Розділ 448 — Скажи мені, чому?

Коли Квіна запитали, чи готовий він до тренувань, Квін без вагань відповів ствердно. Причина полягала в тому, що він знав: йому потрібно стати сильнішим. Зустріч з Едвардом трохи розплющила йому очі. Щоб стати сильнішим, потрібно було щось більше, ніж просто покращувати свої характеристики. Навіть якби він був швидшим, потужнішим і мав більше витривалості, ці речі не могли замінити майстерності.

Крім того, чим вищими ставали його поточні характеристики, тим менший ефект давало їхнє підвищення порівняно з найсильнішими вампірами. Так було завжди, але він не усвідомлював, що це стане очевидним так швидко.

Наприклад, коли Квін тільки починав, його сила становила 5 одиниць, а коли він став вампіром, його сила зросла до 10. Його сила подвоїлася , тобто зросла на 5. Однак, якщо його сила становила 50, і його очки знову зросли на 5, це вже не давало того самого ефекту. Його сила збільшилася б лише незначно, і це не мало б такого ж ефекту.

Усі сильніші вампіри спочатку мали високі характеристики, тому кілька балів різниці тут і там не мали великого значення. Все вирішували майстерність і здібності. Едварду вдалося протистояти як Квіну, так і Пітеру, і навіть Вінсенту, Система, сказав, що Едвард був сильним і майстерним Вампіром-лицарем.

Звісно, він не відмовився б від такої пропозиції.

Перш ніж вони розпочали б тренування, Едвард вирішив провести їм екскурсію замком. Причиною, чому він відчував потребу це зробити, було те, що він вважав правильним показати майбутньому лідерові, який вигляд матиме його замок.

Проводячи двох замком, Едвард почав почуватися трохи збентеженим. Більшість кімнат, якщо не всі, були вкриті пилом, і здавалося, що їх спустошили. Було так, ніби жодна душа ніколи й не жила в цьому замку.

Очевидно, більша частина замку була заповнена лише спальнями. Едвард пояснив, що більшість родин мали довгу історію. Тож у них було багато тісно пов'язаних родичів, які часто жили в замку. Однак це не стосувалося десятого. Саме тому більшість кімнат залишалися порожніми навіть після його зникнення. Продовжуючи екскурсію, вони побачили, серед іншого, дослідницьку кімнату та бібліотеку.

Дивлячись на весь цей порожній простір і розмірковуючи про такий великий і абсолютно порожній замок, Квін відчув, що якби йому довелося тут жити, це було б неймовірно самотнє місце.

Зрештою, роздивляючись навкруги, вони натрапили на великі арочні двері, що були такими ж великими, як і вхід. Вони розташовувалися біля головної спальні та мали дивний символ на своїй передній частині. Символ мав вигляд кола з кількома візерунками по зовнішньому краю. Уважно оглянувши його, здавалося, що він був вирізьблений, а лінії мали блакитне світіння, подібне до кристалів.

Двері виділялися порівняно з іншими місцями, які вони встигли побачити досі.

"Що там за ними?" - із цікавістю запитав Квін, оскільки Едвард чомусь вирішив не показувати їм, що всередині, і почав проходити повз.

"То комора попереднього лорда" - відповів Едвард. "Я не мав на меті вас образити, просто я не маю доступу до того, що є в цій кімнаті. Пам’ятаєте зброю, яку ви бачили на виставці? Як я казав - це були репліки. Так ось, справжні зберігаються тут, за цими дверима. І єдина людина, яка могла увійти або мала доступ до тієї кімнати, був Вінсент."

Замість комори, в уяві Квіна це була кімната, повна скарбів.

"Ти вже маєш доступ до предметів у сховищі." Раптом сказала Система. "Усе, що тут є, доступне в крамниці. Створюючи Систему, я хотів, щоб були обмеження, розумієш? Я не хотів, щоб той, хто отримає книгу, мав доступ до всього відразу. Я хотів, щоб користувач ріс і вчився, тому в обмін на збір інгредієнтів предмет буде перенесено звідси до Системи. Перемога над звіром, необхідна для здобуття зброї, не дозволить їм забігати наперед."

"Ідея полягала в тому, що зібрані предмети можна було б використати для створення зброї знову, якщо це знадобиться в майбутньому. Однак я ніколи не очікував, що ти дістанешся сюди саме зараз. На жаль, я ніяк не можу відчинити двері сховища. Якби я міг, тут було б багато предметів, які ми могли б використати, щоб допомогти звільнити Фекса."

