!

Ідучи до десятого замку, Тіммі прокладав шлях, сам того не усвідомлюючи, адже інші дозволяли йому йти попереду. Замки було видно майже з будь-якої точки поселення, оскільки вони були такими великими та величними. Проблема полягала в тому, що на них не було номерів, які б показували, який замок є яким. А через те, що один великий замок розташовувався посередині, а інший великий – прямо на краю, Лоґан не міг навіть знайти жодного логічного пояснення порядку замків. Однак кожен замок дещо відрізнявся дизайном, і великий прапор, що спускався згори, також був іншим для кожного. Це був сімейний герб. Кілька разів Лоґан бачив сімейний герб на певних студентах. Прикладом цього був Ксандер, ті, хто належав до внутрішнього кола родини, а не до "пулу". Наразі група перебувала в так званій головній зоні. Кожен вампір належав до родини, але це було те, що називали "вампірським пулом". Вампіри, які не мали сімейних здібностей і були здатні переключатися, сподіваючись одного дня піднятися до внутрішнього кола, продемонструвавши свою силу. Спосіб життя був непоганим. Навколо все ще були гарні будинки, щасливі обличчя людей і магазини. Це виглядало так само, як будь-яке звичайне людське місто, за винятком того, що місцевість увесь час перебувала в темряві.

Під час прогулянки Лоґан трохи боявся, що Тіммі просто йшов до свого будинку, який мав знаходитися біля озера . А це означало, що вони не зможуть піти до десятого замку, але ж, як він думав, з'ясувати, який з них був десятим, не повинно бути надто складно. Сіа тепер практично чіплялася за руку Лейли, коли вони вдвох ішли позаду. Вона стала ще менш говіркою, і здавалося, що вона й з Лейлою не розмовляє. Щоправда, Лейлу це тепер трохи дратувало. Завдяки навчанню в школі вона тепер могла досить добре й довільно контролювати власні емоції. За потреби, вона могла використовувати обидва свої вміння, не живлячись негативними емоціями Сії. Проте, з якоїсь причини, з Сії все частіше витікали негативні емоції, і, не знаючи, що робити, Лейла все одно поглинала їх за неї, але вона не могла не думати, що це може бути поганою ідеєю. Можливо, Сіа тепер ставала залежною від Лейли у покращенні свого настрою. Незабаром їй доведеться припинити це, або знайти першопричину того, що саме викликало її негативні думки. Коли вони йшли, раптом, всі на вулицях, включно з Тіммі, який ішов, зупинилися, побачивши видовище перед собою. Всі навколо почали показувати пальцем і дивитися в одному конкретному напрямку. Це був один із замків. На відміну від інших, цей замок не був освітлений, дотепер.

"Що відбувається, невже десятий лідер повернувся!?" – схвильовано сказав Тіммі. Але невдовзі світло згасло, проте це не завадило людям на вулицях та й узагалі обговорювати те, що вони щойно бачили.

"Хлопці, ви бачили, ви бачили? У замку десятого засвітилися вогні!" – схвильовано сказав Тіммі.

Тіммі не був надто відвертою чи енергійною людиною, тому, бачачи його таким схвильованим, інші відчували, що це має бути щось справді значуще.

"Так, не можу повірити, правда ж?" – сказав Ворден, намагаючись також імітувати своє хвилювання.

Тепер, йдучи та вказуючи дорогу, Тіммі крокував значно швидше, ніж раніше. З кожним кроком він трохи підстрибував, а посмішка не сходила з його обличчя. Однак, дивлячись на інших навколо, Лоґан помітив, що на їхніх обличчях переважно був вираз занепокоєння. Хорошою новиною було те, що Тіммі, здавалося, прямував до замку, який засвітився. Він міг лише припускати, що це замок десятого, і тепер, навіть якщо Тіммі жив у районі збору води, вони знали загальний напрямок, куди їм потрібно йти. Нарешті вони підійшли досить близько до внутрішньої території замку, і стало видно не надто високу стіну, яка, здавалося, розділяла дві частини. Тіммі продовжував йти вперед, поки інші зупинилися. Бо біля стіни, що розділяла дві зони, здавалося, стояли охоронці. Коли Тіммі помітив, що інші більше не йдуть, він обернувся.

