Розділ 459 — Друг чи ворог, Далкі!

Повертаючись до замку і Тіммі, і Квін були відносно мовчазними протягом усього шляху. Квін все ще був зайнятий, намагаючись з'ясувати, чи є щось, для чого він міг би використати ці нові бали репутації. Там не було докладно описано, який бал репутації вважається хорошим.

У нього було сто, але чи означало це, що він справді міг щось зробити? Якби він попросив про послугу одного з вампірів, яких він зустрів раніше, він дуже сумнівався, що вони хоч чимось допоможуть йому. Особливо, якби він почав просити їх зібратися і штурмувати з ним платформу для страт.

Без жодних орієнтирів він насправді мало що міг зробити. Під час їхньої прогулянки вони не зустріли жодних проблем, як раніше, але раптом обоє помітили щось, що, здавалося, майже летіло в небі, прямуючи просто до замку.

"Що це, це напад?" - нервово промовив Тіммі.

Що б це не було, воно рухалося з неймовірною швидкістю і прямувало прямо до замку. Воно було надто швидким і далеким, щоб їхні очі могли чітко розгледіти, що це було, але Квін хвилювався за інших.

"Чи вони дізналися, де ми, і вирішили напасти на нас?" - подумав Квін.

Маючи забагато приводів для хвилювання, Тіммі та Квін прискорили крок, повертаючись до замку. Не бажаючи залишати ящик позаду, Квін підняв його над головою обома руками та кинувся геть.

У замковому саду іншим було байдуже, як воно виглядає, але єдиний шип на його спині був доказом того, що це Далкі. Як, чому чи що воно тут робило - не мало значення. Для декого одного вигляду було достатньо, щоб жахливі спогади пробігли по їхній спині.

Лоґан уже зібрав павуків і почав формувати особливий костюм навколо свого тіла. Щодо типу, він вирішив обрати захисні заходи, створивши більш громіздкий і великий костюм. Краї були не дуже гладкі, і здавалося, що костюм мав багато виступів і пласких поверхонь.

Це був перший раз, коли інші бачили, як Лоґан використовує такий костюм. Здавалося, він справді готувався до боїв проти сильних ворогів. Щодо Пітера, піт стікав по його обличчю, він хотів кинутися туди і спробувати допомогти Вордену, але його ноги не рухалися.

"Що зі мною...? Невже я боюся?" - сказав Пітер. Це було дивне відчуття для Пітера в його теперішній формі, бо він насправді не відчував багато емоцій чи почуттів; він став більш байдужим до них відтоді, як змінився. Але було ясно, що він був наляканий до глибини душі, оскільки його ноги тремтіли.

Навіть коли він виступав проти Звіра королівського рівня, нічого подібного раніше не траплялося. Він йшов у бій без вагань, не турбуючись про те, чи в нього влучать, чи ні.

Лоґан, спостерігаючи краєм ока, помітив це. Хоча Лоґана там не було, він знав про минуле Пітера.

"Це нормальна реакція. Пітера майже вбив Далкі. За словами Квіна, він зробив велику дірку в його тілі. Схоже, у цьому бою ми можемо залишитися без одного сильного бійця."

Що ж до Лейли, вона була першою з групи, хто почав діяти. Вона не дозволила негативним емоціям вплинути на себе, натомість спрямувала їхню силу у свою долоню, і наступної секунди викинула свою атаку.

"Духовний Ланцюг." - Атака була швидкою, але вони були на значній відстані, тож якби Далкі помітив атаку, її було б легко помітити й уникнути. Дивлячись на те, як Далкі прилетів просто з повітря і не мав крил, вони побоювалися його великої сили.

Проте, атака влучила в Далкі прямо в центр живота, оскільки він залишався там нерухомим, дивлячись на Вордена. Коли атака вразила ціль, ланцюги почали розповсюджуватися навколо Далкі й приєднуватися до підлоги.

"Швидше, атакуйте його зараз!" - крикнула Лейла.

Було досить голосно, щоб Ворден чітко почув і це справді була ідеальна нагода. Натомість, дивлячись на Далкі перед собою, Ворден відпустив руків’я меча за спиною.

Далкі подивився на дивні ланцюги, які його приковували. Він підняв руку, злегка смикнув нею, перевіряючи її міцність, а потім за кілька секунд різко смикнув, повністю розірвавши ланцюги. Він зробив це з іншими своїми руками та ногами і пішов до Вордена, наче зовсім не було жодного опору.

