Розділ 484 — Чотирнадцятий замок

"Це якийсь жарт?" - Така думка виникла у багатьох, щойно вони почули ці слова від Квіна. У натовпу, у лідерів тощо. Він був лише Вампіром-шляхтичем, але вони мусили визнати: він був напрочуд сильним. Більшість його сили можна було пояснити тим, що він був карателем.

Якби він був карателем під керівництвом Артура, якого вони щойно бачили, то, можливо, багато хто з них зрозумів би. Але Квін чітко сказав, що він не каратель.

Артур, який стояв поруч із ним, був ще більше заінтригований. " Десятий лідер, га? Хіба це не був той божевільний хлопець за моїх часів, якщо я правильно пам’ятаю? Що з ним сталося? Він не з тих, хто легко віддав би своє місце. Ні, він надто дбав про людей" - думав Артур, але його думки були глибшими.

Тепер він почав замислюватися, звідки Квін взагалі взяв силу тіні.

"Ти божевільний!" - вигукнув Брайс, підводячись з підлоги. Він оговтався настільки, що міг стояти, але був абсолютно нездатний до бою. Можливо, навіть Квін міг би його здолати в такому стані.

"Я не знаю, чому ти, будучи чужинцем, так багато знаєш про наші поточні справи, але якщо ти думаєш, що можеш просто обманом вийти з цього і врятувати своїх друзів, то подумай ще раз. Неможливо, щоб ти був десятим лідером" - сказав Брайс.

Інші лідери також вважали, що це було дещо надумано, навіть ті, хто був на боці Карателів, але потім Мука подумав про дещо: про десяту вежу. На коротку мить, уперше за багато років, вона засвітилася. Це вказувало на повернення лідера.

Щойно Мука подумав про це, Едвард був тут, щоб підтвердити.

"Той хлопчик говорить правду" – сказав він, ледь піднявшись на одне коліно - "Вінсент передав десяте місце тому хлопчикові. Ви знаєте, яким божевільним він був, він був би достатньо божевільним, щоб зробити щось подібне.

Ви пам’ятаєте, як Вежа засвітилася не так давно? Вона реагувала на присутність хлопчика."

Якби ці заяви зробив хтось інший, вони, мабуть, подумали б, що той бреше або з якихось причин на боці хлопців-карателів, але той факт, що це прозвучало від Едварда, зробив це більш надійним.

Едвард був повністю відданий десятому замку, він завжди таким був. Багато лідерів намагалися переманити його на свій бік, але він завжди відмовляв. Їм, по-перше, не було сенсу ризикувати заради порятунку сина Лі, Фекса.

Тепер, якщо хлопчик мав якийсь зв'язок із Фексом і справді був десятим лідером, участь Едварда відповідала обставинам. Усе було просто: Едвард не виконував би нічого, якщо це не було наказом від Вінсента.

"Вінсент, так? Він, безперечно, зробив би щось подібне" – пробурмотів собі під ніс король.

"Стривай, ти ж справді їм не віриш, чи не так?" – поскаржилася Джилл - "Він навіть привів людей до цього місця. А як щодо прямих нащадків, яких було вбито? Невже ми просто забудемо, що це, найімовірніше, теж справа рук того хлопця-карателя?"

Квін мав відчуття, що його попередні дії цілком могли саботувати його в майбутньому і здавалося, що саме це й відбувається зараз. Хоча насправді їх убив не він, а Кістяний Кіготь.

"Ця справа здається складнішою, ніж я спочатку думав" – сказав король - "Гадаю, буде найкраще, якщо ми спочатку розберемося з усіма пораненими та Кривавим куполом. Вампіри вже достатньо бачили, і всі втомилися, я впевнений. Після цього першим кроком до дії буде перевірити, чи правда те, що каже цей хлопець, чи ні, і є не один спосіб побачити, чи справді він десятий лідер, як він стверджує. Виходячи з цього, ми потім рухатимемося далі і дамо всім, хто був причетний до цієї справи, відповідне покарання".

Король мав раціональну думку. Перш ніж ухвалювати рішення, їм потрібно було спочатку з'ясувати всі факти. Кривавий купол було зруйновано і люди були вільні йти, але багато хто з них, перш ніж піти, на мить затримався.

Запах привабив їх. Лоґан, Ерін і Ворден усе ще злегка кровоточили, і цей запах приваблював їхні носи. Артур зробив собі позначку, побачивши це.

"Я забираю хлопця та його супутників із собою" - сказав Артур – "У мене є власні запитання, на які потрібно отримати відповіді. Можете довіряти мені, я не втечу з ними і не зроблю нічого дурного. Коли ми вам знадобимося, просто прийдіть і знайдіть нас."

