Розділ 477 — Прямо до наступного кроку

Коли Ерін поспішила до Лейли та двох інших дівчат, вона побачила, що Лейла страждає із заплющеними очима. Вона стогнала, але все ще дихала, що було полегшенням.

"Хто це з нею зробив?" - запитала Ерін.

Емі дивилася туди, де стояв Ксандер і вони бачили Джилл неподалік від нього. Вона тримала руку на плечі. Саме туди поцілив кривавий постріл. Зазвичай, таке вже мало б зажити, але з якоїсь причини рана гоїлася довше, ніж завжди.

Погляд, який кинула Емі - це все, що потрібно було Ерін, аби зрозуміти, хто це.

Це був не звичайний кривавий постріл, чому він досі не зажив?

Заглиблена в думки, вона побачила, як до неї йде білява дівчина зі спокійним виразом обличчя. Її меч був витягнутий і вона ані на секунду не відводила погляду від Джилл.

"Переконайтеся, що вона виживе, інакше ви всі трупи" - сказала Ерін, проходячи повз Ксандера.

Ксандер і Джилл й гадки не мали, хто ця дівчина, але в одному вони були впевнені: вона була людиною. Вони це відчували.

Як людина може бути такою впевненою, йдучи проти такого Вампіра-лицаря? - подумав Ксандер - Що це за божевільні люди, що взагалі відбувається...? Ну, гадаю, я й сам не зовсім при своєму розумі. Я пішов проти першого лідера. Мені пощастить, якщо після цього я все ще залишуся в першій родині.

Коли вона підійшла досить близько до Джилл, Ерін виставила свій меч. Це було повільно, але зроблено навмисно. Завдяки використанню Ци можна було прискорити клітини в своєму тілі. Вони частково ставали надлюдьми. Зараз Ерін не використовувала жодної Ци на своєму тілі, натомість вона зосередила її всю на клинку.

"Що з вами всіма не так!?" - сказала Джилл, коли вона напружила руку, готуючись вибити меч з людської руки.

Але коли меч опустився і вони зіткнулися, меч не було вибито. Натомість він проткнув її шкіру. Джилл була швидкою, і щойно це сталося, вона відсмикнула руку й відступила на крок.

На її передпліччі був поріз і так само, як з Кривавою кулею, він загоювався повільно.

"Ці люди, чи знають вони якусь слабкість проти вампірів?" - подумала Джилл.

Побачивши, як вампір відступила, Ерін вирішила знову атакувати, але це була помилка. Це був лідер вампірів і все не було б так просто. Можливо, Джилл була трохи нерозумною, думаючи, що вона зможе вибити клинок, але самого удару вона могла б точно уникнути.

Ерін розмахувала, розмахувала і знову розмахувала, і хоча кожен із цих ударів завдав би шкоди вампіру, жоден з них не влучив.

"Прокляття!" – подумала Ерін - "Невже я досі така слабка без здібностей? А я ж так старанно тренувалася." - Проблема полягала не в тому, що Ерін була слабкою, як вона думала. Просто лідер вампірів був занадто сильним.

Джилл вдарила її в живіт і відкинула назад. Але перш ніж вона встигла відлетіти далі, її спина на щось наткнулася і вона відчула дві руки на своєму плечі.

"Дозволь мені допомогти тобі - сказав солодкий, заспокійливий голос - як у старі часи".

Це був голос, який втішав і який вона давно не чула, але коли Ерін обернулася, очікуючи побачити Лейлу, вона побачила щось зовсім інше.

Нижня частина її тіла була зміїною, а від пояса вгору виднілася витончено вигнута фігура; нарешті, на її голові було два дуже великі роги та ікла, що стирчали з рота, наче бивні.

Хоча її тіло було зовсім іншим, Ерін за всіма цими рисами впізнала обличчя Лейли. Рана, яку вона відчувала на животі, тепер повністю зажила і Лейла також здавалася на фут вищою.

"Лейло... Я бачу, ти теж багато пережила" - сказала вона з ноткою смутку в голосі.

Лейлі вдалося поглинути негативні емоції Сії, але це було більше, ніж вона коли-небудь поглинала раніше. Це сталося тому, що Сіа відчувала, ніби це її провина, що Лейла взагалі була так сильно поранена.

Результатом цього став пропуск етапу еволюції: замість того, щоб перейти від звичайної Ганні до Чунарі, вона перейшла від Ганні до Гоннарі. Повністю пропустивши проміжний крок.

Дві дівчини були готові до бою...

Ворден, або тепер Ратен, був зайнятий боєм проти Вампіра-лицаря. Однак це був не просто будь-який Вампір-лицар. Це був той, що належав першому лідеру Брайсу, що робило його одним із найсильніших серед них.

Йому вдалося відрубати лицареві руку. Духовний Спис Сіа добре допоміг їм виснажити вампіра, але після першої атаки списом Ратен не зміг завдати ще одного удару. Лицар швидко зрозумів, що саме Духовний Спис виснажував його енергію.

Його відкрита рана на руці тепер загоїлася і він все ще міг добре використовувати свій спис, навіть однією рукою.

