Розділ 453 — Расова війна

Не було чутно криків, плачу, тремтіння, нічого. Все, що можна було почути, була тиша, поки дві дівчини залишалися разом у кімнаті. Сіа щосили намагалася уникнути зорового контакту, а Лейла просто не знала, що зараз діється в її голові.

Вона щойно закінчила розповідати Сіа все про себе, а також про неї.

Як вона мало знала про минуле Сіа, але що вони обидві працювали на терористичну організацію, відому як Чисті. Вона навіть пізніше розкрила той факт, що Лейла відкололася від групи і тепер більше не була її частиною.

Почувши все це, Сіа насправді не знала, як реагувати. Дізнаючись про себе, вона насправді не знала, чого очікувати, але це точно було не це. На додаток до всього, хоча Лейла розповідала їй усі ці речі, і вона вірила їй, це все одно не здавалося реальним.

Неначе завдяки тому, що Лейла розповідала їй ці спогади, вони раптом стали її власними, адже у своїй голові вона все ще абсолютно нічого не знала. Вона могла б сказати, що Сіа колись була Санта-Клаусом, і це мало б той самий ефект.

Це порожнє відчуття в її голові не могло бути заповнене навіть після того, як вона дізналася про своє минуле.

Побачивши це, Лейла не знала, що робити, але в одному вона була впевнена: її негативних почуттів більше не було. Вона не бачила смогу, як раніше, і зараз вона справді не знала, як їй допомогти.

"Знаєш, Сіа, дещо трапилося ще до того, як я по-справжньому пізнала тебе" - сказала Лейла - "У мене була подруга, і через певні обставини я не мала вибору, окрім як теж відправити її до Чистих. Принаймні там вона була в безпеці. Хоча я знала, що вони там робили, я просто хотіла, щоб вона жила.

Коли вона пішла, я була трохи розгублена, почувалася самотньою, але ти мені допомогла. Доглядала за мною і дбала про мене в той час, і я хотіла зробити те саме. Я не знаю, чи робила ти це через свій обов'язок чи місію, але мені хотілося б думати, що це було по-справжньому, і що це була справжня Сіа.

Також і протягом часу, який ми провели разом досі. Навіть попри те, що ти не мала своїх спогадів, я б сказала, що зараз ти була більш справжньою, ніж до того, як на тебе вплинули Чисті."

З цими словами Сіа замислилася, вона думала про те, чи буде краще повернутися до Чистих. Зрештою, Лейла знала про неї лише дещо, але не знала про її батьків. У яку школу вона ходила чи щось таке.

За словами Лейли, люди, яких Чисті зазвичай намагалися завербувати, особливо в молодому віці, вже втратили все. Здебільшого, у них не було ні родини, ні близьких, ні друзів, що дозволяло тримати організацію в повній таємниці.

"Дякую, що все мені розповіла" – нарешті відповіла Сіа - "Я бачу, що ти справді піклуєшся про мене. Ось чому я взагалі тут, але не можу це пояснити. Я знаю, що ти хочеш, щоб я рухалася далі, створювала нові спогади і намагалася забути про своє минуле. Але це як порожня діра в голові, яка, здається, потребує заповнення.

Це важко пояснити. Якщо можеш... Я була б вдячна, якби ти допомогла мені повернути мої спогади. Запитай Квіна, запитай інших вампірів, це не обов’язково робити зараз, я знаю, що ти зайнята, але, будь ласка, якщо ти можеш це зробити для мене".

Лейла замислилася на деякий час. Головна проблема полягала в тому, що якби Сіа повернула свої спогади, то цілком імовірно, вона повернулася б до Чистих і повідомила про все, що сталося досі. Це якщо взагалі було можливо повернути її спогади, в чому Лейла досі не була впевнена.

Бачачи, що Лейла довго не відповідає, Сіа здогадалася, в чому полягає основна проблема. Це була довіра, і був один спосіб, яким вона могла завоювати їхню довіру, якщо нічого не повинно було статися.

"Хоч я й не хочу, є одна річ, яку ми можемо зробити, якщо ти мені не довіряєш" – сказала Сіа - "Поки я з тобою, гадаю, все буде гаразд, але якщо ти зможеш повернути мені спогади, тоді йди вперед і дозволь Квіну перетворити мене також. Так ти знатимеш, що я на твоєму боці, чи не так?"

Лейла майже миттєво виступила проти цієї ідеї, відповівши.