"І де ви зупинитеся?" - запитав королівський лицар поруч із королем.

"Хіба не очевидно? Я повертаюся до чотирнадцятого замку" - відповів Артур.

Зібравши всіх друзів Квіна, вони стали поруч з Артуром. Ворден зміг покласти Бордена собі на плече в положенні лежачи на животі. Той усе ще мирно спав, незважаючи на весь рух. Інші трималися один за одного, а двоє - за Артура.

Але не лише вони йшли з ними, бо Сільвер та Фекс також приєдналися до групи.

"Ви збираєтеся відпустити й злочинців?" - запитав Брайс, шукаючи відповіді в короля.

"Брайсе, ти не розумієш. Тепер, коли каратель повернувся, рішення та суд перейдуть передусім до них" - відповів король.

Усі вони міцно трималися, тінь Артура впала на підлогу, накриваючи територію, де перебувала група.

"Тіньова подорож."

Активувавши його навички, вони всі почали занурюватися в тіні, доки не зникли з поля зору, але калюжа тіні все ще була там. Раптом вона почала віддалятися, проходячи крізь усе й повз усе, маючи мету в полі зору. Чотирнадцятий замок.

"Король досі ставиться до них так само, як і раніше... Чи він навіть не пам’ятає, чому ми взагалі розпочали війну? Цей дурень. Коли я стану королем, я все це зміню." - сказав Брайс, так сильно стиснувши кулак, що дерев'яна частина тростини, яку він тримав у руці, зламалася.

Переміщаючись на великій швидкості, група й гадки не мала, що відбувається зовні. Для них вони перебували в чорному просторі, де відчували прискорення, але водночас нічого не бачили.

Чому Квін був радий, так це бачити безліч тіньових навичок, які йому ще належало розблокувати. Якби він побачив більше, це дало б йому гарне уявлення про те, які розблокувати першими.

Завдяки Тіньовій подорожі вони практично могли проходити крізь усе, пересуваючись лише по землі. Вони могли йти прямо, найкоротшим і найшвидшим шляхом до замку. Зрештою, вони нарешті прибули, і група зупинилася. Кожен із них вискочив із тіні та побачив перед собою великий замок.

Порівняно з іншими і з десятим, він виглядав набагато грізнішим і був більшим, але, як і в десятому, замок був без догляду і не мав джерела світла. Однак він був більшим за інші, лише трохи меншим за королівський замок.

Як і інші, Артур підійшов до дверей і почав обертати круговий замок, вводячи комбінацію. Почувся клацаючий звук, і двері почали відчинятися. Він швидко зайшов усередину і Квін подумав, що світло увімкнеться, як це було з ним, але нічого подібного не сталося.

Чи не він лідер цього замку? - подумав Квін. Судячи з його сили, я був упевнений, що він лідер чотирнадцятої родини Карателів. Системо, ти знаєш, хто він?

"Знаю, але за мого часу він пішов у Вічний сон. Ніколи не прокидатися, хіба що за потреби. Потім, незабаром після цього, щось сталося, але я пішов раніше і лише чув про те, що сталося. Тож я також не маю жодного уявлення, чому чотирнадцятий замок порожній. Лише те, що він порожній."

Увійшовши, Лоґан передав людям із групи дещо - невелике джерело світла для використання. Це був маленький кристал, що дозволяв теплому сяйву оточити їх. Вампірам же це не було потрібне, вони чудово все бачили.

"Тобі потрібен один, Лео?" - запитав Пітер, обходячи навколо.

"Ти забув?" - відповів Лео.

"Ох, точно, ти тепер вампір, вибач."

Але Лео продовжував недовірливо хитати головою. Хоча він і був вампіром, та навіть раніше він усе одно не міг користуватися джерелами світла, щоб бачити.

Ходячи навколо, вони бачили великі картини вампірів, одягнених у ті самі червоно-чорні обладунки. Деякі з них виглядали ідентично тим, що носив Артур. Інші ж були дещо вигадливіші за дизайном.

Замок був настільки великий, що було неможливо використовувати його весь для однієї людини, а картини на стінах часто зображували багатьох Карателів. Слідуючи за Артуром, вони здебільшого мовчали, але цього разу цікавість Квіна взяла гору. Маючи цю тіньову силу, він відчував, що йому потрібно дізнатися про неї більше. Проте Фекс випередив його.

"Що сталося з Карателями?" - запитав Фекс - "Дорослі ніколи багато нам не розповідали, але якщо ви були такими сильними і захисниками правил. Чому ви пішли?"

"Гадаю, поки я ходжу, можу розповісти вам свою історію" - відповів Артур – "Про те, як розділилися Вампіри та Карателі."