"Що не так?" - запитав Тіммі. "Ох, це тому, що ми прямуємо до внутрішньої території замку? Не хвилюйся надто, я зможу нас провести. Я близький з колишнім Вампіром-лицарем, Едвардом. Він завжди мене пропускає. Насправді, я та моя родина також не живемо у внутрішній частині замку, але бачиш, Едвард - дуже хороший хлопець. На відміну від інших родин, вони не вірять у свою сегреговану багаторівневу Систему. Допоки ти є частиною родини, ти вільний обирати - бути у загальній зоні чи у внутрішній частині замку. Він багато разів казав мені, що якби це залежало від нього, він би вже давно зніс ці стіни, але, на жаль, такі нинішні правила цього місця. Крім того, ти ж знаєш, наша ситуація все одно унікальна, чи не так?"

"Ти маєш на увазі, тому що немає нинішнього десятого лідера?" - відповів Лоґан, пригадавши зі свого дослідження те, що він дізнався. Проте, коли він шукав, не було жодної причини, чому взагалі не було нинішнього лідера, тому йому доводилося бути обережним. Особливо з Тіммі. Оскільки вони обоє мали б володіти однаковою базою знань.

"Ні, я не про це говорю" - відповів Тіммі. - "Той факт, що десята родина не має визначеної здібності, як інші родини. Для них має сенс розділяти ці дві зони, оскільки ті, хто перебуває в замковій зоні, знають здібності родини, але для нас, хто всі або має власні здібності, або не має їх взагалі, це не має сенсу. Якоюсь мірою, гадаю, саме тому ніхто не хоче приєднуватися до десятої родини та спробувати просунутися вище. Навіть якщо ти потрапляєш у внутрішнє коло, яка винагорода? Ти не отримуєш сильної класної здібності, як інші. Хоча мої мама й тато казали, що раніше було не так, багато хто хотів приєднатися, але мені це ніколи не здавалося логічним"

Пояснення Тіммі здавалося Лоґану надто плутаним, щоб отримати якусь путню інформацію. Однак він не міг звинувачувати Тіммі. Здавалося, що це було не просто так, і небагато хто насправді знав повну причину, чому десятий замок був таким, яким він був. Утім, це не було їхньою проблемою, важливіше було якомога швидше знайти Квіна. Коли вони йшли з Тіммі, як він і казав, охоронці без проблем пропустили їх. Вони навіть оком не моргнули, коли ті проходили повз, ніби охоронці були просто статуями для показу. Наразі Лоґан вважав за краще продовжувати йти за Тіммі. Вони навіть не були впевнені, чи Квін взагалі був у замку, і, можливо, вони могли дізнатися більше від цього Едварда, з яким Тіммі хотів зустрітися. Нарешті вони прибули до найбільшого будинку у внутрішній частині замку. Важко було назвати його будинком, оскільки він більше скидався на маєток. Ззовні були ворота та доріжка, що вела до великих дверей. Там був металевий молоток для стукання, розміром приблизно з людську голову. Піднявши його, Тіммі кілька разів постукав. Вони всі чекали, проте відповіді не було взагалі.

"Дивно. Едвард - самітник, він ніколи не виходить зі свого будинку. Я навіть іноді приносив йому їжу."

Він постукав знову, і цього разу також крикнув: "Сер Едварде, ви тут?! Я хотів запитати, що відбувається на Вежі, і школа сказала нам, що ви розповісте, що там діється."

Знову не було відповіді і Тіммі міг лише припустити, що нікого немає вдома. Все одно це було справді дуже дивно.

"Ну що, може, просто підемо до замку?" – запитала Лейла. - "Саме там увімкнулося світло, так? Може, сер Едвард пішов перевірити?"

Тіммі деякий час розмірковував, перш ніж дати свою відповідь: "Проблема в тому, що нікому не дозволено входити до замку, і навіть тоді на вхідних дверях є круглий замок. Едвард - єдиний, хто знає комбінацію, тому я навіть не знаю, як ми туди потрапимо." У ту саму мить Лоґан відчув, як маска спрацювала всередині його рюкзака. Він подбав про те, щоб тримати всередині павука, який сповіщав би його, якщо б той отримував будь-які повідомлення. Він вирішив зробити це на випадок таких часів.

"Лоґане, ти там? У мене важливе повідомлення. Ми з Пітером у безпеці. Зараз ми всередині десятого замку. Якщо ти зможеш відповісти на це якнайшвидше, тоді ми зможемо вигадати план. Було б найкраще, якби ти міг зараз прямувати до десятого замку." Почувши це повідомлення, Лоґан вирішив висловити пропозицію. "Думаю, нам все одно варто перевірити десятий замок про всяк випадок" – сказав Лоґан. Не бачачи в цьому нічого поганого, Тіммі погодився, і група вирішила вирушити до замку; після такої довгої розлуки здавалося, що вони знову возз'єднаються.