Розділ 485 — Перші вампіри

Хоча Фекс поставив запитання Артуру, він безперервно позирав на Квіна, йдучи за ним. Причина цього? Ні він, ні Сільвер не могли повірити в те, що вони щойно почули на полі.

Під час екскурсії вони вдвох ішли позаду, обговорюючи щось між собою. Інші продовжували роздивлятися дивні предмети, розставлені навколо, поки ці двоє вели власну розмову.

"Гадаю, це лише відтерміновує неминуче" - сказав Фекс пригніченим монотонним голосом, але він не дозволив цьому засмутити себе, оскільки його сумне обличчя невдовзі змінилося усмішкою.

Зрештою, зараз він був зі своїми друзями, а ще мить тому думав, що ніколи їх більше не побачить. Сумувати в такий час означало б образити всю їхню важку працю.

"Не втрачай надії, брате, ми зайшли так далеко, і, можливо, у словах Квіна є частка правди" - відповіла Сільвер.

"Ти справді віриш, що він десятий лідер? Це не має сенсу. Він був вампіром у людському світі і коли я зустрів його, він був звичайним вампіром. Як і чому він міг би бути лідером? Було б зрозуміліше, якби те, що він сказав на полі, було лише для того, щоб виграти час. Але я вирішив... мені варто просто прийняти своє покарання.

Поки що мені щастило, ти, батько, та всі інші, хто прийшов по мене, ще не постраждали. Але через мене вже пролилася кров, і може стати гірше, якщо так триватиме й далі..."

Група продовжувала йти вперед, поки Артур вів їх до головної вітальні. Перш ніж розповісти свою історію, він хотів, щоб усі сіли й розслабилися.

Йдучи, Сільвер постійно дивилася і на Квіна, а потім на Лейлу, Пітера та Лео.

Вона знала, що Лео раніше був людиною, а тепер – раптова зміна на вампіра. Як, коли і хто міг його перетворити? Ці думки проносилися в її голові, коли вона про це розмірковувала.

"Чи він створив їх усіх трьох, але як у нього могла бути сила зробити щось подібне?" - І тоді їй на думку спала важлива думка - "А що, як усе, що Квін сказав на полі, було правдою?"

Зрештою, одне вони все ж знали: десятий лідер покинув свій замок, щоб піти кудись. Ніхто не знав, куди саме, але що, як він залишився на Землі в той час, коли вампірське поселення перемістилося?

Лише час покаже, але й вона була зацікавлена дізнатися, що сталося з Карателями. Можливо, це пояснить, чому хтось зайшов так далеко, намагаючись витягнути додаткову інформацію з її брата.

Вони зайшли до досить великої кімнати з книжковою шафою по обидва боки та великим вікном зі скляними панелями позаду. Там стояв стіл, повернутий у протилежний бік, обличчям до дверей, а перед ним були два дивани та ще один стіл.

Усі сіли на два дивани, поки Артур шукав щось. Він потягнув за певну книжку і відчинився таємний відсік. Іншим було цікаво, що це буде, але потім вони трохи розчарувалися, побачивши, що це просто якийсь напій.

Він налив напій у свою склянку і сів за свій стіл, перш ніж зробити ковток.

"Це допомагає мені повернути спогади, смак такий самий, як і тоді. Тоді, коли все це почалося" - сказав Артур.

"Оскільки тут багато з вас, хто є людьми, або лише щойно оберненими вампірами, то було б логічно почати з самого початку, і тоді, можливо, ви зрозумієте, як усе це сталося. Швидке запитання для двох, я думаю, мені варто сказати – для звичайних вампірів тут: чи знаєте ви, що таке Вампірський кодекс?" - запитав Артур.

"Вампірський кодекс – це звід правил, встановлений першими дуже давно" - відповіла Сільвер.

"Правильно" - сказав Артур - "Хоч я й досить старий, але не настільки, тому ставтеся до моїх слів з часткою сумніву. У минулому вампірів було небагато. Якщо бути точним, усього було тринадцять перших вампірів. Звучить знайомо?"

Це були ті, хто створив кодекс, чому - причина невідома. Можливо, перші вампіри закохалися в людей, може, жаліли їх, або ж знали, що вони потрібні їм як джерело їжі. Або щось зовсім інше. Можливо, це було навіть через те, що їх було так мало. Зрештою, навіть попри силу вампіра проти тодішніх людей, їх було менше і існувала ймовірність того, що вони могли загинути.

Але через усе це вони вирішили створити Вампірський кодекс. Це був набір правил, які були встановлені між ними від самого початку. Вони вирішили, що встановити разом, ґрунтуючись на проблемах, з якими кожен із них стикнувся досі.

Прикладом одного з них було б ніколи не закохуватися в людину. Звісно, ці правила з часом коригувалися, але подейкують, що саме так з'явилися нинішня рада та Тринадцять сімей.