"Ні, ти не розумієш, через що ми пройшли" – сказала вона, згадавши, ким став Пітер. Її еволюція була не такою вже й поганою, але навіть у неї були свої злети й падіння. Кожен раз, коли Квін когось перетворював, це була своєрідна лотерея, ким вони стануть - "До того ж, ти більше не матимеш своїх здібностей, усе твоє життя може змінитися через це."

"Яке життя..." – відповіла Сіа - "Зараз у мене немає життя, я була в академії без спогадів лише місяць, а тут близько двох-трьох тижнів. Як я бачу, навіть якби я була вампіром, це було б так, ніби я народилася ним. Не так вже й багато життя, щоб від нього відмовлятися."

Лейла хотіла спробувати сказати щось більше, переконати її зупинитися, але, зазирнувши в її очі, вона зрозуміла, що в неї такий же погляд і рішучість, як і в неї самої тоді. Вона вже прийняла рішення. Висловлюючи це як пропозицію, вона не вагалася. Можливо, навіть до того, як запитати, вона вже деякий час думала про це.

"Я... запитаю Квіна про це. Зрештою, це все одно буде залежати від нього. Я пропоную тобі трохи подумати над цим, і якщо хочеш, можеш поговорити з іншими, наприклад, з Пітером, який також був людиною до всього цього".

Поки дівчата були зайняті своїм обговоренням, Лоґан і Ворден були зайняті в дослідницькій лабораторії. Точніше, Лоґан був зайнятий роботою, тоді як Ворден сидів у кутку на стільці, крутячи пластикову пробірку в пальцях. Він не знав, як довго він це робив, але знав, що це було вже давно.

"Є якісь нові відомості?" - запитав Ворден.

"Ти вже вп'яте питаєш мене про це" - відповів Лоґан, коли одна крапля зеленої крові впала в круглу чашку Петрі – "Ось чому Пітер був ідеальним помічником, він був би там, коли я його потребував. Роби, як я прошу, і не став забагато запитань".

"Ну...?" - відповів Ворден, оскільки бачив, як на одній з машин поруч із Лоґаном бігли цифри, яких він не зовсім розумів.

Лоґану знадобилося трохи більше часу, оскільки це була не його власна лабораторія. І йому також потрібно було трохи навчитися користуватися нововідкритою технологією. На щастя, завдяки своїй здатності він міг вивчати речі швидше за більшість.

"Ти правий, гадаю, п'ятий раз буде для тебе щасливим? Проте, я знайшов дещо цікаве. Структура ДНК зеленої крові, здається, є сумішшю звірів і..."

"І що?" - запитав Ворден.

"І людей, вір чи ні."

"Ти дізнався все це з крові?"

"Ні, машини мають деяку попередню інформацію про них ще з минулого. Гадаю, це просто нагадування для всіх нас."

"Нагадування про що?"

"Нагадування про те, ким насправді є вампіри. Хоча Квін - наш друг і частіше за все є вампіром, ми забуваємо, що спочатку він був людиною. Тож, можливо, використовувати його як стандарт для всіх вампірів - це те, чого ми не повинні робити.

Дозволь запитати, з усіма цими вампірами тут, включно з молодими та тими, що в школі. Всі вони отримали пакети з кров’ю, правильно? І всі вони містили людську кров. Звідки саме вони отримують цей запас людської крові?

І мені не потрібно нагадувати про всі ті тіла, що ми бачили в тій лабораторії... людські частини тіла просто використовуються для експериментів.

Знаєш, я думав, якби вампіри завжди жили серед нас, то де вони були під час першої війни? Я взагалі не міг знайти жодного такого повідомлення про них. Але що, якби вони ніколи не сприймали нас, людей, як живих істот? Якби щось намагалося знищити всіх мурах у світі, я сумніваюся, що багато хто втрутився б, щоб їх врятувати."

"Простіше кажучи, я впевнений, вампіри бачать нас нічим, нічим іншим, крім їжі для них. І в цьому проблема, ми все ще потрібні їм. Ця зелена кров, що надає їм сили, можливо, є результатом змішування людської та звіриної крові. Можливо, вампіри намагалися створити власне неприродне джерело, щоб їм більше не доводилося покладатися на нас."

Безперечно, було над чим подумати, і Ворден не міг сказати, що він не розмірковував над цими можливостями також. Правда полягала в тому, що вампіри не були друзями людської раси. Вони були ще одним ворогом.

Якщо колись дійде до того, що людська та вампірська раси будуть у стані війни, Ворден почав розмірковувати, чий бік обере Квін.