"Ну ж бо, що не так? Я знаю, ти кращий за це!" - сказав Ратен, намагаючись дражнити лицаря - "Я ж просто слабка людина, якій вдалося відрубати тобі руку, хіба ти не хочеш відповісти взаємністю?" - сказав Ратен, вказуючи лезом на власну руку.

Лицар заплющив очі і глибоко вдихнув, повертаючи собі колишню витримку - "Ти маєш рацію, я не повинен дозволяти своїй гордості стояти на шляху. Що було б більшою ганьбою, так це якби я програв тобі цей бій".

Увірвавшись, вампір рухався трохи швидше, ніж раніше, але Ратен був дещо геніальним природженим бійцем. Він не тільки міг володіти двома здібностями, але й був кращим бійцем, ніж Ворден та Сіл. Він часто міг передбачити, куди будуть спрямовані атаки його супротивника, причина цього полягала в тому, що він навмисно створював прогалини, в які вони цілилися.

Коли лицар кинув свій спис, Ратен вже заздалегідь знав, куди той збирається атакувати, адже той цілився в місце, яке він сам створив. Побачивши це, легким рухом голови він зміг уникнути списа.

Саме це він робив протягом усього бою, хоча його власні атаки були все ще занадто повільними, щоб завдати удару у відповідь.

"Я думав, цього разу ти атакуватимеш по-справжньому!" - сказав Ратен, сподіваючись розлютити його до такої міри, щоб той припустився необережної помилки, а досі він цього не робив.

Але потім на обличчі лицаря з'явилася посмішка. Відвівши спис назад і зовсім не торкнувшись його тіла, Ратен відчув численні пекучі болі у своєму плечі та на обличчі.

Кров капала з плеча Ратена, а також з подряпин на його обличчі.

" Але ж я повністю уникнув удару, як? " - подумав Ратен.

Не зменшуючи натиску, лицар знову кинувся в бій зі своїм списом, і цього разу Ратен знову використав свою техніку позиціонування, контролюючи рух списа до потрібного місця.

"Ратене, це не спрацювало минулого разу, чому ти думаєш, що спрацює знову?" - крикнув Ворден.

"Замовкни!" - відповів він.

Проте цього разу здавалося, що він навіть не цілився в певне місце на тілі Ратена, а просто цілив кудись поруч. Атака списом промахнулася повз його живіт лише на кілька сантиметрів. Ратену навіть не довелося ухилятися від цього удару.

Проте за мить збоку його живота з'явився глибший поріз, ніж попередні.

"Це має бути якась здібність, така ж, як і в лідера" - пояснив Ворден.

Але що ще міг зробити Ратен? Він ледь ухилявся від ударів раніше, використовуючи всі свої навички і навіть це, здавалося, не працювало.

Бій тривав, і Ратен продовжував отримувати удар за ударом, а його рухи ставали все повільнішими. Зрештою, це дійшло до того, що його рухи почали сповільнюватися і нарешті, вперше, спис зумів чисто влучити йому в стегно.

Лицар швидко витягнув його і почав облизувати кінчик списа - "Ви, люди, для нас лише джерело їжі. Ви, мабуть, думали, що назавжди покалічили мене, відірвавши руку. Але бачите, ми, вампіри, не такі, як ви. Варто мені повернути цю руку і спожити трохи крові, як вона знову приєднається. Все, що мені потрібно зробити, це…" - Тут лицар зупинився на півслові, причина тому – його рука. Кілька секунд тому він бачив її на підлозі, а тепер вона повністю зникла.

"Шукаєш це?" - пролунав голос і коли вампір повернув голову, його ж власна рука з такою силою вдарила йому в обличчя, що його тіло відлетіло на інший бік. Коли він нарешті впав на підлогу, здавалося, що вампір більше не рухається.

"Цей хлопець був значно легшим, ніж ватажок вампірів" - сказав Борден. Борден теж був вкритий кров'ю, але особливістю Далкі було те, що чим більше їх ранили, тим сильнішими вони ставали і Борден був сильно поранений у битві з ватажком. Удар, який він щойно завдав, був найпотужнішою атакою, на яку він був здатен досі. Коли Борден обернувся, щоб перевірити, чи все гаразд з його братом, в його полі зору з'явився білий клинок.

Піднявши руку, він своєю твердою лускатою шкірою зміг заблокувати атаку і клинок не зміг увійти дуже глибоко, але все ж таки завдав порізу.

"Що ти робиш, брате, ми ж на одному боці, ти що, з глузду з'їхав!?" – вигукнув Борден.

"Ти вкрав моє вбивство, я збирався нанизати того хлопця на лезо і засунути йому клинок у дупу, але ти мусив прийти і все зіпсувати!" – вигукнув Ратен.

Відбивши клинок, спокійний та веселий вираз, що зазвичай був на обличчі Бордена, не з'явився. Вперше він справді виглядав так, ніби був розлючений.

"Ти не мій брат... Хто ти? Скажи мені, де мій брат?" – вимагав Борден, цей новоявлений гнів викликав нове поколювання на його спині, оскільки почав виявлятися третій шип.