Розділ 481 — Навичка Карателів

Хоча спочатку всі лідери здавалися впевненими, виступаючи проти Артура, жоден із них не рушив першим в атаку.

"Ну ж бо, ніхто з вас навіть не знає, хто я, я ж не можу бути настільки страшним, чи не так? Коли він це сказав, велика тінь над його лівим крилом трохи махнула. Хоча вона була зроблена лише з тіней, це викликало порив вітру, який розвіяв волосся інших."

За ним відчувалася вага, тінь мала вагу, вона була такою щільною. Це здавалося майже неможливим. І це було ніщо в порівнянні з тінню, яку хлопець використав раніше.

"Гаразд, нехай буде так" - сказав Артур - "Навичка, Тіньова підлога."

Праве крило миттєво опустилося на землю і розплескалося по підлозі. Потім воно почало поширюватися з такою швидкістю, що практично вмить вкрило всю двадцятиметрову площу від платформи.

Спочатку інші, включно з Ворденом та його групою, спробували відійти від тіні. Вони бачили, що накоїв Кривавий купол, і боялися, що це буде щось подібне, але тінь була занадто швидкою, щоб від неї втекти.

Коли вона врешті-решт дісталася до них і торкнулася, ніякого ефекту взагалі не було.

"Що це таке?" - сказав Ворден, тупнувши ногою об землю. Здавалося, не було жодної різниці, окрім кольору.

Тепер вся підлога була вкрита чорним, а Артур все ще мав одне крило на спині.

"Стрибок тіні"

Занурившись крізь підлогу, він зник, а наступної секунди він знову з'явився, тільки цього разу він виник поруч із Примою, одним із лідерів.

"Нападати на когось зі спини - ознака відсутності високого класу" - сказав Прима, розвернувшись і багато разів встромив кінчик своєї рапіри в Артура. Це було так швидко, що те, що здавалося однією атакою для інших, насправді було десятьма.

Його рука блискавично рухалася вперед-назад, вперед-назад.

Але для Артура це не було проблемою, оскільки він відповідав швидкістю, використовуючи власну руку, щоразу відбиваючи кінчик леза і не дозволяючи жодній подряпині з'явитися на ньому.

"І йти троє проти одного – це показник високого класу, чи не так?" – відповів Артур, продовжуючи блокувати атаки.

"Хіба Прима не найшвидший вампір серед нас?" – запитала Сінді, друга лідерка.

"Так, і без удару Прима не може активувати свою здатність" – відповів Джин.

"Ти досить швидкий, але надто покладаєшся на свою зброю та швидкість" – промовив Артур – "Ти ж знаєш, я міг би просто блокувати всі ці атаки своєю тінню, але я хотів дещо довести. Завжди є хтось швидший за тебе."

У той момент атаки припинилися, коли Артур схопив лезо і повністю його зупинив. Прима спробував використати всю свою силу, щоб зрушити лезо, але це було марно.

Поки Артур був зайнятий Примою, Кайл підійшов ззаду; його плащ на спині почав трансформуватися в кілька шипів, які все ще були з'єднані з його спиною.

Не обертаючись, Артур промовив одне слово, щойно той наблизився.

"Провалися."

Кайл зробив крок і провалився в землю, у тінь, а перш ніж він зрозумів, що сталося, він виринув із землі та з'явився у початковій точці.

Бачачи, що в силовій битві немає надії, Прима випустив рапіру. Це була жертва, на яку він мусив піти, якщо хотів вирватися на волю. Але за лічені секунди його ногу пронизала та сама зброя, яку він випустив.

"Ти намагаєшся уникнути покарання?" - сказав Артур.

Брайс був єдиним лідером, який не кинувся в бій, як двоє інших, бо йому було цікаво, якою силою володів цей чоловік і він хотів побачити це на власні очі. Деякі з навичок, які він бачив сьогодні, демонстрували інші Карателі, але не в такому масштабі. Підлога, на якій вони перебували, якщо її використовувати, обмежувала б простір, і, крім того, вони б не мали більше тіні, щоб прикритися. Однак у цього чоловіка залишилося одне величезне крило. Його сила та швидкість повністю перевершували лідерів. Тоді як у попереднього лідера-карателя його тіньові здібності були лише трохи вищими за лідерів, але ця сила, свідком якої він був, була подібна до сили короля. Для того, хто прагнув стати наступним королем, це відчувалося як образа. Йому потрібно було довести свою цінність зараз і перед усіма вампірами. Якщо Артур був вправним у ближньому бою і міг впоратися з фізичними атаками, то це означало, що Брайсу доведеться спробувати щось інше.

Він загорнув рукав своєї сорочки й присів, розкривши долоню. Його обличчя виглядало рішучим, ніби він збирався зробити щось значне.

"Побачимо, як ти протистоїш кривавим атакам? Кривава гармата!" - З долоні Брайса вилетіла велика кругла куля крові. Вона була червоно-чорного кольору і світилася посередині.

"Здається, без Карателів ви зовсім не уявляєте, як працює тінь" - сказав Артур.

Коли криваве ядро наблизилося, його інше крило почало рухатися і змінюватися. Воно утворило невеликий вихор тіней. Вихор оточив кулю, перш ніж перемістити її і вдарити об землю.

Водночас Кайл знову був у русі.

"Один... два... три" - відрахував Артур і щойно він вимовив "нуль" гарматне ядро з'явилося з-під землі прямо під ногою Кайла.

БА-А-АХ!

Пролунав гучний вибух і там, куди влучила атака, утворився червоний туман. Він виглядав як червона туманна пилюка, але згодом почав осідати на землю і, коли все розвіялося, утворив маленькі краплі крові.

