Розділ 451 — Ревнивий Ворден

Існувала інша причина, чому Лоґан і Ворден не хотіли відвідувати тренування, крім тієї, яку вони назвали. Хоча те, що сказав Лоґан, було правдою щодо відсутності потреби вивчати бойові навички, те ж саме не можна було сказати про Вордена.

Коли Лоґан увійшов до лабораторії, розташованої в замку, за ним був хтось, хто також зайшов до кімнати. Це був Ворден. Він не пішов перевіряти, як там Лейла, як сказав іншим, а замість цього пішов за Лоґаном. Кімната була великою, але, як і всі інші, переважно порожньою. Наче все важливе було винесено.

Однак там було багато пробірок, колб та безліч іншого приладдя, що нагадувало вимірювальне обладнання, якого Лоґан ніколи раніше не бачив. До кожного нового об'єкта, який він бачив, він торкався рукою, збираючи додаткову інформацію. Здебільшого це були вимірювальні інструменти, але більш досконалі, ніж ті, що можна знайти на Землі.

Вони були точнішими, давали більше інформації та дозволяли тестувати ширший спектр речей.

З цим Лоґан почав збирати всі речі з кімнати й складати їх на острівний стіл, розташований у центрі. Виймаючи те, що йому було потрібно, з шафок збоку.

"То ти не проти розповісти мені, чому ти зі мною, а не з іншими?" - запитав Лоґан, схопивши предмет і почавши переміщувати його до центру.

"Ті червоні пігулки з випробувань там, звідки ми прибули, вони спрацювали" - відповів Ворден. - "Я впевнений, ти вже знаєш, вони не просто спрацювали, а спрацювали надзвичайно добре, і навіть зараз їхній ефект не зменшився".

Почувши це, Лоґан не посміхнувся, натомість виглядав дещо розчарованим і глибоко зітхнув. "І ти просто мусив піти й спожити кожну пігулку, чи не так? Ну, принаймні я зміг зібрати деяку інформацію до того, як ти це зробив, і хто знає, можливо, ми зможемо повернутися до лабораторії колись і взяти ще трохи. Але це було не те питання, що я поставив, чому ти тут?"

Як завжди з Лоґаном , він досить добре розумів наміри людей, можливо, тому, що ніколи не намагався читати емоції і завжди оцінював речі за фактами, і зараз не було сенсу Вордену бути з Лоґаном , хіба що він чогось хотів.

"Тепер, коли ти знаєш, що червоні пігулки працюють, ти збираєшся спробувати випробувати ту зелену рідину, так?" - запитав Ворден - "Що ж, якщо ти впевнений, що це безпечно, і якщо до цього дійде. Я хочу, щоб ти випробував це на мені."

Хоча Ворден цього не казав, відколи він прибув у світ вампірів, він був дещо напружений без своїх здібностей. Завдяки Квіну , який подарував йому два мечі, він якось тримався, але коли він бився проти Ксандера , один із вчителів-вампірів втрутився в бій наприкінці й зупинив його атаку.

Згідно з інформацією, яку вони почули досі, його без жодних проблем зупинив лише хтось на ім'я Вампір-аристократ. Це не був ані Вампір-лицар, ані лідер взагалі. Поки Ворден був зайнятий битвою зі звичайними вампірами, Квін вже переміг Вампіра-лицаря.

Він не міг уявити, наскільки сильнішим став Квін за такий короткий проміжок часу. Раніше Ворден ніколи не вважав себе конкурентноспроможним типом, але останнім часом він не міг не порівнювати себе з Квіном постійно. Звісно, Ратен зі своїми подвійними здібностями або Сіл зі своїми трьома здібностями перемагали Квіна в минулому, але що ж до нього самого?

Вперше Ворден бився так само, як він, і все одно перемагав. Він не знав, коли Квін перевершив його, але щось всередині нього кликало спробувати все можливе, щоб наздогнати.

"Дуже добре" - відповів Лоґан, виймаючи зелену рідину зі своєї сумки й кладучи її на стіл – "Коли я перегляну це знову і знову. Якщо я буду принаймні на 90 відсотків упевнений, що це не завдасть шкоди і покращить твою силу, лише тоді я дозволю це спожити."

Внизу, у зоні прийому, Квін, Тіммі та Пітер стояли перед Едвардом. Кожен з них, перш ніж спуститися, заходив до десятої гардеробної, щоб переодягнутися. Не те щоб їхній одяг виділявся, але водночас він не зовсім відповідав тому, що носили вампіри.

Поки що їм це сходило з рук завдяки тому, що вони були молоді. Інші вампіри просто думали б, що вони пробують щось нове, оскільки серед молодих не було одностроїв. Але тепер усі вони були охайно вбрані в простий чорний одяг. До того ж, Квіну відчайдушно потрібна була зміна одягу, оскільки його сорочка підтягувалася, відкриваючи зап'ястя, а штани оголювали щиколотки. Після еволюції він знову трохи виріс. Новий одяг, здавалося, ідеально пасував.