"Як? Ці ланцюги були достатньо міцними, щоб утримати навіть Квіна … " - сказала Лейла. Вона дістала свій лук і стрілу і прицілилася для ідеального пострілу. А Лоґан тим часом також був готовий вступити в бій.

"Зачекайте, зупиніться, зупиніться!" - крикнув їм Ворде - . "Воно не намагається нам зашкодити."

"Ти збожеволів?!" - відповіла Лейла - "Це Далкі. Ворог людства, і воно щойно з'явилося прямо перед нами без жодної причини. Що, на твою думку, воно тут ще робить?"

Хоча Ворден не міг пояснити це іншим, він відчув дивний зв'язок з Далкі перед собою. Він не знав, що це таке, і коли все більше і більше дивився на Далкі, він помітив, що воно майже не відрізнялося від нього самого. Окрім довгого світлого волосся, майже все було однаковим.

Вік, розмір. Особливі відмітки на ділянках тіла. Наче він знайшов якогось давно втраченого близнюка, але він знав, що це неможливо.

Яким би божевільним не здавалося припущення Вордена, вони також помітили, що воно справді просто йшло до Вордена. У ньому не було звичної кровожерливості, яка була присутня в інших Далкі.

Зрештою, Далкі наблизився до Вордена на відстань дотику і схилив голову набік, дивлячись на нього, як допитливе дитя.

"Брате…?" – сказало Далкі, притуливши палець до губ.

Воно було так само розгублене, як і Ворден, щодо того, чому вони обоє відчували те, що відчували, але вони відчували себе схожими. За долі секунди Далкі висунув руку, і його два кулаки вже були перед обличчям Вордена.

Це сталося на такій швидкості, що інші не змогли побачити, навіть Ворден. Якби вони двоє мали битися, був би явний переможець.

З кулаками перед обличчям Вордена, вони почали дивуватися, що ж воно збиралося робити. Потім воно розкрило обидві руки, і щось упало з них на підлогу. Поглянувши вниз на те, що впало, Ворден побачив, що це було багато маленьких червоних кульок, але це були не просто будь-які червоні кульки. Це були червоні кров'яні кульки з лабораторії.

"Що, в біса, відбувається?" – сказав Ворден.

"Подарунок для тебе, брате" – сказало Далкі.

Ще в лабораторії, коли Далкі кинули у випробувальну кімнату. Він й гадки не мав, що відбувається. Він насправді не знав, чим воно є і що відбувається, але міг чітко мислити і розумів, що говорив робот.

Він міг говорити, але це здавалося дуже виснажливим, оскільки доводилося думати, перш ніж формувати слова та рухати ротом. Але все ж, він було замкнений в кімнаті, не маючи чим зайнятися, тому вирішив відповісти на запитання робота.

Він успішно завершив всі п'ять випробувань, перемігши Вендіго. Наприкінці кожного випробування він знав, що отримав нагороду, але не знав, що це було, тому вирішив залишити її поки що, доки краще не зрозуміє, що відбувається. Вийшовши з кімнати, він не знав, що робити. Отже, він пішов далі в кожну з інших кімнат випробувань і отримав всі нагороди та червоні пігулки з цих кімнат також.

Якби хтось зазирнув у кімнати випробувань зараз, він побачив би зламаного робота та багато тіл Вендіго. Кімнати випробувань більше ніколи не використовуватимуться.

Потім, нарешті, Далкі відчув дивний зв'язок. Те, чого він не міг відчути раніше, але це було схоже на те, що відсутня частина його тіла знаходилася десь в іншому місці, і він вирішив піти слідом і за будь-яку ціну дізнатися, що це за відчуття.

Це нарешті привело Далкі до місця, де він стояв перед Ворденом.

Усі червоні пігулки, що були скинуті перед Ворденом, були пігулками з кожної з кімнат випробувань, і Ворден просто стояв там, вражений.

"Дякую" - сказав Ворден, а Далкі посміхнувся йому у відповідь.

"Невже існують такі речі, як дружні Далкі?" - запитала Лейла, потираючи очі й дивуючись, чи не спить вона - "Я не можу повірити".

Лоґан відчував те саме, але натомість мав моторошне відчуття в шлунку. Бачачи, що це був Ворден, тисячі різних думок проносилися в його голові, і він не міг зупинитися на жодній теорії зараз.

Але незабаром його відволікло щось інше, коли великий білий квадратний об'єкт вилетів збоку від Лоґана і полетів до Далкі.

Він був швидким і важким, приземлився ідеально, влучивши в Далкі, і відкинувши його та об'єкт через усе поле.

"Усі цілі?" - запитав Квін. Ящик, який він ніс, більше не був у його руках.