Кайл лежав на підлозі. Плащ вкривав його тіло та голову, але права сторона його рук і ніг була повністю розірвана. Якби не плащ, велика ймовірність, що він був би мертвий, але тепер він більше не міг рухатися.

"Лідери" - сказав Джин – "Вони не мають жодного шансу".

Водночас Квін не дозволяв тому, що відбувалося, відволікати себе. Тіньова підлога також з'явилася в зоні, де відбувалася їхня битва, але Квін уже сформував свої Електричні коси.

"Давай!" - вигукнув Вадін і саме так Квін і вчинив.

Біжучи якомога швидше, постійно живлячи свою навичку Ци, він мав рухатися прудко, адже Ци скоро вичерпається.

Побачивши, як Квін біжить прямо вперед, Вадіну було важко стримувати посмішку.

"Бідолашний хлопець біжить просто в мою пастку. Я оточив себе, і щойно він ступить у моє коло, я його доб'ю."

Але щойно Квін дістався до місця, де, як він бачив, торкався Вадін, Квін стрибнув якомога далі, перетинаючи цю ділянку. Вадіну здалося дивним, що Квін раптом так підскочив і тоді до нього прийшла думка.

"Він знає мою здібність? Але як? І не тільки це, він ідеально знає, як вона працює".

Але в нього були більші проблеми, про які варто було турбуватися.

Квін широко розвів руки за спиною і, використовуючи тінь, витягнув їх для додаткового імпульсу. Добре те, що тінь могла згинатися, тому коли він її кидав, вона рухалася наче батіг.

І саме це він зараз і зробив. Заряджаючи свої руки, схрещуючи їх одну над одною, використовуючи кожну дрібку своєї сили, вони вилетіли блискавично, наче батіг.

"Кривава стіна, піднімися, Кривава стіна, піднімися, Кривава стіна, піднімися!"

Можливо, це було надмірним, але Вадіна щось турбувало, коли він бачив цю навичку і він мав рацію.

Коли Коса тіні вдарилася в першу стіну, вона розтрощила її миттєво і навіть не сповільнилася, і те саме можна було сказати про наступну.

Коли вона вдарилася в третю стіну, це ледь-ледь сповільнило атаку, що дало Вадіну достатньо часу підготувати ще дещо.

"Загартування крові . "

Товстий червоний шар крові утворився на його руках, а також збоку тіла, а потім він потемнішав, утворюючи твердий матеріал.

Брязк

Коси вдарилися в його руки і були зупинені, але сила та міць атаки все ще зберігалися.

Обличчя Квіна було вкрите потом. Було зрозуміло, що це була остання відчайдушна спроба атаки.

"Здається, я знову виграв" – промовив Вадін , але поспішив з висновками, адже в кривавому загартуванні навколо його рук з'явилася тріщина, Червона кривава аура зуміла прорізатися і коли вона нарешті торкнулася його голої шкіри…

Сильний електричний розряд пронизав усе його тіло.

"А-а-а-ах!" – закричав він від болю і це порушило його концентрацію. Поки червона аура від тіні торкалася його шкіри та тіла, його продовжувало бити струмом. Це дозволило його кривавому загартуванню ослабнути і лезо продовжувало рухатися вперед, прорізуючи його руки і проходячи крізь кістки. Воно рухалося далі, доки не досягло його зап'ястя і в ту мить удари струмом припинилися. Лезо зникло, а тіні, що тримали їх, розвіялися.

Дивлячись перед собою, він бачив, що хлопець стояв на одному коліні, важко хекаючи і задихаючись.

У нього не тільки закінчилася Ци, але і його витривалість, його Очки МС, все добігало кінця.

Дивлячись на обидві свої понівечені руки, Вадін бачив, що вони були розсічені надвоє. Якби хлопець продовжив ту атаку, то Вадін міг би померти. Ця думка в його голові розлютила його.

Не зважаючи на свої понівечені руки, він завдав Кров'яний Удар з них. З них вийшла не тільки червона аура, але й справжня кров.

Квін бачив, як наближається атака, він хотів рухатися, використати що завгодно, але був надто виснажений.

"Кривава стіна." - Не рухаючись, це було єдине, що він міг зробити.

[24/100 HP]

Він використав десять очок HP, оскільки не був впевнений, чи зможе вона заблокувати атаку і якщо ні, то йому потрібно було б трохи, щоб прийняти удар.

Атака влучила у стіну, і вона розбила її. Проте, принаймні, це трохи сповільнило атаку. Вона продовжила рух і влучила Квіну прямо в груди, відкинувши його на землю.

[14/100 HP]

Підвівши верхню частину свого тіла, Квін зміг поглянути на Вадіна, але його ноги не слухалися його.

"Рухайтеся, рухайтеся, або ви помрете" - крикнув Квін своїм ногам.

"Правильно, я збираюся вбити тебе тут і зараз."

"Тоді я справді покараю тебе" - сказав голос збоку.

Коли вони обернулися, щоб подивитися, то побачили, що там стояв Артур, а за ним усі троє лідерів були переможені, включно з першим лідером Брайсом.

"Як, як це можливо!?" - сказав Вадін, тепер наляканий тим, що мало статися.

"Я вже казав вам, що всі ви будете покарані за шкоду побратиму-карателю і тепер ви зайшли так далеко, щоб убити його? Навіть я не вбивав інших лідерів. Бо я знаю, що багато хто покладається на них" - сказав Артур, дивлячись на натовп вампірів – "Але вас, вас справді тепер буде засуджено."

Піднявши руку, він зосередив її і вказав на Вадіна, а потім швидко подивився на Квіна, що лежав на підлозі.

"Дивись уважно, бо якщо ти колись захочеш стати справжнім карателем і сподіваєшся очолити людей, то це навичка, яка дуже тобі допоможе. Пожирач тіні!"