Але, бачте, у всьому цьому була велика проблема. Тринадцять вампірів були друзями між собою. Вони не завжди погоджувалися, і що сталося б, якби хтось із них порушив ці правила?

Мало того, якщо вони погодилися дотримуватися правил, чому їхні послідовники мали б робити те саме? Люди, яких вони перетворили і називали своєю родиною. Деякі члени родини шаленіли від влади і хотіли дати волю своїй люті, деякі відчували, що як вищі істоти вони повинні були захопити людську расу.

На жаль, усі ці думки, які вони бачили у своєму народі, - вони й самі колись відчували так само. Вони були старими й уже пройшли крізь те, що їм випало на долю. Люди вчаться на своїх помилках, і їхнім обов'язком було передати це іншим.

Оскільки суперечки між тринадцятьма тривали, було зроблено вибір, і так першого вампірського короля було обрано на їхній престол. Їм потрібні були контроль та порядок, оскільки їхнє населення зростало, а також певний напрямок.

Іноді більше голів краще, ніж одна, але лідер іноді потрібен біля керма. І якби хтось із тринадцяти порушив правила, то він був би тим, хто визначав би їхнє покарання. Минув деякий час і справи йшли досить добре. Так було доти, доки сам король не порушив одне з правил Вампірського кодексу. Яке правило він порушив, ми не знаємо.

Але ми знаємо, що були вампіри, які вирішили стати на бік короля і ті, хто вирішив не робити цього. Це був початок першої Вампірської громадянської війни і врешті-решт першого вампірського короля було вбито. Один із перших вампірів - зниклий назавжди.

Група була засмучена й спустошена цим. Коли перші вампіри зібралися разом, вони ніколи не думали, що їм доведеться робити щось подібне."

Коли Артур розповідав свою історію, інші були повністю поглинуті, слухаючи кожне слово. Було цікаво дізнаватися про минуле, і навіть для Сільвер та Фекса це було щось, чого вони ніколи раніше не чули.

"Стривай, ти сказав перша громадянська війна? Як це можливо?" - запитала Сільвер. Вона чула про громадянську війну між вампірами, але перша?

"Знаєте, історія - кумедна штука. Ми вивчаємо її і навчаємо інших, щоб ми могли вчитися на своїх помилках. Щоб не повторювати наших минулих вчинків. Проте з якоїсь причини вампіри вирішили не передавати цю інформацію. Що робить вислів про те, що історія має властивість повторюватися, ще більш правдивим, і саме це й сталося...

Багато... Багато років тому...

Перші вампіри взяли невелику перерву один від одного після інциденту з першим королем. Вони продовжували піклуватися про свої сім'ї окремо і здалеку, без взаємодії вампірів один з одним. Дехто сподівався, що це призведе до кращого життя, коли вони будуть окремо, але так не сталося зовсім.

На той момент люди знали про існування вампірів. Вони не знали достеменно правди, але полювали на такі істоти, називаючи їх демонами. Їх все ще було небагато, і, розсіяні так, вони були слабкими. Їх вбивали одного за одним.

Тоді вони усвідомили, що виникне ще одна проблема. Вампіри створювали родини, але члени однієї родини не могли завдати шкоди одне одному. Це призвело до відсутності дисципліни в родинах. Або принаймні ускладнювало це. Щоб контролювати вампірів, їм потрібні були одне одні.

Перші вампіри знову зібралися і бажали відродити старі звичаї. На той час не було ні вишуканих замків, ні житла одне для одного. Вони просто зустрілися разом у печері.

"Тож ви пропонуєте повернутися до наших старих звичаїв. Я згоден, життя тоді було кращим" - промовив один із перших.

"А що, якщо те саме станеться знову? Я не можу знову завдавати шкоди комусь із вас, я не можу цього більше робити" - заговорив інший.

"Але ми мусимо. Я вірю, що ви всі стикаєтеся з тими самими проблемами у своїх родинах, що й я у своїй. Я знаю, що я не з перших, як ви, але заради мого старого лідера. Я хотів би продовжувати передавати його кровну лінію, але такими темпами люди дізнаються про нас більше і нас усіх буде вбито".

"Тоді я маю пропозицію для всіх вас. Як щодо того, щоб залучити до всього цього третю сторону? Нейтральний табір, який нас не знає, щоб підтримувати правила" - запропонував інший.

"Ви ж не думаєте про те, щоб просити людину? Невже?"

"Завдяки моїм експериментам та дослідженням я знайшов спосіб. Спосіб перетворити людину на одного з нас, так само, як були перетворені ми, перші" - сказав один із перших – "І це буде не просто будь-яка людина, моя пропозиція зробить так, що люди забудуть про нас, перестануть нас переслідувати. Я думаю, ми повинні звернутися до нинішнього короля. Короля Артура."

"Ено... Ти божевільний. Чим більше я тебе знаю, тим божевільнішим ти стаєш" - відповів інший.