Почувши це, Квін зацікавився тим, як книга потрапила до його рук, як ніколи раніше.

"То як моя сім'я взагалі отримала цю книгу? Я пам'ятаю, ти казав, що якщо я прийду до замку, ти розповіси мені все. Гадаю, я заслуговую знати," - запитав Квін.

Настала мить тиші, перш ніж Система зрештою відповіла.

"Думаю, це лише відволіче тебе від твоєї нинішньої мети. Щойно все закінчиться і буде вирішено, тоді я поясню. Не тільки чому твоя сім'я має книгу, але й чому я покинув десятий замок і як усе це пов'язано."

Це була не та відповідь, яку він шукав, але це була краща відповідь, ніж він очікував і Система мала рацію. Така важлива справа цілком могла його відволікти, а зараз був не час для цього.

Після закінчення екскурсії Едвард був готовий розпочати тренування з ними двома. Після цього їм потрібно буде розробити план порятунку Фекса.

Вони повернулися на перший поверх, до приймальні. Це було тому, що це була найбільша територія в замку, яка була здебільшого порожньою, позбавленою предметів, що могли бути пошкоджені або знищені.

Але перш ніж тренування могло розпочатися, Квін відчув печіння в грудях.

"Ти в порядку?" - запитав Едвард, стурбований, що щось відбувається.

Але це було не погане відчуття, це було те, що Квін відчував раніше.

"Вони тут" - сказав Квін.

Саме тоді пролунав стукіт у двері.

"Сер Едварде, ви всередині!?" - вигукнув молодий голос. "Ми намагалися піти до вашого будинку, але там нікого не було. Ми цікавилися, що відбувається… Гей!"

"Це Тіммі?" - подумав Едвард, упізнавши голос. "Йди додо..."

Піднявши руку, Квін жестом показав Едварду зупинитися, ніби хотів щось сказати.

"Можеш впустити його. Мої друзі також з ними".

Коли двері почали широко відчинятися, Тіммі, що стояв зовні, відчував хвилювання. Він бачив замок лише здалеку і ніколи не підходив так близько. Лише завдяки підтримці та присутності інших він наважився постукати й торкнутися дверей, і тепер їх впускали всередину.

Що б там не відбувалося, він не хотів, аби цей сон закінчувався. Коли двері нарешті відчинилися, його зустріли не лише Едвард, а й дві незнайомі особи, які теж не виглядали набагато старшими за нього. Один з них, дивлячись на них, усміхався.

"Ви добре виглядаєте" – сказав Квін. Весь цей час він боявся, що з ними щось могло статися. Хоча він знав, що Лейла в порядку. Він не був упевнений щодо всіх інших. Тож було полегшенням бачити, що ніхто з них не був поранений чи травмований.

"Хлопче, нам є що тобі розповісти" – сказав Ворден, підійшовши та обійнявши Квіна за голову, притягуючи його ближче. "Гей, це мені здається, чи ти став вищим і красивішим? Чи не так, Лейла?"

Почувши це, обличчя Лейли почервоніло і вона відвернулася, але не могла не зиркнути на обличчя Квіна. Воно знову трохи змінилося, і він справді виглядав дорослішим і красивішим, ніж раніше.

"Пітере, мені шкода, що я не зміг допомогти тобі в підземеллі" - сказав Лоґан. - "Я хотів прийти й витягнути тебе, але ймовірність була не на нашу користь. Я досліджував і досліджував..."

"Все гаразд. Я зараз у нормі, так?" - відповів Пітер.

Атмосфера була піднесеною, оскільки всі возз'єдналися, а Тіммі був трохи спантеличений тим, як ці люди познайомилися. Чи була ця людина особливою в десятій родині, про яку він не знав?

Проте була одна людина, яка не була задоволена всім цим, і вона постійно дивилася на Квіна.

Вона хотіла стриматися до пізніше; вона хотіла запитати, коли вони повернулися, але побачивши його зараз, вона не змогла стриматися і мусила запитати тут і зараз.

"Квіне!" - крикнула Сіа так голосно, що всі застигли на місці. - "Мені потрібно запитати тебе... і, будь ласка, скажи мені правду. Я дізналася раніше, що вампіри мають здатність видаляти спогади, не просто будь-які, а вони можуть повністю стерти цілі спогади. Виходячи з того, що Лейла сказала мені раніше, я можу лише припустити, що знала всіх вас. Тож моє запитання: ти видалив мої спогади, і якщо так, будь ласка, скажи чому."