"Ви всі вже починаєте виглядати як вампіри десятої родини" - сказав Едвард з посмішкою на обличчі.

"Спершу я хочу надати вам усім базову інформацію про те, чого я навчатиму кожного з вас, насамперед, Віхт. Як ви вже мали б знати, Віхти мають неймовірний фактор зцілення. Він набагато сильніший, ніж у будь-якого вампіра, навіть у Вампір-лордів, і ви повинні використовувати це собі на користь. Ви практично можете зцілитися від будь-якої смертельної рани. Можливо, після цього ви будете голодні, але це не така вже й проблема.

Однак є одне місце, яке ви завжди повинні захищати, і це ваша голова. Якщо вашу голову розчавлять, відірвуть від тіла або спалять, ви ніколи більше не зможете зцілитися. Окрім цього, Віхти мають здатність створювати Менших Віхтів. Судячи з того, що ви вже мені розповіли, ви створили двох раніше, правильно? Я не знаю вашої межі, але двоє - це насправді досить рідко. Більшість Віхтів можуть створити лише одного послідовника".

"Що добре в цьому, так це те, що якщо твій послідовник або менший Віхт, якого ти створив, буде вбитий, це дозволить тобі зробити ще одного. Просто є ліміт на те, скільки ти можеш створити і використовувати одночасно. Твої рухи трохи різкі, коли ти атакуєш, але ти сильний.

"Через це, і те, що я згадував раніше, я зосереджуся на навчанні тебе оборонним бойовим мистецтвам, які дозволять тобі захистити себе. Ти повинен принаймні мати хороший захист."

Едвард потім повернув голову до того, хто стояв поруч із Пітером, тобто до Тіммі. Він витягнув книгу і передав її.

"Для тебе, Тіммі, я знаю, що ти зараз не маєш здібності, саме тому я пропоную тобі вивчити мою Здібність туману. Я особисто скеровуватиму тебе та допомагатиму тобі з цим, але не завжди зможу бути поруч. Це книга здібностей, яка повинна навчити тебе основам. Після цього я зможу допомогти тобі перейти на наступні рівні та навчу тебе кількох навичок.

"Пам'ятай, однак, що я не можу тебе змусити, щойно ти вивчиш цю здібність, це означатиме, що ти більше не зможеш вивчати здібності інших сімей, навіть якщо вони намагатимуться завербувати тебе у свої сім'ї."

З книгою в руках очі Тіммі почали іскритися.

"Сер Едварде, я вже вирішив ніколи не покидати десяту родину. З цим я навіки в вашому боргу. Я не можу повірити, що ви даруєте мені таку чудову книгу, і мене також особисто навчатиме Вампір-лицар."

Міцно обіймаючи книжку і хитаючись з боку в бік, Тіммі випромінював щастя, що було видно всім.

"Нарешті, Квіне" - сказав Едвард, дивлячись на нього - "Як і у випадку з Пітером, я думаю, нам слід зосередитися на захисті. Я кажу це головним чином тому, що ти – лідер вампірів. Важливо, щоб ти жив не тільки заради себе, а й заради майбутнього десятої родини."

"Але в мене вже є хороші захисні здібності," - відповів Квін - "Якби це було можливо, я б хотів, щоб ти навчив мене або допоміг мені стати більш універсальним у моїх атаках. Фекс навчив мене лише базових вампірських бойових мистецтв. Я думаю, що якби я навчився чогось більш просунутого і поєднав це зі своєю Ци, це дало б мені більше можливостей для атак."

"Ци?" розгублено відповів Едвард, не розуміючи, про що говорить Квін - "Ти справді впевнений, що маєш хороші захисні здібності? Здавалося, це не так, коли ми билися?"

"Це тому, що я тоді не використовував свої сили" - відповів Квін, активуючи свою здатність.

Тінь з-під його ніг почала трохи мерехтіти, аж поки врешті-решт вона не піднялася із землі і не вкрила його спину.

Едвард більше не знав, що й думати; його вже надто багато разів шокували, і знову й знову цей хлопець ставав для нього все більш вражаючим. Можливо, якби бій тривав далі, він побачив би щось зовсім інше.

"Тож ти так званий каратель, який тримає всіх у паніці, га? І до того ж десятий лідер" - сказав Едвард - "Б’юся об заклад, ніхто в раді цього не очікував. Десятий лідер повертається, і водночас із втраченою силою чотирнадцятого замку.

"Гаразд, подивимося, наскільки ти хороший чи сильний. Я хочу, щоб ти знову бився зі мною, але цього разу не стримуйся."

Коли Пітер і Тіммі стояли осторонь, вони уважно спостерігали, як двоє сильних вампірів збиралися зійтися віч-на-віч.